Що більше любиш школу — то краще вчишся: як соціально-емоційні навички пов’язані з результатами учнівства

Партнерська публікація

Чи впливають настрій дитини та її ставлення до школи на результати навчання? Чи відчувають діти залученість до освітнього процесу або належність до своєї школи? Зрештою, чому дівчата рідше обирають STEM-професії, а хлопці впевнені, що саме чоловіки стануть кращими політиками?

Відповіді на ці питання можна знайти в «Національному звіті за результатами міжнародного Дослідження соціально-емоційних навичок (ДоСЕН) в Україні (2022–2024)», який підготувала громадська організація «ЕдКемп Україна» (звіт презентований у двох томах, докладніше ознайомитися з ними можна на сайті ДоСЕН).

Дослідження соціально-емоційних навичок учнівства дає змогу зрозуміти, як оточення вдома та в школі пов’язане з успішністю та як розвиток цих навичок впливає на подальше життя.

«Вчися.Медіа» проаналізувало результати звіту ДоСЕН та зібрало найцікавіші факти про соціально-емоційні навички учнівства та їх зв’язок з успішністю в школі.

Україна долучилася до дослідження соціально-емоційних навичок у 2023 році (зауважмо, більшість країн беруть участь у дослідженні з 2019 року, однак в Організації  економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) для України зробили виняток та дали можливість долучитися до нього пізніше. Докладніше про особливості дослідження розповімо нижче).

За проведення ДоСЕН в Україні відповідає громадська організація «ЕдКемп Україна». Для нашої держави результати ДоСЕН можуть стати рушієм змін, зокрема у впровадженні реформи Нової української школи (на рівні базової освіти).

Організатори дослідження в Україні відстежують, як сформувалися соціально-емоційні навички в 10-річних учениць та учнів, які навчаються за програмами «Нової української школи», а також у 15-річних підлітків, які пішли до школи ще до реформи НУШ.

«Коли я минулоріч (2024 р.) уперше бачився з українськими школами (ідеться про 26 закладів освіти, які беруть участь у всеукраїнському експерименті з упровадження соціально-емоційного та етичного навчання, — авт.), багато хто казав: навіщо нам посеред війни, посеред усіх цих випробувань, думати про якісь реформи. Але рік потому ці школи все ще тут, усе ще в цьому процесі, дуже натхненні. Натхнення – це те, що допомагає нам рухатися далі», — розмірковував на презентації дослідження Андреас Шляйхер, директор Директорату з питань освіти та навичок ОЕСР та радник генерального секретаря ОЕСР із питань освітньої політики.

Дослідження соціально-емоційних навичок в Україні проводилося в три етапи:

• підготовка основного етапу (третій квартал 2022 року – перший квартал 2023 року);
• збір даних (другий і третій квартал 2023 року);
• аналіз і підготовка звітів (третій квартал 2023 – другий квартал 2024 року).

Амбітна мета українського дослідження — зібрати аналітичні дані з усієї країни, а не певних регіонів. Утім, через безпекові умови в ньому взяли участь заклади освіти на підконтрольній території України, які працювали офлайн і мали змогу забезпечити очну участь учнівства.

Репрезентативна вибірка в Україні склала орієнтовно 230 шкіл. Учасницьке коло охопило:

• 4823 дітей (2942 учнів та учениць у когорті 10-річних і 1881 — у когорті 15-річних);
• 1827 учителів та вчительок;
• 3030 осіб батьківства та опікунства;
• 176 керівників/иць закладів освіти.

Діти працювали з опитувальником, завдяки якому оцінювали соціально-емоційні навички, а також із контекстною анкетою про:

• шкільне та сімейне життя;
• соціальний досвід;
• емоційний стан;
• уявлення та очікування учнівства.

Дорослі ж заповнювали лише контекстні анкети про шкільне середовище, розвиток навичок дітей, їх взаємодію та власні установки.

Крім цього, до інструментів дослідження в Україні включили додаткові фокуси уваги, які для інших країн є необов’язковими. Дослідницькі інструменти адаптували до реалій війни, розробивши додаткові запитання і провівши психологічну експертизу, щоб зробити їх травмочутливими.

Також у межах дослідження зафіксували, як освітяни/ки, керівники/ці закладів освіти та учні/иці працюють у різних регіонах України, зокрема деокупованих.

«Проведення дослідження такого рівня під час широкомасштабної війни — безпрецедентна подія і грандіозний виклик, на який пішли й ми, і так само була готова команда ОЕСР. З-поміж 15 країн, де проводилося ДоСЕН, ми провели польовий етап в Україні найпізніше за графіком. Ми робили це з увагою до безпекового питання, але були й повітряні тривоги, і відключення світла, і зникнення інтернет-зв’язку. Попри це, ми отримали дуже гарні відгуки з боку батьківства, і це дуже тішить. Їхня зацікавленість цим дослідженням свідчить про те, що вони бачать цінність соціально-емоційних навичок», — зауважує Олександр Елькін, голова Ради ГО «ЕдКемп Україна».

