Від доказу до коментаря: покрокова інструкція для учнівства щодо структурування есе

Як навчити учнівство писати якісний коментар, що демонструватиме заглибленість у тему та її ґрунтовний аналіз? Про це учасникам та учасницям Національного проєкту «Пишемо есе» розповідали американські тренери/ки: 

• Карла Траттмен, методистка, учителька мови, літератури та суспільних наук, членкиня правління National Writing Project у 2020–2025 роках, освітня лідерка;
• Кейсі Олсен, учитель англійської в середній школі, член National Writing Project. 

Із тексту ви дізнаєтеся:

• що таке якісний коментар та як спонукати учнівство до аналізу теми;
• які є чотири підходи до писання есе та які шаблони речень допоможуть увести коментар у текст;
• як таблиця-планувальник доказів і коментарів структурує текст.

Есе має складатися з декількох опорних блоків.

• Теза — твердження, яке можна підкріпити або спростувати доказами. Сильні тези є провокативними (викликають інтерес до обговорення), дискусійними (не є незаперечними фактами) та обґрунтованими (можна підтвердити надійними доказами).
• Сигнальні фрази — словосполучення, частина речення або навіть ціле речення, яке вводить цитату, парафраз або статистику. Така фраза зазвичай містить ім’я автора/ки чи джерела та пояснює, чому особа або установа є авторитетною в цій темі. Також сигнальна фраза допомагає встановити контекст для цитати.
• Докази на підтримку тези з прочитаних текстів чи досліджень.
• Коментарі, у яких учнівство осмислює докази, перелічує причини, чому вони правдиві, та доводить свою думку. Цей етап демонструє, наскільки глибоко учні й учениці розуміють тему та який аналіз можуть здійснити.

«Учителі вкладають різний зміст у поняття “коментар”: дехто називає це аналізом, хтось — інтерпретацією або критичним мисленням, але коментар охоплює усі ці поняття. Він має демонструвати особисту думку дитини на основі тлумачення доказів», — акцентує Карла Траттмен.

Часто, пояснює лекторка, учнівство намагається вгадати, що вчитель/ка хоче від нього почути, але не проводить ґрунтовної роботи з текстом та не може пояснити, як докази пов’язані з тезою есе. Натомість якісно написаний коментар виходить за межі простого підсумку доказів і пояснює їх важливість.

Читайте також

Розвиваємо в учнівства критичне та креативне мислення: добірка вправ

Карла Траттмен називає книги, у яких про це йдеться: «Вони кажуть, я кажу» Джеральда Граффа та Кеті Біркенстайн («They say, I say», Gerald Graff, Cathy Birkenstein), а також «Переписування» Джозефа Гарріса («Rewriting», Joseph Harris). 

«Джозеф Гарріс використовує метафору розмови, щоб запросити нас до переосмислення того, як ми говоримо про письмо та навчаємо йому. Він висуває ідею, що автори мають певні підходи до письма, зважаючи на те, що намагаються зробити своїм текстом. Варто змінити запитання до ваших учнів й учениць із “Що ти намагаєшся сказати цим текстом?” на “На що ти намагаєшся вплинути і що змінити своїм письмом?”. Це дає їм конкретику. Далі учнівство вирішує, чого хоче: протиставити свою думку іншому авторові чи просувати власний аргумент. У такий спосіб учні й учениці пишуть не самі — вони ведуть діалог з іншими авторами та читачами», — додає Карла Траттмен.

Лекторка наводить чотири підходи, які запропонував Джозеф Гарріс (професор англійської мови Делаверського університету, відомий автор книг із навчання письма). Джеральд Графф та Кеті Біркенстайн доповнили їх шаблонами речень, які подали у своїй книзі. Ці методи допомагають учням та ученицям знайти власний голос і висловити свої думки.

Передовсім необхідно дослідити розмову, яка вже триває довкола теми. Учні й учениці, зокрема, мають прочитати текст, до якого збираються апелювати, і зрозуміти позицію автора/ки.

«Учні й учениці висловлюють ідею тексту власними словами. Вони це роблять дуже добре, вміло перефразовують мову автора чи авторки», — зауважує Карла Траттмен.

За цього підходу учнівство:

• висловлює ідеї тексту власними словами;
• репрезентує текст і пояснює, як саме буде використовувати його в роботі. 

