Як діти почуваються в Новій українській школі — досвід учнів та учениць 4–7-х класів

Коли реформа «Нова українська школа» дісталася 5-х класів (2022 рік), зіткнулася з викликами широкомасштабного вторгнення: навчання відбувалося на тлі обстрілів, тривог та відключень електрики. Також реформа не мала цільового фінансування: у 2022 році за бюджетні кошти не купували обладнання і не друкували підручники, а у 2023 році обсяг фінансування був майже втричі менший, ніж у попередні роки.

Ці труднощі наклалися на структурні проблеми, що накопичувалися ще до широкомасштабного вторгнення РФ в Україну. Серед них — відставання від календаря реформи, відсутність системного забезпечення навчальними матеріалами, недостатня підготовка вчителів-предметників та слабка комунікація, яка, за оцінками експертів, іноді викривлювала реальний стан справ. Попри це, у 2024 році реформа отримала нове дихання — Міністерство освіти і науки оновило типову освітню програму та затвердило план підвищення кваліфікації для вчителів і вчительок, що викладатимуть у 7–9-х класах. Також із 2024 року фінансування реформи у вигляді цільової субвенції повернулося до обсягу, співмірного із тим, що був до широкомасштабного вторгнення РФ в Україну.

Щоб зрозуміти, як розгортається реформа НУШ у базовій школі, KSE Institute за підтримки Міністерства освіти і науки України в межах ініціативи Education Cannot Wait провели дослідження, яке охопило учнів та учениць 4–7-х класів. Аналітики вивчали, як учнівство  почувається під час навчання: 

• що підсилює комфорт, а що заважає;
• чи посильне навантаження;
• які підходи до викладання й оцінювання реально бачить і наскільки вони цікаві;
• як сприймає вчителів / учительок.

Відтак ключове запитання — чи відчувають діти, що нова школа справді змінює їхній щоденний досвід на краще? Далі — про це докладніше.

* Дослідження ґрунтується на змішаній методології: кабінетному дослідженні й аналізі вторинних даних, восьми фокус-групових дискусій з учнями та ученицями 5–7-х класів у шести областях і національному репрезентативному онлайн-опитуванні учнів та учениць 4–7-х класів і їхніх батьків / інших законних представників.

Всупереч викликам, більшість учнів та учениць позитивно ставляться до школи: здебільшого їм подобається навчатися. 

Згідно з результатами опитування:

• 67 % учнів/иць 5–7-х класів зазначили, що їм «скоріше» або «дуже» подобається навчатися; 
• у 4-му класі таких учнів/иць 75 %;
• серед тих, хто навчається офлайн чи в змішаному форматі, 75 % учнів/иць 5–7-х класів люблять ходити до школи та проводити там час.

Реформа НУШ переводить школу на компетентнісну модель освіти — із діяльнісним підходом і педагогікою партнерства. Це означає орієнтацію на учня / ученицю й практичне навчання, інтерактивні методи, роботу в парах і групах, а також співпрацю на засадах поваги й довіри.

Згідно з результатами дослідження, ці методи впроваджуються, хоч і нерівномірно. Загальну частоту їх застосування можна оцінити як середню — 60 балів зі 100 за спеціально розробленим індексом (індекс застосування методів НУШ був створений для оцінки частоти застосування методів навчання, притаманних НУШ, зокрема навчальні ігри, спільні обговорення, підготовка та презентація проєктів тощо. Учні та учениці обирали з-поміж запропонованих тверджень ті, які вчитель/ка часто застосовує на уроці).

Це підтверджує й дослідження ГО «Смарт освіта», де 69 % вчителів зазначили, що змінили свої методи викладання після впровадження НУШ, найчастіше використовуючи навчання, орієнтоване на розв’язання проблем (52,5 %), та проєктне навчання (49 %).

Результати дослідження вказують також на зв’язок між частотою застосування методів НУШ та ставленням до навчання: чим вище значення індексу застосування методів НУШ, тим більша ймовірність вибору відповіді «скоріше подобається» або «дуже подобається» навчатись.

Водночас виявлено розрив між методами, які подобаються дітям, і тими, які найчастіше використовують на уроках. Наприклад, навчальні ігри є серед трьох найулюбленіших активностей для 51 % учнів / учениць, але часто їх застосовують лише 28 % вчителів та вчительок. І навпаки, читання підручника, яке є частим явищем для 67 % учнів/иць, до вподоби лише 37 %. Результати фокус-груп підтверджують, що застосування діяльнісного підходу помітно варіюється: для одних учнів / учениць інтерактивні та практичні завдання — постійна частина уроків, для інших — радше виняток.

