Від донату до системних змін: як залучати молодь до філантропії

Після початку широкомасштабної війни донати, волонтерство та підтримка різноманітних ініціатив стали для українців частиною повсякденного життя. Багато людей мають власні правила допомоги: хтось щодня донатить на вартість кави, підтримує конкретні збори, а хтось волонтерить на користь війська або допомагає локальним ініціативам.

Для суспільства такий досвід надзвичайно важливий. Водночас донат є лише однією з форм участі. Це частина значно ширшого явища — філантропії.

Школа може стати місцем, де формують культуру філантропії завдяки аналізу проблем громади, роботі з власними ресурсами та розумінню відповідальної допомоги.

У матеріалі розповідаємо:

• чому філантропію варто викладати в школі;
• як залучати молодь до системної благодійності;
• які практичні інструменти стануть у пригоді;
• як допомога може запускати довготривалі зміни.

Філантропія — це системна діяльність, спрямована на покращення спільного добробуту та довгострокові зміни, які передбачають вкладання власного ресурсу (часу, знань, грошей тощо). У спільнотах із розвиненою культурою філантропії допомога стає системним способом розв’язання суспільних проблем.

Україна сьогодні має чималий потенціал для цього. Війна показала: українці здатні швидко мобілізуватися, об’єднуватися та підтримувати одне одного. Це підтверджують і дані загальнонаціонального кількісного дослідження «Благодійність у часи війни», проведеного у 2022 році: 86 % українців долучалися до благодійності протягом року після початку широкомасштабного вторгнення. 

За даними загальнонаціонального комбінованого дослідження «Філантропія по-українськи 2025», рівень залученості з роками дещо знизився, однак досі залишається стабільно високим: у 2025 році 76 % українців жертвували власні ресурси на суспільне благо. Тож наступний крок — зробити культуру допомоги довготривалою та усвідомленою. Важливу роль тут відіграє освіта, виховання й середовище, у якому формується молодь та її цінності.

Школа формує не лише академічні знання, а й соціальні ролі людини в суспільстві. Саме тут молодь починає розуміти, як функціонує громада, які проблеми в ній виникають та як люди можуть впливати на їх розв’язання.

Розмова про філантропію допомагає учням й ученицям побачити, що зміни в суспільстві не відбуваються самі собою. За ними завжди стоять конкретні люди, які беруть на себе відповідальність та діють.

Філантропія в цьому сенсі — це не лише допомога іншим, а й важлива громадянська навичка. Вона формує відчуття причетності до спільного життя громади та розуміння того, що навіть невелика дія може мати значний вплив.

Важливо також пояснювати молоді, що допомога не обмежується фінансовими пожертвами. Люди можуть підтримувати ініціативи в різний спосіб:

• присвячувати час волонтерству;
• допомагати своїми професійними навичками;
• об’єднувати людей навколо важливих ідей або поширювати про них інформацію.

Говорити про філантропію з учнівством важливо не лише на рівні теорії. Найкраще працювати з такою темою в дії, коли учні й учениці мають змогу самостійно дослідити суспільні проблеми, подумати над власними ресурсами та спробувати знайти реальні рішення.

Для цього можуть допомогти прості практичні інструменти.

1. Учні й учениці можуть створити власну «ресурсну карту» — визначити, якими ресурсами вони вже володіють і як можуть використати їх для допомоги громаді. Для когось це може бути час, творчі навички, організаційні здібності чи просто бажання бути корисними. Усі ці ресурси можуть знайти своє застосування в будь-якій суспільно орієнтованій ініціативі.
2. Інший підхід — аналіз проблем громади. Учні й учениці можуть дослідити конкретну проблему, розібратися в її причинах, наслідках і можливих шляхах розв’язання. Такий процес допомагає зрозуміти: будь-які зміни починаються з уважного аналізу та глибинного розуміння ситуації. Саме в процесі ґрунтовного опрацювання якого-небудь практичного випадку молодь не лише розвине навичку критичного мислення, а й зрозуміє те, що може зробити, зважаючи на власні ресурси.
3. Не менш важливою є тема відповідальної допомоги. Молоді люди мають розуміти, як працюють благодійні організації, як перевіряти ініціативи, перш ніж їх підтримувати, і чому прозорість та довіра є ключовими принципами філантропії. Це розвиває не лише культуру відкритості в питаннях допомоги, а й довіру до добросовісних інституцій у майбутньому. Для цього можна застосувати максимально практичний підхід — розібрати конкретні фонди за спеціальним чеклістом.

Такий підхід допомагає перетворити розмову про допомогу з абстрактної моральної теми на реальний досвід участі в житті громади.

Приклади матеріалів для цієї та інших вправ можна знайти в курсі «Філантропія в дії: як допомагати ефективно», який створила благодійна організація «Національна мережа розвитку локальної філантропії».

• Із курсу можна дізнатися, як перейти від емоційної допомоги до системної філантропії, а також отримати доступ до практичних інструментів для роботи з молоддю.
• Програма містить відеолекції, інтерв’ю з практиками філантропії та додаткові матеріали, що допомагають краще зрозуміти, як працює культура відповідальної допомоги.

У контексті розмови про залучення учнівства до допомоги спільноті найбільш промовистими є реальні приклади, як працює молодіжна філантропія.

Про такий досвід розповів в інтервʼю для курсу «Філантропія в дії: як допомагати ефективно» музикант і лідер гурту «ТіК» Віктор Бронюк, долучений до діяльності фонду «Подільська громада»: 

«Свого часу ми підтримали одну дівчинку, якій були потрібні колонка та обладнання, щоб виступати. Вона хотіла співати й збирати донати для Збройних сил України. Зрештою дівчинка зібрала понад півтора мільйона гривень для наших військових. А тепер бере участь у нашій стипендіальній програмі й хоче підтримувати інших дітей».

Робота з темою філантропії в освіті має ще одну важливу перевагу: вона розвиває практичні навички, які будуть корисні молоді в будь-якій сфері. 

• У процесі такої діяльності учні й учениці вчаться аналізувати суспільні проблеми, шукаючи їхні причини, працювати в команді, брати на себе відповідальність за спільний результат і доводити ідеї до реалізації. 
• Вони здобувають досвід планування — від формулювання ідеї до конкретних кроків утілення.
• Вчаться працювати з усвідомленим та раціональним розподілом власних ресурсів, багато комунікувати з однокласниками, вчителями, представниками організацій чи громади. Це дасть змогу побачити на власному досвіді, як брати відповідальність не лише за себе, але й за інших людей у спільноті.

Читайте також:

Для чого потрібна національна ідентичність — думки українських підлітків

У довгостроковій перспективі ці навички поширяться на інші сфери: навчання, кар’єру, громадську активність. Уміння працювати з проблемами, організовувати процеси, взаємодіяти з людьми та доводити справи до результату є універсальними — і саме вони часто визначають, наскільки людина здатна втілювати ідеї в життя.

Українське суспільство не раз доводило, що здатне об’єднуватися навколо важливої спільної мети. Щоб ці процеси залишалися із нами в довгостроковій перспективі та приносили результати, необхідно формувати культуру відповідальної регулярної участі. Саме з невеликих кроків — розмов у школі, розуміння проблем та перших спільних ініціатив — починається шлях до справжніх системних змін у суспільстві.

* Якщо у вас виникли запитання, ідеї або бажання розвивати філантропію у своєму місті чи школі, напишіть команді «Філантропів» на електронну пошту [email protected].

Фото БО «Національна мережа розвитку локальної філантропії» та Freepik

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.