«Усе можна подолати, зокрема й освітні втрати» — історія вчительки, яка допомагає учнівству відновити віру в себе
Через стрес і тривогу неможливо повноцінно навчати дітей, як наслідок — вони зазнають освітніх втрат. Насамперед у дітей знижуються академічні показники, втрачаються навички соціалізації та самостійності, зменшується працездатність та рівень задоволення життям.
Відповідно до дослідження «The Impact of the War on Human Capital and Productivity in Ukraine» (2023) через війну Україна зіткнеться з максимальною втратою людського капіталу близько 3,6 % у період до 2035 року. З них 0,9 % припадає на втрати в навчанні, а 2,7 % — на втрати навичок серед працівників. Ці дефіцити, за прогнозами, зберігатимуться до 2085 року, впливаючи на продуктивність та економічне зростання.
В Україні існує низка ініціатив від громадського освітнього сектору, які працюють заради подолання освітніх втрат та уникнення прогнозованого майбутнього. Серед цих проєктів — «Український консорціум із реагування на виклики в освіті: безпечне повернення до навчання», який реалізує ГО «Навчай для України» за підтримки Save the Children («Врятуймо дітей») та Європейського Союзу.
У межах проєкту вчителі й учительки державних шкіл Херсонської та Миколаївської областей проводять додаткові заняття із надолуження освітніх втрат для своїх учнів й учениць. На вибір дітей — шість предметів: українська та англійська мови, математика, історія, хімія та фізика.
Чому такий формат занять ефективний, які інструменти варто використовувати і яка користь із цього вчительству — розповіла для «Вчися.Медіа» вчителька однієї з миколаївських шкіл — Ольга (ім’я змінили з міркувань безпеки — ред.).
ЯК CATCH-UP-ЗАНЯТТЯ ВПЛИНУЛИ НА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН УЧНІВСТВА
Ольга 25 років працює в одній зі шкіл на Миколаївщині. Щодня долає до роботи три кілометри. Жінка родом із Херсонщини — тієї частини, яка була окупована у 2022 році.
«У житті я оптимістка, завжди вірю в краще. Мабуть, інакше сьогодні ніяк», — зізнається вчителька.
Ольга викладає українську мову та літературу. Минулого навчального року її школа працювала в змішаному форматі (два тижні очно, два тижні –- онлайн). Торік заклад долучився до проєкту з надолуження освітніх втрат від ГО «Навчай для України». Учителька обрала для проєкту 8-й клас, у якому є класною керівницею, і додатково після уроків допомагала дітям покращити знання й навички з української мови.
«Спочатку додаткові заняття спричинили спротив серед дітей, — пригадує Ольга. — Навчання почало подобатися безпосередньо під час занять. По-перше, для учнів та учениць нашої школи це стало “виходом у світ”: через безпекову ситуацію вони не завжди можуть ходити там, де хочуть, бо часто лунають повітряні тривоги й відбуваються обстріли. Коли діти вперше почали приходити на додаткові catch-up-заняття, я впровадила психоемоційні хвилинки, щоб налаштовувати їх на навчання. Ми почали більше розмовляти: я їм про своє розповідала, вони — про своє. Запитували одне одного про настрій або про те, як минув день, — і діти відкрилися».
Завдяки проєкту вчителька дізналася про вправу «Криголами», яку почала використовувати й в інших класах. Суть вправи полягає в тому, що вчитель/ка показує картинку, де зображені різні емоції, серед яких дитина обирає ту, яку відчуває зараз. За спостереженнями Ольги, вправа дуже подобається учнівству саме тому, що допомагає виявити емоції. Діти приходять на уроки в різному емоційному стані. Буває, не налаштовані на роботу, закриті. Хтось відвідує заняття після безсонної ночі, а в когось удома не все гаразд: у когось тато в Силах оборони, у когось зник безвісти, у когось не на зв’язку, а в когось щось сталося в родині. Працюючи з «криголамами» на початку та наприкінці уроку, Ольга відстежує, як змінився — і часто покращився — настрій учнів та учениць.
ЯКІ ВПРАВИ СПОДОБАЛИСЯ ДІТЯМ
«Я помітила, що учням та ученицям подобається працювати в команді. За цієї форми роботи вони розуміють, що таке підтримка, відчувають, що вони не одні. Це дуже важливо», — наголошує Ольга.
