«Гендерна рівність — це не про однакову кількість хлопчиків та дівчаток у класі»: як «ЕдКемп Україна» просуває гендерний компонент в українській освіті

Партнерська публікація

Поради, як стати «справжнім чоловіком» або «справжньою жінкою», стереотипне нав’язування майбутньої професії, поділ ігрового простору на зони для хлопчиків та дівчаток, заборона дівчатам піднімати важкі речі, доручення цієї справи хлопцям (хоч здатність піднімати важке залежить від фізичного розвитку конкретної дитини в конкретному віці, а не від статі) — ось лише декілька прикладів дискримінаційних практик, які трапляються в освітньому процесі.

Часто вчителі та вчительки можуть робити це несвідомо, зокрема через недостатню обізнаність у темі. Розуміння того, що уявлення про дискримінацію та гендерну рівність необхідні для професійної діяльності педагогів і педагогинь, ще не сформувалося повністю.

• Чому важливо розвивати гендерний компонент в освіті?
• Як він може виявлятися?
• Яку роль у цьому процесі відіграють громадські організації, дотичні до освітньої сфери?

Про це в колонці для «Вчися.Медіа» розповідає Олена Масалітіна, віцеголова Ради громадської організації «ЕдКемп Україна». 

Україна обрала курс на євроінтеграцію, а отже, взяла на себе відповідальність за впровадження політик недискримінації, рівних прав і можливостей. Як наслідок, у цьому напрямі маємо низку міжнародних зобов’язань.

Ідеться, зокрема, про виконання положень Стамбульської конвенції (міжнародна угода про запобігання насильству проти жінок, домашньому насильству та про боротьбу із цими явищами — ред.). Дехто досі думає, що цей документ не стосується освіти, але в ньому чітко визначено: освіта є важливим аспектом запобігання насильству.

На національному рівні гендерний компонент в освіті також підкріплений чинним законодавством, зокрема: 

• законами про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків, 
• про засади запобігання та протидії дискримінації, 
• про захист прав людей з інвалідністю тощо. 

Крім того, Міністерство освіти і науки України затвердило Стратегію впровадження гендерної рівності в освіті до 2030 року. Тож гендерний компонент — частина державної політики, а це означає, що освітнє середовище в Україні мають будувати на принципах гендерної рівності та інклюзивності.

Головна мета освіти — створити максимально сприятливі умови для всебічного розвитку дитини. Однак багато педагогів і педагогинь виросли в суспільстві, де були поширені гендерні стереотипи, застарілі упередження як щодо статі, так і щодо віку, зовнішності, інвалідності та інших ознак. Тож часом несвідомо вчительство може транслювати їх у класі, наприклад щодо того, які професії більше підходять хлопчикам, а які дівчаткам. 

Особливо це відчутно в умовах війни, коли ми змушені переосмислювати ролі та відповідальність. У таких умовах стереотипи не допомагають — вони лише створюють додаткові бар’єри. Наприклад, наразі понад 75 тисяч жінок служать у Збройних силах України, багато з них — на бойових посадах. Але досі вони стикаються зі стереотипами, нерівністю у війську та загалом у наративах державних комунікацій у сфері оборони. Саме тому так важливо інвестувати в те, щоб наші діти та молодь, звільнилися від упереджень.

Звісно, наш досвід роботи з учительством свідчить, що більшість освітян не поширює гендерних стереотипів навмисно. Учителі й учительки прагнуть для дітей найкращого, але в межах власного досвіду. Тож потрібно створювати безпечний простір для професійного розвитку вчительства: допомагати побачити неусвідомлені упередження й поступово замінювати їх сучасними підходами.

Одним зі способів роботи з освітянською спільнотою, який практикує «ЕдКемп Україна», є партнерство з громадськими організаціями. Ми долучилися до «Багаторічної програми стійкості» (Multi-Year Resilience Programme Ukraine), яка спрямована на ліквідацію наслідків війни, відновлення та покращення діяльності у сфері освіти. Її фінансує глобальний фонд Education Cannot Wait за сприяння МОН.

*До складу місцевого консорціуму, окрім «ЕдКемп Україна», увійшли: благодійні фонди savED та KSE, громадська спілка «Освіторія», громадські організації «Навчай для України», Projector та KSE. Міжнародний консорціум очолила Finn Church Aid, яка реалізовуватиме програму в партнерстві з громадськими організаціями DOCCU, «МрійДій» та GoGlobal. «ЕдКемп Україна» виконує роль Gender Lead Organization — відповідає за інтеграцію гендерного компонента в діяльність усього консорціуму.

