Топ-5 промахів зі шкільними підручниками. Як реагували автори й МОН та які уроки можемо винести?

Помилки, ляпи, маніпуляції або стереотипи з тих чи тих причин потрапляють в українські підручники. Нещодавно історики та освітяни обговорювали недоліки нового підручника з історії України для 11-го класу від харківського видавництва «Ранок» (автори — Олександр Гісем, Олександр Мартинюк та Акім Галімов).

Підручник критикували через обмежене висвітлення повномасштабного вторгнення росії в Україну, зокрема подій 2022–2024 років, через відсутність карт бойових дій, недосконалість інфографік та візуального супроводу, що ускладнює сприйняття матеріалу. Однак чи не вперше фейсбучні коментарі вийшли із соцмереж та перетворилися на публічну дискусію. 

Утім, буває, по-різному: одні автори заперечують помилки в підручниках, інші — виправдовують, а визнають і виправляють — лише зрідка (звісно, є і підручники, у яких помилок немає або ж вони мінімальні).

«Вчися.Медіа» зібрало найгучніші випадки в історії українського підручникотворення за останні роки — від курйозів до серйозних фіаско — і з’ясувало, чи реально запобігти цим помилкам ще до того, як підручник опиниться в руках учнівства, а також хто й за що відповідає під час його створення.

Карта України без Криму в підручнику з української мови

Контекст: 2024 року в підручнику з української мови для 7-го класу (авторства Анастасії Онатій і Тараса Ткачука від видавництва «Літера ЛТД») виявили карту України без Кримського півострова.

Яка реакція?

Співавторка підручника Анастасія Онатій пояснила, що карта України без Криму потрапила до підручника через прикру неуважність. Вона запевнила, що це сталося ненавмисно, і запропонувала вчителям/кам, які ним користувалися, провести на уроках флешмоб «Домалюй Крим». За словами дизайнерів, помилка виникла через технічну неточність: зображення карти, узяте зі стоків, складалося з двох контурів, тому під час копіювання та перенесення Крим не відобразився.

Зрештою видавництво вирішило вилучити весь наклад, власним коштом передрукувати підручники з виправленою картою та доставити до шкіл. Також у видавництві звільнили головного дизайнера, а всі причетні до випуску підручника отримали штрафи й догани. 

російська військова форма в підручнику «Захист Вітчизни»

Цей випадок набув розголосу у 2024 році після того, як в одній із київських шкіл у підручнику помітили зображення російської військової форми, яка була підписана як «Сучасне екіпірування солдата ЗСУ».

Таку помилку знайшли в підручнику «Захист Вітчизни. Рівень стандарту» для 10-го класу (автори — І. М. Герасимів, К. О. Пашко, М. М. Фука, Ю. П. Щирба) видавництва «Астон» за 2018 рік.

Яка реакція?

У МОН тоді пояснили, що це видання не можна використовувати в освітньому процесі, адже термін дії його грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» завершився у 2023 році. Це, однак, не заперечує самої помилки, про яку говорили й раніше.

Нагадаємо, у 2020 році назву предмета «Захист Вітчизни» змінили на «Захист України», а 2024 року МОН розпочало масштабне оновлення його змісту.

Сексистські твердження в підручнику «Основи здоров’я»

Ідеться про підручник для 8-го класу (автори — І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко) від видавництва «Алатон».

Версія підручника за 2016 рік спричинила резонанс через розділ про віктимну поведінку. У ньому йшлося, що зовнішній вигляд і поведінка жертви можуть провокувати злочинців. Серед прикладів — яскравий макіяж, коротка спідниця, відкрите декольте, подорожі автостопом тощо. У версії 2021 року цей розділ скоротили, замінивши термін «віктимна поведінка» на «небезпечна поведінка», однак сексистські твердження залишилися.

Яка реакція?

Обидві версії мали гриф МОН, але та, яку видали 2016 року, втратила чинність. Підручник 2021 року, як відповіли в Інституті модернізації змісту освіти (ІМЗО) на запит «Української правди», не надрукували через брак фінансування. А в оновленій програмі тему віктимної поведінки вилучили, додавши розділ про кримінальну відповідальність за сексуальні злочини. У 2023 році МОН за поданням депутатки Інни Совсун доручило повторно провести експертизу підручника.

Антинаукові поради в підручнику з хімії

У підручнику з хімії для 9-го класу авторства Марії Савчин від видавництва «Грамота», який МОН рекомендувало у 2017 році, надрукували антинаукові поради про профілактику та лікування онкозахворювань содою, а застуди — спиртовими компресами. Інформацію про це взяли із сайту Всеукраїнської асоціації пенсіонерів.

Яка реакція?

