Для підлітків, дітей з інвалідністю та братів і сестер: в Україні запускають «Сімейні домівки»

сімейна домівка 

В Україні близько 3 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, досі живуть у інтернатних закладах. Найскладніше знайти родину підліткам, дітям з інвалідністю та великим групам братів і сестер. Для них держава запускає нову модель — «Сімейну домівку», де дитина житиме не в інтернаті, а у звичайному будинку чи квартирі з постійними дорослими поруч. Перший такий будинок відкрили на Київщині. 

На відміну від інтернату, «Сімейна домівка» має максимально нагадувати звичайне домашнє життя: з постійними дорослими поруч, побутом, навчанням та можливістю поступово набувати навичок самостійності. 

На відміну від інтернату, «Сімейна домівка» має максимально нагадувати звичайне домашнє життя: з постійними дорослими поруч, побутом, навчанням та можливістю поступово набувати навичок самостійності. 

РОДИНА ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ 

Попри те, що більшість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, вже виховуються у сімейному середовищі, проблема інституційного догляду залишається.

За даними Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності, 92% таких дітей в Україні вже зростають у сім’ях. Водночас близько 3 тисяч дітей досі перебувають у закладах. Найчастіше це діти, для яких знайти сім’ю складніше: підлітки, діти з інвалідністю та брати й сестри, яких важливо не розлучати. 

Саме для цієї групи дітей і створюють «Сімейні домівки». Наразі, за оцінкою міністерства, понад 500 дітей в Україні потребують такої форми піклування. Загалом для країни орієнтовно потрібно створити близько 80 таких домівок.

СТАРТ У ПЕРШІЙ ГРОМАДІ  

Київщина стала першою з 12 областей, де запроваджують нову послугу в межах пілотного проєкту.

Першу «Сімейну домівку» відкрили в Борисполі. Її мешканцями стали діти з Бориспільської, Великодимерської, Вороньківської, Васильківської та Миронівської громад. Будинок звела Фундація Олени Зеленської в межах масштабування проєкту «Адреса дитинства». 

У домівці можуть проживати до восьми дітей. Вони житимуть разом із сімейним вихователем та соціальним працівником, які постійно перебуватимуть поруч і допомагатимуть із повсякденними справами.

На Київщині вже працюють 82 дитячі будинки сімейного типу та 86 прийомних сімей, у яких виховуються майже 800 дітей. «Сімейна домівка» має стати додатковою ланкою підтримки для тих дітей, для яких сімейне влаштування не вдалося забезпечити одразу. 

ЧОМУ ЦЕ НЕ «МАЛЕНЬКИЙ ІНТЕРНАТ»

Одна з ключових особливостей моделі — «Сімейна домівка» не має перетворитися на ще один заклад інституційного догляду, лише меншого розміру.

Дитину спочатку не просто переводять у новий будинок. Фахівці мають перевірити всі можливості для її сімейного влаштування: повернення до біологічної родини, усиновлення, опіки, прийомної сім’ї чи іншої форми виховання.

Якщо дитина все ж потрапляє до «Сімейної домівки», пошук родини на цьому не припиняється. Її ситуацію мають переглядати кожні шість місяців, щоб визначити, чи з’явилася можливість для постійного сімейного влаштування. 

КОМУ ПОТРІБЕН ТАКИЙ ФОРМАТ ПІКЛУВАННЯ 

«Сімейна домівка» орієнтована на дітей, для яких традиційне сімейне влаштування є складнішим.

Передусім йдеться про:

  • підлітків;
  • дітей з інвалідністю;
  • братів і сестер, яких важливо залишити разом;
  • великі сімейні групи дітей.

Це одна з найбільш складних категорій у системі сімейного влаштування. Якщо маленьку дитину часто легше влаштувати в сім’ю, то для підлітка, дитини з інвалідністю або групи з кількох братів і сестер пошук родини може тривати довше.

Тому «Сімейна домівка» має стати проміжним, але не інституційним рішенням: дитина не залишається в інтернаті, але й не опиняється без постійного дорослого піклування, поки триває пошук родини.

ЩО ОТРИМУЄ ДИТИНА 

Йдеться не лише про місце для проживання.

Дитина має жити у звичайному будинку або квартирі, навчатися, спілкуватися з однолітками та поступово вчитися самостійного життя. Дорослі поруч допомагатимуть із повсякденними речами — від походу до школи чи лікаря до організації побуту.

Держава фінансуватиме витрати, безпосередньо пов’язані з потребами дитини: харчування, одяг, засоби гігієни, навчальні матеріали та кишенькові кошти. Також передбачене фінансування зарплат фахівців. На громади та області покладаються витрати на приміщення, його утримання й адміністративні потреби. 

ЯК МАСШТАБУЮТЬ ПРОЄКТ 

Перший етап має показати, як ця модель працює на практиці та як її правильно фінансувати. До пілотного проєкту планують залучити громади з 12 областей України.

Після цього модель можуть масштабувати на всю країну. За попередніми оцінками, Україні потрібно близько 80 «Сімейних домівок».

Водночас сама домівка не є кінцевою метою. Її завдання — дати дитині безпечне та максимально домашнє середовище на той час, поки для неї шукають постійну родину.

Тож головна зміна полягає не просто в новому форматі проживання. Ідеться про спробу зробити так, щоб дитина, яка тимчасово залишилася без родини, не втрачала можливості жити звичайним життям — у домі, а не в інституції.

Фото: Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України 

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах: