Як обрати професію та (не) помилитися: поради експерток

Чи переймалися ви, що скоро завершуєте навчання в школі, але досі не впевнені, що робити далі? Під час підготовки до НМТ відчуваєте перевантаження й тривожність? Чи, може, сумніваєтесь у своєму виборі ще до вступу? Якщо хоча б на одне питання можете відповісти ствердно, тоді цей матеріал для вас.

«Вчися.Медіа» поспілкувалося з психологинею та експерткою з кар’єрного консультування Іриною Плешаковою про самопізнання для учнівства та професії майбутнього, а також із психологинею благодійного фонду «Голоси дітей» Яною Віхляєвою — про те, як знизити тривожність, коли треба робити відповідальний вибір.

У 16–17 років визначатися з майбутнім не так просто. У підлітків має бути хтось із дорослих, із якими вони можуть порадитися. За словами Ірини Плешакової, рольовою моделлю та радником для учнівства можуть бути не лише батьки, але й репетитори, вчителі, керівники гуртків, родичі, сусіди та загалом будь-які дорослі, яким довіряють підлітки.

Зараз серед підлітків модно запитувати думку у «своєї зграї». Ірина Плешакова часто дає учнівству, з яким працює, завдання: поцікавитися в друзів та подруг їхніми думками. Наприклад, назвати п’ять речей, які найкраще виходять, або пʼять суперсил.

«Іноді ми знецінюємо свої дії. Скажімо, якщо печемо фантастичні шоколадні мафіни, то вважаємо, що це просто й це вміють усі. Але ж це не так. Якщо хтось влаштував привітання однокласниці, коли о восьмій ранку всі з класу були біля її будинку з тортом і кульками, то в організатора цього дійства можуть бути чудові управлінські якості», — впевнена фахівчиня.

Слухати поради інших — це добре, але найкраще спробувати самостійно пізнавати свої інтереси. Експертка радить подумати, чи є у вас зараз справа, якій хочете приділяти час без примусу, можете так захопитися, що не помічаєте, як минають години.

«Сучасна профорієнтація — це не лише вибір професії. Наше завдання полягає не в тому, щоб сказати дитині, ким вона чи він буде, коли виросте, а допомогти дослідити, якими вона чи він уже є. Насамперед у випускному класі підлітки мають спробувати пізнати себе: що вже виходить, що подобається, які є сильні сторони, що надихає найбільше. Крім дослідження себе, важливо досліджувати й ринок праці, актуальні сфери, освітні та професійні можливості тощо», — вважає Ірина Плешакова.

У цій справі корисними можуть бути різноманітні тести, зокрема:

• тести на платформі «Дія.Освіта», які допоможуть визначити інтереси та сильні сторони;
• методика «16 персоналій» (MBTI), яка визначає тип особистості за чотирма вимірами: екстраверсія / інтроверсія, інтуїція / сенсорика, мислення / почуття, судження / сприйняття;
• методика Говарда Гарднера, за якою можна обрати найцікавішу для себе сферу;
• тест Джона Голланда (Holland’s RIASEC), що визначає шість основних типів особистості (реалістичний, артистичний, дослідницький, підприємницький, соціальний, конвенційний) і професії, які можуть підходити людям із цими типами;
• онлайн-курс від BIZ-UP «Навички підприємництва для молоді» — для аудиторії від 18 до 24 років, яка розглядає бізнес чи самозайнятість як один із варіантів;
• безплатна інтерактивна база інформації Мапа Кар’єр про кар’єрні шляхи та ринок праці для молоді.

На думку Ірини Плешакової, дослідження із самопізнання можна систематизувати за допомогою штучного інтелекту — ставити про себе запитання та аналізувати відповіді.

Читайте також:

Профорієнтація в школі: які програми існують, із чого починати та як підтримати дитину у виборі професії

Після дослідження інтересів потрібно вивчати професії. Як серед усіх обрати ту, яка найбільше до вподоби? Ірина Плешакова пояснює, що тут не варто сподіватися лише на кар’єрних радників/иць — краще спробувати самостійно розібратися в темах: піти на ярмарок професій в університет, розпитати дорослих про їхні фахи, спробувати стажування чи волонтерство у сфері, яка цікавить. А ще досліджувати ринок праці та його тренди, професії, актуальні сфери, світові прогнози. Спробувати знайти відповідь: чи буде обраний фах потрібним через п’ять років?

