Війна б'є по емоційній стійкості дітей: нове дослідження ДСЯО

Державна служба якості освіти України вперше дослідила розвиток соціально-емоційних навичок школярів/ок та готовність учителів/льок працювати із соціально-емоційним і етичним навчанням. Його проводили з грудня 2025 року до квітня 2026 року спільно з ГО «ЕдКемп Україна».

Моніторинг показав, що українські діти добре розвинені в емпатії та співпраці, однак війна, хронічний стрес і дистанційне навчання негативно впливають на їхню емоційну стійкість

У дослідженні взяли участь 28 учнів / учениць — по 14 десятирічних і п'ятнадцятирічних школярів/ок — та 42 педагоги/ні із десяти закладів освіти дев'яти областей України. Під час моніторингу використовували анкети, інтерв'ю, ситуаційні завдання та самооцінювання. Методологію адаптували на основі міжнародного дослідження соціально-емоційних навичок ОЕСР.

Дослідники/ці виявили помітні вікові відмінності.

Десятирічні учні / учениці краще виконують вказівки дорослих і легше дотримуються встановлених правил. Але їм складніше тривалий час концентрувати увагу та самостійно планувати власний час.

Натомість 15-річні школярі/ки частіше відкладають виконання завдань через втому, втрату мотивації або емоційне виснаження. Крім того, вони більше залежать від думки однолітків/ок і гостріше переживають можливий осуд, що нерідко заважає відкрито висловлювати власну позицію.

Попри складні умови, більшість дітей демонструють добре розвинені соціально-емоційні навички. Зокрема, вони:

• готові працювати в команді;
• доводять розпочаті справи до кінця;
• беруть відповідальність за власні дії;
• прагнуть мирно розв'язувати конфлікти;
• здатні співпереживати іншим.

Але війна, нічні повітряні тривоги, порушення сну та часті зміни формату навчання негативно позначаються на саморегуляції дітей.

За даними дослідження, частині школярів/ок складніше контролювати власні емоції, долати тривожність, реагувати на конфлікти та впевнено висловлювати свою думку.

Більшість опитаних позитивно оцінюють атмосферу у своїх школах. Учні / учениці говорять про добрі взаємини з однокласниками/цями, відчуття приналежності до шкільної спільноти та наявність дорослих, до яких можна звернутися по допомогу.

Разом із тим окремі діти повідомили про емоційне виснаження, почуття самотності після тривалого дистанційного навчання, нестачу психологічної підтримки та поодинокі випадки булінгу.

Опитані педагоги/ні підтримують впровадження соціально-емоційного навчання, однак самі стикаються з високим рівнем емоційного навантаження.

Автори/ки дослідження назвали це явище «подвійним стресом»: учителі/льки одночасно підтримують дітей під час повітряних тривог і евакуацій та переживають ті самі небезпеки й психологічні наслідки війни.

Крім цього, педагоги/ні зазначили, що їм бракує методичних матеріалів, спеціального навчання, часу для інтеграції соціально-емоційного навчання в освітній процес та інструментів для оцінювання таких навичок.

Фото Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.