«Освіта для життя»: які основні зміни чекають у найближчі п’ять років кожну освітню галузь

Інтегрований підхід, міждисциплінарність, розв’язання реальних проблем — так Міністерство освіти і науки пропонує викладати шкільні предмети, впроваджуючи для цього політику «Освіта для життя». Вона передбачає втілення десяти концепцій для дев’яти освітніх галузей (мовно-літературну галузь поділили на дві — українську та іноземну). На основі концепцій оновлюватимуть навчальні програми, підручники та курси підвищення кваліфікації.

За баченням МОН, школа має допомагати дітям здобувати знання, а також розвивати критичне мислення й командну роботу.

• Як саме цього досягти завдяки концепціям освітніх галузей;
• у чому особливості та виклики кожної з них;
• що саме зміниться у викладанні предметів упродовж п’яти років;
• які форми роботи вчителі та вчительки можуть впроваджувати вже зараз? 

Розповідаємо докладно про політику «Освіта для життя» на основі презентації концептуальних засад освітніх галузей від МОН. Усі охочі також можуть долучитися до серії тематичних вебінарів.

Анастасія Онатій, філологиня, авторка підручників та керівниця відділу освітніх програм БФ «SaveEd», описала три принципи, що мають стати основою мовно-літературної галузі: 

• розвиток читацької компетентності, яка впливає на академічну успішність в інших дисциплінах; 
• формування національної ідентичності через вивчення української мови та літератури;
• критичне мислення як важливий інструмент в інформаційній війні.

Однак є певні виклики, які заважають втілювати ці ідеї в життя:

• застарілі підходи (акцент на граматику, теорію літератури, слабкий зв’язок із потребами учнівства); 
• переобтяженість програми (150 термінів на 140 уроків (із програм 6-х класів), велика кількість творів, орієнтація на ЗНО / НМТ, брак нонфікшн-літератури тощо); 
• освітні втрати та нерівний доступ до освіти (низький рівень читацької грамотності, неналежна реалізація державної політики щодо бібліотек, зокрема цифрових); 
• ризик втратити зв’язок із національними мовно-літературними програмами для учнівства за кордоном.

Щоб долати ці перепони, експертка пропонує:

• переходити від «мови заради мови» до «мови заради життя» (від граматики до комунікації), від «літератури заради кількості» до «літератури заради читання»; 
• оживляти зміст: розширити палітру текстів для роботи на уроці (дебати, інтерв’ю, блоги, коментарі, нонфікшн), обирати актуальні для учнівства й соціально важливі теми (війна, ненасильницька комунікація, екологія, ідентичність тощо); 
• консультуватися зі спеціалістами/ками в когнітивістиці про добір лексики, тематику та обсяг матеріалу відповідно до віку; 
• посилити співпрацю із закордонними командами, які викладають українську як успадковану; 
• промотувати українознавчий компонент для учнівства за кордоном.

«Важливо взяти в роботу три, а не 40 текстів на рік, щоб опрацювати їх вдумливо, глибоко, із розумінням, аналізом та читанням зблизька. Це дає змогу ознайомитися з текстом повністю, а не суперстисло в інтернеті», — впевнена Анастасія Онатій.

Більше практичних інструментів учителі та вчительки можуть знайти в додатках до концепції.

Вивчення іноземної мови допомагає учнівству комунікувати в багатомовному середовищі, інтегруватися в європейський освітній, культурний та професійний простори. Яна Козаченко, очільниця мовної агенції Ever English, пояснює, що мовно-літературна галузь (іноземна) також є інструментом для боротьби з дезінформацією.

Що має змінитися в галузі впродовж наступних п’яти років:

• англійська — обов’язкова з дошкілля; 
• учителі/ки іноземної мови орієнтуються на загальноєвропейську систему оцінювання мовних знань (CEFR 2020), яка передбачає розвиток навичок сприймання, продукування, взаємодії та медіації; 
• більше інтегрованого вивчення змісту та мови (CLIL-підхід); 
• зміцнення ролі STEAM та міжгалузевої інтеграції (поєднання мови з наукою, мистецтвом, технологіями); 
• відповідальне використання ШІ для персоналізованого навчання та зворотного зв’язку; 
• активна участь учительства в Erasmus+, програмах обміну, міжнародних партнерствах; 
• іноземна мова — місток між культурами.

