Не пониження статусу, а пошук можливостей — як гімназії Лубен знайшли свої сильні сторони та успішно конкурують за учнівство

Українська класична гімназія в Лубнах — єдиний заклад на Полтавщині, який має шкільне соціальне підприємство. Діти друкують поліграфічну продукцію, шукають замовників та рекламують свої послуги.

Перша гімназія імені Матвія Номиса з 1-го класу розвиває профорієнтацію учнів та учениць, а в 7–9-х класах підлітки декілька днів на рік працюють на посадах батьків. Завдяки цьому вони здобувають перший досвід реальної роботи, краще розуміють, куди рухатися після 9-го класу.

Шкільне соціальне підприємництво та рання профорієнтація — це «родзинки» лубенських гімназій, які дають їм змогу конкурувати за учнівство (Перша гімназія імені Матвія Номиса набирає п’ять перших класів на 2025–2026 навчальний рік, а охочих потрапити сюди на навчання — ще більше). Обидві гімназії знайшли свої сильні сторони, а зміну статусу (зі школи на гімназію) сприйняли як нову можливість, а не пониження чи погіршення умов роботи. Чотири роки тому заклади були школами І–ІІІ ступенів та мали учнівство з 1-го до 11-го класу. Зараз їхні найстарші учні й учениці вчаться в 9-му класі.

«Вчися.Медіа» побувало в Лубнах і познайомилося з досвідом місцевих гімназій та академічних ліцеїв, які готуються до реформи старшої школи ще з 2021 року. Як саме в Лубнах та громаді реорганізовували шкільну мережу, які виклики здолали та які переваги зараз бачать гімназії — розповідаємо в матеріалі. 

Візит відбувся в межах співпраці шведсько-української програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні» з громадами-партнерами та пілотними громадами, зокрема під час форуму «Нова українська школа: освітні горизонти Лубенської громади».

У 2027 році учнівство, яке вчиться за програмою «Нова українська школа», масово зайде в 10-й клас. До того часу кожна громада має сформувати мережу академічних ліцеїв, гімназій та початкових шкіл. Після 9-го класу учнівство обиратиме, у якому закладі навчатися далі: академічному чи професійному ліцеї, профтеху чи фаховому коледжі.

Утім, деякі заклади освіти сприймають перетворення школи на гімназію як пониження статусу й втрату репутації. Також бояться, що кількість учнів та учениць зменшиться, а вчителів і вчительок доведеться звільнити. Натомість статус «академічного ліцею» сприймають як можливість зберегти свою структуру без змін. Наразі чимало громад має ліцеї, у яких вчаться діти з 1-го до 11-го (12-го) класу, — попри те, що в академічних ліцеях мають навчатися лише учні й учениці 10–12-х класів.

*Академічні ліцеї для 1–11-х (12-х) класів з’явилися після появи у 2021 році закону про ліцейну мережу, який дозволяв залишати у їх структурі 1–9-ті класи. Нині в парламенті зареєстровані два законопроєкти про нові вимоги до ліцеїв (№ 13120 і № 13120–1). Одна з них — ліцей має бути закладом, відокремленим від початкової та середньої ланки. Ця норма вкотре спричинила спротив у деяких громадах, які зареєстрували на сайті Кабміну петицію про скасування двох згаданих законопроєктів. Уряд відповів на петицію нагадуванням, що концепція НУШ передбачає роботу академічних ліцеїв як окремих закладів, які пропонують профільне навчання та створюють усі умови для побудови індивідуальних траєкторій учнів та учениць.

Лариса Кравченко, заступниця начальника управління освітою виконавчого комітету Лубенської міської ради, розповіла, що завчасно готувалися до всіх змін і ще з 2021 року обговорювали їх з учительством, батьками й дітьми. Реорганізація шкільної мережі відбувалася водночас із реформою децентралізації. Лубенська громада об’єднала місто Лубни та 62 села. До об’єднання в одну громаду в 63 населених пунктах працювало 16 закладів І–ІІІ ступенів, 4 опорні школи та НВК І–ІІІ ступенів із дошкільним підрозділом (разом — 21).

Наразі в Лубенській громаді діє 21 заклад середньої освіти: 9 у Лубнах та 12 у сільській місцевості, тобто загальна кількість не змінилася. Із цих закладів — 2 академічні ліцеї, 15 гімназій та 4 опорні школи, які у 2025–2026 навчальному році востаннє набиратимуть 10-ті класи.

Спочатку управління освітою створило робочу групу, яка проаналізувала шкільну мережу за різними показниками: кількість учнів/ць і вчителів/ок, наявність класів, у яких наповнюваність менше від п’яти осіб, результати ДПА та ЗНО (проведених до повномасштабної війни), матеріальний стан закладів, підключення до інтернету, потреба в поточному чи капітальному ремонті, стан кабінетів і внутрішніх вбиралень, наявність опалення, обсяг субвенції тощо.

