«Мої перші гроші»: як у дитсадках навчають фінансової грамотності

Фінансова грамотність в Україні поступово перестає бути просто корисною навичкою. Її сприймають як базову компетентність — нарівні з умінням читати чи знанням іноземної мови. У Національному банку переконані: розуміння грошей і поводження з ними варто формувати з дошкільного віку. Саме із цією метою створили програму «Мої перші гроші».

Про те, як вона з’явилася, чому її впроваджують насамперед у дитячих садках і який вплив це може мати на економічне майбутнє країни, розповіла Вікторія Ролік, керівниця Центру фінансових знань «ТАЛАН» Національного банку України.

За словами Вікторії Ролік, спроби інтегрувати фінансову грамотність в український освітній простір почалися ще на початку 2010-х років, а окремі експерименти — раніше.

«Це не нова тема для України. Певні ініціативи були ще на початку незалежності, але бракувало системності. Вже у 2012 році стартував масштабний експеримент із фінансової грамотності, який тривав кілька років і дав перші важливі напрацювання», — пояснює вона.

У цей період накопичували досвід:

• тестували навчальні програми;
• апробовували підходи до викладання;
• вивчали реакцію дітей і педагогів/инь.

Ключовим поворотом стало долучення України до міжнародних ініціатив, зокрема до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), рекомендації з фінансової грамотності якої є важливим джерелом методології та стандартів.

«Ми почали системно вивчати, як це працює у світі: які підходи ефективні, як вимірюють рівень фінансової грамотності, як будують освітні програми», — додає фахівчиня.

Наразі Україна має другу Національну стратегію фінансової грамотності. Перша, яку розробили ще до широкомасштабної війни, фокусувалася переважно на освітянах/ках та учнівстві. Оновлений документ містить перелік заходів, які впроваджують спільно з партнерами. За словами Вікторії Ролік, орієнтовно раз на рік стратегію переглядають та корегують на основі здобутого досвіду.

Друга стратегія масштабніша й комплексніша, адже охоплює:

• дітей і молодь;
• доросле населення;
• підприємців і підприємиць;
• освітян і освітянок;
• громадськість;

Крім того, стратегія є практичним інструментом координації, який дає змогу:

• об’єднувати державні органи;
• залучати банки та фінансові установи;
• співпрацювати з міжнародними партнерами;
• інтегрувати фінансову грамотність у різні сфери.

«Наша мета — щоб фінансова грамотність стала частиною корпоративної соціальної відповідальності бізнесу, щоб це було для України природно», — наголошує експертка.

Ідея починати фінансову освіту ще в дитячому садку може здатися нетиповою. Утім, як каже представниця НБУ, це рішення має наукове й методологічне підґрунтя та спирається на міжнародні практики, адаптовані до національного контексту.

«У більшості країн фінансову освіту починають зі школи, утім, є і такі, де її впроваджують уже з трирічного віку», — розповідає Вікторія Ролік.

Ключовим документом для України в цьому є Рамка фінансових компетентностей дітей та молоді, розроблена спільно з Міністерством освіти і науки. Вона визначає, які знання, навички та поведінкові моделі має опанувати дитина на різних етапах розвитку (від п’яти до 18 років).

Згідно із цим документом, формування фінансових компетентностей починається приблизно з п’яти років. Саме в цьому віці діти:

• активно взаємодіють із грошима (через покупки з батьками);
• починають формувати уявлення про цінність речей;
• вчаться розрізняти «хочу» і «треба»;
• ставлять перші запитання про роботу та заробіток.

«Дитина в дошкільному віці стикається з фінансовими ситуаціями. Якщо ми не пояснюємо їх, вона формує уявлення сама — і не завжди правильно», — наголошує експертка.

Рамка відповідає міжнародним підходам, зокрема практикам OEСР та дослідженням PISA, і вибудовує логіку навчання як безперервний процес:

• дошкільна освіта — базові уявлення через побутові ситуації;
• початкова школа — закріплення простих фінансових моделей;
• базова середня школа — розширення знань і поява окремого предмета;
• профільна школа — складніші економічні концепції та підприємництво.

