Як новий закон про дошкілля може розв’язати проблеми зарплат, браку дітей та мережі садочків — пояснює Анастасія Коновалова

Анастасія Коновалова обіймає посаду заступниці міністра освіти і науки. Її сфера відповідальності — дошкільна освіта. Величезний банер зі словами «Дошкілля» висить на одній зі стін у її кабінеті. Власне, виклики в цій сфері на державному рівні доведеться розв’язувати Анастасії та її команді. Насамперед — ті, що пов’язані з реалізацією нового закону про дошкілля.

Нагадаємо, закон ухвалили в червні 2024 року. Планувалося, що на підготовку необхідної нормативної бази в Міністерства освіти і науки буде рік — до липня 2025-го. Однак наприкінці 2024 року ці плани скорегували й закон набрав чинності 1 січня 2025 року (дедлайни змінилися через імплементацію нашого законодавства в законодавчу систему ЄС).

Через це в дошкільників виникло чимало запитань щодо оплати праці в співвідношенні з новим навантаженням, нових штатних розписів, нових завдань для громад, бо стара нормативка не діє, а нової ще розробляється.

«Вчися.Медіа» розпитало Анастасію Коновалову про те, як реалізовуватиметься закон про дошкільну освіту, з якого фактично стартує реформа дошкілля, а також, що її мотивувало прийти в МОН та які напрями роботи є пріоритетними.

— Анастасіє, розкажіть, будь ласка, що мотивувало вас прийти в Міністерство освіти і науки? Знаю, що на цю посаду досить довго шукали людину, яка готова була б підхопити всі обов’язки та проєкти.

— Ще з університету я прийшла на роботу в садочок і залишалася в цій сфері аж до повномасштабного вторгнення: була в початковій освіті, керувала закладом дошкільної освіти. Тільки останні два роки я не працюю безпосередньо з дітьми. Тож для мене це рішення було принциповим і природним – щоб узяти на себе відповідальність за втілення позитивних змін, які надає новий закон про дошкільну освіту. Щоб цей сектор не просто вижив у надзвичайно складних умовах, а процвітав. І кожна дитина в Україні отримувала якісні послуги з дошкільної освіти.

— Насправді ваш досвід у дошкіллі дуже цінний, адже в бік людей, які приходять у МОН, часто лунають закиди, що знову з’явилися не практики, не ті люди, які знають, із чим учителі чи вихователі мають справу на місцях, за що борються і чим переймаються.

— Я працювала вчителькою англійської мови та вихователькою, а будь-який практик знає, що, працюючи в дошкільному закладі, виконуєш абсолютно всі функції: замінюєш вихователів, допомагаєш кухарям, прикрашаєш залу. Насправді дошкілля — це унікальна спільнота, де всі за всіх і всі навколо дітей. Я дуже люблю цю сферу. Це водночас моя любов та надзвичайний біль. Адже дошкільники надають якісні послуги й, на жаль, одержують катастрофічно маленькі зарплати.

— Що для вас наразі є пріоритетним? Можливо, визначили для себе декілька напрямів, яким вкрай важливо приділити увагу.

— Нині є три ключові проблеми в дошкільній освіті, без розв’язання яких не зможемо рухатися далі. Насамперед це заробітні плати. На другому місці — матеріально-технічна база та укриття, а через їхню відсутність багато де не надаються послуги дошкільної освіти. Тому маємо використати переваги нового закону, щоб навіть попри відсутність укриття в традиційному садочку дошкільна освіта надавалася в інших місцях, де це можливо.

Третя проблема, болюча для всіх українців, — це демографічна криза. І перший, хто побачив її масштаб, це дошкілля. Школа ще цього не відчула, бо одна справа, що діти поїхали за кордон і, сподіваємося, повернуться, а інша справа, що діти не народилися.

Дошкільна сфера вже відчуває брак дітей. Нині в нас 750 тисяч дітей від трьох до шести років, а через два роки їх буде 570 тисяч. Звісно, громади відчувають це нерівномірно, бо відбувається відтік людей у великі міста. Та сьогодні навіть Київ має вільні місця в садочках. Це вперше, напевно, за історію вільної України.

Мережа дошкільних закладів має дуже швидко адаптуватися до цього виклику, щоб не втратити педагогів. Ми все ж таки готуємося і чекаємо на бейбі-бум. Тоді нам треба бути готовими, що в дитсадки прийдуть діти, тобто треба максимально зберігати мережу. Навіть якщо це був великий садочок, у якому стало дуже мало дітей, треба законсервувати саму будівлю, тому що нелогічно її утримувати для п’яти дітей. Але далі надавати цим дітям дошкільні послуги в місці, де це можливо. Новий закон це передбачає.