Дослідження ґрунтується на моделі «Велика п’ятірка» й вимірює 17 соціально-емоційних навичок учнівства, які складають п’ять ключових вимірів і один додатковий.

  1. Виконання завдань (сумління):

• відповідальність — здатність виконувати зобов’язання, пунктуальність, надійність;
• самоконтроль — здатність не відволікатися, уникати раптових поривань і зосереджуватися на поточному завданні для досягнення особистих цілей;
• наполегливість – виконання завдань неухильно й повністю.

2. Регуляція емоцій (емоційна стабільність):

• стресостійкість — здатність ефективно контролювати власну тривожність і спокійно розв’язувати проблеми, без зайвої напруги й стресу;
• оптимізм – позитивні й оптимістичні очікування від себе й життя загалом;
• контроль над емоціями — володіння ефективними стратегіями для врегулювання перепадів настрою, злості й роздратування на тлі засмученості, розчарувань.

3. Залученість (здатність до співробітництва):

• співпереживання — здатність до емпатії, розуміння інших, турбота про їхнє благополуччя і, як наслідок, поціновування близьких стосунків і докладання зусиль для їх підтримання;
• довіра — припущення, що інші люди загалом мають добрі наміри, та здатність прощати тих, хто вчинив/ла погано;
• взаємодія — життя в гармонії з іншими, поціновування взаємозалежності між усіма людьми.

4. Широта кругозору (відкритість до досвіду):

• допитливість — цікавість до ідей, любов до навчання, розуміння й інтелектуального освоєння;
• толерантність — відкритість до різних поглядів, поціновування розмаїття, інших культур і народів;
• креативність — придумування нових способів робити чи обмірковувати різне через дослідження, навчання на помилках, осмислення і візію.

5. Взаємодія з іншими (орієнтованість на зовнішній світ):

• товариськість — здатність зближуватися з іншими людьми, як друзями, так і незнайомими, та ініціювати й підтримувати соціальні зв’язки;
• упевненість у собі — здатність упевнено озвучувати власні думки, потреби й почуття та справляти соціальний вплив;
• енергійність — здатність робити щоденні справи енергійно, завзято й навіть спонтанно.

6. Додатковий вимір ДоСЕН:

• мотивація досягати — встановлення високих стандартів для себе й докладання зусиль для їх досягнення;
• самоефективність — стійка віра у власну здатність виконувати завдання і досягати цілей.

«Соціально-емоційні навички перестали бути на задвірках у світі, вони входять у центральну зону освітньої уваги. Для чого потрібна освіта? Першочергово, щоб допомогти молоді зрозуміти своє призначення і місію в житті. Освіта також допомагає зрозуміти, у чому я талановитий чи талановита, у чому можу досягати успіхів. Утім, займатися тим, що нам дуже подобається, класно, але не до кінця продуктивно, бо також потрібно враховувати те, чого потребує світ. Й останнє питання — як перетворити ці соціально-емоційні навички в хорошу роботу. Ось чому ми запустили ДоСЕН, щоби подивитися і заміряти, як в учнівства розвинені оптимізм, довіра, креативність та емоційна регуляція», — пояснює Андреас Шляйхер.

За результатами ДоСЕН, в українських дітей більш розвинені такі вміння:

• мотивація досягати;
• наполегливість;
• допитливість;
• оптимізм.

Менше розвинені впевненість у собі, співпереживання та контроль за емоціями.

Учительство стверджує, що регулярно працює над розвитком соціально-емоційних навичок у дітей, ідеться в Національному звіті ДоСЕН (том 2). Утім, деяким навичкам приділяють більше уваги, ніж іншим. Наприклад, учнівство краще володіє вміннями із виміру виконання завдань і залученості, ніж взаємодією з іншими та емоційною регуляцією. Такими навичками краще володіють 10-річні учні/ениці, ніж 15-річні.

Учительство стверджує, що регулярно працює над розвитком соціально-емоційних навичок у дітей, ідеться в Національному звіті ДоСЕН (том 2). Утім, деяким навичкам приділяють більше уваги, ніж іншим. Наприклад, учнівство краще володіє вміннями із виміру виконання завдань і залученості, ніж взаємодією з іншими та емоційною регуляцією. Такими навичками краще володіють 10-річні учні/ениці, ніж 15-річні.

Крім цього, 10-річні школярі/ки отримують більше зворотного зв’язку від учителів/льок, ніж 15-річні підлітки. Водночас десятирічне учнівство частіше акцентує на невдачах, ніж на сильних сторонах.