Працюючи разом із колегами, ми чітко бачимо, яку колосальну роботу вони здійснюють для освіти в умовах війни: відновлюють освітні простори, підтримують учнівство, вчительство, організовують підвищення кваліфікації та мінімізацію навчальних втрат. Водночас ми розуміємо, що в таких умовах може бракувати ресурсу, часу, експертизи для системного впровадження гендерного (і ширше — недискримінаційного) підходу. Хтось може сказати, що ця тема «не на часі», мовляв, спершу треба вирішити питання безпеки, доступу до навчання, технічних умов, а до гендерної рівності можна повернутися пізніше.

Однак гендерний компонент, питання рівних прав і можливостей незалежно від будь-яких ознак — це не окрема активність, а підхід, який посилює якість усіх інших процесів: від розроблення навчальних програм до організації простору.

Загалом у нас є два основні напрями роботи з громадськими організаціями консорціуму.

• Перший спрямований на розвиток спроможності самих ГО та їхніх команд у темі гендерного компонента.

Скажімо, якщо організація займається відновленням освітніх просторів, ми допомагаємо їй інтегрувати недискримінаційний підхід: вивчаємо, як саме проєктують простір, і пропонуємо практичні рекомендації, як реалізувати принципи рівності вже на етапі планування. Йдеться переважно не про додаткові витрати, а про інший кут зору.

Наприклад, звертаємо увагу на те, щоб уникати стереотипного зонування, кольорів, іграшок чи обладнання — «куточок для хлопчиків», «куточок для дівчаток». Незрідка навіть у нових просторах автоматично відтворюють звичні моделі: рожеві стіни, іграшкові перукарня чи кухня — для зони дівчаток; сині стіни, машинки, конструктори — для зони хлопчиків. Такі рішення вже з дитинства закріплюють стереотипні ролі.

Це саме стосується вбиралень: часто в жіночих є дзеркало, а в чоловічих — ні. Виходить, що хлопчикам не потрібно бути охайними? Або ж дзеркала чи умивальники встановлюють на одному рівні — як правило, орієнтуючись на дорослих. І коли, наприклад, приходить дитина меншого зросту, уся вода тече по руках. Цю проблему можна розв’язати дуже просто: поставити один умивальник вище, а інший — нижче. Те саме із дзеркалами. Зауважу, що ці рішення не потребують великих коштів.

[Більше про створення комфортної та психологічно безпечної атмосфери в закладі освіти завдяки впровадженню зовнішніх і внутрішніх змін можна дізнатися в проєкті «ЕдКемп Україна» — «Змінитися за сім місяців» — ред.].

Також важливо враховувати й інклюзивність просторів, адже рівність в освіті — це про врахування потреб усіх дітей, зокрема дітей з інвалідністю та з особливими освітніми потребами. Досить часто батьки вагаються, чи віддавати дитину до школи, бо не впевнені, що вона матиме належну підтримку. Та й самі освітяни й освітянки інколи остерігаються брати в клас дітей з інвалідністю чи ООП. І причина тут зазвичай не в упередженості чи небажанні допомогти, а в браку знань і облаштованих приміщень. Наприклад, школа може мати пандус, але він є на першому поверсі, а далі пересування — лише сходами. Тож недискримінаційний, гендерно чутливий підхід — це не про те, щоб у класі була рівна кількість хлопчиків і дівчаток, а про рівні можливості для всіх.

Читайте також:

«Не плач, ти ж чоловік»: чому такі фрази шкодять хлопцям і суспільству та як виховувати дітей без гендерних стереотипів

Крім того, в межах програми MYRP ми готуємо сертифікованих гендерних радників і радниць для громадських організацій консорціуму. Хочемо, щоб у кожній організації були фахівці й фахівчині, які глибоко розуміють тему гендерної рівності, знають специфіку власної діяльності та можуть на місці надавати консультаційну підтримку: від аналізу внутрішніх політик і програм — до комунікації, дизайну освітнього простору, роботи з командами та реагування на чутливі ситуації. Після завершення сертифікаційної програми плануємо передати всі напрацювання як рекомендацію Міністерству освіти і науки, щоб поширити досвід.

Також команда «ЕдКемп Україна» розробляє чекліст інтеграції гендерного компоненту в діяльність громадської організації, яка працює у сфері освіти. Це практичний інструмент для самооцінки: організація проходить пунктами й відзначає, що вже впроваджено, а чого бракує, тож бачить конкретні рекомендації — що саме та як варто доопрацювати. Потреба в такому інструменті виникла, бо чимало громадських організацій не до кінця усвідомлюють, як їхня діяльність пов’язана з принципами рівності та недискримінації. Чекліст допомагає побачити ці точки перетину, тому буде багато в чому корисний не тільки освітнім ГО.