Щоб зберегти мережу, також можна надавати послуги молодшим дітям. Раніше в нас було дуже мало ясельних груп, тому що не було як їх відкривати. Бо мама може бути в декретній відпустці три роки, тож пріоритет на зарахування в дитсадок надавався старшим дітям. Сьогодні маємо боротися за дітей, конкурувати за дітей (незалежно від форми власності), комунікувати з батьками, щоб вони були готові залишити свою дитину в садочку. Адже єдиний шлях для збереження мережі — мати дітей у закладі.

Через два роки нам не вистачатиме дітей від трьох до шести років. Отже, треба зберегти мережу та розширювати вікову категорію, яку можуть охопити садочки. За результатами дослідження, батьки готові з півтора-двох років віддавати дитину в дитсадки. Інша справа, що можуть бути не готові заклади. Тому, якщо ми швидко не адаптуємося під цей виклик, можемо втратити мережу.

— Ще одне наше завдання — це оновлення Державного стандарту дошкільної освіти, який буде за структурою подібний до стандарту початкової школи. Адже для нас важливо, щоб у дитини від садочка до випуску зі школи був один трек розвитку. Між усіма ланками освіти має бути наступність, щоб у вчителів початкової школи не виникало запитань, а що діти робили в садочку. Змістовно, звичайно, ми не можемо й не маємо повторювати стандарт початкової школи, адже це інша ланка, інші вимоги та інші діти.

До перегляду стандарту неодмінно залучимо практиків та науковців. Думка практиків для нас буде на першому місці, адже важливо розуміти, з якими дітьми ми працюємо сьогодні, чого можна очікувати від них. Стандарт освіти — це, умовно, портрет дитини, який ми хочемо сформувати на певній ланці освіти. Після написання стандарту плануємо показати його вихователям, щоб вони оцінили, чи розуміють, що в ньому написано, чи реалістично очікувати на прописані результати.

— Чи визначені часові рамки, коли має початися оновлення стандарту, а коли очікувати на фінал?

— Оновлення стандарту дошкільної освіти не входить до трьох пріоритетів, про які я згадала. Бо в нас є інша катастрофічна проблема організаційного характеру — це фінансування дошкільної освіти. У нас немає великої проблеми зі змістом, бо маємо вихователів із профільною освітою, які постійно підвищують кваліфікацію. Є хороші освітні програми, хоча, звісно, їх теж можна вдосконалювати.

Утім, наші пріоритети дуже чіткі. Ці процеси можуть бути паралельними (робота над стандартом та покращення фінансування), але 90 % часу команди має бути там, де є критичні проблеми. Ми розпочнемо роботу над Держстандартом у спокійному режимі, але передусім маємо розібратися зі штатним розписом та новими типами садочків. На базі перших експериментів маємо зрозуміти, де ми буксуємо й де треба змінити нормативку, зокрема, це санітарний регламент та державні будівельні норми.

— Закон про дошкільну освіту дає можливість зберегти мережу, якщо враховувати охоплення дітей меншого віку. Нещодавно я спілкувалася із директорками садочків у Києві та Львові, які якраз мають групи раннього віку для дітей від одного до двох років. Це перший пробний рік, коли запрацювали такі групи. У садочках кажуть, що попит на них величезний, тому що є різні родини з різними фінансовими можливостями – комусь треба вже виходити на роботу, щоб утримувати сім’ю. А якщо врахувати, що нині маємо зменшення кількості дітей дошкільного віку, то відкриття таких груп раннього віку — це можливість для садочків вижити?

Якщо запитати, чи готова зараз мережа відкривати ясельні групи від трьох місяців, то ні. Розв’язання цієї проблеми якраз є пріоритетом. Як держава, ми маємо надати можливість батькам залишити дитину в якісному освітньому середовищі. Такий досвід у нас був раніше, такий досвід є за кордоном. Треба його врахувати, щоб не повторювати помилок. До речі, якість нашої дошкільної освіти порівнюючи з європейськими країнами вище від середнього рівня, але фінансування — значно нижче. Це означає, що ми перекладаємо весь тягар і всю відповідальність за виховання і розвиток дошкільнят на надзвичайно важливих людей, яким не платимо достойну зарплату.

