Від вибору навмання до стратегії успіху: як три громади України змінюють філософію профорієнтації

В Україні роками панував культ «диплома заради диплома». Випускники й випускниці шкіл масово обирали юридичні чи економічні факультети, а потім працювали не за фахом. Водночас ринок праці відчайдушно потребував і потребує кваліфікованих майстрів, аграріїв та технологів.

Сьогодні війна та необхідність відбудови вимагають іншого підходу. Профорієнтація перестає бути формальним тестуванням у кабінеті психолога/ині. Тепер це — драйвер розвитку людського капіталу в громадах.

Завдяки швейцарсько-українському проєкту DECIDE у Чернігові, Броварах (Київщина) та Решетилівці (Полтавщина) переконалися: профорієнтація — це не про окремі заходи, а про систему, де дитина є суб’єктом, бізнес — партнером, а громада — майданчиком для самореалізації.

У Чернігові профорієнтація стала повноцінною системою, де кожна дитина може спробувати професію «на дотик». Якщо у 2016 році 35 % випускників та випускниць 9-х класів обирали професійну освіту, то у 2026-му цей показник сягнув 50–60 %. Це не просто цифри, а зміна ставлення молоді до власного майбутнього.

Для міської влади Чернігова профорієнтація — це питання економічного виживання громади. Василь Білогура, начальник управління освітою Чернігівської міської ради, наголошує на важливості раціонального підходу до людського капіталу:

«Ефективність витрачання коштів напряму залежить від того, чи дитина, здобувши освіту, надалі працюватиме за відповідним профілем. В Україні, на жаль, дуже багато випадків, коли діти отримали професію за чиєюсь порадою, а не з власної волі, після чого працюють зовсім в іншій галузі. Це величезні кошти, які ми, держава та громада, витрачаємо неефективно».

Місто розглядає заклади професійної освіти не як відокремлені установи, а як невід’ємну частину міського організму, яка забезпечує ринок праці кваліфікованими кадрами саме там, де вони потрібні. З огляду на це у двох закладах профтехосвіти створили профорієнтаційні хаби — простори, у яких учні й учениці 7–9-х класів можуть пізнати різні професії за допомогою інноваційного обладнання, як-от VR-окуляри або симулятори.

У центрі пілотної моделі — кар’єрні радники. Це фахівці, які пройшли навчання від Цюрихського університету й допомагають підліткам на шляху до усвідомленого вибору.

«Професійна освіта — це передусім про прикладні навички. Це страховка на майбутнє, рятівне коло: у людини завжди буде можливість працювати за професією, навіть якщо не одразу вдасться працевлаштуватися з дипломом про вищу освіту. Ми маємо донести це школярам і школяркам і, що не менш важливо, їхнім батькам, адже у 80 % випадків саме родина впливає на фінальне рішення дитини», — пояснює цінність такого підходу Валентина Полторак, менеджерка проєкту DECIDE.

У Чернігові вигадують різноманітні інтерактивні формати, щоб усіляко зацікавити учнівство, наприклад, «Фест-portal у світ професій». Це масштабний інтерактив у закладі профтехосвіти. Кожен учень та кожна учениця отримує «трудову книжку», з якою вирушає на 16 професійних локацій. Там підлітки не просто дивляться, а діють: монтують сантехніку, укладають плитку, готують страви або пробують себе у зварюванні на сучасних VR-тренажерах.

Наталія Бурдюг, консультантка Центру професійного розвитку педагогічних працівників, яка допомагає упроваджувати й координує систему карʼєрного дорадництва в школах Чернігова, згадує, як ламали стереотипи під час таких заходів:

«Дитина приходить і бачить сучасний верстат із програмним керуванням — це вже не той старий завод, яким його малюють у міфах. Учні починають ставити “дорослі” запитання: про рівень зарплати, умови праці, соціальні гарантії. Це і є критичне мислення в дії».

Також, наприклад, тут апробували так званий живий подкаст для руйнування стереотипів. У форматі відкритого діалогу діти спілкуються з тими, хто вже досяг успіху. Наприклад, перед учнями виступала зварювальниця, яка розвінчала міфи про «суто чоловічі» професії. Також своїм шляхом — від електрика до директора Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту — поділився Максим Поджарий.

Успіх Чернігова був би неможливим без безпрецедентної відкритості місцевих підприємств. Хлібозаводи, швейні фабрики, транспортні компанії стали майданчиками для навчання. Наталія Бурдюг згадує, як домовлялася про візит на маленький хлібозавод:

«Я зателефонувала спитати, чи можна прийти з дітьми. А вони кажуть: “Так, звісно, але ми можемо прийняти лише до 15 дітей”. А я їм: “У мене 120 учнів й учениць”. Тоді вони говорять: “Усе гаразд, ми вас приймемо стільки разів, скільки треба”. І ми їздили туди вісім разів. Це і є реальне партнерство заради майбутнього».

У Броварській громаді профорієнтація стала інструментом реалістичного погляду на майбутнє. Головний виклик, який тут прийняли, — подолання «освітньої інерції», коли більшість випускників і випускниць 9-х класів автоматично йшли в старшу школу без чіткого розуміння мети, а локальному ринку праці бракувало професіоналів. Але головне — за цими цифрами побачили дитину, яка часто стає заручником батьківських очікувань або застарілих стереотипів.

