Від мобільного садка до центру педагогічного партнерства: розповідаємо, як працюють нові типи дошкільної освіти

Закон «Про дошкільну освіту» набув чинності з 1 січня 2025 року. Крім змін у порядку зарахування дітей до садочків, робочому часі та педагогічному навантаженні вихователів, він передбачає і нові типи та форми дошкільної освіти.

Наприклад, тепер можна віддавати дітей у ясла з трьох місяців, створювати мобільні, сімейні та мінісадки, а батьки можуть отримати допомогу у вихованні малечі в центрах педагогічного партнерства.

Докладніше про нові типи дошкільної освіти, про те, як вони працюють та що потрібно, щоб запровадити їх у своїх закладах, розповіла Анастасія Коновалова, заступниця міністра освіти і науки України, під час вебінару, який організували швейцарсько-український проєкт DECIDE та Міністерство освіти і науки.

«Вчися.Медіа» зібрало основну інформацію в цьому матеріалі-конспекті.

• Садок

Це класичний тип організації дошкільної освіти. Він найбільше поширений в Україні і залишився без особливих змін. Такі садки наразі відвідує 740 907 дітей (займаються і в очній, і в дистанційній, і в змішаній формі).

• Ясла

Ще до ухвалення нового закону ясла відвідували понад 9 тисяч дітей  (такі дані надає Державна служба статистики на кінець 2024 року).   

109 дітей

до одного року

9524 дітей

до двох років

«Сьогодні ми переживаємо шалену демографічну кризу. Багато садків напівпусті. Єдиний спосіб зберегти мережу — це надавати послуги молодшим дітям, де це можливо. Інакше мережа не вистоїть перед демографічною кризою, яку дошкілля відчуває насамперед», — наголошує Анастасія Коновалова.

Новий закон дає змогу відвідувати ясла від трьох місяців і до трьох років. Водночас у групі має бути від п’яти дітей. Гранична кількість розподілена так:

• до 1 року — не більше від 5 дітей на вихователя/ку;
• 1–2 роки — не більше від 10 дітей на вихователя/ку;
• 2–3 роки — не більше від 15.

Також ясла можуть мати інклюзивні та спеціальні групи.

«Звісно, це не означає, що всім потрібно віддавати дітей у ясла з тримісячного віку. Це радше виняток, наприклад, якщо батькам потрібно виходити на роботу. А от з одного року, як ідеться в міжнародних дослідженнях, дитина вже цілком готова до відвідування ясельних груп», — додає заступниця міністра.

• Спеціальний садок

Цей тип садків можуть відвідувати діти з особливими освітніми потребами. Залежно від типів труднощів у групі може бути від 6 до 12 дітей. Також спеціальний садок може мати звичайні та/або інклюзивні групи, але тоді половина груп у ньому має бути виключно для дітей з ООП.

Крім цього, помічникам вихователів у таких садочках пропонуватимуть додаткові дні відпустки (розроблений проєкт постанови Кабміну передбачає від 7 до 14 додаткових днів).

• Центр педагогічного партнерства

Він передбачає обов’язкову участь батьків в освітньому процесі. Який вигляд це має на практиці? Мама чи тато приходять разом із дитиною на заняття, яке проводять кваліфіковані вихователь чи вихователька. Звісно, батьки можуть залишити дитину ненадовго, але не під час освітнього процесу. А вже з трьох років дитину можна лишити саму на кілька годин і під час занять.

Також у центрах батьки отримуватимуть професійні поради та психологічну допомогу:

«За законом центри педагогічного партнерства можна відкривати для сімей із дітьми від народження. Звісно, це не означає, що одразу після пологового будинку дитину приведуть у центр. Але, наприклад, це може бути корисно тоді, коли мама має післяпологову депресію і їй потрібна допомога в догляді за дитиною. Також у центрі вона може отримати фахову психологічну допомогу тощо», — пояснює Анастасія Коновалова.