— Як новий закон про дошкільну освіту може допомогти із зарплатами? Бо те, що зараз бачать вихователі, музкерівники, логопеди, психологи та інші працівники садочків, що їхній робочий час зріс (тепер він має два складники — педагогічне навантаження та організаційно-методичну роботу), утім, за методичну роботу нічого не доплачують. Наприклад, у психолога чи логопеда робочий час — 30 годин, з яких методична робота — 10 годин, яких не було раніше. Дошкільники хвилюються, що працюватимуть більше, а одержуватимуть менше. Яким бачить вихід із цієї ситуації міністерство?

— Педагогічні працівники дошкілля ніколи не працювали лише в межах педнавантаження. Адже коли вони приходять до дітей, то мають мати нарізані роздаткові матеріали, наочність у групі, заламіновані картки, і плани А, В, С на випадок форс-мажорів. Це ніяк не було зафіксовано, а закон про дошкільну освіту це зафіксував.

Через нашу недокомунікацію виникло багато непорозуміння, що хтось вимагає на місцях працювати більше, чого не може бути. Історично склалося, що старий закон допускав різночитання, через це в деяких громадах дошкільники мали менше горлових годин (педагогічного навантаження). Наприклад, у деяких громадах музкерівники мали 24 години педнавантаження, а деякі — ні. Для цих громад це дійсно болючий перехід, новим законом регламентується, крім педагогічного навантаження, 6 годин методичної роботи.

Зараз ми готуємо роз’яснення для музкерівників із прикладами розпорядку дня в садочку та описом функцій, які вони можуть виконувати в межах педагогічного навантаження. Дійсно, додаткових доплат за методичну організаційну роботу не передбачено саме тому, що вона завжди виконувалася. Але це не регламентували попередні нормативні акти.

Також у дошкільників виникають запитання щодо табелювання та сумісництва — і розібратися із цим теж для нас пріоритетно. Для цього ми запустили серію вебінарів, щоб усе обговорити та роз’яснити.

— Що побачать вихователі та інші працівники садочків після цієї клопітної роз’яснювальної роботи? Що їхній робочий час оцінюється так, як має бути оцінений?

— Ми якраз працюємо над штатним розписом, який наочно покаже, що саме зміниться в роботі дошкільників. Наприклад, раніше вихователі працювали 30 годин у групі, а зараз – 25. Це означає, якщо людина далі працює, як і працювала, тоді треба збільшувати кількість ставок на групу. Відповідно, одна людина може працювати на більшу ставку й мати вищу зарплату.

Громада може сказати, що це їй не під силу (платити за 30 годин робочого часу або збільшувати кількість ставок на групу), тому скорочується режим роботи групи. Наприклад, замість 10,5 годин вона працюватиме 9,5. Батьки можуть обуритися, що як так — садочок скорочує свій час роботи. Але не може вихователька працювати ці години задарма.

Утім, не в усіх сімей є нагальна потреба, щоб дитина була в закладі 10 або 11 годин. Якщо така потреба є, тоді створюються чергові групи, які оплачує громада. Або це може бути додатковий сервіс, який оплачують батьки. Закон про дошкільну освіту дає можливість надавати садочкам додаткові послуги в межах свого статуту чи внутрішнього розпорядку. Скажімо, державний стандарт заклад виконує за 9 годин, а інші години (понад 9), – це додаткові гуртки або чергові групи, як платні послуги.

Насправді жодна європейська держава не надає такого рівня послуг у дошкіллі, як у нас, безоплатно. І не тому, що вони погано піклуються про своїх дітей, а тому, що якщо батьки дійсно працюють, то можуть за дошкільні послуги заплатити. Наші садочки пропонують фізкультуру, музику, англійську мову з п’яти років, логопедів, дефектологів, психологів — це потужний рівень сервісу, який треба зберігати, але й бути реалістами, розуміючи можливості нашої економіки.

Ми на зв’язку з громадами та засновниками постійно. Звичайно, питання скорочення груп болюче, але маємо зважати на те, що не можемо залишити все без змін. Скорочення годин або збільшення ставок на групу — це лише частина інструментів, які глобально не розв’яжуть проблему фінансування дошкілля. Система фінансування має змінитися, і ми над цим працюємо. І це точно пріоритет МОН.

— Громади можуть узяти частину цих проблем на себе, адже закон дає їм можливість, як засновникам дитсадків, встановлювати доплати чи премії працівникам дошкілля. Але хтось скаже, що зараз немає змоги, усі кошти йдуть на оборону, а садочки нехай почекають.