Підручник із його антинауковими порадами набув широкого розголосу 2020 року. Тоді на запит «Громадського» в МОН відповіли, що «інформація про вплив харчової соди на здоров’я в підручнику з хімії для 9-го класу сприятиме розвитку критичного мислення в учнів, і наразі немає підстав для скасування грифа “Рекомендовано”».

Кіану Рівз — будівельник хмарочоса в підручнику «Всесвітня історія»

Під час вивчення теми «США в міжвоєнний період» у підручнику замість історичного фото надрукували мем із канадським актором Кіану Рівзом. Під світлиною є підпис «Робітники на будівництві хмарочоса в Нью-Йорку: обідня перерва».

Ідеться про підручник для 10-го класу авторства Ігоря Щупака від видавничого центру «Оріон» за 2018 рік. Мем помітили лише у 2020 році.

Яка реакція?

Автор згодом написав, що мем у підручнику залишив навмисно — як тест на уважність. Також Ігор Щупак додав, що в його підручниках «Всесвітня історія» для 9–11-х класів «широко використовуються карикатури, меми та історичні анекдоти».

Як пише «Детектор медіа», ситуацію прокоментувала й тодішня міністерка освіти і науки Анна Новосад. Вона зазначила, що не бачила «жодного підручника без ляпів, де поважається авторство всіх візуальних матеріалів, а підхід до викладу інформації логічний та сприяє кращому навчанню». А мем замість оригінального фото, на її думку, свідчить про недбале ставлення видавців до створення та верстання підручників.

Раніше авторські колективи та видавці подавали рукопис підручника чи його частини на експертизу до ІМЗО. Після експертизи підручники отримували гриф МОН («Рекомендовано»). Далі відбувався конкурс підручників та друк державним коштом (держава фінансує друк тих підручників, які набрали на конкурсі 40 тисяч або більше голосів від шкіл).

Зауважимо, що всі вищезгадані видання проходили експертизу Інституту модернізації змісту освіти. Саме ця установа відповідала й відповідає за якість підручників, які надходили на експертизу до осені 2024 року.

Із 2 вересня 2024 року за експертизу підручників, посібників та навчальних програм відповідає Український інститут розвитку освіти. Щойно УІРО отримав такі повноваження, відразу оголосив про створення нових експертних комісій. 

Після експертизи та грифування всі підручники, посібники та навчальні матеріали проходять апробацію. Це новий обов’язковий етап, під час якого вчителі та вчительки безпосередньо працюють із навчальними матеріалами. Вони використовують матеріали підручника в освітньому процесі й одночасно надають свої коментарі та зауваження. 

У 2024–2025 навчальному році УІРО вперше провів апробацію підручників для 8-го класу. Ці видання потраплять у школи з вересня 2025 року. Наразі вчительство та учнівство працюють із тієї навчальною літературою, яка проходила експертизу ще в ІМЗО.

Яким зараз є шлях підручника до учнівства?

Процес створення підручника, як пояснили «Вчися.Медіа» в УІРО, має чотири етапи. 

1. Розроблення концепції та створення рукопису

Авторські колективи розробляють проєкт підручника відповідно до державного стандарту освіти, модельних навчальних програм і вимог Порядку конкурсного відбору підручників (крім електронних) та посібників для здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників. На цьому етапі формують зміст, структуру та методичний складник підручника.

2. Експертиза

Авторські колективи та видавництва подають рукопис (або його частину у видавничій верстці) на експертизу експертним комісіям. МОН затверджує експертні комісії, видаючи відповідний наказ. Із 2 вересня 2024 року за організацію експертизи, надання грифів навчальній літературі та навчальним програмам відповідає Державна установа «Український інститут розвитку освіти».

УІРО організовує добір кандидатур до складу експертних комісій та експертних груп, уповноважених здійснювати експертизу й ухвалювати рішення щодо надання грифів навчальній літературі та навчальним програмам. Експертизу проводять два експерти, яких визначає Голова експертної комісії. 

Експерти/ки оцінюють подані матеріали на відповідність програмі, наукову достовірність та методичну доцільність. Також комісії проводять антидискримінаційну експертизу.

На основі експертних висновків комісія може ухвалити такі рішення:

1) надати гриф «Схвалено» для навчальних посібників (коли підручник ще повністю не написаний, його частина проходить експертизу й апробацію в статусі «Навчальний посібник»);

2) надати гриф «Рекомендовано» (для підручників);

3) відхилити;

4) доопрацювати. 

На цьому етапі можливе внесення змін, якщо експерти/ки виявили помилки чи недоліки.

3. Апробація

Починаючи з 2024 року, підручники, які друкують коштом держави, проходять обов’язкову процедуру апробації. Учительство використовує навчальні матеріали на уроках та оцінює їх практичність та якість. Учні й учениці та їхні батьки / опікуни теж можуть долучатися до оцінювання змісту підручників.

