Говоримо про захист, а не про стать: як відзначити День захисників і захисниць України в садочках та школах

1 жовтня в Україні вшановують захисників і захисниць, які стали на захист країни. Упродовж років цей день зазнав чимало трансформацій: змінювалися контексти, дати, назви.

Чимало зусиль було докладено, щоб відійти від совєтської версії цього свята, а також припинити відзначати його винятково за гендерною ознакою, адже йдеться не лише про чоловіків у війську.

• Про що насправді День захисників і захисниць України?
• Чому не варто називати його чоловічим днем і вітати чоловіків та хлопців, які не причетні до війська?
• Як провести цей день у закладах освіти та які акценти розставити під час розмов із дітьми дошкільного, молодшого, середнього та старшого шкільного віку?

Про це «Вчися.Медіа» розповіли Юлія Топольницька, кандидатка історичних наук, авторка модельних навчальних програм, підручників із громадянської та історичної галузі НУШ, методистка ГО «Вчися», та Ірина Дєдушева, гендерна експертка, керівниця медіанапряму ресурсу «Гендер в деталях».

Історія Дня захисників і захисниць України — це яскравий приклад процесу деколонізації як свідомого розриву з нашим імперським минулим, розповідає Юлія Топольницька. Щоб зрозуміти, чому ми відзначаємо цей день 1 жовтня, за її словами, потрібно розібратися із кількома ключовими етапами.

1. Совєтський спадок — міф про 23 лютого.

Упродовж багатьох десятиліть українці й інші народи совєтського союзу відзначали так званий День защитника Отечества (укр. День захисника Вітчизни) 23 лютого. І ця дата була не просто «чоловічим днем», а ще й потужним ідеологічним інструментом. Як пояснює Юлія Топольницька, за офіційною совєтською версією, саме 23 лютого 1918 року загони Червоної армії здобули свої перші перемоги над військами противника.

Насправді, якщо ми говоримо про лютий 1918-го, більшовицькі совєтські загони радше хаотично відступали, ніж наступали. Найімовірніше, за словами фахівчині, цю дату обрали випадково, а потім вона обросла різними пропагандистськими легендами.

Цей день почали відзначати, щоб звеличувати совєтську армію й утверджувати владу комуністичного режиму, який намагався всіляко придушувати пам’ять людей про визвольні рухи, зокрема й боротьбу Української Народної Республіки, а згодом — українських націоналістичних рухів у міжвоєнний та воєнний періоди. Тож, як наголошує Юлія Топольницька, 23 лютого — це виключно свято армії окупантів.

2. Із часом мілітарний пафос цього дня в суспільній свідомості стерся.

Поступово так зване свято почало перетворюватися на гендерне й стало днем усіх чоловіків: від хлопчиків у садочку до літніх людей. За словами історикині, ця трансформація закріпила в суспільній свідомості стереотип, що чоловік = воїн. Водночас відбулося знецінення ролі жінок у захисті країни.

3. У часи незалежної України святкування цієї дати по суті було нонсенсом, однак совєтська традиція так укорінилася, що зберігалась аж до 2014 року.

4. Поворотним моментом став початок російсько-української війни. Із 2014 року українці витворюють свою традицію вшанування захисників і захисниць.

«Це була та сама точка неповернення, адже відзначати свято армії країни-агресора стало не просто недоречно, але й аморально. Суспільство й держава потребували нової дати, яка мала б спиратися на українські мілітарні традиції. Тож 14 жовтня 2014 року указом тодішнього президента України Петра Порошенка затвердили нове свято — День захисника України», — розповідає Юлія Топольницька.

Вибір дати, 14 жовтня, не був випадковим. Він глибоко символічний, адже поєднав у собі кілька найважливіших історичних контекстів:

• по-перше, це свято Покрови Пресвятої Богородиці, яку вважають заступницею і покровителькою. Особливо шанували ікони Покрови козаки;
• по-друге, це День українського козацтва — унікального явища не лише в нашій, а й у світовій історії. Козацтво є синонімом волелюбності, боротьби за справедливість та державність. День українського козацтва пов’язує історичний контекст із сучасними Збройними силами України, оскільки частина наших теперішніх збройних формувань носить імена козацьких полків;
• по-третє, 14 жовтня вважають ще й днем створення Української повстанської армії (УПА). Визнання цього дня на державному рівні означало остаточний розрив із совєтською історіографією, яка таврувала воїнів УПА як зрадників, фашистів (як зараз продовжує робити росія), додає Юлія Топольницька.

Тож дата 14 жовтня об’єднала кілька аспектів нашої боротьби — духовний, козацький, визвольний.

