«Не торгуйте мовою»: як зміни в мовній політиці України можуть вплинути на освіту й науку

Майже три десятки громадських організацій закликали владу не послаблювати статусу української мови. Останні дії Уряду та парламенту свідчать про те, що російська мова може офіційно повернутися до різних сфер суспільного життя, зокрема в освіту й науку. По-перше, Верховна Рада зняла з розгляду законопроєкт про Європейську хартію регіональних або міноритарних мов, натомість узгоджує з Угорщиною законодавство про мову освіти та змінює закон «Про державну мову». По-друге, закон про підтримку книгарень в Україні не виконують, ухвалення законопроєкту про українськомовне освітнє середовище блокують. Насамкінець, Уряд не надає можливості Уповноваженій із захисту державної мови мати щонайменше одного представника в кожній області.

Про те, як ці рішення можуть вплинути на освітню політику та чому це викликає тривогу у представництва мовної омбудсменки — читайте далі.

Законопроєкт № 14120 передбачає внесення змін до перекладу Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Документ мав виправити помилки, допущені під час її ратифікації — тоді назву Хартії переклали з російського варіанта, а не з оригінальних англійського чи французького текстів. Через це термін «minority» (англ.), або «minoritàries» (фр.), щодо групи, яка послуговується певною мовою, у документі подали як «мова національних меншин», хоч він означає лише «мова чисельної меншості населення».

Ця, на перший погляд, технічна помилка суттєво змінила зміст документа. Зокрема, серед переліку мов, що потребують «особливого захисту», з’явилася російська. Утім, у контексті Хартії ідеться не про національність носіїв мови, а про кількість людей, які нею розмовляють у межах країни. А це означає, що там мають бути перелічені мови етнічних чи регіональних спільнот, які потребують підтримки для збереження своєї ідентичності. Російська мова, яка домінувала в Україні десятиліттями, під ці критерії не підпадає.

Змінений список, за даними Тараса Мельничука, представника Кабміну у Верховній Раді, включатиме такі мови:

• білоруську;
• болгарську;
• гагаузьку;
• кримськотатарську;
• новогрецьку;
• німецьку;
• польську;
• румунську;
• словацьку;
• угорську;
• чеську;
• іврит.

Однак парламент зняв законопроєкт із розгляду. Представник Офісу мовної омбудсменки Ігор Спірідонов у коментарі для «Вчися.Медіа» підтвердив: документ, за який депутати мали голосувати в першому читанні, відкликали з порядку денного Верховної Ради. Він пояснив, що формально законопроєкт не відхилили, а відтермінували на невизначений час — начебто через вимоги деяких європейських посадовців, імен яких не називають.

Мовна омбудсменка Олена Івановська раніше наголошувала: Україна отримувала зауваження від європейських моніторингових місій щодо неналежного виконання своїх міжнародних зобов’язань через некоректний переклад Хартії. А російська мова — всупереч логіці — мала необґрунтовані привілеї.

«Конституційний Суд України ще у 2021 році зобов’язав органи влади виправити цю помилку. Час діяти — задля справедливості, задля поваги до тих мов національних спільнот і корінних народів, які справді потребують підтримки. Це питання не лише правове, а й безпекове», — переконана Олена Івановська.

Громадськість розцінила відтермінування законопроєкту як поступку політичним групам, які прагнуть надалі маніпулювати на тему «захисту російської мови». На думку активістів, доки російська юридично залишається в переліку мов, що потребують особливих умов для розвитку, будь-яку спробу посилити позиції української мови — у школах, держсекторі чи медіа — можуть супроводжувати звинувачення в «порушенні міжнародних зобов’язань».

«Наявність російської мови в Хартії даватиме нагоду політикам і чиновникам спекулювати на цьому й апелювати до того, що вона є в європейському документі. Як наслідок, можуть з’явитися ініціативи, які послаблюватимуть позиції української мови, зокрема в освіті», — зазначає Ігор Спірідонов.

За його словами, аргументація може виглядати так: якщо російська формально є в Хартії, то «посилення української мови» начебто потребує додаткових обґрунтувань. А це своєю чергою:

• ускладнить ухвалення законів про українськомовне освітнє середовище;
• стимулює появу нових ініціатив про повернення російськомовного навчання;
• створить підстави для тиску в різних сферах.