Активність учнів та учениць на уроках пов’язана з розумінням матеріалу, зацікавленістю та можливістю застосувати знання. Діти охочіше працюють і відчувають задоволення, коли завдання зрозумілі і їх вдається виконати. Натомість складні теми знижують концентрацію, змушуючи учнів відволікатися. Особливо діти цінують творчі завдання та навчальні ігри, адже вони дають змогу отримати високий бал без страху невдачі. Натомість учні й учениці втрачають інтерес і фокус від однотипних завдань, конспектування з підручника, переписування з дошки та тривалих лекцій.

Так, масштабування діяльнісних практик — передусім навчальних ігор, групової / парної роботи та проєктних завдань — можуть суттєво підвищити задоволення навчанням і самостійність учнівства. Це має стати пріоритетом шкільної політики та програм підвищення кваліфікації, особливо у великих класах.

Реформа НУШ наголошує на формувальному оцінюванні, яке слугує для аналізу індивідуального прогресу учнів та учениць, а не для їх ранжування. Це, зокрема, описовий зворотний зв’язок від учителя або вчительки про те, що вдається добре й що варто покращити.

Водночас більшість учнів/иць (82 %) отримують поточні оцінки в балах, а 57 % — проміжні чи підсумкові оцінки також у балах. Натомість вербальний зворотний зв’язок отримувало менше дітей: для 27 % з них вчителі/ки зазвичай усно чи письмово повідомляли, що треба зробити, аби покращити успішність, а для 22 % коментували, що з домашніх завдань або завдань на уроці вдається добре, а що менш добре. Хоч 31 % учнів/иць завжди і 36 % час від часу отримують пояснення, чому вони отримали ту чи іншу оцінку, третина дітей рідко або ніколи не отримує таких пояснень. 

Щодо формального документування: 72 % учнів 5–7-х класів повідомили, що отримували семестрову оцінку у форматі свідоцтва досягнень. Однак орієнтовно 10 % цих учнів та учениць не розуміють, що зображено у свідоцтві оцінки за компетентностями. Відповідно реальний рівень, імовірно, нижчий, ніж 72 %. 

Водночас 66 % учнів/иць 5–7-х класів вважають оцінювання за групами результатів важливим і корисним. Проте якість комунікації залишається проблемою: 27 % учнів та учениць 5–7-х класів кажуть, що вчителі не пояснюють детально оцінки за групами навчальних результатів.

Читайте також:

Путівники та чеклісти з оцінювання — що пропонує МОН у виставленні оцінок за групами результатів

Дослідження фіксує різницю в шкільному досвіді між учнями й ученицями початкової та базової школи. Учнівство 4-х класів частіше отримує зворотний зв’язок від учителів: 40 % четвертокласників/иць отримували пояснення, як покращити результати, порівняно з 27 % у 5–7-х класах.

Учні та учениці 4-х класів також рідше відчувають втому (на 12 в.п. менше, ніж у 5–7-х класах) та менше бояться вчителів/ок (21 % проти 31 % у 5–7-х класах). Крім того, учні й учениці початкової школи мають більш позитивний досвід взаємодії з учителями: індекс взаємодії складає 17,8 проти 15,4 у 5–7-х класах. Можливе пояснення — наявність одного класного керівника на противагу багатьом вчителям-предметникам у базовій школі, проте це припущення потребує окремої перевірки.

Так, «портрет» учня / учениці, який найрідше стикається з методами НУШ, — це переважно учень / учениця 6–7-го класу, у якому вчиться понад 25 осіб, який також частіше не любить вчитися та боїться вчителів.

Ступінь впровадження НУШ корелює з наповнюваністю класів. У невеликих класах (до 15 учнів/иць) індекс застосування методів НУШ становить 61,7, а у великих (понад 25 учнів/иць) — 56,8. У менших колективах також частіше фіксуємо кращу взаємодію «вчитель–учень» — основу педагогіки партнерства. Можливе пояснення цієї кореляції, яке потребує окремої перевірки, — у великих класах складніше забезпечити дітям індивідуальну увагу та використовувати інтерактивні формати навчання.

Частіше застосування методів НУШ пов’язане із більшою задоволеністю навчанням. 

Водночас є розрив між тим, що подобається дітям, і тим, що найчастіше відбувається на уроках. Найбільш популярними активностями серед учнів/иць є: 

• перегляд презентацій (68,3 %);
• цікаве пояснення теми (52,4 %);
• навчальні ігри (вікторини, квести), які подобаються 51 % учнів/иць, але часто їх застосовують лише 28 % вчителів/ок.

