Діти за кордоном залишають українські онлайн-школи: чого досі не врахувало МОН

Кількість українських школярів, які через війну виїхали за кордон, але продовжують дистанційно навчатися в українських школах, скоротилася майже вдвічі. Якщо у 2022 році таких дітей було близько 520 тисяч, то у вересні 2026-го — 272 тисячі. Водночас держава досі не має механізму обліку дітей, які не навчаються ані в Україні, ані в країні перебування.

Такі дані оприлюднила Рахункова палата за результатами міжнародного координованого аудиту «Реалізація права на освіту українських дітей у школах європейських країн». Дослідження охопило 2022–2025 роки й проводилося за участю аудиторських органів України, Польщі, Литви, Словаччини, Чехії та німецької землі Гессен.

За даними Рахункової палати, кількість дітей, які перебувають за кордоном і навчаються в українських школах онлайн, змінювалася так:

Кількість українських учнів за кордоном, які навчаються онлайн в Україні

• 2022 рік: 520 тис.
• Вересень 2025 року: 316 тис.
• Вересень 2026 року: 272 тис.

За оцінкою аудиторів, зменшення кількості учнів в українській дистанційній освіті свідчить про те, що діти дедалі більше інтегруються в освітні системи країн, де перебувають. Однак це також створює нові виклики для європейських держав — зокрема, щодо доступності навчання, мовної адаптації та психологічної підтримки.

Водночас ці цифри не означають, що така сама кількість дітей припинила навчання взагалі. Частина школярів перейшла до місцевих шкіл за кордоном.

Станом на 2025 рік у школах Польщі, Литви, Словаччини, Чехії та німецької землі Гессен навчалися понад 254 тисячі українських дітей.

За висновками аудиту, країни перебування досить швидко пристосували свої освітні системи до потреб українських учнів. Водночас підходи до інтеграції, мовної підготовки та психолого-педагогічної допомоги відрізнялися.

Серед практик, які аудитори вважають корисними, — підготовчі класи, інтенсивні мовні курси, залучення україномовних учителів, асистентів і психологів, а також адаптаційні групи та гуртки за інтересами.

У країнах, які брали участь в аудиті, використовують різні способи підтримати українську мову та зв’язок дітей з українською освітою.

• Литва. У країні працювали п’ять приватних українських шкіл. У них навчалися 37% дітей, які прибули до Литви, а ще 31% отримували освіту в державних школах за українською програмою.
• Німеччина. У землі Гессен у 2024/2025 навчальному році започаткували пілотний проєкт «Українська як друга іноземна мова».
• Чехія. Для українських школярів реалізовували освітні проєкти українською мовою. Також знайшли рішення, яке дозволяло скоротити українську дистанційну програму до окремих предметів, щоб зменшити навантаження на дітей.
• Польща. Із 2025/2026 навчального року випускники — громадяни України та Польщі — можуть складати випускний іспит з української мови як іноземної.
• Словаччина. Навчатися у школі з українською мовою викладання можна в місті Пряшів.

Ці приклади показують, що збереження української мови не обов’язково має означати проходження повної української шкільної програми паралельно з іноземною. Окремі предмети, мовні курси та можливість складати іспити українською також допомагають дітям підтримувати зв’язок із країною.

Одна з головних проблем, на яку звернули увагу аудитори, — відсутність повного обліку українських дітей шкільного віку за кордоном.

Міністерство освіти і науки отримує інформацію про тих учнів, які продовжують навчатися в українських школах, через автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту (АІКОМ). Проте окремого механізму для обліку дітей, які не навчаються ані в українській, ані в іноземній системі освіти, не створили.

Також немає реєстру освітніх осередків за кордоном, де викладають українською мовою.

У звіті зазначено, що у 2022–2025 роках МОН не укладало міжнародних угод щодо організації освіти українських дітей за кордоном або обміну освітніми даними про школярів, які перебувають за межами України. Міністерство співпрацювало з міжнародними партнерами в різних форматах, однак системно не відстежувало результати такої взаємодії.

Водночас у Польщі, Литві, Словаччині, Чехії та німецькій землі Гессен навчання в місцевих школах для українських дітей, які прибувають туди, було обов’язковим. Це допомагає зменшити ризик, що дитина залишиться поза освітньою системою.

За результатами міжнародного аудиту країнам перебування рекомендували:

• контролювати виконання вимог щодо обов’язкового навчання, щоб запобігати припиненню освіти;
• забезпечувати психологічну та педагогічну підтримку українських школярів;
• розвивати інтенсивне вивчення мови країни перебування;
• створювати можливості для вивчення української мови як другої іноземної;
• залучати міжкультурних асистентів, які допомагатимуть дітям адаптуватися до нового освітнього середовища;
• підтримувати українських учителів, які за кордоном викладають рідну мову як іноземну.

На думку аудиторів, важливо не лише зарахувати дитину до школи, а й забезпечити їй умови для повноцінної участі в освітньому процесі.

Для України окремим завданням залишається налагодження обліку дітей за кордоном і системної співпраці з країнами перебування. Це дало б змогу краще розуміти, скільки школярів продовжують українську освіту, скільки інтегрувалися в іноземні школи та чи є діти, які взагалі не навчаються.

Фото: Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.