Якщо на це немає часу, то, знову ж, у пригоді стане штучний інтелект (радимо використовувати його виважено й лише для спрощення рутинних і тривалих процесів — ред.).

«Наприклад, мені цікава юриспруденція. Я збираю інформацію про цю галузь і дізнаюся: щороку з різних закладів вищої освіти випускаються приблизно 26 тисяч спеціалістів правничих спеціальностей. А далі я йду на сайти пошуку роботи й переглядаю вакансії, які для них пропонують. І бачу близько тисячі вакансій. А що ж має робити решта?» — ділиться Ірина Плешакова.

Фахівчиня радить шукати спеціальності, які сьогодні на часі (для цього обрати заклади й дослідити, які спеціальності зʼявилися, наприклад, за останні три роки). Ірина Плешакова досліджувала рейтинги університетів України та світу, переглядала, які спеціальності найактуальніші. Зараз Кембридж, Оксфорд чи МІТ дедалі частіше готують спеціалістів зі штучного інтелекту, генної інженерії чи біотехнологій.

Для пошуку професій, за якими майбутнє, фахівчиня радить такі ресурси:

• стаття на платформі «Дія.Бізнес» про 30 професій, які будуть актуальними в найближче десятиліття;
• дослідження Всесвітнього економічного форуму Future of Jobs Report 2025.

«До п’ятірки найбільш актуальних галузей входять соціальні послуги та психологічна підтримка. В Україні зараз серед найпотрібніших саме фахівці соціальної сфери. Якщо обрати для себе спеціальність, пов’язану з будівництвом чи відновленням, то робота й гідна оплата точно будуть. Тож учнівству треба досліджувати три складові: “що я хочу”, “що я можу” і “що потрібно світові”. Отак ми й отримуємо формулу “Хочу-можу-треба”, а також шукаємо те, за що платять», — пояснює Ірина Плешакова.

Вона розробила курс «Кар’єрний GPS» для 8–9-х класів, який уже отримав гриф «Схвалено» від Українського інституту розвитку освіти (УІРО). Курс має допомогти учням й ученицям досліджувати себе та світ професій, формувати цінності, життєві й карʼєрні компетентності, розвивати самозарадність, орієнтуватися в можливостях та робити обґрунтований вибір власного шляху.

Також Ірина Плешакова рекомендує авторський курс «Особистісний розвиток і кар’єрне орієнтування» — готове рішення для вчителів та вчительок, щоб допомогти учнівству пізнати себе. Курс складається зі 105 уроків для 10–11-х класів, він також отримав гриф від УІРО. 

Оскільки цей курс для старшої профільної школи, авторка розглянула різні аспекти: адаптацію в новому класі, побудову довіри до оточення, вивчення професійних кластерів та дослідження себе — емоційного інтелекту, емпатії, стресостійкості, вирішення конфліктів та спілкування, а також перехід від «Я» до «Я у світі професій».

«Ми досліджуємо, ким уже є зараз. А далі вчимося презентувати себе, писати портфоліо, шукаємо та аналізуємо різні резюме. Досліджуємо професії, університети, моніторимо сайти пошуку роботи. Зараз ми щомісяця зустрічаємось із представниками ліцеїв, які пілотують цей курс, і маємо гарні відгуки від учителів та учнівства», — ділиться результатами фахівчиня.

Ірина Плешакова переконана, що вибір освітнього закладу й оточення, у яке потрапляє людина, має вплив на життя. Та не варто ставитися до свого вибору зараз як до чогось, чого ніколи не можна змінити. Сучасні люди повинні вміти навчатися протягом життя, не боятися змінювати роботу, опановувати нові навички:

«Деколи люди ведуться на якісь клікбейтні новини, вирвані з контексту. Наприклад, до 2030 року 90 мільйонів професій зникне! Важливо розвивати медіаграмотність і вміти читати між рядків: замість професій, що стануть неактуальними, зʼявляться нові, тому потрібно буде навчатись, опановувати навички й уміння, аби стати конкурентоспроможними».

