«Щоб тато повернувся додому»: про що мріють українські діти під час війни

«Щоб тато був живий», «щоб більше не було страшно гратися на вулиці», «щоб люди могли жити, а не виживати» — так українські діти описують свої найбільші бажання під час війни. Водночас вони мріють про домашніх улюбленців, подорожі, творчість, друзів, власну кімнату та майбутню професію.

Дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз оприлюднила результати опитування 509 дітей віком від 3 до 18 років. Відповіді зібрали в жовтні 2026 року й опублікували без редагування в документі «Мрії дітей 3–18 років».

За спостереженнями психологині, війна змінила саму природу дитячих мрій. Те, що раніше могло здаватися звичайним бажанням — повернутися додому, піти до школи без повітряних тривог, побачитися з татом, — для багатьох дітей стало недосяжною на цей момент мрією. Але навіть у таких відповідях залишається місце для фантазії, цікавості та планів на майбутнє.

Однією з найсильніших тем опитування стало бажання, щоб закінчилася війна, Україна перемогла, а рідні повернулися додому. Діти хочуть знову бути поруч із батьками, які служать у війську, не хвилюватися за близьких і жити без страху.

Шестирічна дівчинка мріє, щоб тато повернувся з війни, а родина разом поїхала на море, Мальдіви й у Трускавець. Восьмирічний хлопчик хоче, «щоб тато звільнився і жив разом з нами». А дев’ятирічний просить: «Щоб татко приїхав з війни додому купив мені великий велосипед і більше не їхав, щоб татко був вдома!!!!!»

У відповідях є й біль від утрати близьких. Одинадцятирічний хлопчик написав: «Щоб тато був живий». Дев’ятирічна дівчинка розповіла, що сумує за дідусем, який помер через війну.

Інші діти мріють повернутися в Україну з-за кордону. Восьмирічний хлопчик, який зараз живе в Болгарії, написав: «Повернутися в Україну». Для когось із дітей повернення додому означає також можливість знову ходити до школи, бачитися з друзями й не боятися гратися надворі.

Старші підлітки думають не лише про власні родини. Сімнадцятирічний хлопець, який навчається у Львові, а його батьки живуть у Харківській області та волонтерять, мріє: «Щоб мої батьки були в безпеці. Щоб люди могли жити, а не виживати».

Поряд із бажаннями миру й повернення рідних у відповідях є те, що нагадує: попри війну, діти залишаються дітьми. Вони хочуть мати котів, собак, пташок і навіть віслюка, отримувати подарунки, гратися, подорожувати, вигадувати чарівні світи та займатися улюбленою справою.

Чотирирічний хлопчик мріє про «шарік, який не лопається», трирічна дівчинка — про «червоне серце, щоб любити усіх і мене любили», а п’ятирічний хлопчик хоче вміти перетворюватися на вовкулаку.

Є й дуже фантастичні бажання. Шестирічна дівчинка уявляє місто, де все зроблено з цукерок, навіть будиночки. Чотирирічна хоче мати хвостик русалки й крила, щоб плавати під водою та літати. А дванадцятирічна мріє поплавати з горбатими китами й зізнається, що загалом має 62 мрії.

Діти також хочуть побачити Японію, Париж, Діснейленд, Нью-Йорк, Іспанію та Корею. Чотирнадцятирічна дівчина уявляє, як колись сидітиме на кухні з кавою й дивитиметься на холодильник, укритий магнітами з усіх країн, які їй вдалося відвідати.

У відповідях старших дітей дедалі більше мрій про самореалізацію, освіту та професію. Вони хочуть бути художниками, письменниками, акторами, співаками, програмістами, ветеринарами, пожежниками, футболістами й архітекторами.

Дванадцятирічна дівчинка мріє стати відомою художницею. Вона хоче не лише малювати котів, а й підтримувати інших початківців, створити спільноту, де люди зможуть без страху показувати свої роботи та приймати себе.

Інші підлітки вже уявляють власне доросле життя. Шістнадцятирічна дівчина хоче відкрити кондитерську або кав’ярню з коханою людиною. Інша мріє вступити до омріяного університету, побудувати кар’єру, відкрити бізнес і жити у Флоренції. Сімнадцятирічна учасниця опитування хоче знайти добре оплачувану дистанційну роботу, щоб мати змогу жити в будь-якому місці.

Водночас не всі старші підлітки можуть сформулювати свої бажання. Деякі зізнаються, що не мають мрії або давно не замислювалися над тим, чого хочуть. Світлана Ройз звертає увагу на втому, невизначеність і труднощі з уявленням майбутнього, які проявляються в таких відповідях.

Одне з важливих спостережень психологині — деякі діти спочатку називають бажання, пов’язані із завершенням війни, перемогою та поверненням рідних, а вже потім говорять про особисті мрії.

Світлана Ройз припускає, що діти можуть відчувати: зараз правильно мріяти лише про мир і перемогу, а бажання мати собаку, нову гру, самокат чи поїхати на море нібито недоречні.

Психологиня наголошує: особисті бажання не є егоїстичними й не суперечать мріям про мир. Дитина має право хотіти чогось для себе, навіть коли навколо триває війна.

«І дітям будь-якого віку важливо чути: ти можеш мріяти про своє власне життя!» — зазначає Світлана Ройз.

Вона також ділиться історією п’ятирічної дівчинки, чия мрія змінилася після трьох місяців перебування в безпечнішому місці. Спочатку дитина хотіла, «щоб померли всі росіяни», а згодом — «щоб була магія». На думку психологині, коли дитина опиняється в безпечнішому середовищі, у її житті знову з’являється простір для гри, фантазії та цікавості.

Світлана Ройз радить не лише слухати, про що мріють діти, а й допомагати їм відчувати, що вони можуть впливати на окремі частини власного життя.

Для дошкільнят важливо зберігати зв’язок із близькими, підтримувати звичні щоденні ритуали й передбачуваність. Їхні мрії можна малювати, втілювати в іграх або допомагати поступово здійснювати.

Молодшим школярам варто давати зрозумілі відповіді на запитання, не залишати їх наодинці з тривожними новинами та пропонувати невеликі справи, на які вони можуть впливати самостійно.

Підліткам віком 11–14 років психологиня радить допомагати досліджувати інтереси, пробувати різні заняття, помічати власні здібності й підтримувати дружні зв’язки. Водночас не потрібно вимагати, щоб дитина вже визначилася з одним захопленням або майбутньою професією.

Старшим підліткам важливо допомагати планувати майбутнє, навіть якщо воно здається невизначеним. Велику мрію можна поступово перетворювати на конкретні кроки: обрати навчання, пройти курси, отримати перший досвід роботи.

Також дорослим варто звертати увагу на втому, самотність, тривогу та втрату інтересу. Якщо підліток говорить, що давно не мріяв або не знає, чого хоче, важливо не знецінювати ці слова, а спробувати поговорити й зрозуміти, що з ним відбувається.

Дитячі відповіді показують: українські діти мріють про мир і повернення додому, але не хочуть відкладати все життя до завершення війни. Їм потрібні не лише безпека й підтримка дорослих, а й простір для власних бажань, фантазій, дружби та планів. Адже дитинство триває навіть тоді, коли навколо війна.

Фото: Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.