• Другий напрям нашої діяльності з громадськими організаціями, які є партнерами програми, — підтримка тематичних активностей з їхніми цільовими аудиторіями, як правило освітянами й освітянками, а також з учнівством та батьківством: недискримінація, інклюзія, протидія гендерно зумовленому насильству в освіті.

У межах цього напряму освітянам/кам пропонують методично-консультативний супровід для навчання за курсом «Освіта без дискримінації». Він отримав рекомендацію за результатами науково-методичної експертизи Українського інституту розвитку освіти й уже доступний для всіх охочих на платформі «Вектор». Пройти навчання можуть як педагогічні, науково-педагогічні працівники/ці (вони отримають сертифікат на 30 годин), так і будь-хто, хто цікавиться темою.

Крім того, спеціально для цільових аудиторій консорціуму розробляємо окремий курс, присвячений запобіганню та протидії гендерно зумовленому насильству. Над матеріалами працює наша гендерна експертка Юлія Савельєва (про набір на цей курс повідомимо згодом — ред.). Під час підготовки ми проаналізували наявні освітні продукти із цієї теми й побачили, що далеко не всі вони можуть бути ефективно застосовані саме в освітньому середовищі. Тож наш курс матиме чіткий фокус на освіті — на профілактиці та ранньому виявленні в межах компетенцій закладу.

Цей напрям безпосередньо пов’язаний із міжнародними зобов’язаннями України, зокрема положеннями Стамбульської конвенції, яка передбачає системну роботу з попередження гендерно зумовленого насильства, зокрема через освіту. Важливо розуміти, що насильство — це не лише фізична агресія. Воно може бути економічним (коли жінка або чоловік позбавлені доступу до ухвалення фінансових рішень або мають звітувати про власні доходи), психологічним (маніпуляції, контроль, залякування), а також пов’язаним із використанням дітей як інструмента тиску. Досить довго ця тема в суспільстві була табуйована, тож наше завдання — надати їй розголосу. Коли про це говорять відкрито, зникає мовчазна згода.

Для освітньої системи це особливо важливо. Українська освіта фемінізована — приблизно 85 % педагогічної спільноти становлять жінки. Якщо в їхній картині світу залишаються неусвідомлені установки про «жіночу долю», обов’язкове терпіння чи підкорення, про те, що «чоловіки не плачуть», та інші упередження й стереотипи, вони можуть мимоволі транслювати це наступним поколінням. Тож перший крок — підтримати саме освітянську спільноту: допомогти дружньо й чесно, розібратися в темі, поглянути через так звані недискримінаційні лінзи передусім на свої уявлення і дії в освіті, надати інструменти й методики, показати, як коректно й відповідно до віку говорити з дітьми про безпеку, повагу, кордони та права людини.

Насправді в Україні вже зробили чимало кроків — і на рівні держави (Верховної Ради та МОН), і на місцевому рівні. Чинною є низка нормативних актів щодо питань рівності, інклюзії, недискримінації, зокрема ключова саме для освіти Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та відповідні плани з її реалізації. Також провели партисипативний гендерний аудит в Міністерстві освіти і науки. У закладах освіти реалізують низку тематичних програм, курсів підвищення кваліфікації, активно долучаються до цього й громадські організації.

Тож я б сказала, що зараз важливо продовжувати розвивати те, що маємо. Це хороша база — і нормативна, і методична. Нею треба користуватися максимально — на користь дітям та молоді, освітянській спільноті.

І, напевно, ще важливо не екстраполювати особистого досвіду на все суспільство. Часто можна почути: «Що ви мені розповідаєте про гендерні стереотипи чи насильство? У моєму житті такого ніколи не було». Але якщо з людиною цього не траплялося, це не означає, що інші не переживали травматичного чи неприємного досвіду.

Фото з особистого архіву Олени Масалітіної, а також «ЕдКемп Україна» 

Матеріал створено в межах співпраці з ГО «ЕдКемп Україна».

Даний проєкт впроваджується у межах багаторічної програми стійкості 2024–2026 (MYRP) та фінансується Education Cannot Wait (ECW), глобальним фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах. MYRP в Україні впроваджується за підтримки Міністерства освіти і науки України.

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб
• Х, тредс, вайбер