«Потужностей їдалень не завжди вистачає, щоб нагодувати всіх дітей»: які є виклики в безоплатному шкільному харчуванні
З вересня 2026 року програму безоплатного гарячого харчування розширили на учнівство всіх шкіл України, які працюють очно або змішано. Раніше харчуватися коштом держави могли лише діти з пільгових категорій. З вересня 2025-го безоплатні обіди стали доступними ще й для учнівства початкових класів, а також 5–11 класів у прифронтових та прикордонних областях. І лише цьогоріч у програму включили решту шкіл. Але чи справді все працює так, як планували?
Відгуки про ініціативу різняться. Нещодавно соцмережі облетіла світлина обіду в одній із чернівецьких шкіл, де дітям подали сиру морквину, шматок хліба й запіканку. У коментарях батьки ділилися фото обідів зі шкіл своїх дітей: десь харчуванням були задоволені, десь — навпаки, скаржилися.
У самих закладах освіти говорять про перевантаження та брак потужностей харчоблоків, щоби прогодувати всіх учнів і учениць. Ускладнюють реалізацію програми й часті повітряні тривоги, які зривають освітній процес та через які частину продуктів доводиться списувати.
- Як у школах розвʼязують ці проблеми?
- Що загалом там кажуть про безоплатне харчування?
- І що варто вдосконалити?
«Вчися.Медіа» розбиралося в цьому матеріалі.
БЕЗОПЛАТНЕ ХАРЧУВАННЯ В ШКОЛАХ: ЯК ВСЕ ПРАЦЮЄ НА ПРАКТИЦІ
Програма безоплатного харчування для всіх учнів і учениць є частиною масштабної реформи шкільного харчування, ініційованої першою леді Оленою Зеленською. Загалом у 2026 році на безоплатні гарячі обіди в школах уряд спрямував понад 14 млрд грн, або 50 гривень на день на учня / ученицю початкової школи та 60 гривень — на учня / ученицю базової та профільної середньої школи. Загалом програма має охопити приблизно три мільйони дітей.
Як пояснював міністр освіти і науки Андрій Бутенко, державна субвенція покриває 70 % витрат на продукти, решту — зокрема доставлення та роботу кухарів — фінансують місцеві бюджети. Водночас, попри наявність фінансування, школи стикаються з низкою труднощів.
- Досвід Чернігова
«Ми розуміємо, що цією програмою держава намагається підтримати родини, які живуть в умовах війни. Але, на мою думку, під час упровадження ініціативи не до кінця врахували можливості самих шкіл. Зокрема, йдеться про потужності їдалень, кількість місць, працівників та обладнання. Одна річ — прогодувати 60 дітей, але що робити, коли їх 1400, а харчоблок вміщує лише 150?», — ділиться директорка Чернігівської гімназії № 3 Олена Яковчук.
Упроваджувати безоплатне харчування для всіх учнів і учениць там почали ще у вересні 2025 року, адже Чернігівщина є прифронтовим регіоном, на який уже тоді спрямовували відповідну субвенцію. Директорка розповідає: щоб організувати гарячі обіди для всіх, у їдальні збільшили кількість місць до 200, додавши столи й стільці. Але все одно організувати харчування одночасно для всіх дітей було неможливо. Тож учнів/иць групували за різними перервами.
«Торік навіть доводилося харчувати окремі класи перед першим уроком. Цього року ситуація ускладнилася через безпекові умови. Чернігів практично не живе без повітряних тривог, а періоди між ними іноді тривають лише кілька хвилин. Тому часто діти харчуються в укритті. На щастя, його простір дає нам змогу це зробити», — зауважує Олена Яковчук.
Для цього дітям видають їжу в одноразових контейнерах. Виделки й ложки сортують окремо: чисті прибори діти беруть перед їжею, а використаний посуд складають у спеціальні ємності. Оскільки контейнерів багато, учителі/ки й технічні працівники/ці допомагають розносити їжу в укриття.
«Але я вважаю, що педагоги не мають бути постійно залучені до такої роботи. Коли держава запроваджувала цю ініціативу, варто було одразу передбачити розширення штату їдальні, додаткове обладнання та посуд. Що більше ми залучаємо вчителів до роботи поза уроками, то менше часу вони можуть приділяти безпосередньо освітньому процесу», — наголошує Олена Яковчук.
