«Ти моя опора»: школярі з ТОТ написали зворушливі листи мамам
У першу неділю травня відзначають День матері. З нагоди цього свята в одній з українських шкіл, яка після окупації рідного міста продовжує працювати дистанційно, провели акцію «Лист мамі». Як ідеться на фейсбук-сторінці закладу, учням та ученицям запропонували написати декілька щирих слів найдорожчим людям — про любов, вдячність, підтримку та те, що часто важко сказати вголос. Пропонуємо читачам і читачам також ознайомитися з цими щемливими роботами.
(Із міркувань безпеки редакція «Вчися.Медіа» свідомо не вказує назву школи та не додає посилання на першоджерело).
«МАМО, МЕНІ ХОЧЕТЬСЯ ПРОСТО ВДИХНУТИ СВОБОДУ»
Серед учасників/ць акції є школярі та школярки, які нині перебувають на ТОТ. У цих текстах, окрім святкових привітань, діти розповідають про реальність війни: страх за близьких, відчуття ізоляції, тривогу та постійне очікування небезпеки.
Так, в одному з листів школяр пише, що довго не наважувався сказати все вголос, тому вирішив викласти думки на папері. Дитина описує життя в окупації як постійне відчуття замкнутості та безсилля. Зізнається, що найбільше його виснажує навіть не сама небезпека, а те, що страх став буденністю.
Я почуваюся тут ніби в невидимій клітці. Цей страх, мамо, він нікуди не зникає. Він просто осідає на все навколо, як пил з наших степів, — тонким шаром на меблях, на одязі, у думках. [...] Але мені так сильно хочеться просто вдихнути на повні груди. Так, щоб легені заболіли від чистого повітря свободи. [...] Хочу бачити багато людей навколо. [...] Нехай вони навіть не здогадуватимуться, де я був і через що пройшов, — мені б просто було радісно їх бачити. Радісно бути частиною живого світу, а не цієї тиші.
Фрагмент листа одного з учнів
Особливо болісно звучать рядки про звичайні речі, які в умовах війни перестали бути для дитини буденними (записатися в гурток, знайти друзів, їздити на автобусі). Водночас хлопець пише, що мама є його підтримкою й опорою, але він хвилюється кожного разу, коли вона виходить з дому навіть ненадовго.
«Щоразу, як ти йдеш, я не знаю, чи побачу тебе знову», — зізнається дитина в листі.
ПОРУЧ ІЗ БОЛЕМ — СЛОВА ВДЯЧНОСТІ
Утім, більшість листів світліші та спокійніші. Діти пишуть про мамину турботу, підтримку та відчуття захищеності, яке дає родина навіть у складні часи.
«Ти завжди поруч у важкі та радісні моменти, і я дуже щаслива, що саме ти моя мама», — пише одна з учениць.
У своїх зверненнях школярі й школярки дякують матерям за терпіння, теплі слова, обійми та здатність залишатися опорою попри війну й невизначеність. Багато хто наголошує, що прості родинні моменти — спільні розмови, домашній затишок, посмішки та можливість бути поруч — тепер є особливо цінними.
Діти бажають мамам здоров’я, спокою, здійснення мрій та повторюють, що саме мама є головним символом безпеки й любові.
«Я люблю тебе, моя Мамуся! І я буду любити тебе завжди», — пише школяр.
Фото Magnific та з фейсбук-сторінки закладу
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах: