Як за допомогою написання есе розвивати критичне мислення в учнівства: досвід Національного проєкту «Пишемо есе» + добірка вправ

Проєкт «Пишемо есе», який реалізує ГО «Вчися», спрямований на те, щоб учнівство опанувало аргументоване письмо. Утім, під час курсу учні й учениці вчаться не лише писати есе, а й визначати власну позицію щодо певних проблем, попередньо критично опрацьовуючи тексти з різними поглядами на ту чи ту тему.

Так формуються навички письма, а водночас — читацька грамотність і критичне мислення. За результатами першого року пілотування проєкт довів ефективність обраних методик, а середній результат учнів та учениць, долучених до нього, зріс на 24 %.

Докладніше про те,

• що таке критичне мислення і як його розвивати в учнівства,
• які дієві інструменти та методи використовують у проєкті «Пишемо есе»,
• які результати мають учні й учениці, що брали участь у пілотуванні проєкту,

«Вчися.Медіа» розповіли Василь Терещенко, заступник директора Українського центру оцінювання якості освіти, кандидат філологічних наук, доцент, співавтор національних звітів PISA 2018 і 2022 років, і Катерина Молодик, методистка Національного проєкту «Пишемо есе», координаторка розроблення змісту освіти в Офісі впровадження НУШ, заслужена вчителька України.

За визначенням Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), критичне мислення — це повільний процес мислення, який передбачає вміння аналізувати інформацію, розглядати проблему з різних боків та ставити під сумнів припущення й традиційні способи мислення, перш ніж ухвалювати рішення.

Водночас, як зауважує Василь Терещенко, критично мислити не означає обов’язково критикувати найпоширенішу думку, адже іноді саме вона може бути найкраще обґрунтована й мати найпереконливіші докази. Але не потрібно й спиратися на якісь усталені переконання — варто в кожному конкретному випадку проводити ретельний аналіз, верифікувати інформацію, зважувати факти й оцінювати судження.

За висновками The European Commission, людина з критичним мисленням спроможна:

• усвідомлювати потенційні упередження як у даних, так і у власному мисленні, враховувати, що може зіткнутися з дезінформацією, тож готова перевіряти її та оцінювати надійність джерела;
• порівнювати, аналізувати, оцінювати інформацію, щоб формувати логічні висновки: критичне мислення потребує перевірки надійності аргументів і думок, щоб виявити можливі упередження;
• розробляти креативні ідеї, поєднувати інформацію з різних джерел, щоб розв’язати ту чи ту проблему, адже креативність дає змогу ставити під сумнів припущення, переоцінювати проблеми і йти на розумний ризик.

«Згідно з дослідженням ОЕСР, формувати й оцінювати критичне мислення можна як у початковій, так і в середній школі. Плани уроків, які розглядали в дослідженні, показують, що викладання та навчання критичного мислення можна здійснювати в межах чинних навчальних програм і під час вивчення традиційних шкільних предметів», — розповідає Василь Терещенко.

Загалом є три підходи до навчання критичного мислення:

1. У межах звичайних шкільних предметів, неявно вплітаючи елементи критичного мислення в різні види навчальної діяльності. Наприклад, учні й учениці виконують завдання, але їм окремо не проговорюють, що так вони вчаться аналізувати, порівнювати тощо.
2. У межах звичайних шкільних предметів, однак з акцентуванням на меті навчання. Тут критично мислити вчать відкрито, зокрема, учнівству пояснюють, як аналізувати інформацію, перевіряти аргументи, формулювати судження.
3. У межах окремого навчального предмета.

«Загалом дослідження ОЕСР показує, що всі три підходи мають вплив, хоч останній виявляється найменш ефективним. Але, попри дискусії, більшість дослідників і практиків сходяться в тому, що критичне мислення може й повинно розвиватися в межах предметно-специфічних контекстів. Коли критичного мислення навчають паралельно з предметним змістом, воно може поглибити розуміння учнівства та покращити здатність критично застосовувати здобуті знання», — акцентує Василь Терещенко.

Національний проєкт «Пишемо есе» — це інноваційне навчання письма для вчительства та учнівства. Проєкт передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, що сприяють розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності в молодших і старших підлітків.

Усі матеріали базуються на адаптованих методиках американського National Writing Project, доповнених текстами, напрацюваннями та вправами від українських експертів й експерток, які долучилися ще на початкових етапах створення та запуску ініціативи. Особливість проєкту в тому, що під час навчання усвідомлене читання публіцистичних текстів поєднують із подальшим аргументованим письмом.

«Курс побудований так, що учнівство вчиться не просто писати есе як текст зі специфічними жанровими ознаками, а передусім формулювати власні думки на проблемні, дискусійні питання, попередньо пропрацьовуючи пули текстів, що стосуються цих питань і пропонують різні бачення їх розв’язання», — розповідає Василь Терещенко.