5. У 2021 році назву свята змінили на День захисників і захисниць України, щоб підкреслити вагомість жінок у війську на законодавчому рівні.
6. Але фінальне утвердження дати святкування відбулося вже 2023 року, коли День захисників і захисниць України почали відзначати 1 жовтня.

«Це останній етап еволюції цього дня, і він пов’язаний зі ще одним важливим цивілізаційним кроком нашої держави — календарною реформою українських церков. Як ми знаємо, у 2023 році Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли зі старого Юліанського календаря на Новоюліанський. І внаслідок цього дати всіх нерухомих церковних свят змістилися на 13 днів назад», — пояснює Юлія Топольницька.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці припало на 1 жовтня. Тож, за словами історикині, рішення перенести свято з 14 на 1 жовтня — цілком логічне.

Твердження про те, що в цей день — у різних сферах, зокрема й в освіті, — потрібно вітати виключно хлопчиків і чоловіків, прийшло до нас також зі святкування 23 лютого, пояснює гендерна експертка Ірина Дєдушева. Щось схоже відбулося і з 8 березня, яке довго вважали «днем жіночої краси», а не боротьби за права жінок.

«За часів СРСР роль жінок у війську намагалися всіляко приховати. Мовляв, воювали й мають воювати лише чоловіки. Але ми знаємо багато історій жінок, які брали участь у бойових діях, наприклад, у Другій світовій війні. Просто їх не зараховували на бойові посади, тож, виконуючи завдання, офіційно жінки були на посадах кухарок і медсестер, які вважали “жіночими”», — розповідає Ірина Дєдушева.

Чим такі думки можуть шкодити? Як пояснює експертка, відбувається підміна понять, і в умовах сучасної російсько-української війни ми ризикуємо забути про історії жінок, які так само захищають нашу країну. Коли вітають хлопчиків і чоловіків, які не служили й не мають жодного відношення до армії, то нівелюють досягнення та внесок тих жінок, які зараз служать, ризикують своїм життям і здоров’ям задля оборони країни. Зазначимо, що станом на 1 січня 2025 року кількість жінок у ЗСУ становила понад 70 тисяч осіб.

Крім цього, за словами Ірини Дєдушевої, так суспільство підкріплює стереотип про те, що армія, військо — це лише чоловіча сфера.

Як наслідок, у дорослому житті чоловіки стикаються із токсичною маскулінністю: вони, як стверджує суспільство, не мають права виявляти своїх емоцій. Натомість дівчата, які хочуть обрати військову службу, зіштовхуються з дискримінацією та нерозумінням.

«Якщо дівчина чи жінка обрала військо та захист держави замість особистого життя чи дітей, то суспільство такого не пробачає. Звісно, за останні роки це сприйняття змінилося, але маємо далі нагадувати й пояснювати дітям, що нас і нашу країну захищають як чоловіки, так і жінки. І ми однаково вдячні всім», — наголошує Ірина Дєдушева.

Корисні матеріали на тему жінок в армії від «Гендеру в деталях»:

• «Як жінки змінили українську армію»;
• «Жінки на війні. Проблеми бійчинь ЗСУ після повномасштабного вторгнення»;
• «Історія сексизму в українській армії»;
• «Що заважає жінкам у військовій сфері?».

Юлія Топольницька радить сфокусуватися на вдячності й памʼяті. Головна мета — перетворити цей день на урок громадянської свідомості, вдячності та єдності, тож замість святкувань мають відбутися вдумливі, змістовні заходи.

Під час обговорень методистка рекомендує:

• використовувати коректну, інклюзивну термінологію, наприклад, «захисники й захисниці», а не просто «захисники». Це показує, що нас захищають і чоловіки, і жінки. А докладно ознайомитися з інклюзивною лексикою можна на сайті «Довідник безбар’єрності»;
• говорити не про війну як таку, а про людей на війні, про їхню мотивацію, стійкість, про цінності, які вони захищають: свободу, гідність, незалежність;
• враховувати багатоперспективність: показувати, що захист — це не лише автомат у руках. Це також і робота медиків / медикинь, рятувальників / рятувальниць, волонтерів / волонтерок, які рятують життя, інженерів / інженерок, які розробляють зброю, тощо.

Ірина Дєдушева додає, що також важливо згадувати не тільки про захисників і захисниць, а й про ветеранів та ветеранок.

«Це можуть бути прості слова подяки у вигляді малюнків чи листівок. Також із дітьми можна повторити жест подяки — прикладена до серця долоня. Крім цього, не варто забувати й про загиблих у цій війні: розповідати, якими вони були, що встигли зробити за своє життя, які мрії мали. Пам’ять — це те, що важливо передати молодому поколінню», — акцентує експертка.

Які види діяльності пропонує Юлія Топольницька для різних вікових категорій?

