Внутрішній баланс дитини: як його зберегти в умовах воєнного часу
Дитячі роки мали б минати безтурботно та радісно. Утім, в Україні дитинство має присмак гару, поєднаним зі звуками сирени й вибухів. У таких умовах зберігати спокій та внутрішню силу важко навіть дорослим, не кажучи про дітей, особливо в ранньому віці.
Раннє дитинство — це час, у якому дитина (згодом доросла людина) опановує більше навичок, ніж за десятки років у зрілому віці. Саме в дитячі роки закладаються базові емоційні реакції, рутинні звички, а також спосіб мислення, які комплексно формують людину такою, якою вона буде надалі.
Нині досягнення нейронауки дають нам змогу краще зрозуміти, як працює мозок дитини, зокрема в ранньому віці. Завдяки цим знанням дорослі можуть створити такий простір навколо дитини, який підтримуватиме її розвиток навіть в умовах воєнного часу.
- Які особливості розвитку дитячого мозку мають врахувати дорослі?
- Які рутинні справи допоможуть стабілізувати дитину?
- Як батьки й педагоги можуть підтримати дитину в стресовій ситуації?
Читайте в матеріалі пояснення Анни Волохової, лікарки, монтессорі-педагогині з міжнародним досвідом роботи, засновниці та керівниці ГО «Монтессорі ЮА».
ЯК РОЗВИВАЄТЬСЯ МОЗОК ДИТИНИ
Дитячий мозок — надзвичайно пластичний. Він перебуває в постійному процесі формування нових зв’язків між нейронами — нейропластичності. Найбільш активно ці зв’язки утворюються в так звані «сенситивні періоди» або «вікна можливостей», коли мозок найкраще навчається певних навичок.
Мовлення, дрібна моторика, звичні способи реагування, емоційний контроль, соціалізація — для кожної із цих навичок є своє «вікно можливостей», які найбільш активні до того, як дитині виповниться шість років.
Мозок формується завдяки досвіду, який здобуває дитина — що вона бачить, чує, відчуває, переживає. Затишний простір має величезне значення. Він передбачає, що поруч із дитиною є турботливі дорослі, звичні рутинні справи та тілесний комфорт. Якщо в житті дитини є хронічний стрес, сенсорне перевантаження, але немає підтримки з боку дорослих, це сповільнює розвиток мозку.
Мозок дітей детально вивчає нейронаука, використовуючи низку методів — від МРТ до електроенцефалографії. Проте кожна доросла людина може використати доступний метод, яким є спостереження за дитиною: що вона робить, як довго, що спровокувало таку поведінку (діяльність), який результат поведінки (діяльності).
Наразі найбільше відомо про роботу лімбічної системи, яка регулює емоції, мотивацію та поведінкові реакції. Амигдала відповідає за сильні негативні емоції — тривогу або страх, а гіпокамп допомагає запам’ятовувати події. Якщо дитина зростає в середовищі непередбачуваності та небезпеки (що, на жаль, є нормою в Україні через війну) — це впливає на структуру її мозку. Наприклад, амигдала стає активнішою, знижуючи здатність до емоційної саморегуляції та впливаючи не тільки на емоції, а й на концентрацію уваги.
ЯК СТАБІЛІЗУВАТИ ДИТИНУ ЧЕРЕЗ ЕМОЦІЇ ТА ДОСВІД
Діти не просто запам’ятовують факти — вони переживають досвід. Саме через рутини, емоції, рольову гру, спільне обговорення подій та своїх відчуттів, взаємодію з дорослими формується пам’ять, увага, мовлення, навички саморегуляції та соціальної взаємодії.
Щоби підсилити розвиток дитини, дайте їй можливість вибору з-поміж двох-трьох опцій, відзначайте маленькі перемоги замість усталеного «молодець / молодчина», трохи ускладнюйте завдання, які вже під силу дитині, — усе це не просто приємно, а необхідно для здорового розвитку.
Звісно, стрес впливає на розвиток мозку. Як свідчать дослідження, у дітей, які переживають стрес, нейронні зв’язки в мозку формуються менше та повільніше в порівнянні з тими, які перебувають у безпеці.
Оскільки системи регуляції дитини ще не досконалі, організму важко зупинити хвилю кортизолу, який активується від гучних звуків та інших подразників, а довготривалий вплив кортизолу знижує імунітет.
З огляду на це під час ситуацій, які можуть спричиняти психоемоційну травму чи стрес, важливо проговорювати з дитиною, що саме відбувається, спостерігати та називати емоції, які в неї з’являються, використовувати руханки та дихальні вправи як першу допомогу під час гострого стресу.
Ще одним джерелом стресу для нервової системи є гаджети: постійний рух та зміна картинки на екрані вчать мозок, що фокусуватися на предметі можна до п’яти – десяти секунд, а це впливає на можливість концентруватися в майбутньому. Постійний потік візуальних та аудіальних стимулів виснажує нервову систему, що своєю чергою знижує мотивацію та можливості пам’яті.
ЩО МИ, ДОРОСЛІ, МОЖЕМО ЗРОБИТИ?
- Насамперед треба перевірити, чи закриті базові потреби: чи дитина не хоче пити, їсти, спати, чи їй не спекотно.
- Важливо говорити з дитиною, присівши на рівень її зросту. Це допоможе встановити контакт «очі в очі» та дати відчуття безпеки.
- Варто підтримувати щоденні ритуали, виконувати рутинні справи, це створюватиме відчуття передбачуваності в нестабільних умовах сьогодення.
- Руханки, танці, музикування за допомогою тіла, дихальні практики, йога, обійми — усе це стабілізує нервову систему.
Цілеспрямована робота з емоційною сферою через називання та проговорювання власних емоцій, уявне перенесення себе на місце іншого (як у реальних ситуаціях, так і на місце персонажів книжок), обговорення цих тем у родинному колі, можливість виговоритися та бути почутими — покращують навички саморегуляції, концентрації уваги та емпатичне ставлення одне до одного.
Отже, нейронаука підтверджує те, що педагоги та батьки інтуїтивно знали завжди: любов, стабільний простір та увага до дитини — це основа її розвитку.
Усі ці поради є корисними не тільки для дітей, а і для дорослих, адже важливо потурбуватися про власний ресурс, щоб мати змогу підтримати дитину. Спостерігайте за собою та за дитиною, не забувайте про базові потреби, свої та дитячі, тоді все вдасться.
Фото авторки
