Національний проєкт «Пишемо есе» оновив зміст: що додали, як змінилася структура та як це стане у пригоді вчителям

У 2025 році Національний проєкт «Пишемо есе» від ГО «Вчися» зазнав значного оновлення. Зокрема, у межах курсу з’явилася модельна програма з грифом Міністерства освіти і науки України. На сайті тепер доступні календарно-тематичне планування, конспекти уроків, презентації та робочі аркуші. Цими ресурсами можуть користуватися як учасники та учасниці проєкту, так і всі вчителі та вчительки, які шукають практичні інструменти для розвитку письма й критичного мислення в учнів та учениць. 

«Ми розробили курс, який підійде учнівству будь-якого профілю. Писати сильні есе важливо не лише для учнів та учениць, які обирають гуманітарний профіль, але й тих, хто навчається на математичному чи природничому. Важливо всім навчитися працювати з публіцистикою, ефективно добирати аргументи й докази, а також логічно структурувати свої тексти», — наголошує Галина Титиш, керівниця проєкту і співзасновниця ГО «Вчися».

Переглянути та завантажити матеріали можна на сайті проєкту за посиланням (на платформі поступово з’являтимуться нові розробки).

Національний проєкт «Пишемо есе» стартував у 2021 році з ідеї створити український курс письма, адаптований до потреб сучасної школи. У межах першої ітерації розробили дев'ять модулів:

1. «Регулярне письмо»;  
2. «Мета текстів та різновиди есе»;
3. «Долучаємося до розмови: шукаємо дискусійні питання, судження і приєднуємося до розмови»;
4. «Поєднуємо докази й тезу»;
5. «Стіл Етвуд. Приєднання до розмови, що триває»;
6. «Поєднання та аналіз текстів»;
7. «Побудова есе»;
8. «Вчимося писати есе»;
9. «Аргументативний лист-звернення». 

«Модулі базувалися на адаптованих методиках американського National Writing Project, а також доповнювалися матеріалами, напрацюваннями та вправами українських експертів і експерток, які долучилися ще на початкових етапах створення та запуску ініціативи», — додає Катерина Молодик, заслужена вчителька України, методистка й тренерка проєкту.

Упродовж 2024–2025 навчального року модулі курсу пілотували 60 шкіл з усіх регіонів України. Понад 2500 учнів та учениць долучилися до апробації, а вчителі/ки тестували матеріали в різних форматах:

• як гурток;
• як факультатив; 
• інтегрували матеріали в уроки української мови та літератури. 

«Педагоги/ині на практиці перевіряли, які вправи справді працюють і “заходять” учнівству. Тепер ми знаємо, коли саме доцільно їх застосовувати, як можна комбінувати різні завдання або яка вправа з вільного письма найкраще підтримає подальшу роботу над написанням аргументативного есе», — розповідає Ірина Сітькова, учителька української мови й літератури та учасниця першої когорти проєкту.

Завдяки зворотному зв’язку в межах пілоту методисти/ки зрозуміли, які завдання найефективніші, у якій послідовності краще вибудовувати матеріал і як зробити курс більш зручним для повсякденної роботи вчителя/ки. 

Тож головна новація полягає у створенні цілісної модельної програми для 10-х класів старшої профільної школи, у якій:

• визначили послідовність тем;
• структурували, які вправи підходять для початку, які — для закріплення;
• уклали логіку переходу від простих завдань (генерація ідей, чернетка) до складних (аналіз текстів, аргументоване есе). 

Крім того, після експертизи в Українському інституті розвитку освіти програма отримала гриф «Рекомендовано МОН України». Це означає, що:

• з 1 вересня 2025 року цей курс можуть впроваджувати ліцеї-амбасадори профільної реформи; 
• інші школи можуть використовувати його як факультатив або вибіркову дисципліну. 

Тривалість курсу — 70 годин на рік (по 2 години на тиждень). 

Водночас, як розповіла Галина Титиш, курс тепер охоплює роботу не лише з публіцистикою, а й із художніми текстами та різними мовними засобами, які впливають на сприйняття.

