«Ми намагаємося забезпечити звичайний освітній процес у надзвичайних умовах». Як школи організовують навчання під час повітряних тривог?

Повітряні тривоги та обстріли регулярно переривають освітній процес. Кожна школа самостійно визначає модель навчання, враховуючи безпекову ситуацію, розпорядження обласних військових адміністрацій і рекомендації Міністерства освіти і науки. Десь під час тривоги продовжують уроки одразу в укритті (якщо дозволяють умови), подекуди переходять на дистанційний формат або ж дають завдання на самостійне опрацювання.

«Останні два місяці, читаючи документи щодо організації навчання під час тривог, я дедалі частіше помічаю: нам рекомендують, пропонують. А остаточне рішення і відповідальність за нього залишаються за керівниками закладів освіти. Але рекомендації дають лише орієнтир, а нам, директорам і директоркам, ще потрібна впевненість, що після ухвалення рішення ми не залишимося наодинці», — розповідає Оксана Проскура, директорка Київської гімназії східних мов № 1.

• З якими викликами стикаються школи під час організації навчання в умовах повітряних тривог?
• Як їх долають?
• Якої підтримки потребують і які рішення пропонують?

Про це «Вчися.Медіа» розпитало в директорок кількох шкіл, а також ми поговорили з освітньою омбудсменкою Надією Лещик та юристкою, засновницею і головою громадської організації «Батьки SOS» Альоною Парфьоновою.

У методичних рекомендаціях МОН за вересень 2026-го йдеться про те, що на основі оцінки власної спроможності школа визначає базову модель навчання та альтернативні сценарії, між якими можна обирати залежно від безпекової ситуації.

Серед можливих моделей, які радять у міністерстві:

• очне навчання з переходом до укриття під час тривоги. До занять учнівство повертається після відбою;
• очне навчання з використанням укриття як освітнього простору (якщо тривоги часті або тривалі). У такому разі укриття має бути підготовлене для продовження навчання: із місцями для учнів і учениць, робочим місцем для педагогів/инь, освітленням, електроживленням та, за можливості, інтернетом;

«Це може бути продовження уроку, самостійна робота, читання, консультації, виконання проєктних чи дослідницьких завдань, повторення матеріалу або інші педагогічно доцільні активності», — ідеться в рекомендаціях МОН.

• поєднання очного та дистанційного навчання. Якщо школа не може безпечно прийняти всіх учнів і учениць одночасно, навчання можна організовувати за ротацією — для різних груп у різні дні, тижні, зміни або за іншим графіком;
• дистанційне навчання (якщо безпечне прибуття або перебування учнів у школі неможливе або якщо цього вимагає безпекова ситуація).

Згодом прем’єр-міністр Сергій Корецький додав: якщо укриття не дозволяє очно провести всі заняття, потрібно надавати пріоритет предметам математичної, природничої, мовно-літературної, громадянської та історичної освітніх галузей. Інші предмети можна вивчати дистанційно.

«Ми не можемо вимагати від дітей повноцінної концентрації на уроках, коли вони налякані й довго перебувають в укритті»

Для Наукового ліцею міжнародних відносин Університету митної справи та фінансів, що в Дніпрі, повітряні тривоги вже давно не виняток, а частина щоденної освітньої реальності, розповідає директорка закладу Наталія Власова. За її словами, колектив не сприймає безпекові виклики як проблему, яку можна просто перечекати. Тому вчаться організовувати освітній процес так, щоб він залишався безпечним, наскільки це можливо в умовах війни, і водночас якісним.

У ліцеї облаштували два укриття, де є невеликі навчальні кабінети й робочі місця для учнівства та доступ до Wi-Fi. Після оголошення повітряної тривоги всі переходять туди і продовжують заняття.

Директорка зауважує: коли навчальний час обмежений, виникає спокуса залишити тільки те, що вважається найважливішим для майбутніх іспитів або академічних результатів. Проте вона не підтримує механічного поділу предметів на важливі й другорядні.