«Мову більше не розглядають як ізольований предмет шкільної програми, зосереджений на граматиці та перекладі. Це життєве уміння, інструмент самовираження, співпраці, рефлексії, участі в суспільному житті, а також потужний засіб професійної мобільності та адаптації до глобалізованого світу», — упевнена Яна Козаченко.

Можливі формати роботи в межах галузі:

• для практичного застосування мови — проєкти з реальним продуктом: брошура, відеоінтерв’ю, рекламна кампанія іноземною мовою;
• для розвитку міжкультурної компетентності — віртуальні обміни, партнерства з іншими школами (UK-Ukraine School Partnership);
• для залучення до глобального контексту — обговорення актуальних міжнародних подій, використання міжнародної преси, інтегроване навчання змісту й мови;
• для розвитку співпраці — парна робота, дебати, симуляції переговорів, драматизації;
• для забезпечення інклюзії — адаптовані мультимодальні ресурси для учнівства;
• для розвитку цифрових навичок — онлайн-курси, квести, подкасти, матеріали з елементами гейміфікації.

Математика розвиває критичне мислення, допомагає дітям зростати, а в умовах війни є основою для обороноздатності країни, зазначає Катерина Терлецька, старша наукова співробітниця Інституту проблем математичних машин і систем Національної академії наук України.

«Математика націлена сформувати еліту, що творитиме науку та технології, зокрема інформаційні, а шкільна математика — як цеглинки знань, необхідність у яких проявиться в практичній діяльності далі. Але що робити іншим дітям, які не планують пов’язати своє життя з наукою чи технологіями? Разом зі всім світом ми в процесі переходу від “математики для небагатьох” до “математики для всіх”. Розв’язування проблемних ситуацій (навіть з інших галузей, наприклад фізкультури, мистецтва, фізики) є центральним компонентом концепції НУШ, оскільки саме так учнівство опановує не лише зміст, а й функціональну суть математики як засобу мислення та дії», — пояснює Катерина Терлецька.

Концепція математичної галузі покликана дати учнівству практичні навички, необхідні на щодень. 

Що вчителі/ки можуть робити вже зараз:

• пропонувати учнівству життєві задачі, узяті з інших галузей або з-поза освіти;
• проводити на уроках моделювання та експерименти;
• запроваджувати проєктне навчання;
• будувати міжпредметні зв’язки;
• використовувати цифрові інструменти;
• проводити з дітьми мінідослідження.

Із вересня 2025 року МОН пілотує програми з мистецької, природничої та технологічної галузей. 

Згідно з новою концепцією природничої галузі, біологію, фізику, хімію та географію розглядають як майданчик для розвитку допитливого, самостійного та здатного до критичного мислення учнівства. Знання із цих предметів — основа для формування наукового світогляду й аналітичного мислення.

Виклики галузі:

• кадровий дефіцит у школах;
• застарілий зміст та методики;
• недостатній рівень цифрової компетентності;
• матеріально-технічна нерівність;
• урбанізація та відірваність дітей від природи.

Як подолати ці проблеми — план на п’ять років: 

• перехід до інтегрованих курсів у 5–6-х класах;
• запровадження моделі 5Е (Engage, Explore, Explain, Elaborate, Evaluate: залучення, дослідження, пояснення, розроблення, оцінювання);
• розвиток цифрових компетентностей;
• оновлення змісту освіти, програм та підручників;
• побудова тісних міждисциплінарних зв’язків із математикою;
• розвиток в учнівства інженерних навичок;
• профорієнтаційна спрямованість.

«Не можна розривати навчання: говорити в першому класі про одне, у п’ятому про інше, а в профільній школі — про третє. Важлива наступність і поступ від першого до дванадцятого класу, що допоможе навчити учнів та учениць природничих дисциплін», — упевнена Вікторія Косик, старша викладачка кафедри природничо-математичної освіти і технології Інституту післядипломної освіти Київського столичного університету ім. Бориса Грінченка.

Що вчителі та вчительки можуть робити вже зараз:

• проводити бінарні уроки, пропонувати учнівству міжпредметні проєкти;
• будувати урок за етапами: залучення — дослідження — пояснення — розроблення — оцінювання (5E);
• використовувати цифрові ресурси, наприклад PhET, Mozaik, Google Планета Земля, віртуальні лабораторії, симулятори тощо;
• пропонувати учням й ученицям завдання із застосуванням знань у реальному житті;
• підвищувати власні професійну та цифрову компетентності.

Технологічна галузь має сформувати в учнівства вміння створювати, удосконалювати й відповідально використовувати сучасні технології. Автори/ки концепції звертають особливу увагу на проєктування, під час якого учні й учениці робитимуть реальні, корисні та функціональні продукти. 

«Ми хочемо змінити не тільки зміст, а й способи опанування технологічної освіти. Сучасне учнівство має вивчати те, що допоможе йому розв’язувати реальні проблеми. Наприклад, дати дітям реальне завдання: зробіть упаковку для крихкого предмета, щоб він доїхав неушкоджений», — пояснює Ольга Коршунова, наукова співробітниця відділу математичної та інформатичної освіти Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України.

Під час роботи над концепцією технологічної галузі авторський колектив створив маршрут розвитку учня / учениці. Він забезпечує системність і враховує вікові можливості дитини.

Читайте також:

«У початковій школі учні й учениці вчаться працювати за інструкцією. У базовій — моделюють та аналізують, як спланувати проєктну діяльність і застосувати свої знання в нових умовах. У профільній школі — створюють реальні моделі та авторські проєкти, застосовують знання в різних сферах технологічної діяльності. Крім цього, учнівство має знати, для чого йому ці знання і як їх можна використати — у цьому допомагає робота над реальними проєктами», — додає Оксана де Конінг, викладачка математики та інженерії «Архітектурно-інженерного колегіуму А+». 

У межах концепції авторський колектив: 

• створив перший міжгалузевий STEM-курс;
• акцентував на формуванні навичок дослідження та проєктування;
• інтегрував до галузі природничі науки й математику, а також використання 3D-друку, робототехніки, цифрових датчиків.

Що вчителі/ки можуть зробити вже зараз:

• давати завдання з реальним сенсом (наприклад, створити багаторазову екоторбинку, яка витримає 10 кг і зручно складатиметься в кишеню); 
• проводити інтегровані уроки технологій із фізикою, математикою, мистецтвом тощо; 
• втілювати мініпроєкти: сортування сміття, екопакування тощо; 
• співпрацювати з бізнесом та громадою і залучати реальних замовників: магазини, кав’ярні тощо — завдяки цьому учні й учениці створюватимуть рішення, які матимуть цінність;
• фокусуватися на повному циклі: ідея — планування — дослідження / конструювання — виготовлення — тестування — презентація — рефлексія.

Галузь націлена на формування відповідальних глядачів/ок і поціновувачів/ок власної культури. Діти мають розуміти українське мистецтво у світовому контексті та мати достатньо навичок і знань, щоб упевнено ходити до театру, опери, кінотеатру чи на виставку. 

У межах оновленої концепції автори й авторки напрацювали інтегрований курс, який охоплює кіно, музику, історію мистецтва, архітектуру, дизайн і театр, навчає розуміти культурні процеси та явища. 

Що змінилося в галузі:

• менше технічного відтворення — більше сенсів, авторства й інтерпретації;
• інтеграція знань із різних сфер, які перетворюються на досвід;
• запровадження світоглядних тем;
• проєктний і діяльнісний підходи: засвоєння знань відбувається через гру, дослідження та співтворення;
• гнучка структура: конструктор уроків, адаптивний до класу та контексту.

Що вчитель/ка може зробити сьогодні:

• іти за інтересами учнівства: помічати, що цікавить дітей та підлітків, розширювати знання про це;
• стимулювати власну цікавість: ділитися з учнями й ученицями тим, що захоплює освітян/ок;
• практикувати свободу: ставити собі й дітям запитання, що означає відчувати свободу і як створити її простір на уроках мистецтва;
• знайомити з мистецтвом наживо: запланувати похід до музею, кінотеатру чи філармонії;
• пам’ятати про міждисциплінарність: допомогти учнівству побачити зв’язок мистецтва із життєвим досвідом та знаннями з інших предметів.

«Учитель може комбінувати складники курсу й формувати програму за інтересом дітей. Ми обрали тематичний принцип організації програми та поступу всередині курсу. У ньому йдеться не про хронологію — від стародавнього світу до сьогодення, — а про теми, актуальні сьогодні», — додає Ольга Балашова, мистецтвознавиця, співзасновниця ГО «Музей сучасного мистецтва».

Учні й учениці вивчають інформатику, щоб стати активними й відповідальними учасниками цифрового суспільства, — у цьому впевнені автори концепції інформатичної галузі. Вони пропонують інтегрувати в предмет окремі курси (із програмування, кібербезпеки, вебдизайну, комп’ютерної графіки тощо) або ж викладати інтегрований курс, який гармонійно поєднає ключові аспекти інформатики. 

Інформатична галузь зосереджена на розвитку обчислювального мислення, навичок програмування, медіаграмотності та впровадження штучного інтелекту. Зокрема, ця галузь дає багато простору для самоосвіти. 

«Якщо правильно спланувати вектор, то можна дуже швидко за допомогою технологій та штучного інтелекту скласти індивідуальний план навчання. Самоосвіта в інформатиці максимально можлива й доступна», — додає Людмила Булигіна, інженерка Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського, вчителька інформатики ліцею «ЕйдоС».

Що вчителі/ки можуть робити вже зараз:

• показати дітям, що інформатика — більше, ніж урок за комп’ютером;
• розвивати обчислювальне мислення через життєві задачі;
• формувати компетентності замість простого набору знань;
• інтегрувати інформатику в STEM та міжпредметні проєкти;
• запроваджувати цифрову безпеку й етику;
• створювати атмосферу творчості, співпраці й самонавчання.

У межах галузі учні й учениці мають навчитися ціннісного ставлення до життя, безпеки та здоров’я, а також опанувати керування емоціями та вміння долати стрес і бар’єри, пов’язані з невизначеністю та ризиками. 

«Галузь поєднує в собі як суспільні (філософію, соціологію), так і природничі знання (із біології, медицини, психології), використовує статистичні та математичні методи дослідження. Тож у ній є велике розмаїття форм навчання», — розповідає Олена Шаян, професорка кафедри освітньої політики Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. 

Що зміниться в галузі в наступні п’ять років:

• соціальна освіта стане основою для успішного старту в житті й для подальшої ефективної інтеграції в суспільство;
• нові предмети та інтегровані курси сприятимуть особистісному, соціальному розвитку та вмінню вчитися (зокрема, у сфері соціально-емоційного навчання та кар’єрного орієнтування);
• нові модельні навчальні програми та підручники дадуть можливість дітям та молоді сформувати й розвинути життєві компетентності;
• професійна підготовка та професійний розвиток учительства враховуватиме потреби галузі.

Що вчителі й учительки можуть робити вже зараз:

• застосовувати на уроках інтерактивну й дослідницьку діяльність;
• проводити навчальні екскурсії, створювати проєкти тощо;
• підтримувати зв’язок з усіма галузями;
• учити дітей і підлітків турбуватися про безпеку, здоров’я та добробут — власні й оточення.

Головний фокус галузі — виховання громадянина / громадянки, що свідомо обирає:

• Україну: її культуру, суспільство, політичну й національну ідентичність, визнаючи їх безумовною цінністю та захищаючи;
• демократичні цінності: людську гідність, свободу, рівність, верховенство права та права людини;
• демократичну систему й готовність об’єднуватися та діяти заради спільного блага разом з іншими громадянами/ками.

