Освітні втрати почалися не з війни: у МОН назвали найбільш вразливі категорії учнів

Освітні втрати не варто пов’язувати виключно з широкомасштабною війною. Вони супроводжують будь-яку систему освіти, навіть у стабільних умовах. Про це під час конференції «Надолуження освітніх втрат: від теорії до практики» заявила заступниця міністра освіти і науки України Надія Кузьмичова.

За її словами, в Україні проблема суттєво загострилася спочатку через пандемію COVID-19, а згодом — через широкомасштабне вторгнення росії.

«Для певних категорій дітей ми вже можемо говорити не просто про освітні втрати, а про освітні розриви», — зазначила посадовиця.

Освітні розриви означають значно глибші прогалини в навчанні, які потребують системної роботи. Йдеться не лише про виявлення проблем, а й про створення індивідуальних траєкторій для їх подолання.

За словами Кузьмичової, останніми роками в Україні активно напрацьовували інструменти діагностики та компенсації освітніх втрат. Ця робота відбувалася у співпраці з громадськими організаціями та міжнародними партнерами.

Оцінювати масштаби освітніх втрат складно, адже результати залежать від часу проведення вимірювань, категорій учнів та учениць, регіонів та методик оцінювання.

Водночас посадовиця звернула увагу на щорічне дослідження Державної служби якості освіти серед учнів 6-х і 8-х класів. Воно дає змогу побачити конкретні теми та предмети, де школярі/ки мають найбільші труднощі.

Отримані дані можуть використовувати як органи управління освітою, так і самі школи для розроблення програм надолуження знань.

Попри війну, окремі показники досліджень не демонструють негативної динаміки. На думку заступниці міністра, це свідчить про поступову стабілізацію української системи освіти після періоду екстреного реагування на виклики війни.

Саме тому зараз є можливість переходити від антикризових рішень до довгострокової політики, спрямованої на подолання освітніх втрат і розривів.

У МОН наголошують: освітні втрати можуть виникати в будь-якої дитини. Проте в умовах війни є кілька категорій учнів/ць, які потребують особливої уваги.

Однією з найбільш вразливих груп є діти, які тривалий час здобувають освіту дистанційно. Деякі школярі вже понад шість років навчаються онлайн.

Йдеться, зокрема, про дітей, які розпочали навчання у першому класі в дистанційному форматі та продовжують його досі.

Кузьмичова підкреслила, що проблема полягає не в якості української дистанційної освіти, а в обмеженнях самої форми навчання порівняно з очною.

Окремою категорією є школярі, які продовжують навчатися, перебуваючи на тимчасово окупованих територіях. Через специфічні умови доступ до української освіти для них залишається досить складним. 

Значні виклики виникають і в дітей, які через війну виїхали за межі України. Поєднання навчання в українській та іноземній системах освіти часто створює додаткове навантаження та ризик виникнення прогалин у знаннях.

До групи ризику належать і внутрішньо переміщені особи. Водночас ця категорія вже не є однорідною.

Частина дітей успішно інтегрувалася в нові громади та навчається очно. Інші продовжують здобувати освіту дистанційно та не повністю залучені до місцевої освітньої системи.

Саме ці учні й учениці, за словами представниці МОН, потребують додаткової уваги під час оцінювання та подолання освітніх втрат.

У Міністерстві освіти і науки наголошують, що наступним кроком має стати системна проактивна політика. Її мета — не лише фіксувати наявні освітні втрати, а й запобігати їх поглибленню та перетворенню на освітні розриви.

Раніше ми розповідали, що у парламенті пропонують нові форми підтримки учнів із вразливих категорій. Ініціатива спрямована на подолання освітніх втрат та посилення підтримки школярів, які найбільше потребують допомоги у навчанні.

Фото Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.