[Усі перераховані нижче активності варто реалізувати, зважаючи на потреби та досвід дітей — ред.]

1. Для закладів дошкільної освіти

У дітей цієї вікової категорії, за словами Юлії Топольницької, важливо сформувати базові поняття «захисник» і «захисниця», «добро», «сміливість» через прості, позитивні та безпечні активності. Краще уникати тем війни, насильства та страху.

• Натомість можна створити разом із дітьми «Мапу вдячності України»:

на великому ватмані намалювати контури України. Кожна дитина нехай залишить на мапі відбиток своєї долоньки, вимоченої в синю або жовту фарбу. Це символізує, що вся країна складається з маленьких українців та українок, які вдячні своїм захисникам і захисницям. Вправа розвиває колективну творчість та відчуття єдності.

• Тактильна активність «Браслет-оберіг»:

діти під наглядом вихователів і виховательок плетуть прості браслети-косички із синіх та жовтих ниток муліне. Браслети можна подарувати рідним (татові, мамі, брату, сестрі), пояснюючи, що це символ сили та захисту. Активність розвиває дрібну моторику, а також символічне мислення.

• Інтерактивна казка «Про хоробрих мурашок, які захистили свій мурашник»:

вихователь чи вихователька розповідає історію або показує лялькову виставу про те, як мурашки-трудівники, мурашки-лікарі, мурашки-кухарі разом захищали свій дім від негоди чи хижої комахи. Це алегорія, яка демонструє, що захист — спільна справа людей різних професій. Така активність розвиває розуміння взаємодопомоги, алегоричне мислення, емоційний інтелект.

• Музична хвилинка «Пісня для сміливих»:

діти вивчають та спільно виконують прості, позитивні пісні про Україну та добро. Наприклад, приспів пісні «Ой, у лузі червона калина» або сучасні дитячі патріотичні пісні. Можна додати ритмічні рухи. Це розвиває музичний слух, почуття ритму та емоційну залученість.

2. Для початкової школи (1–4-ті класи)

На цьому рівні можна поглибити поняття вдячності, показати різноманітність ролей у захисті країни, перейти до простих діяльнісних форматів.

• Акція «Посилка тепла на фронт»:

це більше, ніж просто лист. Разом із класом можна організувати збір: діти приносять чай, каву, печиво, малюють малюнки, пишуть короткі листи. Усе це разом слід спакувати в коробку, яку вчитель/ка передає перевіреним волонтерам. Так учнівство бачить конкретний результат своєї праці. Ця активність розвиває емпатію, покращує розуміння суті волонтерства.

• Урок-квест «Хто такі захисники й захисниці?»:

замість лекції можна зробити інтерактивні «станції» в класі, наприклад: «Станція медиків / медикинь» (діти вчаться клеїти пластир), «Станція звʼ'язківців / зв’язківиць» (вчаться передавати повідомлення абеткою Морзе), «Станція волонтерів / волонтерок» (сортують умовні речі для посилки). Така діяльність показує, що в захисті країни беруть участь різні люди. Сама вправа розвиває критичне мислення й навички командної роботи.

• Створення цифрової «Книжки Подяки»:

кожен учень і кожна учениця створює малюнок або пише кілька слів подяки захисникам і захисницям. Учитель чи вчителька фотографує роботи й за допомогою простих онлайн-інструментів (Google Slides, Canva) створює спільну презентацію або PDF-книжку. Її можна викласти на сайті школи або надіслати волонтерам. Така активність розвиває цифрову грамотність і креативність.

• «Жива бібліотека» — зустріч із волонтером чи волонтеркою:

можна запросити до класу місцевих волонтера чи волонтерку, які розкажуть про свою діяльність: як вони допомагають, що їх надихає. Також можна провести день волонтерства, коли діти самостійно долучаються до волонтерських ініціатив. Це розвиває в них соціальні навички й розуміння ролі громадянського суспільства. 

[Також можна запросити й військового / військову чи ветерана / ветеранку, але слід зважати: з огляду на досвід бойових дій вони можуть психологічно бути не готові до такої розмови. У разі згоди варто ретельно підготуватися до такої зустрічі: заздалегідь обговорити тему розмови з запрошеними гостем чи гостею, а також учнями й ученицями. Слід бути готовими, що після розмови може виникнути потреба в додатковій бесіді з дітьми, щоб відповісти на певні запитання та відрефлексувати почуте — ред.].

3. Для середньої школи (5–9-ті класи)

В учнівства цього віку важливо розвивати усвідомлену громадянську позицію, критичне мислення, медіаграмотність та навички проєктної діяльності.