Перший етап роботи над есе — передписання, мета якого:

• пошук проблемного питання через «занурення» в реальний світ;
• вивчення різних поглядів на це питання (через опрацювання різних джерел інформації, їх аналіз та оцінювання з погляду надійності, достовірності, неупередженості);
• добір аргументів, контраргументів, прикладів тощо.

Тільки після цього починається створення есе, додає Василь Терещенко. Іншими словами, одне із центральних завдань у межах курсу — навчити учнів та учениць працювати з різнорідною інформацією (текстами), щоб потім формулювати власну аргументовану позицію та викладати її у вигляді есе.

Зазначимо, що впродовж 2024–2025 навчального року модулі курсу пілотували 60 шкіл з усіх регіонів України. Понад 2500 учнів та учениць 8–10-х класів долучилися до апробації, а вчителі/ки тестували матеріали в різних форматах:

• як гурток;
• як факультатив;
• інтегрували матеріали в уроки української мови та літератури.

Результати вхідного та вихідного оцінювання показали, що за перший рік пілотування проєкту середній результат учнівства, яке брало в ньому участь, зріс на 24 %. Це свідчить про істотне покращення компетентності учнів та учениць у питаннях, пов’язаних з есеїстикою, а отже, і в критичному мисленні, без якого неможливе дійсно якісне есе, розповідає Василь Терещенко.

За підсумками вихідного тестування учнівство показало найбільший прогрес у завданнях, які передбачали:

• знання різновидів жанру есе, розуміння сутності есе та базової термінології;
• уміння робити висновки про специфіку мовних засобів залежно від стилістики тексту й визначати його стилістичні особливості;
• використання вербальних елементів тексту, що вказують на його структуру або коментують зміст;
• аналіз ролі певних елементів тексту, зокрема графічних, для посилення його емоційної впливовості;
• уміння аналізувати логічну структуру тексту (причина, наслідок, умова);
• здатність визначати основну думку тексту, відмежовуючи її від теми й мікротем;
• спроможність визначати цільову аудиторію повідомлення;
• уміння оцінювати інформацію з погляду її надійності, достовірності, а також добирати докази, зважаючи на порушену проблематику.

Більшість цих елементів важливі для написання есе та для розвитку критичного мислення (як його тлумачать фахівці ОЕСР і Європейської комісії), додає Василь Терещенко.

Також аналіз показав, що:

• 70 % школярів і школярок мають досвід ведення нотаток, що сприяє розвитку письма та критичного бачення;
• 54,8 % учнів й учениць оцінили свій попередній досвід письма позитивно, а головними труднощами виявилися структурування власних текстів та аргументація;
• 89 % учасників й учасниць проєкту позитивно висловлювалися щодо власних навичок письма, що свідчить про зростання впевненості та мотивації.

Докладніше про результати першого року пілотування проєкту читайте тут.

«Загалом можна стверджувати, що проєкт “Пишемо есе” довів ефективність обраних методик і зумовив значний прогрес у розвитку критичного мислення й академічного письма школярів і школярок, а результати учнівства є підґрунтям для масштабування ініціативи», — акцентує Василь Терещенко.

Читайте також:

Курс для старшокласників із написання есе від ГО «Вчися» отримав гриф МОН

Оскільки критичне мислення краще розвивати в предметно-специфічних контекстах, тобто викладати його паралельно з предметом, цей метод використовують і в проєкті «Пишемо есе». 

У його межах, як і в модельній навчальній програмі, інструменти з розвитку критичного мислення інтегрують і під час роботи з текстами, і під час написання есе. Як розповідає методистка проєкту Катерина Молодик, уже з першого модуля курсу учнів та учениць поступово занурюють у розуміння того, що таке критичне мислення. Паралельно вони досліджують креативне та інші типи мислення, а знання нашаровуються від простіших до складніших за допомогою різних вправ і методик.

• Одним із таких інструментів розвитку критичного мислення в програмі проєкту є метод сократівського діалогу.

Учитель чи вчителька не дає готових відповідей, а допомагає учнівству самостійно знаходити їх, ставлячи запитання, які виявляють припущення, суперечності та нові можливості для роздумів. Цей метод стимулює учнівство критично оцінювати інформацію, виявляти слабкі місця в міркуваннях і знаходити альтернативні думки, наголошує Катерина Молодик.

Сократівський діалог можна використовувати під час обговорення текстів (філософських, історичних, наукових), ставлячи питання, що розкривають зміст та приховані сенси написаного. Також цей метод може знадобитися під час розв’язання проблемних завдань і розвитку навичок комунікації, адже учнівство вчиться слухати, аналізувати, запитувати й аргументовано висловлювати свою думку.

Як використовувати?

