Які зміни передбачає новий Державний стандарт дошкільної освіти? Аналізуємо основні положення документа

Наприкінці 2025 року Уряд затвердив Державний стандарт дошкільної освіти, який встановлює правила та підходи до роботи дитсадків. Він набуде чинності з 1 вересня 2027-го.

Цей крок продовжує реформу дошкільної освіти, а також доповнює та підсилює Закон України «Про дошкільну освіту». Крім цього, у документі передбачили наступність між дошкіллям і початковою школою, на відсутність якої часто раніше скаржилися освітяни й освітянки.

• Які зміни передбачає новий Держстандарт дошкільної освіти?
• Навіщо його ухвалили саме зараз?
• Чому цей документ важливий і як він вплине на повсякденну роботу дитсадків?

Про це «Вчися.Медіа» розповіла Руслана Найда, докторка педагогічних наук, професорка, директорка Українського інституту дитинства, яка також долучалася до розробки згаданого Держстандарту.

Однією з основних причин, чому потрібен цей документ, за словами Руслани Найди, було ухвалення нових рамкових законів, зокрема Закону України «Про дошкільну освіту», який визначає сучасні підходи до «забезпечення вищих інтересів дитини».

Крім цього, реформа Нової української школи передбачає оновлення стандартів для узгодження цілей, структури й очікуваних результатів навчання. Тож Держстандарт дошкільної освіти мав відобразити ідеї НУШ щодо цілісного розвитку, дитиноцентризму, педагогіки партнерства й забезпечити наступність між дошкіллям та початковою школою.

«Також нові дослідження в нейронауках та психології суттєво розширили розуміння дошкільного розвитку, що вимагало перегляду підходів стандарту. А поширення цифрових освітніх інструментів, необхідність формувати цифрову грамотність і використовувати сучасні платформи навчання (онлайн-формати, mixed learning) спонукали змінити вимоги до освітніх результатів», — пояснює Руслана Найда.

І насамкінець, оскільки Україна адаптує освітні підходи до вимог європейського простору, це потребує гармонізації стандартів із принципами якості освіти, академічної свободи, прозорості та вимірності результатів. Зокрема, стандарт має фокусуватися на результатах, ключових компетентностях і наскрізних уміннях, що відповідає європейським підходам (рамці якості дошкільної освіти ЄС  та рекомендаціям Key Competences for Lifelong Learning).

За словами Руслани Найди, стандарт є ключовим документом у визначенні напрямів освітньої діяльності дитсадків та суб’єктів освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти. Також документ:

• визначає обов’язкові напрями розвитку дитини (мовлення, логіка, рух, соціалізація тощо), на базі яких створюють програми;
• допомагає уникнути хаотичності й перевантаження дітей невідповідними завданнями;
• є основою для розроблення нових освітніх та парціальних програм для ЗДО.

«Крім цього, якщо діти старшого дошкільного віку здобувають освіту за сімейною формою, батьки можуть послуговуватися Державним стандартом для визначення результатів навчання та сформованих ключових компетентностей у дітей. Тобто документ гарантує однакові якісні освітні орієнтири для кожної дитини», — акцентує експертка.

1. Чітке формулювання результатів навчання на завершення дошкільної освіти.

Як пояснює Руслана Найда, Держстандарт чітко описує, якою має бути дитина після завершення дошкільного етапу. Враховують не лише знання, а комплекс ключових компетентностей (соціальних, мовленнєвих, пізнавальних тощо). Документ допомагає вихователям/кам оцінювати прогрес і обирати пріоритети розвитку.

Також стандарт пропонує чіткі індикатори того, що дитина має знати та вміти з кожного освітнього напряму на завершення дошкільної освіти.

2. Наступність між дошкіллям та початковою школою.

Як ідеться в документі, цю наступність забезпечує:

• компетентнісне наповнення Державного стандарту;
• педагогічне партнерство сім’ї та закладу освіти;
• узгодженість освітніх напрямів та освітніх галузей.

Загалом у документі визначено вісім освітніх напрямів, які продовжуються на рівні здобуття початкової освіти через освітні галузі (особистісний, фізкультурний, мовленнєво-комунікативний, соціально-громадянський, математичний, природничо-екологічний, предметно-технологічний, мистецький). 

«Наскільки ця тяглість спрацює — залежить від реалізації на практиці: чи адаптують дитсадки програми, чи врахують школи ці компетентності, чи діятимуть педагоги та педагогині з огляду на спільну освітню траєкторію», — наголошує Руслана Найда.

3. Десять ключових компетентностей.