«Ми будуємо систему, де знання поступово ускладнюються. Дитина не “провалюється” в складну економіку, а приходить до неї підготовленою. Усі освітні матеріали розробляють за єдиним стандартом і погоджують із МОН. Це дає змогу формувати цілісну систему фінансової грамотності в освіті та рекомендувати напрацьовані програми для широкого використання», — розповідає Вікторія Ролік.

Нині НБУ за підтримки МОН адаптує до українського контексту міжнародну програму Aflatoun (Нідерланди), спрямовану на розвиток фінансової та соціальної грамотності дітей із трирічного віку. Фахівці/чині завершують переклад і доопрацювання змісту та персонажів/ок, щоб програма краще відповідала українським реаліям. Наступний етап — друк і поширення матеріалів у дитсадки (частина з них уже використовує в роботі елементи програми).

«Команда Aflatoun відкрита до співпраці й надала згоду на адаптацію програми в Україні. Утім, ключова проблема — брак фінансування. Ми активно шукаємо донора, який допоможе реалізувати цей етап. Будемо вдячні партнерам, готовим підтримати проєкт і долучитися до поширення якісної освітньої програми для дітей», — додає Вікторія Ролік.

За словами фахівчині НБУ, модельна програма для дошкільнят «Мої перші гроші» — це перша спроба в українській освіті системно та водночас делікатно ввести тему фінансів у ранньому віці. Вона побудована на трьох принципах:

1. мінімум термінів,
2. максимум життєвих ситуацій,
3. навчання через гру, досвід і спостереження.

«Для нас було важливо, щоб це не виглядало як окремий складний предмет. Ми свідомо відмовилися від складної теорії. Це — частина життя дитини, і так само має викладатися», — пояснює Вікторія Ролік.

Фактично програма працює як база фінансової освіти, на яку в шкільному віці нашаровуватимуть складніші знання. Вона структурована на три ключові блоки:

• «Я — кмітливий покупець»: у розділі йдеться про розуміння різниці між потребами та бажаннями, формування звички обирати, а не вимагати, а також про перші спроби самостійно ухвалювати рішення. Через моделювання ситуацій («уявний магазин», рольові ігри, обговорення реальних покупок) діти навчаються усвідомлювати, що ресурси не безмежні.

• Розділ «Поради свинки Скарбнички» вводить дитину в складнішу площину — управління грошима. Він базується на основних діях: витрачати, заощаджувати, допомагати. Особливу роль тут відіграє зрозумілий і близький для дітей образ скарбнички, через який вихователі/ки пояснюють, що таке принцип накопичення, фінансова ціль (навіть якщо це іграшка) і те, що не всі гроші потрібно витрачати одразу.

«Діти дуже люблять збирати гроші. Наше завдання — допомогти їм робити це усвідомлено», — пояснює фахівчиня.

• Третій блок «Подорож гривні» відповідає на базове дитяче запитання: «Звідки беруться гроші?». З нього діти дізнаються, що кошти є результатом праці та що дорослі заробляють їх, виконуючи певну роботу. Окрім того, блок реалізує профорієнтаційну функцію: розширює уявлення про світ професій, стимулює інтерес до різних видів діяльності та формує повагу до праці. Усі пояснення подані максимально доступно, з урахуванням вікових особливостей.

«Ми хочемо, щоб дитина зрозуміла: гроші не з’являються самі собою. За ними стоїть праця», — зазначає Вікторія Ролік.

Крім того, розробники приділили значну увагу темі благодійності. Зокрема, у програмі наголошують:

• допомога іншим — це природна частина життя;
• а гроші можуть бути інструментом добрих справ.

Такий підхід поєднує фінансову грамотність із розвитком емпатії та ціннісним вихованням і дає змогу уникнути суто матеріалістичного сприйняття.

Одна з головних відмінностей програми, за словами Вікторії Ролік, — її мова і структура.

«Ми писали так, щоб вихователька відкрила документ — і відразу зрозуміла, що робити», — пояснює експертка.