— Це радше можливість для садочків розвиватися. І це необхідно для економіки України. Крім демографічної кризи, у нас ще один виклик — дуже великий попит на працівників. А наша українська мама ніколи не вийде на роботу, якщо не буде впевненою, що дитина в хороших і надійних руках, здобуває хорошу освіту й отримує якісне піклування та догляд.

Садочки можуть і мають узяти на себе таку функцію. Вони надзвичайно важливі не тільки для розвитку дитини, а і для розвитку економіки. За дослідженнями, кожна гривня, інвестована в дошкілля, приносить економіці 5 гривень. Адже це більш розвинена дитина, яка готова до школи, а далі — більш успішна та з вищою зарплатою. Звісно, це не миттєве повернення інвестицій у вигляді податків, але це виграшно для економіки.

— Водночас, щоб відкрити групи для малечі, як пропонує закон — від трьох місяців до трьох років – садочки потребують іншого обладнання. Повернуся до досвіду дитсадка у Львові, де з’явилася група для дітей від одного до двох років. З відкриттям такої групи допомагало місто, зокрема, коштом міського бюджету придбали спеціальні ліжечка, стільці, тобто кімнату повністю переобладнали під цю вікову категорію. Також працює дві виховательки та одна помічниця: на 12 дітей, які є в групі, передбачено троє дорослих. Тобто щоби підтримати ранньовікові групи, громадам доведеться вкласти в це свої ресурси. На вашу думку, чи є зараз такі можливості?

— Без підтримки громад, які часто є засновниками дитсадків, у принципі неможливе функціонування дошкільних закладів. Ситуація на місцях дуже різна, тим паче фінансова. Дійсно є громади, яким дуже складно утримувати дошкілля. Знов-таки, з одного боку, це дорого, з іншого — коли мама йде працювати в цій громаді, то це єдиний вихід для розвитку цієї ж громади.

Global Teacher Prize втретє обере найталановитішого/у вихователя/ку в номінації«Дошкілля»

Інвестуючи в ясельну групу, ми не інвестуємо тільки в цих дітей. Ми інвестуємо у свою громаду, бо мама виходить на роботу. Тут, звичайно, питання, чи виходить ця мама на роботу? Але закон дає змогу пріоритезувати, що, скажімо, у ясельну групу передусім беремо дітей, чия мама справді працює.

Загалом до трьох років мама може виконувати розвиткову та піклувальну функцію, а далі дитині рекомендовано бути в соціумі. У громади справді може не бути коштів на інвестиції в дошкілля. Утім, розвиток дошкілля є в стратегіях Міністерства економіки та Міністерства освіти і науки, й абсолютно всі донори кажуть про важливість якісних послуг дошкільної освіти й догляду.

Наразі ми також працюємо над програмою підтримки дошкільної освіти з державного бюджету. Нині не можу розкрити всіх деталей, але запевняю, що ми постійно шукаємо можливості для підтримки дошкілля.

— Зрозуміло, що аби втриматися і розвиватися, громадам треба вкладати ресурси у свої садочки. А як щодо тих, які розташовуються на прифронтових територіях? Про школи ми чуємо, що треба повертати дітей до очного навчання, для цього будуються або ремонтуються укриття. Можливо, будуть якісь опорні школи з класним і потужним укриттям, у які зможуть підвозити дітей із сусідніх закладів. А що із садочками — яке є бачення, як надавати дошкільну освіту в цих регіонах?

— За законом про дошкільну освіту, можна мати групу від п’яти дітей та фінансувати її з місцевого бюджету. Це означає, що в групі буде вихователь, помічник, до дітей періодично приїжджатиме музпрацівник, логопед, тобто ставка на цю групу однаково буде. Ця група може функціонувати там, де є укриття: у бібліотеці, сільській раді, тобто будь-де.

До речі, є багато прикладів, як ця послуга вже працює в прифронтових та прикордонних областях. У Запоріжжі, наприклад, пілотують нові дошкільні послуги в так званому форматі «два на два». Двічі на тиждень діти приходять на дві години в укриття, де з ними займаються професійні педагоги. Нині таких точкових локацій аж 80.

Тож пріоритет держави — і школа офлайн, і садочки офлайн. Звісно, ми не зможемо всюди збудувати укриття. Але маємо довести дошкільні послуги до укриттів, які вже є. Можна відкрити філію цього садочка в бібліотеці — на кшталт ясел чи центру розвитку дитини — і завдяки цьому садок далі працює, його не треба зачиняти, а колектив – звільняти.