Тепер педагог/иня отримує все необхідне «під ключ»:

• конспекти уроків; 
• презентації для пояснення матеріалу; 
• робочі аркуші для учнівства; 
• календарно-тематичне планування.

«Раніше вчитель самостійно інтегрував все це відповідно до класу та теми, яку викладав. А цього року ми вже маємо готові уроки та конкретні матеріали. Це суттєво полегшує підготовку для педагогів і водночас дає змогу нам супроводжувати їх у цій роботі. Усі матеріали також адаптували як під очний, так і під дистанційний формат навчання», — додає Катерина Молодик. 

Крім того, якщо перші версії спиралися здебільшого на американські методики, то тепер матеріали — це поєднання міжнародного досвіду та українських реалій.

«Звісно, тоді використовували й знання наших фахівців, але вони радше доповнювали американський підхід. А тепер ми маємо методики, “посіяні” на нашому ґрунті, які вже дають власні сходи», — пояснює Ірина Сітькова. 

Читайте також:

Національний проєкт «Пишемо есе» їде в громади: як можна долучитися

Навіть якщо педагог/иня не проходив/ла навчання у межах проєкту, він / вона може вільно брати матеріали з сайту й застосовувати їх на своїх заняттях. Як розповідають методисти/ки, це практичний інструментарій, який легко адаптувати на уроках української мови та літератури. Наприклад, педагог/иня може: 

• використовувати вправи з побудови аргументованого абзацу чи складання плану есе та написання рецензії;
• тренувати учнівство у вільному письмі для розвитку стилю й пошуку власного голосу;
• пояснювати різні способи аргументації, показуючи приклади з текстів. 

Водночас матеріали Національного проєкту «Пишемо есе» можна інтегрувати й у:

• уроки історії — учитель/ка може застосовувати методику формулювання тези та доказів для аналізу історичних подій чи використовувати вправи з критичного читання, щоб навчити школярів/ок працювати з джерелами та відрізняти факти від інтерпретацій;
• математику та природничі науки — під час розв’язання задач можна пропонувати учням / ученицям писати короткі тексти із поясненням ходу розв’язання, що розвиває логіку викладу, або тренувати вміння дітей будувати послідовні доведення.

«Це допомагає як у математиці, так і у фізиці чи біології. Чому? Потреба в умінні висловлювати аргументовану думку існує скрізь. А тут ми маємо матеріал, який дає змогу дитині цього навчитися. Учні можуть елементарно запозичити структуру, розглянути різновиди компонентів, зрозуміти, як формулюється теза, як вибудовується аргументативний абзац і з яких елементів він складається», — додає Ірина Сітькова. 

Одна з базових технік, доступна кожному вчителю / кожній учительці, — це вільне письмо. Його можна застосувати на будь-якому уроці:

• педагог/иня дає учням / ученицям слово, фразу або питання, пов’язане з темою заняття;
• діти 3–5 хвилин безперервно пишуть, не думаючи про помилки чи структуру; 
• результат — школярі/ки «розігріли» мислення, звільнилися від випадкових думок і сфокусувалися на темі уроку. 

Крім того, методичні матеріали корисні й для самих педагогів/инь. Адже з їх допомогою освітяни/ки можуть:

• удосконалювати власні навички структуровано пояснювати матеріал;
• навчитися чіткіше показувати взаємозв’язки;
• використовувати вправи як інструмент підвищення власної кваліфікації, навіть якщо вони не проходили спеціального курсу. 

«Матеріали проєкту — це не жорсткий сценарій, а радше “конструктор”, який можна по-різному комбінувати. Тут відкривається досить широке поле для використання цих матеріалів. Їх можна запозичувати, інтегрувати, а також на їх основі формувати власні ідеї та методичні прийоми», — наголошує Ірина Сітькова.

* Матеріали призначені для некомерційного використання винятково під час навчального процесу.

Анастасія Загідулліна, Ірина Троян

Фото Артема Галкіна, передрук світлин суворо заборонено