Після такого ґрунтовного аналізу виконавчий комітет розглядав пропозиції робочої групи щодо зміни типу закладів, а далі рішення про зміни ухвалювали депутати на сесії Лубенської міської ради.

«Заклади освіти були завчасно готові до змін, із ними про це давно говорили. Деякі розуміли, що доведеться закриватися або шукати альтернативи через зменшення кількості учнів та учениць, тому великого спротиву не було. До управління освітою надходили поодинокі звернення від батьків. Ми пояснювали, що задовольняємо всі потреби. Якщо хтось хоче змінити заклад, ми організовуємо підвезення. У нас є населений пункт, із якого діти їздять шкільними автобусами в три різні гімназії, бо такий вибір зробили родини. Це клопітно для громади, але ми врахували всі побажання мешканців щодо того, у яких закладах вони хочуть навчати дітей», — розповідає Лариса Кравченко.

Перша гімназія імені Матвія Номиса має таку назву з 2021 року (до зміни статусу це була спеціалізована школа № 1). Тоді заклад очолила нова директорка Тетяна Сергієнко. За її словами, зміна назви стимулювала її та колектив до пошуку нових можливостей для розвитку, а також до конкуренції за дітей. Зараз упоратися з цим завданням допомагає рання профорієнтація, яка є однією з «родзинок» гімназії.

Учні й учениці ще в початковій школі знайомляться з різними професіями. Наприклад, на уроці читання працюють із текстом про хліб, а далі обговорюють, які професії потрібні для його випікання. Крім цього, учителі/ки водять дітей на екскурсії в банк, пожежну частину чи інші заклади, щоб знайомити їх зі світом професій.

У 5–6-х класах знайомство з професіями відбувається на уроках математики через різні проєкти, скажімо, «Професії у відсотках». Діти уявляють, що працюють баристами або кухарями й рахують, скільки яких інгредієнтів у відсотках мають узяти для приготування кави чи салату.

Семикласники/ці вивчають шкільні професії: упродовж кількох днів спостерігають за тим, як працюють кухарі, бухгалтери, учителі та робітники, а також виконують певні завдання. Хтось чергує в їдальні та чистить картоплю, а хтось допомагає встановити лаву в шкільному дворі.

Учнівство 8–9-х класів має інше завдання: провести день на роботі в батьків чи їхніх знайомих. Наприклад, школярі й школярки працювали в центрі дитячого розвитку, пекарні, саду, ювелірній майстерні, у магазині та на залізниці. Після такого «працевлаштування» учні й учениці проводять TED-конференцію та презентують досвід, який здобули, розповідають про переваги та недоліки випробуваної професії.

Такі проєкти тривають декілька днів на рік, але цього вистачає, щоб діти мали бодай приблизне уявлення, як працюють їхні батьки, і зрозуміли, чи хочуть самі піти в цю галузь.

Читайте також:

Які цікаві профілі / курси за вибором можна запропонувати дітям у старшій профільній школі – досвід Українського аграрного ліцею

Упродовж 9-го класу психологиня та соціальна педагогиня гімназії тестують випускників і випускниць (на платформі «Я-психолог»), щоб виявити їхні сильні сторони та здібності. Після тестувань фахівчині видають кожній дитині рекомендації, у якій галузі вона зможе розкрити себе найліпше. Такі рекомендації допомагають обрати, у який саме заклад іти в 10-й клас. Наприклад, для одного з дев’ятикласників було відкриттям, що, крім математики, хімії та фізики, він зможе добре опанувати філософію та історію. Зрештою він обрав ліцей, у якому є математичний профіль.

«Крім профорієнтації, для нас важлива допрофільна підготовка учнівства, щоб профільне навчання з 10-го класу було легким і нікого не злякало, — розповідає Тетяна Сергієнко. — Після опитування батьків та аналізу даних, який зробили психологи, ми запропонували 5-м класам обирати один із допрофілів, які з 10-го вивчатимуть як профілі: суспільно-гуманітарний, мовно-літературний чи STEM. Наприклад, у 2025–2026 навчальному році п’ятикласники матимуть суспільно-гуманітарний допрофіль: в одному класі додамо годину математики, а в іншому — мови. Також ми вводимо в середній школі курси на вибір (у межах резерву годин), наприклад, кулінарію, теорію водіння або фінансову грамотність, доки цей предмет не став обов’язковим для 8–9-х класів.

Лубенська школа І–ІІІ ступенів № 8 уже чотири роки працює як Українська класична гімназія. Це єдиний заклад Полтавської області, який має власне соціальне підприємство — «School print». Це і є «фішкою» закладу, яка дає змогу набирати нових учнів і учениць до 1-го класу в достатній кількості.

Тетяна Грицай, учителька інформатики та керівниця соціально-шкільного підприємства, пригадує, як брали участь у різних міжнародних проєктах та конкурсах, щоб отримати все необхідне обладнання. Зараз «School print» друкує поліграфічну продукцію, наприклад, блокноти, щоденники, а також виготовляє сувеніри на замовлення. На підприємстві є стала учнівська команда, яка розподілила між собою виробничі, маркетингові та рекламні процеси. Будь-хто з учнів та учениць може долучитися до команди.