«Громадянська освіта має приводити до думки, що демократія — це не слабка система, адже вона може дати відсіч, бути сильною та стійкою. В Україні ці “нові” наративи про сильну демократію тільки творять, у найближчі п’ять років буде багато роботи — розповідати про це собі й світові», — акцентує Тимур Демчук, викладач демократичної школи «Майбутні», керівник напряму корпоративних програм і викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, методолог ГО «Змінотоворці».

Головні особливості галузі:

• громадянська освіта й історія — рівноцінні компоненти галузі, що доповнюють одне одного;
• діяльнісний підхід: учнівство активно долучається до розвитку та зміцнення своєї громади й держави;
• робота з історичними наративами та національною пам’яттю: дитина має усвідомити тяглість історії та культури України, зрозуміти, як формується національна ідентичність.

Що зміниться в галузі в наступні п’ять років:

• інтеграція історії України та всесвітньої історії: напрацювання методик й успішних кейсів інтегрованого викладання;
• нові навчальні програми й підручники з фокусом на діяльнісному підході: історичних дослідженнях, іграх, симуляціях, моделюваннях, спільних проєктах впливу учнівства на школу / громаду / країну;
• переосмислення громадянської освіти в часи світової кризи демократії;
• зміни в підході до професійної підготовки та професійного розвитку вчительства: учитель/ка має знати основи соціології, права, економіки, а також уміти фасилітувати дискусії та працювати зі складними історичними й сучасними суспільно-політичними дилемами.

Що вчителі й учительки можуть зробити вже зараз?

Тимур Демчук радить педагогам/иням поставити собі такі запитання:

1. Чи веду я з дітьми діалог? Чи є між нами довіра для глибшої розмови?
2. На який цілісний освітній результат я працюю на своїх курсах, уроках, позакласних активностях? Яким / якою я бачу громадянина/ку після закінчення школи?
3. Чи достатньо ініціатив у школі, у яких учні й учениці здобувають досвід демократії, наскільки вони долучені до розв’язання складних дилем?

Читайте також:

Фізична культура в новій концепції — це простір для зростання здорової, активної, самостійної особистості, яка вміє піклуватися про себе та взаємодіяти з іншими. Галузь має допомогти дитині зрозуміти, як пов’язані рух, самопочуття та емоції та навчити керувати ними, упевнений авторський колектив.

Що відбудеться в наступні п’ять років:

• упровадження принципу академічної свободи для вчителів/ок;
• посилення співпраці в партнерському трикутнику «батьки — діти — вчителі/ки»;
• застосування технологічних новинок (використання гаджетів / програм, наприклад із підрахунку кроків);
• посилення міжпредметних зв’язків.

«Гасло “автономію вчителям” — це про принцип академічної свободи, про те, що кожен вчитель і кожна вчителька розуміє своїх дітей і знає, у який спосіб краще сформувати модельну програму, зважаючи на наявний інвентар та умови», — впевнена Марія Павлічук, директорка ГО «Рух ДжуніорС».

Фізична культура формуватиме прикладні вміння та навички, які знадобляться в житті, а також фундаментальні цінності, як-от:

• співпраця;
• таймменджмент;
• цілеспрямованість;
• емоційний інтелект (на уроках фізкультури діти переживають сильні емоції, особливо під час командних ігор, а вчитель/ка допоможе впоратися з ними);
• доброта, доброчесність, взаємодопомога;
• здоровий спосіб життя;
• національна ідентичність (через використання елементів народного танцю, козацьких забав, народних ігор);
• повага до національних символів (як тоді, коли вболіваємо за збірну України, так і для підтримки шкільної команди).

Без співпраці між учителями/ками, батьками та дітьми галузь не зможе функціонувати, зауважує Олександр Педан, ведучий, громадський діяч, співзасновник ГО «Рух ДжуніорС». На його думку, батьки мають цікавитися успіхами дитини у вчителів/ок фізкультури так само, як в інших предметників/ць. 

Фото Артема Галкіна, передрук суворо заборонений