Також дітям сподобалися різні завдання через швидкокоди: відео на YouTube, вправи на Wordwall і Kahoot. Під час уроків на них зазвичай бракує часу, а в catch-up-посібниках від ГО «Навчай для України», за якими працювали вчителі, було багато онлайн-ігор наприкінці заняття — для перевірки того, як засвоєно пройдений матеріал.
Посібники є із шести предметів — відповідно до додаткових занять: українська та англійська мови, математика, історія, хімія або ж фізика. Усередині кожного — 24 заняття, що охоплюють основні теми, з якими в дітей часто бувають проблеми. Кожен посібник містить вхідне та вихідне опитування, які дають змогу оцінити вплив занять на рівень знань та емоційний стан дитини.
«Під час занять для надолуження освітніх втрат ми малювали на плакатах карти розвитку, згадували все, що вивчають на курсі з предмета, і зображували складні для дітей теми у вигляді мапи, а потім протягом навчання за потреби додавали нові. Візуалізація допомагає в побудові планів та досягненні цілей, тому цей інструмент дуже сподобався учням та ученицям», — додає Ольга.
Завдяки заняттям діти почали чіткіше висловлювати власні думки, менше помиляються під час роботи над диктантами, переказами чи творами. На думку освітянки, описані вище формати роботи доцільні не лише на уроці української мови, а й на будь-якому іншому.
Крім того, на додаткових заняттях учні й учениці вчаться окреслювати особисті кордони. На першому занятті вчителька домовилася з учнівством про правила, яких треба дотримуватися протягом кількох тижнів навчання. Одне з правил передбачало, що кожна людина має право на власну думку, яка може не збігатися з думкою інших — дітей, учителів тощо.
Одна з переваг catch-up-занять — дітям не ставлять оцінок. Ольга наголошувала, що тут вони працюють для себе, а не для батьків чи вчительки.
ЯК ПРОЄКТ ДОПОМАГАЄ В СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВСТВА
Певно, найважливіший здобуток додаткових занять — це соціалізація дітей. Ольга розповідає, що, відколи учні й учениці перейшли здебільшого на дистанційну форму навчання, почали менше між собою розмовляти. Діти навчилися користуватися вподобайками, емоджі під час спілкування в соцмережах, та це не замінить звичайної розмови.
«Знаєте, коли діти вперше прийшли в школу після довгої паузи, ви б бачили, як вони одне одного обіймали, як стрибали та розмовляли. У них купа вражень, якими хочуть поділитися, не стримуючись. Це свідчить про те, що, попри реалії нашого життя, спілкування важливе, особливо для дітей. Вони ж формуються як особистості, і під час цього процесу їм потрібно прожити радість, сум, жаль, відчути дружбу, отримати допомогу. Я зіштовхувалася з тим, що дехто з дітей не розуміє, що таке дружба, — розповідає вчителька.
— У моєму класі є учні й учениці зі статусом ВПО. Там, звідки вони родом, через повномасштабну війну люди залишилися без будинків. Ці діти рік навчалися разом із нами на дистанційці, а коли ми вийшли на очне навчання, їм складно було взаємодіяти з іншими. Після додаткових занять (catch-up) діти змінилися: ті учні й учениці, які на уроках не відповідали, бо їм було важко, побачили, що можуть відповісти навіть неправильно, та однаково їхня думка важлива».
Учителі й учительки, які долучилися до проєкту від «Навчай для України», теж відчувають зміни. У межах проєкту вони відвідували додаткові навчальні заходи — вебінари та супервізії, — планували, які нові інструменти та підходи використовувати безпосередньо на заняттях із дітьми. Ольга ділиться, що перед заняттями відчувала: робить щось важливе.
«Іноді бувало, що лунає тривога, а ми сидимо в укритті й далі навчаємося, спілкуємося — і хвилювання зменшується. Під час супервізій колеги розповідали, як у них минають заняття, ділилися цікавими випадками, спостереженнями, разом шукали рішення й просто обговорювали складні чи щемкі ситуації, — розповідає вона. — Завдяки проєкту, роботі з дітьми та спілкуванню з колегами мені здається, що все можна подолати, зокрема й учнівські освітні втрати».
Фото ГО «Навчай для України»
