Учень зриває урок або ображає вчителя: як школам реагувати на порушення дисципліни

Порушення дисципліни у школах: досвід шести країн

В Україні немає єдиного законодавчо визначеного алгоритму дій школи у випадках порушення учнями дисципліни, конфліктів чи неналежної поведінки. Натомість у низці інших країн такі механізми закріплені на рівні законодавства або шкільних політик, говорить  освітня омбудсменка Надія Лещик, спираючись на міжнародні практики реагування на порушення дисципліни в закладах освіти Швеції, США, Великої Британії, Австралії, Німеччини та Польщі.

ЧОМУ ШКОЛАМ ПОТРІБНІ ЧІТКІ ПРАВИЛА РЕАГУВАННЯ

Конфлікти, агресивна поведінка та насильство між учасниками освітнього процесу дедалі частіше стають предметом обговорення в медіа. Часто передумовами таких ситуацій є порушення шкільних правил, дисципліни або етичних норм.

Такі випадки впливають на безпеку дітей і педагогів, заважають створенню комфортного освітнього середовища та можуть порушувати право учнів на освіту. Водночас страждають і права вчителів, які мають працювати в безпечних умовах.

За словами освітньої омбудсменки, в Україні немає єдиного законодавчо визначеного порядку дій закладу освіти у випадках порушення дисципліни. Тому для пошуку можливих рішень важливо вивчати досвід інших держав.

ЯК РЕГУЛЮЮТЬ ШКІЛЬНУ ДИСЦИПЛІНУ В ІНШИХ КРАЇНАХ

Надія Лещик розглянула підходи до реагування на неналежну поведінку учнів у шести країнах: Швеції, США, Великій Британії, Австралії, Німеччині та Польщі.

У цих державах передбачені різні механізми впливу на учнів, які порушують правила поведінки. Залежно від країни та обставин випадку школи можуть застосовувати виховні й дисциплінарні заходи, тимчасово усувати учня від участі в окремих заняттях або відсторонювати від навчання.

Цікаво і те, як школи документують порушення: залучають батьків і працюють із причинами неналежної поведінки.

ЧОМУ ПОКАРАННЯ — НЕ ЄДИНИЙ СПОСІБ РЕАГУВАННЯ

Як наголошує освітня омбудсменка, дисциплінарні заходи в інших країнах не обмежуються санкціями. Школи також намагаються з'ясувати причини поведінки учня та допомогти йому її змінити.

Серед поширених практик — відновні підходи до розв'язання конфліктів, індивідуальна підтримка дітей, залучення батьків до шкільного життя та спільне формування правил поведінки.

Важливу роль відіграють шкільні кодекси та правила, які розробляють за участі батьків або обов'язково доводять до їхнього відома. Це допомагає всім учасникам освітнього процесу розуміти, яка поведінка є прийнятною та які наслідки можуть мати порушення.

ЯКІ ЗМІНИ ПОТРІБНІ УКРАЇНСЬКИМ ШКОЛАМ

За результатами аналізу міжнародного досвіду Надія Лещик звертає увагу на потребу розробити в Україні модельні політики реагування на порушення дисципліни та конфлікти в закладах освіти.

Такі документи, на її думку, мають створювати за участі всіх зацікавлених сторін. Вони повинні містити зрозумілі алгоритми дій для адміністрації та педагогів, правила документування порушень, фіксації їхніх наслідків і визначення відповідних заходів реагування.

Також важливо налагодити співпрацю школи з батьками, психологами, соціальними службами та іншими фахівцями, які можуть допомогти розв'язати конфлікт.

Водночас освітня омбудсменка наголошує на необхідності розвивати відновні практики. Вони допомагають дітям усвідомлювати власні почуття, розуміти переживання інших, брати відповідальність за свої вчинки та їхні наслідки.

Мета таких підходів — не лише припинити порушення дисципліни, а й забезпечити безпечне освітнє середовище, у якому кожна дитина може навчатися, а педагог — повноцінно виконувати свою роботу.

Фото: Pexels 

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

Авторка тексту: Ірина Скосар