Коли в закладі побільшало дітей, які харчуються, виникла проблема не лише з браком місць, а й з обробкою столових приборів. Їх недостатньо помити — потрібно ще й обробити паром, щоб дотримуватися гігієнічних вимог. А оскільки персонал кухні не встигав це зробити до приходу нової хвилі учнівства, закладу довелося купувати додаткові прибори й контейнери. До того ж через використання одноразових контейнерів суттєво збільшився обсяг сміття. Тому потрібно додатково організовувати його вивезення, зауважує директорка.
Крім цього, щоби продовжити харчувати дітей в укритті, потрібно не лише створити умови, а й змінити вимоги до шкільного меню, додає Олена Яковчук. За її словами, в умовах укриття була б доречнішою «зручна» їжа, як-от круасани з овочами та м’ясом. Але зараз частину таких продуктів не дозволяють використовувати через вимоги до меню. Тож, на думку директорки, ці вимоги теж мають ставати гнучкішими.
- Досвід Львова
Трансформувати розклад і потужність харчоблока довелося й ліцею «Оріяна» Львівської міської ради. Директорка закладу Ірина Коропецька розповідає: підготовку розпочали ще влітку, адже в закладі навчається 1350 учнів/иць, а харчоблок одночасно вміщує приблизно 200 дітей. Тому докупили столи й лавки, щоб збільшити кількість посадкових місць.
Також змінили розклад харчування. Класи розподілили за різними перервами й запровадили п’ятитижневе ротаційне чергування. Наприклад, якщо першого тижня учні й учениці п’ятих класів їдять на перерві о 10:10, то наступного тижня вони харчуються на іншій перерві й так далі. Тобто для когось гаряче харчування фактично припадає на сніданок, а для когось — на обід, але завдяки цій ротації діти не їдять постійно лише, наприклад, зранку.
«Харчування організовуємо за системою аутсорсингу, коли школа передає приготування їжі іншій компанії-підряднику. Оголошуємо тендер, його виграє один із надавачів послуг, який і забезпечує заклад харчуванням. Якщо торік у нашій школі працювали вісім людей на кухні, то цьогоріч їх 11. Завдяки цьому поки що справляємося з обсягом», — зауважує Ірина Коропецька.
Наразі в закладі харчуються 90 % учнівства. Діти стали частіше їсти гарячу їжу, менше купувати фастфуду чи чогось у магазинах, зізнається директорка. Тож, за її словами, позитивний вплив програми є, але реалізація потребує вдосконалення.
Водночас депутати Львівської міської ради звернулися до прем’єр-міністра й Кабінету Міністрів України з проханням усе ж переглянути програму безоплатного харчування 1–11 класів. Зокрема, просять врахувати реальну вартість якісного харчування та спроможність шкіл організувати його для всіх дітей. Невеликому закладу забезпечити харчуванням кількох сотень учнів/иць значно простіше, ніж великій міській школі, де навчається понад тисяча дітей.
«Ми підтримуємо саму мету державної політики — діти повинні мати доступ до якісного й безпечного харчування. Проте збільшення кількості безплатних порцій не означає покращення якості харчування. Тому вважаємо, що програму безплатного харчування учнів 1–11-х класів необхідно переглянути з урахуванням перших результатів її роботи: реального попиту серед школярів та можливостей конкретних закладів освіти, а також фактичної вартості якісного харчування», — ідеться у зверненні на сайті ЛМР.
- Досвід Києва
На недостатній потужності шкільних харчоблоків акцентує й директорка Печерського ліцею № 75 міста Києва Галина Поварчук. У її закладі навчається 500 дітей, а одночасно організувати харчування можуть лише для 200.
«Ми посунули столи, додали місця, намагаємося максимально використати простір, але це не розвʼязує проблему повністю. Особливо складно це в умовах повітряних тривог, коли навчальний час і так скорочується. Якщо ще й збільшувати час на харчування, це додатково впливає на тривалість уроків», — розповідає директорка.
Але оскільки в ліцеї змішане навчання й не всі діти одночасно приходять до закладу, поки там встигають нагодувати всіх. Кухня також працює за системою аутсорсингу. Водночас, як зауважує Галина Поварчук, навіть в одного постачальника якість харчування в різних школах може відрізнятися. Результат залежить від конкретних людей, які готують їжу.