Громада зробила ставку на те, щоб вибір підлітків після 9-го класу був не випадковим рішенням, а стратегічним кроком.

«Ми зрозуміли: необхідно прийняти позицію, що всі учні й учениці не можуть закінчувати 11 класів і не всім потрібна вища освіта для вдалого працевлаштування. Ми зацікавлені в тому, щоб ці діти потім прийшли й працювали в нашому місті, щоб не поїхали деінде, а розуміли, що саме місту ця професія потрібна», — додає Лариса Виноградова, заступниця Броварського міського голови.

Одним із напрямів роботи в Броварах стало руйнування гендерних упереджень. Так, на практичних інтенсивах «Володарі металу і вогню» дівчата впевнено опановують зварювальні апарати, а хлопці — тонкощі кулінарного чи швейного мистецтва. Це не просто гра, а можливість для дитини зрозуміти, що її талант не обмежений статтю.

Світлана Михалюк, консультантка Центру професійного розвитку педагогічних працівників, розповідає про відкриття, які роблять для себе учні й учениці:

«Коли ми проводили профорієнтаційні заходи, дівчата казали: “Ого, я можу керувати трактором!” А хлопці дивувалися, наскільки технологічним може бути сучасне хлібопекарське виробництво. Це не просто розвага, а розширення горизонту планування їхнього життя. Дитина бачить, що сучасний тракторист чи зварювальник — це фахівець, який працює з інтелектуальною технікою».

Щоб дитина не боялася слова «завод» чи «цех», Бровари інтегрували в профорієнтацію потужні міжнародні та місцеві компанії. Екскурсії на підприємства «Zeelandia» (виробництво інгредієнтів для випічки), «Фроніус Україна» чи квіткове господарство «Камелія-PR» демонструють учнівству, що сучасна робота — це лабораторії, IT-системи клімат-контролю та високі технології, а не застаріле обладнання й праця в брудних костюмах.

Навіть екологічне виховання тут стало частиною вибору фаху. Через квізи та квести школярі/ки знайомляться з професіями еколога, біолога та перекладача, розв’язують реальні завдання. Це допомагає підліткам побачити зв’язок між шкільними предметами та життям.

Головний показник того, що система працює, — зміна ставлення в родинах. Профорієнтація перестала бути шкільним обов’язком і стала затребуваною послугою.

«Спочатку на профорієнтаційний гурток приходили 15 дітей. Але зараз батьки самі телефонують радникам і запитують: “Коли наступна екскурсія? Коли діти зможуть піти на підприємство? Вони теж хочуть спробувати!”, — ділиться Світлана Михалюк. — Це означає, що нам вдалося змінити ставлення батьків до професійної освіти. Вони бачать, що це престижно й перспективно».

Досвід Решетилівки — це приклад того, як невелика аграрна громада може перетворити застарілі майстерні на простір майбутнього, що надихає не лише підлітків, а й дорослих. Для керівництва громади профорієнтація — це не про заповнення вакансій на підприємствах, а про базове право людини на самореалізацію. Оксана Дядюнова, Решетилівська міська голова, переконана, що професійний успіх починається з емоційного комфорту:

«Якщо людина обере те, що їй подобається, може стати успішною. А якщо обере роботу, яка не до душі, то навряд буде ефективною. Кожна дитина має знайти своє».

Такий підхід зміщує акцент із «треба» на «хочу й можу», що є критично важливим для підліткового віку.

Центром змін став сучасний профорієнтаційний хаб площею 210 м², створений на базі аграрного ліцею. Тут учні й учениці знайомляться з харчовим 3D-принтером, VR-симулятором зварювання та тренажером для водіння важкої техніки.

«Дітям важливо пізнавати професію через власний практичний досвід. Звичайна екскурсія — це цікаво, але вона не дає справжнього розуміння фаху, бо залишається суто зоровою. “Ми хочемо це спробувати!” — ось що стало для нас головним дороговказом під час створення хабу», — пояснює Алла Костогриз, начальниця відділу освіти.

Оскільки Решетилівщина — аграрний край, особливий акцент тут роблять на руйнуванні стереотипу про «брудну і важку» працю. Ірина Байбуза, заступниця директора Решетилівського ліцею та координаторка профорієнтаційного напряму, розповідає, що під час візитів до великих агрохолдингів у підлітків з’являється прагматичний інтерес.

Загалом профорієнтація в Решетилівці — це не лише про демонстрацію праці, а й про глибоке занурення в соціальний контекст. Однією з найцікавіших методик стало завдання для учнів/иць узяти інтерв’ю у власних батьків про їхній робочий день. Це відкриття допомогло дітям побачити в батьках професіоналів, а не просто людей, які їх забезпечують.

Важливо, що інфраструктура працює на всю громаду. Наприклад, хаб став майданчиком для соціальної адаптації ветеранів і ветеранок, які через нові технології опановують цивільні професії. Це створює унікальне середовище, де досвід тих, хто повернувся з фронту, і мрії молоді переплітаються, формуючи стійкість регіону.

Фото DECIDE 

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.