• Створення інтерактивної мапи «Герої / героїні нашої громади»:

використовуючи Google Maps, учні та учениці можуть створити онлайн-карту своєї громади (міста, села), наносячи на неї місця, пов'язані з обороною: меморіальні дошки випускникам і випускницям, волонтерські центри, пам'ятники. Кожна точка містить коротку довідку, фото чи історію. Ця активність спонукає дітей досліджувати локальну історію, розвиває цифрові навички та повагу до пам'яті.

Утім, не варто забувати, що така діяльність може ретравматизувати учнів та учениць з деокупованих, окупованих чи прифронтових територій, спонукати позначати місця обстрілів тощо, тож слід зважити, чи підходить вона для певного класу.

• Проєкт-дослідження «Невидимий батальйон 2.0»:

учні та учениці в групах досліджують внесок у захист країни військових медиків / медикинь, капеланів, психологів / психологинь, аеророзвідників/ць, IT-фахівців/чинь, воєнних кореспондентів/ок. Результати представляють у вигляді презентацій, подкастів чи інфографіки. Це розвиває в підлітків навички дослідження, медіаграмотність, розуміння сучасної війни.

• Майстер-клас із домедичної допомоги та тактичної медицини:

можна запросити сертифікованих інструкторів/ок (наприклад, з таких організацій, як «Солом’янські котики», «Госпітальєри»), які проведуть практичний тренінг із накладання турнікета, допомоги при кровотечах тощо. Це розвине в учнівства не тільки життєві навички, а й відповідальність та стресостійкість.

• Шкільні дебати на тему «Мій особистий внесок у перемогу: що можуть зробити підлітки?»:

тут потрібно об’єднати клас у команди, які аргументують різні позиції: ефективність донатів, волонтерства, інформаційної боротьби (скарги на ворожі канали), навчання та здобуття освіти для майбутньої відбудови країни тощо. Під час цієї вправи учні та учениці навчаться аргументувати свою думку, а також публічно виступати.

4. Для старшої школи (10–11-ті класи)

Із учнівством цієї вікової категорії вже можна аналізувати складні суспільні проблеми, пов’язані з війною та обороною, говорити про громадянську участь, професійну орієнтацію.

• Шкільний хакатон:

це одноденний інтенсив, де учні та учениці в командах генерують ідеї для розв’язання реальних проблем: концепт мобільного додатку для сповіщення про небезпеку, проєкт інформаційної кампанії проти фейків, дизайн простого пристрою для військових (наприклад, тримач для планшета в авто), ідеї для оптимізації волонтерських зборів тощо. Це розвиває навички проєктного менеджменту та командної роботи, креативність, розуміння потреб суспільства.

• Перегляд та обговорення українського воєнного кіно:

можна організувати в актовій залі перегляд таких фільмів («Кіборги», «Атлантида», «Погані дороги», «Снайпер. Білий ворон») із подальшою модерованою дискусією. Питання для обговорення: «Що таке героїзм?», «Моральний вибір на війні», «Як війна змінює людину?». Такий формат розвиває емоційний інтелект, критичний аналіз, уміння вести дискусію на складні теми.

Однак звертаємо увагу на те, що варто також враховувати особистий досвід учнівства, щоб під час перегляду цих фільмів не ретравматизувати когось із учнів чи учениць. Кожен учитель та кожна вчителька найкраще знає свій клас і його досвід. Тож радимо зважати на це й уважно ставитися до добору контенту.

• Круглий стіл із юристами або військовими на тему «Права та обов'язки громадянина в умовах воєнного стану»:

запрошені експерт чи експертка відповідають на запитання підлітків про Конституцію України, мобілізацію, відповідальність за поширення інформації, права військовослужбовців та цивільних. Така активність розвиває правову грамотність, усвідомлення своєї ролі як громадянина / громадянки.

• Організація благодійного аукціону або ярмарку:

суть у тому, щоб дати учням та ученицям змогу самостійно організувати такий захід (звісно, збоку можна спостерігати за процесом та, якщо учнівство звертатиметься по пораду, допомагати). Вони можуть створювати лоти (власні вироби, картини, послуги, наприклад «година репетиторства з математики»), розробити промокампанію в соцмережах та, зрештою, провести аукціон чи ярмарок.

Зібрані кошти потрібно прозоро переказати на рахунок перевіреного фонду. Цей досвід розвине в учнівства такі навички, як підприємливість, фінансова грамотність, проєктний менеджмент і відповідальність.

Доречних форматів та активностей до Дня захисників і захисниць України чимало. Звісно, кожен учитель та кожна вчителька найкраще знає, що підійде для класу. Водночас найважливіше — пам’ятати про наших захисників і захисниць та дякувати їм не лише 1 жовтня, а повсякчас. Не забуваймо про це!

Фото: Depositphotos