«Не плач, ти ж чоловік»: чому такі фрази шкодять хлопцям і суспільству та як виховувати дітей без гендерних стереотипів

В Україні одна за одною виринають історії, пов’язані з домаганнями до студенток чи викладачок у закладах освіти. Тим часом в США, які довгий час вважали взірцем демократії, а отже, і боротьби за рівність, розгортаються тривожні нововведення. Адміністрація президента Трампа позначила слово «жінки» (women) як заборонене до вжитку на урядових сайтах і SMM-платформах. 

Цей прецедент на найвищому рівні – лише верхівка айсберга. Більшість чоловіків у світі соціалізують у такий спосіб, що мати жіночі, фемінні риси для них – ганьба і сором, а жінка лишається другорядною істотою.

У цьому матеріалі спробуємо розібратися, як це відбувається, зосередившись на тих меседжах, які транслюють хлопцям матері й батьки, вихователі/ки й учителі/ки, інші дорослі. 

Про проблеми гендерної нерівності слід говорити постійно, а не лише один день у році. 8 Березня щороку оприявнює проблему гендерної дискримінації. Наприклад, буває так, що в соцмережах чи в особистому спілкуванні деякі жінки пояснюють, що їм не подобаються:

• привітання зі святом «весни й краси» (це радянська вигадка: справжня назва 8 Березня – Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир); 
• побажання бути «завжди усміхненою», «мати гарного чоловіка», «жіночого щастя» тощо; 
• не мати рівної оплати й умов праці, справедливого розподілу домашньої роботи й обов’язків по догляду за дітьми й літніми родичами, упиратися в «скляну стелю» на роботі.

Натомість дехто з чоловіків починає опонувати в коментарях – або й наживо – щодо кожної з тез. 

На позір вони щиро не розуміють, що не так із тезою «зичу вам бути окрасою колективу», ба більше – ображаються, якщо їм починають зичити аналогічних речей. Звісно, на думку чоловіків, немає нічого поганого в тому, щоб завжди усміхатися, сяяти вродою (чого б це не коштувало), присвячувати себе родині, тягнути на собі все домашнє господарство й відгукуватися на звертання «милі жіночки». Але є нюанс: з їхнього погляду, це нормально саме для жінки, а для чоловіка – пониження життєвого статусу.

На думку редакції, причина того, що чоловіки не сприймають відходу від стереотипних ролей, у тому, як виховують чоловіків і жінок, які саме «традиційні ролі» і як саме нав'язують дівчатам і хлопцям із дитинства. 

Багатьох хлопців не вчать бути чоловіками. Їх вчать НЕ БУТИ жінками. 

Ось які установки часто чують хлопці:

• «Що ти плачеш, як дівчинка» / «Не плач, ти ж чоловік»; 
• «Що ти б’єш, як баба» / «Б’єшся, як дівка»; 
• «Навіть дівчинка грає ліпше від тебе»;
• «Соромно бути підкаблучником» (= «Не можна слухатися жінок»);
• «Що ти як істеричка, може, тобі ще й спідницю дати?» (Або ж навіть жорсткіше: «У тебе що – ПМС?»); 
• «Прибирати / мити посуд / готувати / виховувати дітей тощо – не чоловіча справа»; 
• «Вдягаєшся, як баба» (і список можна продовжувати).

Читайте також:

Говоримо про захист, а не про стать: як відзначити День захисників і захисниць України в садочках та школах

Бути емоційним, чутливим, виявляти слабкість, дбати про побут і зовнішність – неприпустимо для чоловіка, бо це нібито суто жіночі обов’язки чи риси. У наведених вище висловах усе звучить так, ніби бути жінкою – це жахлива доля, чоловік не має «опускатися» до рівня жінки. А оскільки бути жінкою – це «погано», то й емпатію до проблем жінок чоловікам розвинути складніше.

Водночас для жінки подібність до чоловіка часто (хоч не завжди, звісно) є позитивною характеристикою: наприклад, «у неї чоловічий розум» – це про успішність у плануванні, розв’язанні завдань, аналізі тощо. Однак дзеркальної похвали для чоловіків, на кшталт «він відчуває світ тонко, як жінка», не почуєш – хіба що так можуть сказати про якого-небудь вправного у відображенні «жіночої психології» письменника (бажано покійного).

При цьому жіноче лідерство, рішучість, агресивність у цій системі уявлень – речі, варті осуду, адже так жінки нібито претендують на «традиційно» чоловічі ролі. 

Однак, якщо трохи подумати, можна дійти висновку: немає рис, які були б суто чоловічими чи суто жіночими. Назвіть будь-яку рису – і побачимо, що вона притаманна обом статям: якщо «мужність» = «хоробрість» і «звитяга», а «жіночність» = «чуйність» і «дбайливість», запитайте себе: чи потрібна жінкам сміливість, щоб народити дитину? Чи потрібні чуйність і дбайливість чоловікам, які мають дітей? 

Сумнівно. Звідси й зневага до всього жіночого як другосортного, і, зрештою, нехтування бажаннями самої жінки: від того, як саме вона попросила її вітати з 8 Березня, до найгіршого – домагань, зазіхання на її тіло.

За таким підходом жінка має погоджуватися на все, що пропонує чоловік, не «висовуватися», не виявляти агресії, зокрема для захисту своїх бажань і прав.

Натомість чоловіки, чиї почуття спотворені подібним вихованням, також страждають: невміння проживати власні емоції призводить до руйнівних наслідків для здоров’я. 

Звісно, не говорити, що бути «як дівчинка» – ганебно. 

Ось декілька тез, над якими ми пропонуємо поміркувати.

1. Якщо хлопчик фізично сильніший за дівчат-однолітків, це не привід їх зневажати, а причина допомагати їм. Людина має допомагати слабшим. 
2. Якщо хлопчику боляче, страшно, образливо тощо – це потрібно обговорити, знайти причину цього стану, пережити його, а не закриватися в собі чи виливати біль в агресію. Людина має відповідати за свої емоції. 
3. Якщо жінка чи дівчина дає слушну пораду, відкидати її думку, бо її висловила особа жіночої статі, абсурдно. Розум та експертність не залежать від статі – і людина має це розуміти.
4. Якщо в хлопця щось не виходить, це не причина порівнювати його з дівчатами – чи з іншими хлопцями. Чи з тваринами. Чи з хмарками. Порівнювати досягнення й здібності людей – це шлях до здобуття комплексу меншовартості. Ліпше порівнювати теперішні досягнення хлопчика з тими, що він мав раніше – і відзначати прогрес. Дівчат, до речі, усе сказане теж стосується. 
5. Якщо жінка чи дівчина просять щось зробити, чи чогось не робити щодо неї, це не «жіночі примхи». Ставитися з повагою до прохань чи відмов іншої людини має бути нормою незалежно від статі. 

Фото Canva