Соціально-емоційні навички більше розвинені в дітей, які беруть участь у позакласній активності: мистецьких гуртках, вивченні іноземних мов, волонтерській чи громадській роботі. Молодше учнівство більше залучене до гуртків, ніж старше — це тенденція, притаманна усім країнам-учасницям ДоСЕН.

Лише половина вчительства та керівництва шкіл вважає, що соціально-емоційних навичок можна навчитися. 

Понад 75 % з них послуговуються офіційними джерелами, щоб інтегрувати соціально-емоційні навички у свою роботу. Йдеться про:

• Державні стандарти;
• модельні навчальні програми;
• освітні програми тощо.

Важлива частина ДоСЕН – аналіз освітнього процесу, який відбувається онлайн. Анкетування показало, що чи не всі вчителі/ки мали досвід роботи в дистанційному форматі протягом 2023–2024 навчального року. Таке навчання для них — величезний виклик, який майже не сприяє розвитку вмінь в учнівства, про які йдеться в дослідженні:

• 58 % опитаних, які викладають старшокласникам, вважають, що онлайнове навчання дуже або трохи перешкоджає розвитку навичок виконання завдань (наполегливості, відповідальності, самодисципліни);
• 76 % вказують на проблеми щодо формування вміння взаємодії з іншими (упевненості, товариськості та енергійності в спілкуванні з іншими людьми);
• ще 23 % вчителів та вчительок вважають, що дистанційне навчання розвиває навички взаємодії з іншими;
• лише 10 % зазначають про розвиток уміння виконання завдань.

Відповідно до результатів ДоСЕН, соціально-емоційні навички безпосередньо впливають на успішність учнівства. Передусім дослідники акцентують, що 15-річні підлітки, які мають більше розвинені соціально-емоційні навички, відчувають більшу належність до шкіл та рідше переживають негативні емоції під час навчання.

Водночас ті діти, які частіше переживають тривожність, засмученість тощо, — гірше контролюють емоції, мають нижчий рівень стресостійкості, оптимізму й енергійності. Майже половина українських дітей (44 %) впевнено почувається в школі більшість часу.

Утім, українські діти менш вмотивовані до навчання, ніж закордонні школярі (лише 25 %, а за кордоном — 33 %). Серед молодшого учнівства таких на 10 % менше ніж поміж їхніх однолітків в інших країнах світу (39 % та 49 % відповідно).

Водночас хлопці в Україні частіше мають труднощі із відчуттям належності до своєї школи. Загалом 15-річні учні та учениці відчувають різке зниження турботи та уваги з боку вчительства.

Учнівство з розвиненими соціально-емоційними навичками має вищі оцінки та вищі очікування щодо майбутнього, стверджує Андреас Шляйхер. А ті, хто краще контролює емоції, стає щасливішим і краще піклується про своє здоров’я.

«Там, де ми бачимо розвиненість тієї чи тієї соціально-емоційної навички, також є певна кореляція з тим, як дитина впорається з математикою чи з іншими предметами. Для України зв’язок між соціально-емоційними навичками та когнітивними набагато більший, ніж для багатьох інших», — зазначає Андреас Шляйхер.

Він звертає увагу на гендерний аспект освітнього процесу. За словами Шляйхера, навіть із хорошими результатами дівчата з України рідко обирають кар’єру в STEM. У школі дівчата та хлопці можуть однаково цікавитися математикою і мати схожі оцінки з технічних предметів, утім із часом кількість тих, хто продовжує такий кар’єрний шлях, дуже відрізняється за статтю.

«Учительство добре дає раду з тим, щоб навчити й дівчат, і хлопців математики, фізики, інших предметів, але дають недостатньо емоційної підтримки, щоб діти, а зокрема дівчата, мали порив далі навчатися за цими спеціальностями», – додає Андреас Шляйхер.

Водночас половина опитаних українських хлопців вважають, що саме чоловіки стають кращими політичними лідерами.

ЯК ШКОЛА МОЖЕ СТАТИ МІСЦЕМ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНИХ НАВИЧОК

Андреас Шляйхер наголошує, що навички, які розглядають дослідники, не варто називати м’якими, як це часто трапляється зараз. М’якими ці вміння були в ХХ столітті, а зараз — це основа для щасливого майбутнього та процвітання.

З огляду на це, вагомою частиною ДоСЕН є рекомендації, як допомогти учнівству стати стійкішим та успішнішим. Одне з ключових завдань для української освітньої політики — створити умови, за яких усі діти матимуть рівний доступ до освітнього середовища та матимуть необхідну підтримку.

Для цього дослідники пропонують розробити та впровадити національну програму розвитку соціально-емоційних навичок. У ній варто передбачити:

• узгодженість із європейськими рамками та міжнародними підходами до розвитку;
• принципи рівності та недискримінації через емпатію й критичне мислення.