«Кожен директор чи директорка, які зараз організовують харчування у великій школі, зробили чималий обсяг роботи. Це не питання одного дня. Адміністрації рахують потужність, переставляють столи, продумують розклади й стежать за дотриманням санітарних норм. Сама ініціатива мені подобається, але, на жаль, вона має чимало недоліків. Найбільший із них — невідповідність потужностей шкільних їдалень кількості дітей», — зауважує директорка.
Ускладнює ситуацію й те, що через тривалі повітряні тривоги школи не завжди можуть спрогнозувати, скільки дітей прийде на обід, але їжу потрібно приготувати заздалегідь. А під час повітряної тривоги діти переходять в укриття, де не завжди є можливість забезпечити харчування. У результаті частину продуктів доводиться списувати.
ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ШКІЛ — ОСВІТА, А НЕ ОБІДИ
Олег Фасоля, керівник напряму «Освіта на місцевому та регіональному рівнях» Шведсько-української програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні», зауважує: нині складається враження, що питання шкільного харчування поступово витісняє інші освітні пріоритети.
За всієї важливості здорового харчування, як на мене, ми не зовсім правильно розставляємо пріоритети. Головне завдання школи — організація освітнього процесу. Усе інше — безпека, харчування, комфортні умови перебування — це те, що має допомагати забезпечити його якість. Натомість зараз я бачу, що пріоритетом, про який часто говорять у соцмережах, на сайтах закладів освіти, державних установ, стають шкільні обіди. Але школа — це насамперед освіта.
Олег Фасоля
На його думку, відповідальність за організацію харчування варто максимально відокремити від роботи педагогічного колективу. Оптимальним варіантом він називає залучення спеціалізованих організацій. Адже коли керівництво школи змушене займатися укладанням угод на постачання продуктів, бракеражем готової й сирої продукції тощо, то часто на організацію освітнього процесу не залишається часу.
Крім того, Олег Фасоля говорить про нестачу працівників/иць їдалень. За його словами, відповідальність і навантаження на них не відповідають рівню оплати праці. За чинною системою тарифні розряди цієї та інших категорій працівників/иць значно відстають від розміру мінімальної заробітної плати. Це призводить до того, що підвищення до «мінімалки» фактично поглинає встановлені доплати.
Олена Яковчук також наголошує: перед запровадженням масштабних програм важливо спочатку створити для них відповідну інфраструктуру. Насамперед ідеться про безпечні простори, де діти можуть не лише навчатися, а й харчуватися. Тож, на її думку, перед розширенням програми безоплатного харчування варто було подбати про укриття, додатковий персонал, необхідне обладнання. І вже тоді працювати над формуванням культури здорового харчування.
«Сама ідея підтримки дітей і родин хороша, але її реалізацію потрібно було б краще адаптувати до реальних умов, у яких сьогодні працюють українські школи. Ми з колегами порахували: якщо взяти 14 мільярдів гривень, які виділяють на харчування, і порівняти цю суму з вартістю будівництва укриття на 1000 людей із власною їдальнею та свердловиною — це орієнтовно 200 мільйонів гривень, — то за ці кошти можна було б побудувати 70 таких укриттів по всій Україні. А якщо робити це щороку, то можна було б суттєво розширити мережу безпечних просторів. Тому, на мою думку, саме з цього варто було починати», — ділиться директорка.
Натомість Олег Фасоля ставить під сумнів доцільність однакової моделі безоплатного харчування для всіх дітей. На його думку, частина сімей може самостійно оплачувати харчування своїх дітей, тоді як державна підтримка насамперед потрібна тим, хто справді її потребує. Саме таку модель застосовують у більшості країн Європи: безоплатно годують тільки пільгові категорії, а решта купує обід або бере їжу з дому.
«Я вважаю, що в умовах війни в нас є нагальніші потреби. Ми вже бачимо, що уряд змушений запроваджувати фінансові обмеження через дефіцит бюджету. І тут є ризик, що організацію безоплатного харчування можуть перекласти з державної субвенції на місцеві бюджети, які цього точно не потягнуть.
На мою думку, варто більше інвестувати безпосередньо в освітній процес — нові технології навчання, лабораторії, програмне забезпечення, у те, що допомагатиме надолужувати освітні втрати й мінімізувати їхні наслідки. Саме якісний освітній процес має залишатися одним із ключових пріоритетів», — підсумував Олег Фасоля.
Фото з Magnific
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:
