Які платні послуги можуть надавати школи? Пояснюємо нюанси

Законодавство дозволяє державним та комунальним закладам загальної середньої освіти надавати платні послуги. Однак варто враховувати низку умов, зокрема, прозорість надання таких послуг та добровільність їх отримання.

• Чи можуть школи, наприклад, здавати свої приміщення в оренду або ж пропонувати платні курси?
• Які загалом види платних послуг вони можуть надавати?
• Як правильно оформлювати такий прибуток?

Відповіді на запит «Вчися.Медіа» надала Надія Лещик, освітня омбудсменка. Докладніше — у матеріалі.

Частина 3 статті 78 Закону України «Про освіту» визначає, що державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Також засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабміном.

У пункті 5 статті 59 Закону України «Про повну загальну середню освіту» також сказано, що керівник/ця державного, комунального закладу освіти визначає перелік платних освітніх та інших послуг, які надає цей заклад, із зазначенням часу, місця, способу та порядку надання кожної з послуг, їх вартості та особи, відповідальної за їх надання.

Повний список видів послуг, які може надавати заклад освіти, є в «Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності» (затверджений постановою Кабміну від 27 серпня 2010 року № 796).

Зокрема, серед них:

• підготовка до вступу до закладів фахової передвищої, вищої освіти та до зовнішнього незалежного оцінювання (зараз — НМТ);
• розроблення, впровадження та супроводження електронних навчальних матеріалів, курсів дистанційного навчання;
• надання послуг із проведення експертизи засобів навчання, зокрема навчальних та навчально-методичних видань;
• організація, проведення концертно-видовищних заходів;
• надання поліграфічних послуг, послуг комп’ютерного набору, верстання текстів, рекламних послуг;
• друкування, копіювання, сканування, ламінування, запис інформації на носії та багато іншого.

«Цей перелік доволі широкий, адже заклади та установи освіти можуть надавати як платні послуги у сфері освітньої діяльності, так і послуги в інших сферах: наукової та науково-технічної діяльності, міжнародного співробітництва, охорони здоров’я, відпочинку, дозвілля, оздоровлення, туризму, фізичної культури та спорту, побутових, житлово-комунальних та інших послуг», — розповідає Надія Лещик.

Також відповідно до Переліку заклад освіти може надавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення й площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, яке тимчасово не використовують в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, якщо це не погіршує соціально-побутових умов учнівства чи працівників закладу.

Надія Лещик наголошує, що заклади освіти можуть надавати лише ті види платних послуг, які дозволені законодавством.

Також державні, комунальні заклади освіти НЕ можуть надавати (повністю чи частково) платні освітні послуги, спрямовані на те, щоб учні й учениці закладу досягли результатів навчання (компетентностей), визначених державними стандартами.

Учні та їхні батьки можуть отримувати в школі платні освітні та інші послуги виключно на добровільних засадах. Для цього батьки мають написати відповідну заяву керівнику/ці закладу освіти на отримання таких послуг. Це регулює пункт 1.6 «Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами».

До того, як батьки напишуть заяву на отримання послуги, заклад освіти зобов’язаний:

● безплатно надати батькам повну, доступну та достовірну інформацію щодо порядку та умов надання конкретної платної освітньої послуги, її вартості, порядку та строку оплати;

● оприлюднити вартість платних освітніх послуг — не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку їх надання.

Водночас керівник/ця закладу освіти не має права примушувати учнівство та батьків отримувати будь-які платні послуги у сфері освітньої діяльності, наприклад відвідувати майстер-класи чи освітні заходи в позанавчальний час, акцентує освітня омбудсменка.

Також заклад освіти має забезпечити на своєму вебсайті (а в разі його відсутності — на вебсайті засновника) відкритий доступ до інформації про перелік додаткових освітніх та інших послуг, їх вартість, порядок надання та оплати. Це передбачає стаття 30 Закону України «Про освіту».

«Кошти, одержані закладом освіти від надання платних послуг, зараховують на відповідні рахунки, відкриті в органах Державної скарбниці України, та використовують згідно із затвердженим кошторисом закладу освіти з урахуванням вимог законодавства (пункт 1.7. розділу І Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, про який ішлося вище)», — пояснює Надія Лещик.

Відповідно до пункту 12 статті 78 Закону України «Про освіту» заклади освіти мають право одержувати фінансування різних видів та з різних джерел, не заборонених законодавством.

Державні й комунальні заклади освіти мають право розміщувати власні надходження на поточних рахунках, тимчасово вільні кошти — на депозитах у банках державного сектору, а також самостійно розпоряджатися надходженнями від зазначених коштів із метою провадження діяльності, передбаченої установчими документами.

Також згідно із частиною 3 статті 30 Закону України «Про освіту» заклади освіти, що одержують публічні кошти, та їхні засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх вебсайтах:

• кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх одержаних коштів;
• інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, одержаних як благодійна допомога, із зазначенням їхньої вартості,
• а також інформацію про кошти, одержані з інших джерел, не заборонених законодавством.

Фото РБК-Україна та Артема Галкіна, передрук світлин суворо заборонений