Такий центр, наприклад, уже є в Запоріжжі. Там відвели окремий простір для робочих місць, де мами можуть попрацювати, поки їхні діти граються чи гуляють під наглядом вихователів. Якщо ж почнеться повітряна тривога чи дитина просто захоче до когось із рідних, то мати одразу зможе її забрати, адже перебуває неподалік, на території закладу. Водночас заступниця міністра наголошує, що батьки не мають права просто залишити дитину в центрі й кудись піти.

Крім цього, за словами Анастасії Коновалової, центри педагогічного партнерства:

• допомагають підготувати дитину до відвідування садочка.
• налагоджують контакт між батьками та вихователями;
• мають попит у прифронтових регіонах, де садочки закриті або працюють дистанційно через безпекову ситуацію.

А ще для закладів дошкілля це може бути гарною можливістю заробити додаткові кошти, адже центри педагогічного партнерства можуть пропонувати як платні, так і безплатні (коштом місцевої громади) послуги.

Читайте також:

Як центр педагогічного партнерства на Київщині допомагає дітям та батькам зростати разом

• Центр розвитку дитини

Його можуть відвідувати діти до 6–7 років, а також до 8 років, якщо це діти з ООП. Загалом у групі може бути від 5 дітей. Максимальна кількість:

• до 1 року — не більше ніж 5 дітей на вихователя/ку;
• 1–2 роки — не більше ніж 10 дітей на вихователя/ку;
• 2–3 роки — не більше ніж 15 дітей.

Освітній процес у закладах цього типу можна здійснювати за окремими напрямами Державного стандарту (за окремими парціальними програмами). Наприклад, центр може обрати лише англійську мову або ж розвиток мовлення й займатися з дітьми лише за цими напрямами.

«Батьки мають чітко розуміти, що такі центри пропонують не всебічний розвиток дитини, який забезпечують у садку та яслах, а лише певний напрям. Також додам, що центри розвитку дитини можуть працювати погодинно, мати чергові та сезонні групи», — акцентує Анастасія Коновалова.

• Мобільний садок

Це один із найбільш обговорюваних типів організації дошкільної освіти, які прописані в новому законі. Така форма надання освітніх послуг передбачає, що садок може бути організований:

• у транспортному засобі. Такий тип садків, за словами спікерки, уже функціонує в Херсонській області, куди за сприяння Фінляндії закупили автобуси для організації освітнього процесу. Анастасія Коновалова стверджує, що такий спосіб буде особливо актуальним для прифронтових регіонів, де частина садочків не працює;
• в адаптованому приміщенні (мобільна команда). У такому разі мобільність садка полягає в тому, що вихователі доїжджають до дітей.

«Особливо актуально це буде для гірських регіонів, де села віддалені одне від одного й не у всіх є садочки чи вихователі. У такому випадку працівники та працівниці можуть доїжджати туди. Час, який вони витрачають на дорогу, оплачується та входить у педагогічне навантаження, — потрібно лише адаптувати якесь приміщення для занять із дітьми», — розповідає Анастасія Коновалова.

Водночас вона наголошує, що мобільну бригаду або мобільний садок організовують тільки у випадку, якщо денна форма в садку або в яслах неможлива (наприклад, немає вихователів або ж кількість дітей замала).

• Сімейний (родинний) садок

Такий тип можна організувати родиною в індивідуальному житловому будинку (не квартирі) для своїх дітей і дітей, які не є членами сім’ї. Наприклад, садок можуть відвідувати, крім дітей власників будинку, діти їхніх друзів / сусідів. Також це єдиний тип дошкільного закладу, де можуть бути цілодобові групи з необмеженою кількістю днів на місяць.

Усі інші типи садків, як пояснює заступниця, мають додатковий регламент щодо часу: у цілодобових групах дитина може перебувати не більше ніж 10 днів на місяць. Водночас у сімейному садку такого обмеження немає, оскільки завдяки наявності родинних зв’язків діти більше відчуватимуть відповідну атмосферу.