Підприємство працює в гімназії два з половиною роки. За цей час учні й учениці, які долучалися до його роботи, здобули базові підприємницькі та професійні навички, які допомагають із вибором, у якому напрямі розвиватися далі.

Крім цього, у гімназії є курс за вибором «Соціальне шкільне підприємництво» для 8–9-х класів, який викладає Тетяна Грицай. Такий спецкурс є частиною допрофільного навчання, додає директорка гімназії Аліна Юрченко. За її словами, зміна статусу закладу освіти дала змогу сконцентрувати увагу саме на допрофільному навчанні. Гімназія зробила акцент на гуманітарній освіті, який спонукає учнівство до більш усвідомленого вибору майбутньої професії. Завдяки такій роботі в закладі зросла кількість учнів та учениць початкової школи.

Зараз обидва заклади з гордістю розповідають про свої досягнення, хоч і зізнаються, що не все вдалося відразу. Аліна Юрченко зазначає, що останній випуск 11-го класу відбувся у 2022–2023 навчальному році, а далі почався поступовий перехід до гімназії.

«Звісно, виклики були, як і у всіх, але ми дуже легко їх здолали. Ми систематично розмовляли з батьками, вчителями та вчительками, пояснюючи, що всі зміни будуть поступовими, а не різкими. І це зробило свою справу», — додає директорка Української класичної гімназії.

Перша гімназія імені Матвія Номиса ще у 2022 році підписала угоду про партнерство з Академічним ліцеєм імені братів Шеметів. Заклади домовилися, що ліцей не набирає перші класи й переводить до себе десятикласників Першої гімназії. Натомість гімназія забирає до себе першокласників ліцею (на етапі вступу) і віддає 10-ті класи. У статусі школи заклад мав 780 учнів та учениць, а зараз у гімназії — 965 дітей.

Батьки завчасно знали про такі зміни. Звісно, на перших етапах хвилювалися й обурювалися — але так чи так їхні діти зараховані до закладів освіти, ніхто не залишився без навчання, як часом побоюються мами й тати в деяких громадах, щойно заходять розмови про зміни статусів шкіл.

Крім «обміну» дітьми, Перша гімназія та ліцей домовилися про вчительське партнерство. Учителі/ки, які мали набирати першокласників у ліцеї, з 2021 року поступово переходять на роботу в гімназію. Жодного вчителя чи вчительку не звільнили. А освітяни гімназії проводять уроки в ліцеї, щоб мати повне навантаження (чи понад ставку). Завдяки цьому обидва заклади забезпечені всіма необхідними педагогами, а їхнє навантаження не зменшується.

Також учителі й учительки з ліцею проводять уроки в 9-х класах (разом з колегами з гімназії, тобто на уроці працює два педагоги) — або діти ходять на деякі предмети в партнерський ліцей. Це дає змогу познайомитися з майбутніми вчителями й учительками та зрозуміти їхні підходи до навчання.

Водночас гімназії відкрили для себе нові можливості. Насамперед це змога зосередитися на певній віковій категорії учнівства, приділити час розв’язанню проблем, пов’язаних із перехідним віком.

«Після зміни статусу наші ресурси не змінилися, бо від нас пішов лише один учитель. Так само не змінилося й наше навантаження. Але ми можемо більше часу приділити середній школі. Зазвичай середня ланка дуже просідала, бо нам треба було хвилюватися за 10–11-ті класи, готувати випускників і випускниць до НМТ. За моїми спостереженнями, коли ми стали гімназією, учнівство 5–9-х класів почало отримувати більше наших уваги та ресурсу: ми розбираємо кожну дрібницю, яка відбувається з дітьми, часто зустрічаємося з батьками, щоб обговорити найменші проблеми. У гімназії є батьківські п’ятниці, під час яких проводимо майстер-класи, наприклад, про булінг чи сексуальне виховання підлітків», — розповідає Оксана Педоряка, заступниця директорки першої гімназії імені Матвія Номиса, учителька хімії та інформатики.

Аліна Юрченко доповнює, що гімназія дає змогу створити освітній простір, який максимально адаптований для потреб дітей молодшого та підліткового віку. Також учнівство може здобути глибокі та комплексні знання за різними предметами, має більше можливостей для саморозвитку та розвитку талантів.

У колективі з’явилася здорова мотивація до самовдосконалення, а також зросла відповідальність. Учителі й учительки частіше обговорюють професійні проблеми та виклики й шукають нові форми та методи навчання.

«Гімназія має підтримувати свій імідж, тому кожен і кожна докладають зусиль для досягнення очікуваного результату. Але це не тисне, а навпаки, мотивує працювати якісніше. Перехід до гімназії аж ніяк не послабив нас, а дав нові можливості для зростання», — підсумовує директорка.

Фото: Polaris