Яким має бути урок технологій? Зібрали думки вчителів-практиків та пропозиції МОН

Дівчата шиють і готують, а хлопці забивають цвяхи чи вкручують лампочки — нерідко саме так минають уроки технологій (раніше — трудового навчання) в українських школах. Без сумніву, усі вміння, яких набувають учні й учениці під час таких занять, важливі. Однак хлопцям не завадять навички шиття, а дівчатам — вкручування лампочок. У дорослому житті трапляються різні ситуації, а школа готує дітей до тих викликів, з якими вони зіткнуться в майбутньому.

Деякі школи досі ділять учнівство на групи — дівчачі та хлопчачі, — хоч модельні програми технологічної галузі для 5–9-х класів НУШ не передбачають гендерного поділу. Натомість автори програм рекомендують ділити клас на групи за вподобаннями.

На думку вчителів-практиків, варто ділити учнівство на групи не за гендерною ознакою, а саме за інтересами. Інший варіант — ділити клас на певну кілька груп та проводити з кожною з них однакові заняття. З меншою кількістю учнів та учениць вчителі/ки зможуть усім приділити увагу та провести урок ефективніше.

Чому не вдається дотримуватися поділу за зацікавленнями? Що могли б вивчати учні й учениці на уроках технологій з огляду на цифровізацію багатьох сфер життя? «Вчися.Медіа» розпитало про це вчителів-практиків та Міністерство освіти і науки, яке нині працює над оновленням технологічної галузі. Уже з вересня 2025 року розпочнеться пілотування нової програми з технологій у 5-х класах.

«Якби була змога змінити або покращити щось у викладанні предмета, то насамперед я б звернула увагу на кількість учнів та учениць у класі», — ділиться Христина Семенко, учителька технологій Чернівецького ліцею №16 ім. Ю. Федьковича Чернівецької міської ради.

Учителька працює з 5–11-ми класами, але поділу на групи немає в жодному з них. У класах не більше ніж 27 учнів — така кількість не є підставою для поділу на групи (докладніше про норми поділу класу на групи розповімо далі), отже, хлопці та дівчата працюють на уроках технологій разом і вчать однакові теми.

У київській спеціалізованій школі №52 з поглибленим вивченням інформаційних технологій, навпаки, практикують поділ учнівства на групи, часто за гендерною ознакою. Дівчата шиють у майстерні, а хлопці займаються робототехнікою, виготовляють різні саморобки за допомогою лазерного різака (шкатулки, новорічні прикраси тощо), а також складають дрони для відеозйомки чи інших цивільних цілей.

Щоб діти могли знайомитися з цими напрямами, учителі школи №52 разом з викладачами Українського державного університету ім. М. Драгоманова розробили модельну програму для 5–9-х класів із відповідними темами. За задумом авторів, учнівство 5–7-х класів може ділитися на дівчачі та хлопчачі групи, а з 8-го класу поділ має відбуватися за вподобаннями. Діти обирають напрям, у якому хочуть розвиватися: наприклад, робототехніка, 3D-друк, дизайн і типографія тощо. Нині програма схвалена університетом, що дає змогу школі впроваджувати її на своєму рівні, а також перебуває на розгляді в Міністерстві освіти і науки.

«У старших класах точно має бути поділ на групи за вподобаннями, бо в нас є учениці, які перемагали в конкурсах програмування й хочуть розвиватися в цьому напрямі, — розповідає Альона Шаповал, заступниця директора школи №52. — Скажімо, до 8-го класу діти можуть разом здобувати базові знання, які допоможуть зрозуміти, чим їм цікаво займатися. А далі обирати певний напрям для розвитку».

До повномасштабного вторгнення школа №52 перемагала зі своїми ідеями в проєкті «Громадський бюджет Києва». Завдяки цьому має оснащені лабораторії, а на уроках технологій учнівство вивчає графічні редактори, мікроелектроніку, роботу з 3D-принтером, штучний інтелект.

Таке наповнення, як у цій школі, мають не всі заклади освіти. Так, у ліцеї, де працює Христина Семенко, якраз бракує сучасного обладнання в майстернях для уроків технологій.

Застарілі майстерні, відсутність матеріалів для практичних робіт, брак сучасного обладнання (верстати, інструменти) — це найтиповіші проблеми, про які розповіло вчительство, що долучилося до опитування МОН у межах комплексної політики «Освіта для життя» (в онлайн-анкетуванні взяло участь понад дві тисячі освітян).

Опитані вчителі та вчительки відзначали, що технологічна освіта могла б розвивати прикладні навички учнівства й навіть орієнтувати на робітничі професії, але «вона недофінансована й недооцінена». У відповідях є прохання обладнати майстерні, оновити інструменти, запровадити курси робототехніки тощо.

Оснащення майстерень прямо впливає на те, які теми обирають учителі/ки для роботи з дітьми та які навички в них розвивають. Наприклад, Христина Семенко, як народна майстриня, членкиня Спілки майстрів народного мистецтва України, часто обирає теми, пов’язані з декоративним мистецтвом. Для писанкарства чи вишивання їй легше роздобути матеріали, ніж для робототехніки, до того ж учителька має відповідний досвід.

