Що мотивує і що зупиняє молодь обирати професію вчителя: результати дослідження ГО «Навчай для України»

Українські школи сьогодні гостро відчувають нестачу кадрів: неможливо уникнути того, що старше покоління колись вийде на пенсію, а от молодь рідко обирає професію вчителя. Лише 37 % опитаних студентів і студенток педагогічних спеціальностей розглядають школу як місце для довгострокової кар’єри. Водночас 92 % педагогів/инь вважають підвищення зарплати ключовою умовою для покращення продуктивності.

Такими, зокрема, є результати дослідження «Можливості та потенціал вчительської професії очима студентів/ок і вчителів/ок
з досвідом до 5 років», яке ініціювала ГО «Навчай для України» та провела Vox Populi agency у 2025 році.

Дослідження охопило:

• студентів/ок педагогічних і непедагогічних спеціальностей (загалом 778 респондентів/ок);
• учителів та вчительок із досвідом роботи до п’яти років (загалом 401 респондент/ка).

Також провели чотири фокус-групові дискусії, участь у яких узяли 30 осіб серед вищезгаданих категорій. Під час дослідження вивчали:

• що впливає на вибір професії вчителя / вчительки;
• які перешкоди виникають на старті кар’єри;
• що допомагає залишатися в професії;
• як освітяни та освітянки бачать своє майбутнє.

У цьому матеріалі «Вчися.Медіа» ділиться основними результатами та висновками дослідження.

Дослідження показало, що найчастіше студенти та студентки педагогічних спеціальностей обирають учителювання із ціннісних та альтруїстичних міркувань. Серед найпоширеніших причин вступу до педагогічних закладів вищої освіти респонденти/ки називали:

• наявність хисту до навчання дітей (42 %);
• реалізацію давньої мрії (36 %);
• бажання вплинути на розвиток освіти в Україні (28 %);
• можливість спробувати себе в цій сфері (31 %);
• інтерес до шкільного предмета, який раніше вивчали нинішні студенти/ки (25 %). 

Натомість студенти/ки непедагогічних спеціальностей, які замислювалися над вступом до педагогічного ЗВО (таких 35 %), найчастіше згадували бажання впливати на систему освіти.

Після завершення навчання працювати вчителем / учителькою планують:

• 68 % студентів/ок педагогічних спеціальностей;
• 49 % студентів/ок непедагогічних спеціальностей.

Проте впевненість у цьому рішенні невисока. Лише близько чверті (24 %) студентів/ок педагогічних спеціальностей впевнені у своєму виборі, тоді як 44 % скоріше планують, але не визначилися остаточно. Ще 32 % або не планують викладати, або мають сумніви.

Із тих, хто розглядає роботу в школі, 28 % студентів/ок педагогічних ЗВО мають високу мотивацію до вчителювання, ще
 29 % — скоріше високу. Серед студентів/ок непедагогічних спеціальностей у 19 % є висока мотивація до вчителювання.

Намір працювати вчителем чи вчителькою частіше висловлюють жінки, ніж чоловіки, студенти й студенти/ки молодших курсів, ніж старших. Старшокурсники/ці й чоловіки частіше сумніваються або обирають інші професійні траєкторії.

Учасники й учасниці фокус-групових дискусій (ФГД) також зауважували, що практично не розглядають шкільного вчителювання як реалістичного чи бажаного професійного шляху або ж вважають його вхідним (початковим) досвідом (тут і далі у цитатах збережена пряма мова):

💬«Я навіть [зараз] працюю репетитором поки що, так що я не можу сказати, що я вже в школі працюю. Але в мене в перспективі є хоча б пару років у школі попрацювати, оскільки мені здається, що так набагато буде легше знайти роботу, коли ти вже маєш диплом спеціаліста, а не якусь іншу роботу», — поділилася студентка педагогічної спеціальності та учасниця фокус-групи.

💬«Викладачем… я не планую бути. Для мене це безперспективно, бо мені навіть страшно уявити…, які зараз діти в школі, з якими треба працювати», — розповіла студентка непедагогічної спеціальності.

💬«Школа — це варіант, якщо буде дуже-дуже критична ситуація. Я туди не хочу», — зазначила студентка непедагогічної спеціальності.

Основні причини відмови — фінансові (оплата праці), емоційні (вигорання, ставлення з боку учнівства, батьків і колег), репутаційні (імідж професії вчителя в суспільстві), а також негативне уявлення про середовище школи.

Згідно з кількісними даними:

• 37 % опитаних студентів/ок педагогічних спеціальностей розглядають школу як місце для довгострокової кар’єри;
• 45 % бачать у ній тимчасовий етап;
• серед тих, хто планує вчителювати, 42 % орієнтується на роботу в школі протягом кількох років із подальшим переходом в інші сфери;
• лише 28 % хочуть залишитися в шкільній системі до пенсії.

У фокус-групах багато хто описував роботу вчителем / учителькою як стартовий досвід для практики, розвитку комунікативних та організаційних навичок. Частина учасників/ць з-поміж педагогів/инь зазначила, що планує залишатися в школі лише кілька років, а не довше, через низьку заробітну плату, ризик вигорання, обмежені можливості кар’єрного зростання та бажання спробувати себе в інших професіях.

Водночас учителі/ки з досвідом до п’яти років залишаються в професії через інтерес до роботи з учнівством. Головним чинником утримання в професії більшість (71 %) назвала саме роботу з дітьми, тоді як перспективи розвитку згадали 20 %.

Згідно з дослідженням, і студентство, і вчительство з досвідом роботи до п’яти років оцінюють престиж учительської професії так:

• 24 % студентів/ок педагогічних і 25 % студентів/ок непедагогічних спеціальностей вважають, що професія вчителя посідає високі або дуже високі щаблі в суспільстві.
• Ще близько третини (29 % і 28 %) визначають її як середньопрестижну, тоді як 41 % респондентів/ок з обох груп оцінюють престиж професії як низький.