Шлях самої Ірини Плешакової до роботи у сфері профорієнтації був тривалим. Після школи вона навчалася в технікумі, а до університету на менеджмент вступила у 25 років. І лише в 40, після десятиліття роботи в автомобільній компанії, зрозуміла, що насправді цікавиться іншим — психотерапією.

«І от 10 років я дуже щаслива в професії, мені подобається те, що роблю. Часто я сама кажу, що досі не знаю, ким буду, коли виросту. Світ так стрімко змінюється — хіба можна бути впевненим? Але точно знаю: працюватиму з людьми та ціннісними проєктами, які мають сенс», — розповідає про свій досвід експертка.

Психологиня благодійного фонду «Голоси дітей» Яна Віхляєва також рекомендує звернути увагу на те, що сучасний світ вимагає гнучкості, тому змінювати фах — це нормально.

Ірина Плешакова радить пам’ятати про кілька фраз, які допоможуть краще пізнати себе:

• «Ким би ви не були, все одно залишаєтеся собою»;
• «Якщо хочете мати те, чого ніколи не мали, доведеться робити те, чого ніколи не робили»;
• «Завжди важливо пробувати, досліджувати себе та спілкуватися з новими людьми».

«Проте якщо зовсім немає сил, не хочеться нічого робити, то варто піти до психолога чи психотерапевта, бо це може бути прихована депресія або нестача вітамінів. Не варто соромитися просити про допомогу. Якщо самостійно важко знайти відповідь на те, що турбує і не дає рухатися далі, треба йти до фахівців», — радить Ірина Плешакова.

Психологиня Яна Віхляєва додає, що учнівство має зрозуміти: НМТ — важливе, але не визначає цінність дитини, яка його складає. Це спосіб оцінки знань у школі, який показує рівень підготовки, але не потенціал людини.

«Результат — це лише цифра. Не варто вважати, що бал впливатиме на все життя. І не можна порівнювати свого результату з іншими. Особливо це стосується дорослих. Саме вони мають переконати дитину, що НМТ — не вирок. Учнівство зараз навчається в дуже складних умовах — війна, безсонні ночі, знеструмлення, — і це впливає на результати тесту. Дитина — це більше, ніж той бал, який вона отримає. Потрібно завжди пам’ятати про цінність власного “Я”», — зауважує Яна Віхляєва.

«Я роблю те, що можу, із тими можливостями, які в мене є зараз», — фраза, яка, на думку психологині, підтримає дівчат та хлопців в 11-му класі.

Інтелектуальна робота виснажує, тому учнівство втомлюється. Яна Віхляєва рекомендує дорослим не знецінювати цієї втоми й не використовувати фраз на кшталт «Ти мусиш», «Та від чого ти можеш втомитися?», «Скільки можна байдикувати?».

«Батьки мають зрозуміти, що їхній контроль нічим не допоможе. А от прийняття, довірливе спілкування та усвідомлення, що тест не визначає майбутнього їхньої дитини — це і є підтримка, яка так необхідна учнівству від дорослих», — рекомендує Яна Віхляєва.

Психологиня радить підліткам кілька підходів, які допоможуть зменшити тривожність:

• хвилюватися за своє майбутнє — це нормально, усвідомте це;
• невизначеність із вибором професії не означає неспроможності до самостійного життя;
• думайте конкретніше: не ким працюватимете все життя, а що цікаво робити в наступні три-п’ять років;
• зосереджуйтеся не на конкретній професії, а на своїх цінностях та вміннях;
• не соромтеся чогось не знати, але прагніть навчатися;
• думайте про те, що приносить радість та добре виходить;
• уникайте страху помилок;
• спробуйте дихальні практики;
• використовуйте техніки таймменеджменту (визначте час, коли працюєте, а потім відпочивайте);
• виписуйте тривожні думки на папір, а потім відкладайте їх;
• не дивіться відео, бо це подразнювач, краще малюйте;
• пийте багато води.

«Тривога за майбутнє не має перерости в постійний стан. Запитуйте себе про те, що можна зробити саме сьогодні чи в майбутньому, щоб почуватися щасливими. Професія виростає з особистості, а не навпаки», — підсумовує Яна Віхляєва.

Фото в матеріалі з особистих архівів Ірини Плешакової та Яни Віхляєвої, а також Depositphotos і Freepik

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.