Загалом учасники/ці апробації оцінюють:

• зрозумілість текстів і пояснень;
• якість і доречність ілюстрацій та прикладів;
• зручність структури (наявність змісту, словника, нумерації розділів тощо);
• відповідність завдань рівню підготовки учнівства;
• наявність інтерактивних або цифрових компонентів.

Учителі/ки фіксують свої спостереження й можуть відразу надсилати відгуки та запитання до авторських колективів у спеціальний розділ на платформі «Всеукраїнська школа онлайн» (ВШО), де розміщені електронні макети підручників.

Водночас учні / учениці та батьки / опікуни можуть заповнювати відповідні гугл-форми, у яких описувати свої враження та надавати пропозиції для поліпшення підручників.

Після апробації педагогічні ради шкіл схвалюють звіти та подають їх в УІРО. Звіти містять детальний аналіз використання підручників, перелік виявлених недоліків (наприклад, помилки, незрозумілі формулювання, недостатня кількість практичних завдань) і пропозиції щодо їх усунення. УІРО та МОН створюють спеціальну комісію, яка систематизує ці відгуки, визначаючи, які зміни необхідні для кожного підручника.

На основі отриманих відгуків автори та видавництва вносять корективи до підручників. Наприклад:

• виправляють помилки в змісті чи оформленні;
• спрощують або уточнюють тексти;
• додають нові завдання чи приклади;
• покращують дизайн чи структуру;
• адаптують матеріали для учнівства з особливими освітніми потребами.

4. Конкурсний добір і затвердження

Після успішної апробації УІРО допускає підручники до конкурсного добору, під час якого їх обирають школи та вчителі/ки. Переможці конкурсного добору отримують державне фінансування для друку відповідної кількості екземплярів підручників. Після цього видавництва друкують підручники та доставляють їх до шкіл.

На яких етапах можна вносити зміни до підручників?

• Під час експертизи, якщо виявлені помилки чи недоліки;
• за результатами апробації, якщо вчителі/льки, учні / учениці чи батьки / опікуни вказують на виявлені недоліки;
• у процесі конкурсного добору, коли видавництва / авторські колективи проводять презентації підручників, а вчителі/ки, представники громадськості (батьки / опікуни учнівства, наукові працівники/ці) обговорюють їх та пропонують зміни.

«Також є процедура скасування (відкликання) грифу, але її, як правило, застосовують у винятках. Зокрема, якщо виявлені неякісна редакційна підготовка, порушення авторських прав та/або академічної доброчесності», — відповіли в УІРО.

УІРО оголошує відкритий добір експертів через офіційні інформаційні канали (сайт, соцмережі). Кандидати/ки подають заявки, вказуючи інформацію про свій професійний досвід, кваліфікацію та досягнення у відповідній освітній галузі. Надалі експертів/ок затверджує МОН за рекомендацією УІРО.

Експерти мають відповідати низці вимог:

• мати вищу освіту у відповідній галузі;
• мати досвід викладання або наукової роботи (не менше ніж 5 років);
• знати науково-методичні та психолого-педагогічні вимоги щодо викладання предметів, методик, технологій навчання та виховання, володіти навичками проведення експертизи;
• не мати конфлікту інтересів (наприклад, експерт/ка не може бути пов’язаний/а з видавництвом чи авторами).

Зазвичай одна експертна комісія складається з 9–15 осіб на один предмет (освітню галузь). Кількість залежить від обсягу матеріалів і складності перевірки. Для історії України, наприклад, намагаються залучати фахівців/чинь із різних періодів (давня історія, середньовіччя, новітня історія), щоб забезпечити всебічну оцінку.

«Автори часто скаржаться на стислі терміни (3–6 місяців на написання підручників), що призводить до помилок. Однак відповідальність за помилки не можна перекладати лише на терміни. Видавництва нерідко економлять на редакторах, а автори іноді подають неякісно підготовлені рукописи», — зазначають в УІРО.

Для мінімізації маніпуляцій і помилок під час розробки й випуску підручників Український інститут розвитку освіти пропонує:

• унормувати критерії оцінювання (наукова достовірність, антидискримінація, відповідність програмі тощо);
• розширити апробацію на всі підручники, а не лише на ті, які друкують держкоштом;
• проводити регулярні навчання для авторів та експертів.

Звісно, відповідальність за помилки в підручниках не можна покладати лише на одну сторону: співпраця авторів, видавництв, державних інституцій та учасників освітнього процесу може покращити якість навчальної літератури. Крім того, філософія НУШ учить, що помилки не мають бути приводом для хейту чи принижень тих, хто їх учинив, — помилки потрібно визнавати й виправляти.

Фото з відкритих джерел та Артема Галкіна