Це принципове рішення, адже, як наголошує фахівчиня:

• вихователі й виховательки не є фінансистами/ками;
• у них немає часу на додаткове «розшифрування» програм;
• складний текст автоматично знижує імовірність використання матеріалу.

Натомість педагогам/иням дошкілля запропонували матеріали, які:

• написані простою, розмовною мовою;
• містять чіткі меседжі;
• пропонують готові сценарії взаємодії з дітьми;
• фактично є інструкцією до дії.

(Програма містить орієнтовний тематичний план до кожного блоку та перелік посилань на матеріали, які педагоги/ні можуть використовувати під час занять. Серед них є робочі зошити, відеоуроки, майстер-класи, матеріали для друку, ігри, казки, сценарії вистав та багато іншого. Усе це можна знайти в додатках до програми або на сайті центру фінансових знань «ТАЛАН» — ред.)

За бажання вихователі/ки можуть пройти безоплатний курс для підвищення кваліфікації «Фінансова грамотність для освітян» на платформі Prometheus. Також на порталі «ТАЛАН» Нацбанк періодично проводить тематичні відкриті вебінари. Однак спеціальна підготовка — не обов’язкова вимога для впровадження програми в дитсадку.

Заклади дошкілля доволі активно впроваджують програму «Мої перші гроші», попри її необов’язковість. За словами представниці НБУ, інтерес із боку дитсадків перевищив початкові очікування. Ефективність програми експертка пояснює тим, що вона:

• не перевантажує дітей: навчання відбувається через гру, тому діти сприймають його легко й природно;
• усі теми тісно пов’язані з реальним досвідом дитини (покупками, кишеньковими грошима, взаємодією з дорослими);
• не вимагає від вихователів/ок спеціальної підготовки;
• легко інтегрується у звичний освітній процес.

У Дніпровському дитсадку № 244 «Вчися.Медіа» розповіли, що фінансову грамотність вивчають через різні активності, запропоновані НБУ. Людмила Рябуха, директорка закладу, зазначає, що педагоги/ні намагаються максимально використовувати доступні матеріали.

За її словами, першим досвідом була участь у творчих акціях: діти малювали монети, створювали тематичні роботи на кшталт «Я — мільйонер», долучалися до онлайн-уроків. Згодом заклад почав системно впроваджувати рекомендації НБУ в заняття старших груп.

Схожий підхід застосовують і в Криворізькому ЗДО № 161, де програму «Мої перші гроші» поєднують з іншими освітніми практиками.

«Діти повинні розуміти, що є гроші, що вони мають цінність і що їх потрібно берегти», — зауважила Лариса Лошакова, директорка садочка.

Водночас, за її словами, педагоги/ні ЗДО прагнуть допомогти дітям вийти за межі простих уявлень про «купити-продати» й сформувати розуміння ширших економічних зв’язків. Наприклад, вихователі/ки пояснюють, як заощадження ресурсів впливає на фінанси.

 «Якщо ми збережемо світло, воду — ми збережемо і свої кошти. Діти це вже розуміють», — додала освітянка.

Крім того, у закладі інтегрують фінансову грамотність у соціально важливі ініціативи. Наприклад, діти разом із батьками та педагогами/инями збирали кошти на допомогу тваринам, які постраждали через війну.

У Хмельницькому садочку № 50 «Лелеченька» вивчення фінансової грамотності оформили як окремий гурток (на основі програми «Мої перші гроші»). Його впровадження обов’язково узгоджують із батьками:

«На перших батьківських зборах ми повідомляємо, за якими програмами працюємо, і гурток із фінансової грамотності — не виняток», — пояснює Оксана Пужанська, вихователька-методистка.

Водночас одним із ключових викликів, за її словами, залишається ресурсне забезпечення. Більшість наочних матеріалів педагоги/ні створюють самостійно. Попри це, творчий підхід допомагає компенсувати брак ресурсів. Вихователі/ки активно використовують онлайн-матеріали, сучасні інструменти, а також штучний інтелект для створення навчального контенту. Найефективнішим інструментом залишаються сюжетно-рольові ігри. «Є ігри “Банк” та “Магазин”. Діти вчаться, що можна купити за 1 гривню, за 10 гривень», — пояснила Оксана Пужанська.