Також вихователі можуть працювати з дітьми дистанційно. Додам, що в положенні про дистанційну форму навчання (одному з нормативно-правових актів до закону про дошкілля) йдеться, що громада може запровадити цю форму лише тоді, коли неможливо організувати очний освітній процес.

Навіть якщо вихователі працюють дистанційно, а заклад законсервований, він однаково є. Бо дитячий садок — це не будівля, а передусім діти, вихователі й працівники, які підтримують дітей і батьків у розвитку дитини. Якщо ми сьогодні маємо відмовитися від великої будівлі через малу кількість дітей, то нехай. Але ми не маємо права відмовитися, як країна, від педагогічних працівників, які виконують чудову роботу, та від підтримки дітей і сімей.

— Насправді багато громад підтримує свої дитсадки. Наприклад, нещодавно в Кам’янці-Подільському ввели доплату 1300 гривень вихователям за престижність. Закон дає можливість платити й більше.

Іноді на місцях багато того, що дозволялося до прийняття закону, не скрізь виконувалося. Тобто мало де були максимально можливі доплати. Але це все зводиться до фінансової ситуації та пріоритетів громад. До того ж у кожній громаді є низка проблем, як і на державному рівні.

— Як передбачає новий закон про дошкілля, громади можуть створювати на місцях центри педагогічного партнерства для співпраці батьків і садочків. Чи є в нас такі приклади співпраці в громадах?

— У Запоріжжі відкрили центр педагогічного партнерства для дітей від нуля до двох років. Мама, яка ще не готова віддавати маленьку дитину в садочок, приходить із нею в центр. Там є вихователька — навчена, натренована, як працювати з дітьми такого віку. Для мами в сусідній кімнаті також облаштоване робоче місце, де вона зі своїм ноутбуком працює дистанційно. А вихователька тим часом із дитиною. Раптом дитина заплакала чи її треба погодувати, мама може це зробити в кімнаті для грудного вигодовування.

Для мами це можливість працювати, знаючи, що дитина в надійних руках. А також це можливість отримати поради від професійного педагога й не тільки (скажімо, від психолога чи логопеда), адже центр педагогічного партнерства розташований у закладі дошкільної освіти. Це інший тип організації освітньої діяльності в цьому закладі, у якому є просто садочок, ясла та ось такий центр. Центр отримує ставку як на звичайну групу, але вона функціонує дещо по-іншому.

Плюси ще й у тому, що приміщення не пустує, працівники мають додаткову ставку чи її частини на цю групу, а батьки й, що найголовніше, діти мають доступ до якісного сервісу.

— Оскільки закон передбачає різні типи дошкільних закладів — ясла, мінісадочки, мобільні дитсадки тощо, чи можуть громади на місцях відкривати їх, доки немає нормативки?

— Наразі є 62 локації, запущені за новими типами дитсадків. На їхньому досвіді ми бачимо, що реально працює, а що спричиняє труднощі. Наприклад, у нас та МОЗ є багато запитань до того, яким має бути мобільний дитсадок (у вигляді автобуса), бо раніше ми не мали такого досвіду. Для цього вивчаємо міжнародний досвід і шукаємо найбільш функціональне для нас рішення. Обговорюємо його з практиками, науковцями, потім ще раз із практиками. Начебто ходимо колом, але ми не хочемо написати нормативну базу, яка не працюватиме.

Загалом якщо якийсь садочок захоче з вересня цього року відкрити ясельну групу від трьох місяців до трьох років, то може це зробити. Він буде з нами на зв’язку і якраз розповідатиме, що працює, а що ні. Крім цього, у нас завжди були ясла, а новий закон передбачає ще і ясла з трьох місяців. Тобто вже сьогодні, не маючи нового положення про ясла, можна користуватися старим документом і відкривати такі групи.

Фото Міністерства освіти і науки, Freepik

Насправді жодна європейська держава не надає такого рівня послуг у дошкіллі, як у нас, безоплатно. І не тому, що вони погано піклуються про своїх дітей, а тому, що якщо батьки дійсно працюють, то можуть за дошкільні послуги заплатити. Наші садочки пропонують фізкультуру, музику, англійську мову з п’яти років, логопедів, дефектологів, психологів — це потужний рівень сервісу, який треба зберігати, але й бути реалістами, розуміючи можливості нашої економіки.