Попри позитивне сприйняття реформи учнями, дослідження виявляє низку системних викликів, які потребують додаткових рішень. Перш за все, сучасні методи навчання в школах застосовують нерівномірно. Наприклад, такі методики НУШ як навчальні ігри та робота в групах чи парах часто використовують лише 28 % та 26 % вчителів/ок відповідно. Існує група учнів/иць, які стикаються із цим рідше — це переважно учні й учениці 6–7-х класів із великих класів (понад 25 осіб). У цій групі частіше фіксують нижчі показники задоволеності навчанням і вищі показники страху перед вчителями.

Також не всюди поширене формувальне оцінювання. Хоча 82 % учнів/иць отримували поточні оцінки в балах, лише 27 % отримували вербальний зворотний зв’язок про те, як покращити свої результати. Крім того, учні й учениці відчувають значне навантаження. 36 % дітей 5–7-х класів часто або завжди почуваються втомленими. Щонайменше третина учнів (33 %) витрачає на виконання домашніх завдань понад дві години на день, що перевищує санітарні норми (1,5 години для 6–9-х класів).

Водночас є зв’язок між частотою застосування методів НУШ та вищою здатністю учнів/иць виконувати домашнє завдання самостійно. Середнє значення індексу застосування методів НУШ у дітей, які справляються із завданнями самі, становить 61,4, тоді як у тих, хто потребує допомоги, — лише 53,8. Тож чим частіше вчителі й учительки застосовують методи НУШ, то більше учнів виконують домашні завдання самостійно.

Результати дослідження чітко свідчать, що учням та ученицям подобається навчання, яке пропонує Нова українська школа. Інтерактивні, діяльнісні та творчі підходи підвищують задоволеність освітнім процесом та сприяють більшій самостійності дітей. Це дослідження дає змогу звернути увагу на точки, де реформа потребує особливих зусиль.

Насамперед вчительство потребує підтримки в професійному розвитку з акцентом на практичну сторону. Вчителі/ки мають значний запит на практичну спрямованість курсів, потребуючи конкретних методик, прикладів та готових інструментів для роботи з програмним матеріалом. Важливо забезпечити в програмах підвищення кваліфікації достатньо годин на вивчення сучасних підходів до навчання.

Як зміниться підвищення кваліфікації освітян та освітянок, докладно йдеться в цьому матеріалі:

«Гроші ходять за вчителем» — як МОН змінює модель фінансування професійного розвитку освітян/ок

Також доцільно запровадити цільові тренінги з ненасильницької комунікації та розвитку соціально-емоційних навичок, щоб допомогти педагогам/иням відмовитися від суворих дисциплінарних методів. Особливу увагу варто звернути на методичну підтримку вчителів/ок, які працюють у великих класах. Адаптація підходів до викладання та оцінювання, що передбачені реформою, до умов, коли педагог/иня має справу з 25–35 учнями й ученицями, допоможе ширше їх впровадити.

Не менш корисним буде навчання практик формувального оцінювання та надання якісного зворотного зв’язку. Хоча 92 % вчителів та вчительок стверджують, що розуміють нову систему оцінювання, проте формувальне оцінювання вони застосовують несистематично. Дослідження показує, що в базовій школі якісний зворотний зв’язок від вчителів/ок отримують значно менше дітей, ніж у початковій (27 % проти 40 % відповідно). Педагоги й педагогині потребують навчання щодо використання різноманітних видів оцінювання, зокрема рекомендацій щодо його проведення в «експрес-форматі» для економії часу, та поглибленого роз’яснення ролі й суті поняття «зворотний зв’язок».

Насамкінець варто скоротити компонент знань у навчальних програмах. Перевантаженість залишається серйозною проблемою: 36 % учнів/иць 5–7-х класів часто почуваються втомленими, а третина витрачає на домашні завдання понад дві години, що перевищує санітарні норми. Аналіз програм свідчить, що реального розвантаження не відбулося, а деякі, наприклад з української мови, стали більш об’ємними. На тлі зафіксованої перевантаженості доцільно розглядати зменшення академічної насиченості програм.

Підтримка вчителів/ок та створення умов для повноцінного впровадження НУШ є ключем до побудови школи, у якій кожна дитина почуватиметься комфортно та буде вмотивованою до навчання.

Антоніна Новак, аналітикиня Центру дослідження освіти в надзвичайних ситуаціях, KSE Institute, Ірина Когут, аналітикиня проєкту «Сприйняття учнівством 4–7-х класів освітнього процесу», KSE Institute

Фото Артема Галкіна, передрук світлин заборонено