Три дії, які допоможуть на цьому етапі: 

1. описати задум автора/ки тексту власними словами; 
2. згадати основні слова або фрагменти тексту;
3. оцінити сильні й слабкі аспекти авторського погляду.

Шаблони речень, які можна використати:

• X визнає, що __________. 
• X погоджується з тим, що __________. 
• X стверджує, що __________. 
• X заявляє, що __________. 
• Люди сьогодні схильні вірити, що __________. 
• Багато людей припускають, що __________. 
• За словами X, __________. 
• У статті _____ X стверджує, що __________. 
• Хоч правда, що __________, це не обов’язково означає, що __________.
• Зосереджуючись на __________, X не помічає глибшої проблеми __________.

Інший підхід, який учнівство може використати — це розвиток основного твердження й охоплення широти думки. Він зміщує фокус уваги з тексту, який учні та учениці читають, на їхню думку.

«Цей підхід допомагає охопити щось нове й визнати, що ви використовуєте ідеї з іншого тексту для розвитку власної думки. Тут діти стають модераторами розмови, яку ведуть», — акцентує Карла Траттмен.

Лекторка наводить чотири способи, якими можна розвинути думку.

• Ілюстрування: використання інших текстів як прикладів для підтвердження думки.
• Апеляція до авторитету: залучення експертності або статусу іншого/ої автора/ки для підтримки своєї ідеї.
• Запозичення: використання ідей або термінів інших авторів/ок для осмислення теми.
• Розширення: надання власного бачення або інтерпретації понять чи ідей з інших текстів.

Які шаблони речень можна використати за цього підходу:

• X стверджує __________, і я погоджуюся, тому що __________. 
• X має рацію щодо __________, бо недавні дослідження показали, що __________. 
• Теорія X щодо __________ є корисною, адже вона підсвічує складну проблему __________. 
• Висновки, які X обговорює у __________, додають ваги аргументу про те, що __________. 
• Розвиваючи аргумент X, я хотів/ла б зазначити, що __________. 
• Я погоджуюся з __________, тому що мій досвід у __________ підтверджує це.
• Цим коментарем X спонукає нас __________.

Читайте також:

Стартує національний конкурс «Пишемо есе» для учнівства 8–10-х класів: як узяти участь

Протиставлення — це підхід, за якого учні й учениці пропонують інший спосіб мислення, що відкриває нові напрями для дослідження.

«Часто протиставлення передбачає залучення попередніх підходів. Наприклад, узгодження з позицією, як і протиставлення, можна використовувати для аргументації протилежної позиції, висловлення незгоди з поширеною думкою», — розповідає Карла Траттмен.

Зокрема, протиставлення:

• пропонує інший спосіб мислення;
• відкриває нові напрями для дослідження;
• часто охоплює раніше згаданий підхід «узгодження з позицією».

Протиставлення можна використовувати для:

1. аргументації протилежної позиції щодо питання або теми;
2. виявлення слова чи поняття, які текст залишає невизначеними або не досліджує;
3. незгоди з думкою, що є поширеною або переважає.

Які шаблони речень можна використати за цього підходу:

• X каже __________, і я не погоджуюся, тому що __________. 
• X помиляється, оскільки вона / він не враховує __________. 
• X не звертає уваги на __________ — важливий момент. 
• Зосереджуючись на __________, X не помічає глибшої проблеми __________. 
• Я не погоджуюся з поглядом X, що __________, бо, як показують нещодавні дослідження, __________. 
• Хоч я визнаю, що __________, та все ж наполягаю на тому, що __________. 
• Хоч я погоджуюся з X у тому, що __________, я не можу прийняти її / його головного припущення, що __________.

Перейняти підхід — це пропозиція до учнівства створити щось абсолютно нове. Часто діти використовують усі три попередні прийоми, що свідчить про високий рівень розуміння теми.

«Найкращі приклади застосування цього підходу можна побачити в музиці та кінематографі. Наприклад, коли ми слухаємо композицію і чуємо певні ноти класичних творів — або ж класичні твори стають основою для нової пісні. Щодо кінематографа — є чимало інтерпретацій, наприклад, класичного тексту Шекспіра “Ромео і Джульєтта”. У них пропонують новий підхід до ідеї, яку автор висловив у п’єсі», — пояснює Карла Траттмен.