Хоч дошкільники ще не мають власних кишенькових грошей, педагогиня переконана: базові фінансові уявлення варто формувати змалку — через гру, досвід і залучення до реальних життєвих ситуацій.

Це підтверджує й Вікторія Ролік. За її словами, найпопулярнішими серед педагогів/инь дошкілля є ігрові формати: пазли, настільні ігри, рольові сценарії, а також театралізація. Це, наприклад, «Подорож гривні», де в доступній формі показано, як гроші з’являються, потрапляють до людей і як їх використовують у повсякденному житті.

«Садочки навіть знімають відео вистав, де діти грають ролі грошей, банкірів, покупців. Це означає, що програма “зайшла” і стала частиною їхнього життя. Тож фінансова грамотність органічно вплітається в повсякденність дитини — і саме це робить підхід дієвим», — зазначає фахівчиня.

У НБУ переконані, що незалежно від якості програм, підручників чи державних стратегій саме родина є центральною ланкою у формуванні фінансової грамотності.

«Перше джерело знань про гроші для дитини — це батьки. І це підтверджують дослідження», — наголошує Вікторія Ролік.

Ідеться не стільки про прямі пояснення, скільки про щоденну поведінку дорослих, яку дитина спостерігає та наслідує. Саме в родині вона:

•  одержує перші гроші;
• бачить, як їх витрачають чи заощаджують;
• чує розмови про ціни й покупки;
• проживає перші емоції, пов’язані з фінансами (відмови, очікування чи винагороди).

 «Можна, наприклад, ідеально пояснити в садочку, що таке заощадження. Але якщо вдома дитина бачить протилежне — знання не закріплюються», — пояснює Вікторія Ролік.

Саме тому програма «Мої перші гроші» передбачає активне залучення батьків / опікунів. У ній прописані конкретні рекомендації, які можна умовно поділити на кілька напрямів.

• Програма заохочує дорослих не уникати розмов про гроші, пояснювати базові речі простою мовою та чесно відповідати на запитання дитини з урахуванням її віку. 
• Батькам радять проговорювати логіку своїх рішень («спочатку продукти, потім іграшки»), пояснювати, чому родина купує одні речі, а інші — ні, залучати дитину до простих виборів. «Дитині важливо розуміти, що відмова — це не про “не люблять”, а про пріоритети», — наголошує фахівчиня.
• Кишенькові гроші розглядають як інструмент, який дає дитині змогу навчитися планувати, відчувати відповідальність і навіть робити перші фінансові помилки. Батькам рекомендують давати невеликі суми регулярно, обговорювати можливі витрати й не карати за помилки, а розбирати їх разом. Адже, як наголошує Вікторія Ролік, дитина не навчиться управляти грошима, якщо ніколи їх не матиме.
• Не менш важливими, на думку фахівців НБУ, є спільне планування та фінансові звички. Це можуть бути прості речі: складання списку покупок перед походом у магазин, обговорення великих витрат або пояснення регулярних платежів. Такий досвід допомагає дитині зрозуміти: витрати мають структуру, гроші не з’являються й не зникають хаотично, а планування — це норма.
• Батькам також варто навчити дитину не демонструвати гроші стороннім, не розповідати про фінансові можливості сім’ї та дбайливо ставитися до власних речей і коштів. Це перші кроки до складніших тем, зокрема розуміння ризиків шахрайства в майбутньому.

«У підсумку всі рекомендації зводяться до одного принципу: бути прикладом — це найефективніший спосіб навчити», — підсумовують у Нацбанку.

Фото Freepik, Центру фінансових знань «ТАЛАН», із Facebook-сторінок Департаменту гуманітарної політики Дніпра, Лариси Лошакової та Хмельницького ЗДО № 50, скриншоти з програми «Мої перші гроші»

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.