Крім цього, соціально-емоційні навички радять інтегрувати до державних стандартів освіти та освітніх програм. Переглядаючи ці документи, Міністерство освіти і науки має зважати на положення щодо розвитку СЕ-навичок, прописані в Європейській рамці особистісної, соціальної та навчальної ключової компетентності (LifeComp), наголошують у звіті ДоСЕН.

Обговорення соціально-емоційних навичок можна включити в зміст інтегрованих курсів, які вже є, наприклад:

• «Здоров’я, безпека, добробут» для 7–9-х класів;
• «Особистісний розвиток і добробут» для 10–12-х класів.

Крім того, експерти ДоСЕН радять додати портфоліо до підсумкового оцінювання дітей на етапі здобуття базової та профільної середньої освіти, а також під час вступу в університет. У ньому можна відобразити залученість:

• до гурткової роботи;
• спортивних секцій;
• волонтерських ініціатив;
• довгострокових шкільних проєктів соціальної дії.

На локальному рівні варто залучати громади до розвитку соціально-емоційних навичок учнівства.

«Необхідно більше розмовляти з громадами, з керівниками відділів освіти, щоб вони усвідомили, що соціально-емоційне навчання є результатом успішної громади через 5, 10, 15, 20 і 30 років. Вони стануть сильними тільки завдяки оцим підходам, бо соціальна згуртованість, лідерство, емпатія — усе, про що ми будемо говорити в школі, залишиться в громаді», – додає Руслан Гурак, голова Державної служби якості освіти України.

Також ідеться і про зміни в підготовці вчительства, яке працює з учнівством. За даними ДоСЕН, орієнтовно 19 % педагогів/инь, які працюють із 15-річними підлітками, не готувалися до впровадження соціально-емоційних навичок у класі. Ще 34 % — не здобули необхідних знань, щоб навчати інших.

«Це свідчить про те, що більшість вчителів не знають, як до цього підходити. Вони й далі працюють за своєю парадигмою: добрі знання з математики, української мови, з інших предметів. Провідну роль тут можуть зіграти інститути післядипломної освіти, Академія педагогічних наук, інші інституції», – розмірковує Руслан Гурак.

За його словами, школи вже впроваджують новітні методики навчання, але це відбувається фрагментарно. У деяких взагалі не йдеться про впровадження соціально-емоційних умінь, в інших – лише частково. Шкільним командам потрібна спільна політика щодо впровадження СЕН, яку поділятимуть усі педагоги/ні. А також — ефективна взаємодія з батьками, які, за результатами ДоСЕН, вважають себе першочергово відповідальними за розвиток цих умінь у дітей.

Тож дослідження соціально-емоційних навичок і далі лишається в полі зору України. У 2025 — 2027 році наша держава долучиться до третього світового циклу досліджень, як і ще 30 нових країн-учасниць ОЕСР. Це дасть змогу порівняти нові результати з тими, які презентували цьогоріч.

«Третій цикл матиме низку нововведень: наприклад, будуть застосовані нові методи дослідження. Емпатію оцінюватимуть через судження дитини про гіпотетичні сценарії», – додає Руслан Гурак.

За його словами, також розширять фокус дослідження та додадуть питання про використання штучного інтелекту, вплив соціальних медіа, розвиток громадянської активності, екологічної відповідальності та ставлення до навчання протягом життя. Для закладів освіти розроблять рекомендації із вказанням сильних сторін і зон зростання.

«Участь України в новому циклі ДоСЕН дає можливість простежити динаміку сформованості соціально-емоційних навичок у час війни. Це дасть нам надійні дані щодо стійкості та адаптивності нашого учнівства, на їх основі ми зможемо оцінювати ефективність освітніх реформ, зокрема Нової української школи», — резюмує Руслан Гурак.

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) досліджує соціально-емоційні навички школярів/ок (ДоСЕН) із 2019 року (ця ж організація проводить міжнародне дослідження PISA, до якого з 2018 року долучена Україна). У дослідженні соціально-емоційних навичок беруть участь 70 тисяч 10-річних та 15-річних учнів та учениць із 15 країн світу.

Дослідження покликане з’ясувати, як освітнє середовище, сімейні обставини та спілкування з однолітками впливають на емоційний стан підлітків, розвиток їхніх соціальних навичок і майбутнє життя.

За кордоном у межах дослідження вивчають лише певні регіони або міста, а зібрані дані передають країнам-учасницям ОЕСР, аби вони могли їх проаналізувати та покращити локальні освітні політики. Так, адміністрація міста Гельсінкі після моніторингу ДоСЕН внесла зміни до освітньої стратегії на 2021–2025 роки.

Фото Державної служби якості освіти, з фейсбук-сторінки Олександра Елькіна та Артема Галкіна, передрук світлин суворо заборонено