Представник мовної омбудсменки також наголошує: наша держава вже неодноразово йшла на компроміси в мовних питаннях, зокрема задовольняючи вимоги Угорщини та інших країн. 

«Можливо, досить? Треба проявляти суб’єктність і не погоджуватися на будь-які побажання інших держав», — наголошує Ігор Спірідонов. 

Законопроєкт про українськомовне середовище в закладах освіти фактично заблокували. Документ зареєстрували в жовтні 2024 року, однак його не розглядають у профільних комітетах і не виносять до сесійної зали.

Ігор Спірідонов припускає, що певне лобі гальмує ухвалення законопроєкту, який усуває можливі спекуляції щодо використання державної мови в школах. Зокрема, документ уточнює, що перерви та інші заходи на території закладу також є частиною навчального процесу.

Представник Офісу мовної омбудсменки наголосив, що Уповноважена Олена Івановська неодноразово закликала якнайшвидше ухвалити проєкт закону. Додатковий аргумент — свіжі результати моніторингу застосування державної мови в освіті, які засвідчили регрес порівняно з 2022 роком у низці регіонів, зокрема в Києві.

«Сподіваємося, що народні депутати України проявлять політичну волю, згадають, що вони працюють в інтересах держави, та ухвалять законопроєкт, покликаний посилити роль української як єдиної державної мови. Ми повністю підтримуємо це рішення», — резюмував Ігор Спірідонов.

Віцепрем’єр Тарас Качка заявив, що Уряд направив проєкт закону про освіту на узгодження до Будапешту. Документ частково враховує позицію Угорщини щодо мовних питань.

За словами посадовця, у двох третинах угорських шкіл в Україні (загалом їх приблизно 100) викладають переважно угорською мовою, декілька предметів — українською, а в третині — навпаки: здебільшого викладають українською, декілька ключових предметів — угорською.

«На сьогодні де-факто ми повністю покриваємо запит угорської громади на освіту, яка задовольняє її інтереси. Те, що просить угорський уряд, стосується точкових речей», — додав він.

На уточнення про те, чи торкнуться зміни лише угорців, Тарас Качка наголосив, що вони будуть доречними для всіх національних меншин.

[На початку липня Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що Угорщина не розв’язує реальних питань, а використовує тему нацменшин для політичного тиску. Він додав, що Україна демонструє найкращі практики захисту прав меншин, наприклад, українських шкіл із румунською мовою більше, ніж румунських з українською. Крім того, наприкінці квітня Україна передала Будапешту пропозиції щодо всіх 11 пунктів, які Угорщина вважає проблемними: освітнього блоку, імплементації ухваленого законодавства, законопроєкту про профтехосвіту, законодавства щодо реалізації культурних прав угорської національної меншини. Консультації на цю тему згодом зупинили.]

За словами Ігоря Спірідонова, Офіс мовної омбудсменки з документом не ознайомили. Ба більше, його не показували ні депутатам/кам, ні представникам/цям Міністерства культури, ні Українському інституту національної пам’яті. 

«Не зрозуміло, про який саме законопроєкт ідеться», — підсумував Ігор Спірідонов.

Нині немає жодної змоги оцінити, які саме норми хочуть змінити, наскільки глибокими є поступки та чи не зачіпають вони фундаментальних положень про державну мову в освіті.

Як додав Ігор Спірідонов, це викликає підозри, що окремі чиновники можуть неофіційно вести переговори з Будапештом, намагаючись задовольнити нові вимоги Угорщини.

«Угорщина неодноразово застосовувала право вето, блокуючи наш рух до ЄС, начебто через порушення прав угорськомовних громадян України, хоч це неправда. Україна вже не раз ішла на компроміси, інколи, як мені видається, навіть не дуже обдумано», — зауважив він.

До того ж, як зазначив представник мовної омбудсменки, ухвалені раніше зміни до законодавства повністю задовольняють потреби угорськомовної громади та інших національних меншин.