«Ми не можемо виховувати дитину лише для складання тестів. Фізична культура, технології, мистецтво, громадянська освіта — це не додаток до «справжньої» освіти. Це складники розвитку особистості, її здоров’я, самостійності, творчості та здатності взаємодіяти з іншими. Особливо дивною видається ідея скорочувати фізичну активність у дітей, які через тривоги змушені багато часу проводити сидячи в укриттях із телефоном у руках. Рух у таких обставинах — одна з потреб дитячого організму», — наголошує Наталія Власова.

Учителька не заперечує, що за тривалих перерв у навчанні заклади мають визначати пріоритети. Утім, робити це, за словами директорки, потрібно на основі освітніх результатів, вікових потреб дітей і реальних можливостей організації навчання в укритті. Наприклад, у ліцеї передбачили різні формати роботи: рухову активність організовують там, де дозволяють безпекова ситуація та простір, а інтегровані уроки допомагають опрацьовувати споріднені теми з кількох предметів без дублювання змісту.

За словами Наталії Власової, найбільша проблема полягає в тому, що школи намагаються забезпечити звичайний освітній процес у надзвичайних умовах, через які:

• діти втрачають концентрацію, адже вони не можуть миттєво перемикатися між відчуттям небезпеки та навчанням. Навіть якщо дитина відкрила підручник або виконує завдання, це не означає, що вона повноцінно засвоює матеріал;
• порушується логіка уроку. Учителі/ки можуть витратити значну частину заняття на пояснення складної теми, а після переходу в укриття доводиться змінювати план, повертатися до попереднього матеріалу або переносити практичну роботу;
• укриття не завжди забезпечує належні умови для тривалого навчання. Навіть за наявності меблів, інтернету та технічного обладнання залишаються питання шуму, освітлення, вентиляції, температури, особистого простору та можливості повноцінно працювати; 
• виникає нерівність освітніх можливостей. Один заклад має обладнане укриття, стабільний інтернет і достатню кількість педагогів/инь. Інший змушений працювати в значно складніших умовах.

«Не забуваймо і про людський чинник. Учителі й учительки також живуть під обстрілами, хвилюються за власні родини, виснажуються фізично та емоційно. Але від них очікують стабільних результатів, виконання навчальних програм, психологічної підтримки дітей і готовності миттєво перебудовувати роботу.

Ми маємо чесно визнати: перебування в укритті під час уроку не дорівнює повноцінному засвоєнню навчального матеріалу. Присутність дитини на занятті та реальна якість навчання — різні показники. І оцінювати ефективність роботи школи лише за кількістю проведених уроків або виконаних годин у нинішніх умовах неправильно», — наголошує директорка.

У Київській гімназії східних мов №1 діти й педагоги/ні їдуть до закладу з різних районів столиці та області, тому будувати алгоритм на припущенні, що всі можуть швидко дістатися гімназії, не можна, каже директорка Оксана Проскура.

«Тож ми домовилися так: якщо до 10:10 не пролунав відбій, гімназія переходить на дистанційний формат. Якщо відбій лунає до цього часу, зберігаємо очний формат навчання. На дорогу після відбою передбачено 40 хвилин, але якщо хтось затримується, то ми ставимося з розумінням. Під час тривоги першочерговими залишаються безпека і перебування в укритті», — ділиться директорка.

Однак, зазначає Оксана Проскура, можливість розмістити людей в укритті ще не означає, що там є умови для одночасного навчання кількох класів. Потрібні простір, належне освітлення, вентиляція, можливість чути вчителя і зосередитися.

«Тому ми організували змішане навчання. Для 1–5 класів намагаємося зберігати сталий очний формат, наскільки дозволяє безпекова ситуація. Паралелі 6–11 класів чергують очне й дистанційне навчання. Так усі діти мають можливість приходити до гімназії, працювати з учителями й бачитися з однокласниками», — розповідає директорка.

Оксана Проскура також звертає увагу на неузгодженість вимог до навчання з реальними умовами. Зовнішні обставини змінилися кардинально, а від школи й далі очікують виконання програм і навчальних планів так, ніби заклад повністю керує своїм навчальним днем, зауважує вона.