Переймання підходу вимагає від дітей визнати вплив інших текстів на власне письмо, а також спонукає їх ставити в есе ті самі запитання до осмислення, що й автори/ки оригінальних творів.

Переймання підходу характерне тим, що:

• використовує інші тексти для створення чогось повністю нового;
• часто поєднує підходи узгодження з думкою (порозуміння), розвитку думки (переадресування) та протиставлення;
• приклади його застосування часто трапляються в музиці та кіно.

Переймання підходу передбачає, що автор / авторка має:

• усвідомити вплив інших текстів і власного досвіду;
• поставити собі ті самі запитання, що й інші автори/ки ставили у своїх текстах;
• відрефлексувати основні рішення, ухвалені під час створення тексту.

Які шаблони речень можна використати за цього підходу:

• Таке тлумачення піддає сумніву роботу тих критиків, які тривалий час вважали, що __________. 
• Нещодавні дослідження, подібні до цих, підсвітили __________, які попередні дослідження не розглядали. 
• Якщо ми маємо рацію щодо __________, тоді значними наслідками будуть __________. 
• Зрештою, моя мета — довести, що __________. 
• Досі ми говорили про __________. Але справжня проблема полягає в __________.

«Завдання вчителів та вчительок — допомогти учням й ученицям знайти правильний шаблон для писання, зважаючи на те, чого вони хочуть досягти своїм текстом», — додає Карла Траттмен.

Кейсі Олсен радить учителям/кам добирати дітям різні тексти за темами, а також робити позначки на полях чи в зошитах під час читання — це допоможе спланувати логічні пари доказів та коментарів пізніше. 

«Якщо ми детально розбираємося в темі на етапі читання, учні й учениці можуть ефективніше почати її обговорення на папері. Ми створюємо певну енергію довкола цієї теми, генеруємо в учнівства до неї інтерес. Активне письмо починається з того, що діти “говорять” на полях тексту — це пробуджує їхні голоси й допомагає перейти до написання першого варіанта власного тексту», — переконаний Кейсі Олсен.

Під час читання текстів діти мають виділяти цікаві для себе думки — це можна робити різними маркерами, записувати на полях запитання, які виникають у процесі, та додавати інші позначки, які допоможуть обговорити тему з класом.

Для структурування доказів та коментарів Кейсі Олсен радить намалювати схему, ознайомитися з якою можна на картинці нижче.

Запропонуйте дітям зафіксувати нагорі аркуша тезу, з якої вони починають писати есе. Далі хай запишуть у першій колонці доказ чи цитату з прочитаного/их тексту/ів, а в колонці поруч — коментар, у якому осмислюють наведений доказ.

Кейсі Олсен радить скористатися такими шаблонами речень для коментаря: 

• Цей доказ свідчить, що _____.
• Я все ще вважаю, що _______, але цей доказ змушує мене замислитися ______.
• Цей доказ змінив мою думку / погляди ______.
• Наслідком цього є те, що ________.
• Якщо поєднати ці докази, то _______.
• На перший погляд, цей доказ свідчить про те, що ____, але уважніше вивчення показує _____.

Докази, зауважує лектор, мають підтверджувати тезу, наведену у верхній частині сторінки, а коментарі — пояснювати, чому цей доказ важливий. Наприклад, він може допомогти автору/ці та читачеві/ці краще зрозуміти проблему або ж показати, як змінилася думка під впливом доказів.

Таких пар «доказ-коментар» можна записати декілька, але не багато, щоб не перевантажувати текст і не розсіювати думку, наголошує Кейсі Олсен. На папір цю табличку можна переводити послідовно й так вибудовувати логічну структуру розгортання доказів. Наприклад, Доказ 1, Коментар 1 + Доказ 2, Коментар 2 + Доказ 3, Коментар 3.

Таке планування, додає Кейсі Олсен, допомагає глибше осягнути тему та створює логічні зв’язки між доказами й тезою в одному абзаці.

«Національний проєкт: пишемо есе» реалізує ГО «Вчися» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в партнерстві з National Writing Project (США).

Над текстом працювали Катерина Бортняк та Ірина Троян

Фото Артема Галкіна, передрук суворо заборонений

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб
• Х, тредс, вайбер