Активісти також вважають неприйнятним погодження українських законопроєктів із «проросійською владою Угорщини». Серед ключових аргументів такі:

• мовне питання є частиною національної безпеки. Будь-які зміни в регулюванні застосування державної мови в освіті мають проходити через широке експертне обговорення;
• Угорщина систематично використовує тему нацменшин як інструмент політичного тиску на Україну;
• якщо одна країна матиме змогу впливати на освітню політику України без залучення українського суспільства, це відкриє шлях до таких спроб і з боку інших держав.

Представник мовної омбудсменки Ігор Спірідонов повідомив, що до Офісу Уповноваженої надійшов інший законопроєкт, розроблений Державною службою з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). Законопроєкт передбачає розширення можливостей для використання мов національних меншин у регіонах їхнього традиційного проживання у сфері послуг, спорті, наукових виданнях та на конференціях, а також необов’язковість застосування державної мови на засіданнях місцевих рад.

У коментарі для «УП. Життя» заступник голови ДЕСС Ігор Лоссовський пояснив, що «проєкт має обмежений характер», його створили задля виконання рекомендацій Єврокомісії. За словами посадовця, у ЄС наголошують на необхідності кращого захисту мовних прав національних меншин — це один із критеріїв, якому Україна має увідповіднитися в межах євроінтеграції.

«Жодних підстав говорити про звуження застосування державної мови немає. Українська мова — номер один. Усе інше — лише можливості у вузьких випадках, спрямовані на комфорт громад. Про заміну державної мови чи її послаблення не йдеться», — додав він.

Крім того, за словами Лоссовського, документ можуть опрацювати та змінити після консультацій з експертами/ками.

Натомість низка громадських організацій та мовних експертів вважає, що законопроєкт несе значно більші ризики, ніж про це говорить ДЕСС. І на практиці найбільш масовою «мовою меншини», яка повернеться до багатьох сфер, стане саме російська, а не угорська чи румунська. Крім того, за словами активістів:

• проєкт суперечить Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який визначає українську як обов’язкову в усіх публічних сферах;
• він може створити фундамент для офіційної багатомовності, навіть якщо його норми подають як винятки;
• деякі положення можуть не відповідати Конституції України.

Окреме занепокоєння викликав пункт, який зобов’язує органи місцевого самоврядування дублювати нормативні акти мовою нацменшини, що мешкає в конкретній громаді. Активісти вважають, що саме це положення може стати механізмом для повернення російської мови в публічну сферу, адже:

• у низці регіонів досі проживають численні російськомовні спільноти, що дає підстави для формальних вимог дублювати документи російською;
• саме російська є основним інструментом інформаційної та культурної експансії рф, тому будь-яке її повернення в публічну сферу несе додаткові ризики під час війни.

Громадські організації наголошують: сукупно ці норми можуть створити нові підстави для тиску на українську мову, а також розмити єдиний мовний простір у сферах, де від стабільності та чіткості залежать безпека й державна політика.

Крім того, якщо в наукових виданнях чи на конференціях дозволять використовувати «мови меншин», то:

• російська знову може стати мовою частини наукових публікацій;
• Україна ризикує змарнували зусилля щодо інтеграції в міжнародний англомовний академічний простір;
• стандарти наукової комунікації можуть стати невизначеними.

За словами Ігоря Спірідонова, цей проєкт отримав однозначно негативну оцінку мовної омбудсменки.

Він також зауважив, що запропоновані норми фактично обмежували б використання державної мови, а це суперечить Конституції України.

«Там багато шкідливих моментів. Ми дали вичерпний висновок, чому ухвалювати цей закон не можна: він завдасть шкоди українській мові й не досягне задекларованих цілей», — пояснює представник омбудсменки.

Загалом, учасники/ці ініціативи «Не торгуйте мовою» вимагають від влади:

• ухвалити законопроєкт про створення українськомовного освітнього середовища;
• повністю виконувати Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної»;
• профінансувати програму розвитку української мови до 2030 року;
• забезпечити представництво мовної омбудсменки в кожній області;
• посилити протидію русифікації, зокрема в школах та медіа.

Фото «Новинарні», УНІАН, «Радіо Свободи»