Понад половина дітей військових живуть у страху: результати першого всеукраїнського дослідження

55 % дітей із сімей військовослужбовців/виць постійно відчувають страх або сум через службу батьків. Такі дані оприлюднило перше всеукраїнське дослідження про психоемоційний стан і потреби дітей захисників і захисниць України.

У фокусі — діти віком 10–16 років. Дослідження охопило понад 2,5 тисячі респондентів/ок (1252 родини), а також включало глибинні інтерв’ю з 40 сім’ями.

Результати свідчать про високий рівень емоційного навантаження:

• постійний страх або сум через службу одного з батьків відчувають 55 % дітей;
• ще 24 % переживають ці емоції періодично;
• понад половина (53,2 %) перебувають у стані підвищеного напруження;
• майже половина (48 %) уникають новин і розмов про війну.

Попри це, 97 % підлітків мають хоча б одну близьку людину, якій можуть довіряти, а 87 % отримують емоційну підтримку в родині.

Дослідження показує, що підлітковий вік у час війни перетворюється на «подвійну кризу». З одного боку, діти прагнуть автономії, з іншого — гостро потребують безпеки. Це створює внутрішній конфлікт, який проявляється у тривожності, імпульсивності або замкненості.

Окрему увагу дослідники/ці звертають на страх як базовий стан. Для цих дітей війна — не абстрактна тема, а щоденна реальність. Страх має як зовнішній вимір (за життя батьків), так і внутрішній — пов’язаний із постійною небезпекою.

Діти нерідко беруть на себе дорослі ролі: стають більш відповідальними, намагаються контролювати ситуацію, що пришвидшує їхнє дорослішання.

Дослідження також фіксує соціальні труднощі. Діти з сімей військових не завжди можуть поділитися своїм досвідом з однолітками, інколи уникають співчуття та прагнуть «звичайного» дитинства.

Школа залишається важливим середовищем, однак рівень задоволеності не перевищує 50 %. Хоча більшість дітей відчувають себе частиною шкільної спільноти, лише 45 % вважають, що це позитивно впливає на їхню самооцінку.

Ціннісні орієнтири дітей також змінюються. На перший план виходять: 

• безпека (98 %);
• доброзичливість (98,9 %);
• емоційне розвантаження (97,7 %). 

Натомість прагнення до досягнень значно нижче — 64,5 %, що свідчить про зміщення фокусу з розвитку на виживання.

Попри те, що 86,7 % дітей пишаються своїми батьками-військовими, 42,7 % намагаються приховати факт їхньої служби. Це може свідчити про наявність стигматизації та недостатню чутливість середовища.

Експерти/ки наголошують на необхідності змін у системі підтримки, зокрема:

• створення програм для всієї родини;
• розвитку довірливої комунікації;
• формування безпечного середовища в школах;
• зменшення стигматизації;
• покращення доступу до соціальних послуг.

Фото  ГО «Вільний вибір» 

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб
• Х, тредс, вайбер