1. Об’єднайте учнівство в мінігрупи по чотири особи.
2. Розподіліть ролі в групах:

• два спікери/ки;
• модератор/ка;
• спостерігач/ка / (аналітик/иня).

3. Розпочніть діалог на певну тему.

Спікери/ки ведуть діалог між собою (п’ять хвилин), ставлять одне одному уточнювальні запитання, аргументують. Модератор/ка стежить, щоб вони одне одного не перебивали, а обговорення не відхилялося від теми. Аналітик/иня (спостерігач/ка) записує цитати й визначає:

• які були факти;
• які були судження;
• хто в які моменти апелював до емоцій, досвіду, припущень.

4. Після діалогу змініть ролі. Тепер дискутувати мають ті, хто модерував діалог і спостерігав за ним.

• Діаграма, або кола Венна

Цей метод розвитку критичного мислення використовують під час роботи з текстами, якщо треба визначити аргументи, знайти причину та наслідок, спільні й відмінні риси, зіставити та порівняти певні події, явища, героїв тощо.

Діаграму будують у вигляді двох кіл, які частково перетинаються, утворюючи спільний простір. У частині кіл, що не перетнулися, записують інформацію з відмінними рисами, а в спільному просторі — ознаки, які є спільними чи подібними, пояснює Катерина Молодик.

• Вправа «Перетвори факт на судження»

Учитель/ка за допомогою проєктора виводить на дошку факти (якщо немає такої можливості, демонструє картки із фактами або озвучує їх). Завдання учнів та учениць — змінити твердження так, щоб воно стало судженням.

Наприклад, можна запропонувати такі факти:

• У класі 15 учнів та учениць.
• На дошці є написи.
• У рюкзаку лежить сім підручників.
• Урок триває 45 хвилин.

Можливі варіанти суджень:

• У класі небагато учнів та учениць.
• Дошка брудна.
• Рюкзак важкий.
• Урок довгий.

Завершивши роботу, учні та учениці виконують взаємоперевірку, декілька варіантів відповідей озвучують на загал.

«Ця вправа вчить відрізняти доведені твердження (факти) від особистої думки (судження). Ми вчимо учнівство ставити під сумнів те, що бачимо, і спонукаємо шукати підтвердження почутій чи прочитаній інформації або ж її спростування. Така вправа також тренує медіаграмотність», — розповідає Катерина Молодик.

• Вправа «Шість капелюхів» за методом Едварда де Боно

Метод допомагає проаналізувати інформацію з різних позицій і знайти оптимальний варіант розв’язання проблеми. Едвард де Боно, автор підходу, запропонував метафору капелюха, колір якого визначає спосіб роботи з інформацією:

• білий (факти);
• червоний (емоції);
• чорний (критика);
• жовтий (позитив);
• зелений (креатив);
• синій (рефлексія).

Завдяки цьому учнівство матиме повніше уявлення про задану тему та здійснить її комплексний аналіз.

Як застосувати цю вправу для всього класу?

Учитель/ка може об’єднати учнів та учениць у групи по три особи. Кожен / кожна обирає собі номер від одного до трьох. Після цього учнівство з однаковими номерами об’єднується в групи змінного складу — експертні. Номер групи відповідає номеру тексту, із яким учнівство працюватиме за методом Едварда де Боно.

Групи змінного складу (експертні) отримують завдання прочитати текст та обговорити прочитане за методом «Шість капелюхів», наприклад, відповідно до питання «Чи можна щось змінити в організації домашнього завдання, щоб воно не викликало негативу?». Записати свої відповіді можна у вигляді таблиці:

Завершивши роботу в експертних групах, учні / учениці повертаються в первинні групи й обмінюються напрацюваннями відповідно до завдання нижче:

• обмінятися інформацією, отриманою з прочитаних текстів, відповідно до капелюхів;
• занотувати в спільній таблиці (на ватмані) ключові моменти, що вплинуть на ухвалення рішення;
• запропонувати варіант розв’язання проблеми: як організувати домашнє завдання, щоб воно не викликало негативу. Кожна з первинних груп презентує результат роботи.

• SWOT-аналіз роботи

За словами Катерини Молодик, цей метод допомагає учнівству не тільки проаналізувати сильні та слабкі сторони, а й оцінити можливості, загрози та загалом ефективність своєї роботи на уроці.

Якщо є час, учителі та вчительки можуть попросити поділитися результатами проведеного аналізу, щоб зрозуміти, які помилки є типовими і як можна допомогти учнівству їх подолати.

Більше вправ для розвитку критичного мислення можна знайти на сайті проєкту «Пишемо есе».

Національний проєкт «Пишемо есе» реалізує ГО «Вчися» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в партнерстві з National Writing Project (США).

Фото Артема Галкіна (передрук світлин суворо заборонено), скриншоти із посібників проєкту «Пишемо есе» та із сайту «Освіта Нова»