«Мені здається, програми з технологій мають бути універсальними, бо, як показує життя, усім треба вміти шити, готувати, майструвати, — додає Альона Шаповал. — Діти мають більше працювати із сучасними технологіями, адже світ не стоїть на місці, на підприємствах усе машинізують, з’являється нове обладнання, а школярі мають навчитися працювати із сучасною технікою. Після випуску зі школи це допоможе їм рухатися в професійне життя й бути самозарадними. Діти мають уміти швидко адаптуватися до нових технологій, це не має бути для них стресом. І допомогти із цим якраз можуть сучасні уроки технологій».

ЩО ПРОПОНУЮТЬ ОСВІТНІ ПРОГРАМИ З ТЕХНОЛОГІЙ

Яким має бути урок технологій та яких умінь навчати дітей, прописує Державний стандарт базової середньої освіти. Зокрема, учні й учениці мають здобути базові знання за такими напрямами:

• проєктування;
• основи графічної грамотності;
• технології виготовлення виробу;
• оцінювання і презентація результатів;
• декоративно-ужиткове мистецтво;
• сучасна техніка й технології;
• самозарадність у побуті.

На основі здобутих знань школярі мають опанувати такі вміння:

• формулювання ідеї та втілення задуму в готовий продукт за алгоритмом проєктно-технологічної діяльності;
• творче застосування традиційних і сучасних технологій;
• ефективне використання техніки, технологій та матеріалів без заподіяння шкоди довкіллю;
• турбота про власний побут, задоволення власних потреб та потреб інших осіб.

З огляду на знання та вміння, які зафіксовані в стандарті, створені модельні програми технологічної галузі. Нині їх чотири для 5–6-х та п’ять для 7–9-х класів (ознайомитися зі змістом програм можна на сайті МОН).

У програмах немає прямої вказівки, що вчителі/ки мають ділити учнівство на групи за гендерною ознакою. Докладніше поділ на групи описаний у рекомендаціях МОН щодо викладання навчальних предметів та інтегрованих курсів у 2024–2025 навчальному році.

Зокрема, у рекомендаціях сказано, що поділ класів на групи технічних видів праці відбувається за бажанням дітей, на основі їхніх інтересів та можливостей. Але:

• поділ допустимий за наявності в класі більше ніж 27 учнів й учениць для міських шкіл та більше ніж 25 — для сільських;
• якщо кількість учнів та учениць у класі не дає змоги здійснити об’єднання в групи за інтересами, то можна скористатися іншими варіантами формування груп: додати дітей із паралельних класів чи з класів інших паралелей;
• якщо наповнюваність класів менша від нормативної, тоді поділ на групи можливий за рішенням засновників школи.

Отже, нормативні документи заохочують поділ класу на групи за вподобаннями, однак обмеження щодо кількості учнівства та відсутність сучасних майстерень стають на заваді. Про це свідчить приклад ліцею із Чернівців, де всі учні й учениці вчаться разом, а вчителька нарікає, що не може приділити всім достатньо уваги.

ЯКІ ЗМІНИ ПЛАНУЄ МОН ІЗ ВЕРЕСНЯ 2025 РОКУ

З початку 2025 року в Міністерстві освіти і науки створюють комплексну політику «Освіта для життя», яка є частиною реформи НУШ. У межах цієї політики проводять опитування вчителів, батьків та учнів щодо бажаних та необхідних змін у школах. Також політика передбачає створення концепцій освітніх галузей за участю громадськості, освітніх експертів, науковців та вчителів.

Наразі завершилося громадське обговорення концепцій освітніх галузей, а з вересня 2025 року почнеться пілотування оновленого змісту в трьох галузях: мистецькій, технологічній і природничій. Перед запуском пілоту МОН планує оновити освітні простори згідно з концепціями, зокрема, зʼявляться оновлені кабінети й обладнання для базової школи.

Пілотування концепції технологічної галузі почнеться в 5-х класах у відібраних школах. У МОН планують, що в усіх областях з’являться такі осередки з новоствореними просторами та оновленим змістом.

На основі концепцій будуть написані навчальні програми для пілотних шкіл. Також відбуватиметься навчання вчителів за новими програмами, в основі яких буде компетентнісно орієнтований підхід.

«Комплексна політика “Освіта для життя” не скасовує реформи НУШ, а навпаки — підсилює її та проводить аудит змін, які відбулися від початку реформи до сьогодні. Очевидно, ця політика не зможе виправити всіх стереотипів й упереджень, які є в суспільстві щодо освіти. Але вона дасть змогу побачити виклики та спільно шукати, як із ними впоратися, — пояснює Катерина Молодик, координаторка напряму “Зміст освіти” Офісу впровадження НУШ Міністерства освіти і науки.

— Наприклад, найтиповіший стереотип у технологічній галузі пов’язаний зі спадком предмета “Праця” та поділом на хлопчачі й дівчачі групи з відповідними побутово-прикладними завданнями. Напевно, такі види діяльності також можуть бути, але в з огляду на контекст 2025 року, постійний розвиток технологій та життя країни в стані війни маємо говорити й про інший фокус. Важливо також памʼятати, навіщо ми робимо те чи те завдання, яку проблему розв’язуємо, яка фінальна мета. Ті самі побутово-прикладні завдання також можуть бути корисні, якщо правильно побудувати взаємодію».

Фото київської спеціалізованої школи №52, Христини Семенко та Артема Галкіна, передрук світлин суворо заборонено