Новий Державний стандарт дошкільної освіти визначає формування таких ключових компетентностей:

• особистісна (спроможність дитини усвідомлювати власну індивідуальність, ідентичність, можливості, виявляти самостійність та впевненість, дбати про здоров’я, регулювати емоції, безпечно діяти в різних життєвих ситуаціях, виявляти допитливість, готовність і здатність пізнавати світ та навчатися);
• мовленнєво-комунікативна (здатність послуговуватися державною та іншими мовами в спілкуванні);
• соціальна та громадянська (поважне ставлення дитини до гідності, прав та свобод людини, культури й надбання України, усвідомлення різноманіття людей та культурного розмаїття різних народів, здатність взаємодіяти з іншими в сім’ї, групах та інших спільнотах);
• математична (уміння дитини виявляти прості математичні залежності в довколишньому світі, використовувати математичні поняття й уміння в повсякденному житті, розуміння ролі математичних знань та вмінь у житті людини);
• природнича, предметно-практична та технологічна (здатність дитини пізнавати світ природи, світ предметів, техніки та технологій, застосовуючи елементарні вміння для досліджень, практичної взаємодії з об’єктами довколишнього світу, розуміти взаємозв’язки в природі, роль техніки та технологій у житті людини та інше);
• екологічна (спроможність цінувати й берегти природу, усвідомлювати зв’язок між діями людини та станом довкілля, дбайливе та відповідальне ставлення дитини до природних ресурсів тощо);
• мистецька (уміння дитини сприймати красу художніх образів, творів мистецтва, здатність виявляти себе в мистецькій діяльності, продукувати нові ідеї у творчості, прагнути до створення естетичного життєвого простору).

Усі ці компетентності, як зазначає Руслана Найда, сформовані відповідно до українських та зарубіжних наукових досліджень у сфері дошкільної освіти, визначені міжнародними системами оцінювання та міжнародними стандартами (CRC, General Comment). 

4. Єдині мінімальні вимоги для всіх форм здобуття дошкільної освіти.

Уніфікували очікування для державних і приватних садочків, що дає змогу порівнювати прогрес і робить вимоги прозорими для батьків.

5. Академічна свобода педагогів і педагогинь.

Стандарт хоч і встановлює мінімальну рамку, але гарантує закладам свободу вибору освітніх програм і методик у її межах.

6. Власна освітня ідентичність.

ЗДО також можуть зберігати власну освітню ідентичність, але мають забезпечити досягнення обов’язкових результатів навчання.

7. Стандарт визначено як обов’язкову основу для розробки освітніх програм, організації освітнього процесу в ЗДО, внутрішнього та зовнішнього контролю.

Додамо, що після затвердження Держстандарту дошкільної освіти протягом шести місяців Державна служба оцінювання якості освіти проводитиме перевірку (валідацію) документу в різних закладах дошкільної освіти по всій країні, щоб зіставити відповідність результатів навчання та ключових компетентностей із реальними можливостями дітей, а також щоб з’ясувати, чи документ є зрозумілим і реалістичним.

Водночас, за словами експертки, у роботі дитсадків залишаються важливими такі ключові напрями:

• дитиноцентризм: день потрібно організовувати навколо потреб дитини, її інтересів і темпу розвитку, а ще давати їй право вибору діяльності (ігрові, дослідницькі, творчі осередки тощо);
• емоційна безпека та добробут: педагоги й педагогині розвивають саморегуляцію, емпатію, емоційну стійкість через гру та спілкування;
• фізична та психологічна безпека: дитсадок — це простір, безпечний для руху й експериментів. Регулярні практики мінної, пожежної, повітряної безпеки потрібно подавати в ігровій формі без травматизації;
• інклюзивність та повага до різноманіття: кожна дитина має бути включена у взаємодію незалежно від потреб і можливостей. Команда фахівців (психолог/иня, логопед/иня, корекційний/а педагог/иня) працює не окремо від групи, а в єдиному освітньому процесі. Плани потрібно адаптувати під індивідуальні траєкторії розвитку замість однакових сценаріїв для всіх;
• розвиток через гру та дослідження: проєкти, експерименти, конструювання, спостереження;
• творче й культурне самовираження: музика, малювання, театр, танець;
• якісне мовне середовище: багато живого діалогу, слухання, обговорення;
• розумна цифровізація: формування правил безпечного користування технологіями;
• партнерство з батьками: батьки — союзники педагогів та педагогинь у розвитку дитини.

Фото з фейсбук-сторінки Руслани Найди та Freepik