«Після кількох перерваних уроків дитині потрібні пояснення, підтримка, час на повернення до складної теми. Вчительству треба з’ясувати, що засвоєно, а де залишилися прогалини. Це вимагає реалістичного темпу навчання і системної підтримки в подоланні освітніх втрат», — каже директорка.

Збільшується і навантаження на вчителів і вчительок, які залишаються з дітьми до відбою. Тривога, що розпочалася ще під час навчання, може тривати й після завершення робочого дня. А це додаткові години роботи, втома, хвилювання за власні родини.

Бо за словами «заклад визначає самостійно» стоїть конкретна людина. Вона теж може боятися, сумніватися, виснажуватися. І їй важливо знати, що засновник та органи управління освітою готові підтримати, каже директорка.

Складними, за словами директорки, залишаються питання прийняття дітей до школи зранку під час повітряної тривоги, коли ще не всі педагоги/ні на роботі, та передача дітей батькам, які хочуть забрати їх з укриття. Саме щодо таких ситуацій потрібен узгоджений порядок дій із чітким розподілом відповідальності, зауважує співрозмовниця.

Освітня омбудсменка Надія Лещик наголошує: керівництво не може змушувати працівників і працівниць приходити на роботу під час повітряної тривоги. Але є нюанс: зранку багатьом батькам теж потрібно йти на роботу, частина з них працює в службах швидкого реагування, цивільного захисту та охорони здоров’я. Не всі мають змогу з кимось залишити дитину. І нерідко, якщо дорогою розпочалася повітряна тривога, дитину все одно ведуть до закладу освіти.

«Я пропонувала ситуативний і добровільний підхід: директор зранку з’ясовує, хто з працівників може дістатися до закладу і прийняти дітей до укриття. Але важливо, щоб це не було примусом. Ми вже отримували повідомлення про випадки, коли працівники управлінь освіти перевіряли присутність педагогів у школах під час повітряних тривог. Такого не має бути. Ніхто не повинен змушувати працівників наражати себе на небезпеку», — акцентує Надія Лещик.

Водночас цей підхід, за словами омбудсменки, потребує додаткового опрацювання. Наприклад, у дитячому садку дітей має приймати саме педагогічний працівник, а не, скажімо, охоронець. Так само в школах: там до початку занять до укриття можуть прийти учні з різних класів, а вчитель, наприклад, лише один. Він не може починати заняття з усіма.

Алевтина Багінська, директорка ліцею № 34 імені Віктора Максименка Подільського району міста Києва, також акцентує на тому, що рекомендації перекладають відповідальність на керівництво закладів освіти.

«Ми ніколи від цієї відповідальності не відмовлялися, але в питаннях безпеки мають бути чіткі правила, зрозумілі алгоритми й визначені зони відповідальності. Я не можу видати наказ, який зобов’язуватиме вчителів і вчительок продовжувати навчання дистанційно під час повітряної тривоги поза укриттям. Так само не можна бути впевненими, що дитина, яка залишилася вдома, має доступ до безпечного місця», — каже директорка.

Коли оголошують повітряну тривогу, в ліцеї всі спускаються в укриття. Одне з них розраховане на 950 місць, інше — на 200. Щоб усі 1600 учнів і учениць помістилися, у закладі навчаються у дві зміни.

Менше укриття облаштували для учнівства початкової школи: там є місця для навчання та необхідні санітарні умови. У більшому укритті є окремі приміщення, обладнані мультимедійними дошками, екранами, проєкторами та комп’ютерами. Є інтернет, хоча його потужності не вистачає для одночасної роботи всіх учнів і учениць, тому в окремих кабінетах намагаються організовувати повноцінні уроки для тих класів, яким особливо важливо не переривати навчання, зокрема для 9-х і 11-х. В інших зонах діти зазвичай працюють асинхронно під супроводом учителів/ок.

Алевтина Багінська також наголошує, що якість навчання знижується в таких умовах. Щоби зменшити освітні втрати, вчителі й учительки розробили власні путівники уроків в Google. Там є тема, необхідна термінологія, схеми, посилання на відео та презентації. Завдяки цим матеріалам дитина може опрацювати урок навіть тоді, коли через повітряну тривогу залишається вдома. Такий формат у закладі використовують ще з часів пандемії COVID-19.