Понад половина (56 %) опитаних педагогів і педагогинь вважає, що сьогодні професія вчителя в Україні опинилася на нижчих щаблях суспільної ієрархії. Ще 22 % зараховують її до середнього рівня, і лише 18 % — до високого або дуже високого.

Учасники/ці фокус-групової дискусії з-поміж студентів/ок педагогічних спеціальностей зазначали, що відчувають зневагу з боку держави та частини суспільства до професії вчителя:

💬«Як на мене, раніше вчитель — це була якась така дуже поважна професія, і до неї ставились із повагою. І якось зараз, як на мене, трішки менше поваги. І мені здається, що ця повага повинна відновитися, тому що все починається з освіти і з вчителя», — поділився студент педагогічної спеціальності.

💬«У школі дуже часто учні кажуть: “А чого ви тут працюєте? Вам платять мало, у вас поваги нема”. Вони це чують вдома, від своїх батьків», — розповіла студентка педагогічної спеціальності.

Читайте також:

Також студенти та вчителі хоч і вбачають у професії високу соціальну місію, але зауважують багатозадачність і брак належної підтримки. Більшість студентів/ок педагогічних спеціальностей (66 %) повністю / переважно згодні, що суспільство очікує від учителів та вчительок багато, але не завжди їх підтримує.

На думку опитаних, професія вчителя потребує популяризації. Так вважають 87 % студентів/ок педагогічних спеціальностей і 83 % непедагогічних. Серед опитаного вчительства цю думку підтримує 94 %.

Більшість учителів і вчительок із досвідом роботи до п’яти років загалом позитивно оцінюють свою роботу в школі:

• 58 % опитаних кажуть, що вони повністю або переважно задоволені;
• ще 19 % зазначають, що скоріше задоволені, ніж ні;
• водночас 15 % оцінюють свою задоволеність як середню, а 7 % прямо говорять про незадоволеність.

За результатами дослідження, стосунки в колективі визначають комфортність входу в професію і перебування в ній. Найвищий рівень задоволеності, за словами респондентів/ок, пов’язаний:

• зі ставленням адміністрації (76 %);
• зі зручністю добирання (69 %);
• із наявністю наставника (67 %) та атмосферою підтримки між учителями (63 %).

Натомість найнижчі оцінки отримали престиж професії (21 % ним задоволений, 38 % — не задоволені) і рівень оплати — задоволені лише 7 %, а не задоволені — 66 %.

• 92 % педагогів/инь вважають підвищення зарплати ключовою умовою для покращення продуктивності роботи;
• 80 % тих, хто думає про зміну фаху, назвали основною причиною саме низьку оплату. Серед інших причин — проблеми у відносинах з адміністрацією, колективом, незручне розташування школи, перевантаження, низький рівень підтримки тощо;
• 21 % студентів і студенток педагогічних спеціальностей вважає, що вчителі/ки мають гідний рівень оплати праці.

Результати дослідження засвідчують, що вчителі/ки суттєво схильніші до психологічного виснаження, якщо порівняти їх зі студентством.

Наприклад, 35 % респондентів/ок з-поміж педагогів/инь відповіли, що скоріше чи повністю відчувають емоційне вигорання. Ще 48 % зазначили, що періодично відчувають це, хоч стверджують, що ніби справляються. Лише 17 % відповіли, що вони скоріше чи зовсім не відчувають вигорання.

Частіше про вигорання повідомляють чоловіки (43 %), ніж жінки (33 %).

Якщо для студентів/ок ключовими драйверами є емоційні й етичні мотиви — бажання бути корисними, реалізувати себе, досягти балансу й щастя, — то серед учителів-практиків домінує прагматична мотивація. 92 % респондентів/ок зазначили, що для підвищення продуктивності їм насамперед потрібне підвищення оплати праці. Далі згадували технічну (47 %), методичну (41 %) і психологічну підтримку (38 %).

Альтернативні джерела підтримки вчительства

Як ідеться в дослідженні, участь у громадських ініціативах, блогерство та професійні спільноти можуть слугувати альтернативними джерелами підтримки вчительства.

• 38 % учителів/ок із досвідом до п’яти років беруть участь у професійних спільнотах або мережах поза межами своєї школи;
• 24 % залучені до громадських чи волонтерських ініціатив;
• 7 % ведуть освітні блоги або активні сторінки в соцмережах, пов’язані з викладанням.

Серед тих, хто має такий досвід, 81 % зазначає, що це допомагає розвиватися професійно, 76 % — що підтримує емоційно, а 64 % — що мотивує залишатися в професії навіть у складні періоди.

Читайте також:

«Хоча вчительство залишається для багатьох покликанням і має ціннісну основу мотивації, проблемою є нестабільність у визначенні кар’єрних планів, а також серйозний вплив матеріальних чинників, зокрема рівня оплати праці, що безпосередньо впливає на подальше рішення залишитися чи змінити професію. Проте в цілому настрої респондентів і респонденток на майбутнє України оптимістичні, а вибір професії вчителя зумовлений часто нематеріальними факторами як серед студентів/ок, так і серед учительства», — ідеться в підсумках дослідження.

Водночас, крім перегляду рівня зарплат, важливо працювати над підвищенням престижності вчителювання, розвивати систему наставництва, створювати сприятливі умови для професійного зростання, що так само впливає на мотивацію фахівців та фахівчинь залишатися в професії.

Ознайомитися з повним текстом дослідження можна за посиланням.

Фото в тексті Артема Галкіна (передрук світлин суворо заборонено), а також із дослідження ГО «Навчай для України»