«Після вимушених перерв ми повертаємося до пройденого матеріалу, коригуємо календарно-тематичні плани й зосереджуємося на ключових темах. Під час канікул організовуємо компенсаторні заняття, предметні гуртки, індивідуальні та групові консультації — як очно, так і дистанційно», — ділиться Алевтина Багінська.

Юристка і голова ГО «Батьки SOS» Альона Парфьонова додає: у школах намагаються знаходити різні рішення, щоб діти могли продовжувати навчання в укриттях. Наприклад, облаштовують так звані лекторії, де учнівство слухає учителів/ок, записують матеріал у зошитах або телефонах.

«Щоб розв’язати проблему із шумом, педагоги й педагогині самостійно купують невеликі мікрофони, які кріплять біля вуха, і проводять уроки за їхньою допомогою. Але назвати таке навчання повноцінним освітнім процесом — складно», — ділиться експертка. На її думку, потрібна гнучкіша освітня програма, адаптована до умов воєнного часу.

«Ми вже розробили українознавчий компонент для дітей за кордоном, щоб вони могли підтримувати зв’язок з українською освітою. Однак досі не маємо достатньо чіткої системи, яка допомагала б організовувати навчання дітей, що залишаються в Україні й регулярно стикаються з повітряними тривогами, перебоями з електропостачанням та іншими перешкодами», — каже Альона Парфьонова.

Надія Лещик також говорить про потребу переглянути навчальні програми та адаптувати їх до умов воєнного часу. Однак це, за її словами, потребує комплексного перегляду освітнього процесу, адже зміни в програмах впливають і на розклад, і на кількість годин окремих предметів, і на педагогічне навантаження. Неможливо просто збільшити кількість годин одних предметів, не визначивши, як скорочувати інші.

Щоби зменшити освітні втрати, вважає омбудсменка, варто повернутися до обговорення можливості гнучкішого календаря навчального року. Наприклад, розглянути варіант, коли громади зможуть продовжити навчання в червні або розпочинати навчання раніше в серпні, щоб за потреби передбачити довші канікули в період, коли умови для навчання будуть складнішими. Однак такі зміни потрібно узгоджувати завчасно.

Надія Лещик переконана: системі освіти потрібен більш гнучкий формат організації навчання. Адже виконати всі чинні нормативні вимоги в умовах війни, особливо в прифронтових областях, важко. Наприклад, у частині шкіл укриття облаштовані в підвальних приміщеннях, де неможливо організувати освітній процес та харчування дітей. До омбудсменки надходять звернення про часткову відсутність освітнього процесу і про випадки, коли під час повітряної тривоги дітей виводили з укриття, щоб вони поїли.

«Це свідчить про те, що чинні вимоги не завжди враховують реальні умови, у яких працюють школи. Однак варто й розуміти, що освітній процес регулює низка законодавчих та інших нормативних документів, зокрема Санітарний регламент. І вони встановлюють жорсткі вимоги, від яких не може відступити навіть МОН. Тому тут важлива співпраця між різними органами влади», — зауважує Надія Лещик.

За її словами, надмірна гнучкість також може створювати можливості для зловживань. Потрібно чітко визначити, які вимоги є принциповими й незмінними, а де заклади освіти можуть отримати більше свободи в організації освітнього процесу.

«Універсального алгоритму для всіх шкіл бути не може, адже безпекова ситуація в регіонах дуже різна. І саме тому закладам освіти потрібна можливість гнучко організовувати навчання, не порушуючи базових вимог безпеки. Потрібно переглянути нормативні документи й визначити, які вимоги можна адаптувати до умов воєнного часу, а які мають залишатися незмінними. Важливо, щоб органи влади дослухалися до вчительства та директорів і директорок та зважали на їхні потреби», — підсумувала Надія Лещик.

Фото з особистого архіву співрозмовниць. Головне фото Артема Галкіна, передрук світлин суворо заборонено

Щоби бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.