«Наскільки такий тип буде актуальним та потрібним, покаже час. На сьогодні в нас немає жодного садочка, який би відповідав двом критеріям: наявність родичів та приватний житловий будинок», — додає Анастасія Коновалова.

Вона наголошує, що вимоги до організації освітнього процесу в сімейному садочку такі самі, як і в інших закладах. Тобто, наприклад, мама має бути вихователькою або найняти вихователя/ку як фізична особа-підприємець. Сімейний садок — це ліцензований вид діяльності. Просто так зібрати дітей у будинку й проводити якісь заняття — це не те, що передбачає така форма дошкілля.

• Мінісадок

Це садок, де може перебувати до 5 дітей одночасно (+1 дитина в межах дозволеного збільшення на 20 %). Такий тип можна організовувати для дітей від народження до 6 (8, якщо дитина з ООП) років.

«Мінісадок — це, по суті, спроба легалізувати діяльність нянь із профільною освітою. Така няня може організувати догляд і навчання для групи до п’яти дітей одночасно. Для цього передбачено спрощені норми. Мінісадок може функціонувати навіть у квартирі, узятій в оренду та спеціально переобладнаній під потреби дошкільного закладу.

Водночас це ліцензований вид діяльності, який підлягає всім стандартним перевіркам із боку державних органів: санітарних служб, поліції, ліцензійних комісій та інших відповідальних інстанцій», — пояснює Анастасія Коновалова.

А що із санаторними садками й закладами дошкільної освіти компенсаторного типу?

Новий закон їх не передбачає, тож такі заклади потрібно перепрофілювати або в садки, або в спеціальні садки.

«Найімовірніше, це будуть просто садки зі спеціальними, інклюзивними й звичайними групами. Закривати такі заклади немає потреби, однак важливо чітко визначити, які саме групи працюватимуть: де буде спеціальна група, де звичайна, а де інклюзивна. Просто тепер ці заклади більше не називатимуться санаторними чи компенсаторного типу», — додає заступниця міністра.

Однак це будуть повноцінні заклади дошкільної освіти, які організовують свою діяльність відповідно до типів, передбачених чинним законодавством, про які йшлося вище. Засновники та керівники закладу самі обиратимуть, які типи груп доцільно впроваджувати з огляду на потреби дітей і можливості установи.

1. Внести зміни до статуту. За словами Анастасії Коновалової, його треба змінити абсолютно кожному закладу дошкільної освіти. Загалом на це є п’ять років, один із яких уже минув після ухвалення нового закону. Приклади статутів у МОН обіцяють розмістити на своєму сайті трохи згодом.
2. Для реорганізації сільського садка також необхідно провести рік публічного обговорення.
3. Для реорганізації спеціального садка або дошкільного підрозділу спеціального закладу загальної середньої освіти потрібне і публічне річне обговорення, і погодження з боку МОН проєкту відповідного рішення засновника (перелік документів для погодження є в наказі МОН № 101 від 27 січня 2025 року).

Новим законом передбачено такі форми:

• Очна (денна).
• Дистанційна: на такій формі взаємодію з батьками теж зараховують як педагогічне навантаження. У всіх інших формах педагогічне навантаження — це безпосередньо робота з дітьми.
• Мережева: кілька суб’єктів освітньої діяльності об’єднуються, щоб організовувати освітній процес. Таку форму, наприклад, застосовують у Житомирі, де садки, які розташовані біля позашкільних центрів, співпрацюють із ними, водять туди дітей на різні гуртки. Але в разі такої співпраці потрібно укласти договір між двома надавачами освітніх послуг. Також потрібна згода батьків. Вони можуть самостійно оплачувати певні послуги, як-от гуртки, або ж їх може оплачувати громада.
• Сімейна (домашня): передбачено, що дитина не ходить у садочок, а батьки вдома самостійно надають їй дошкільну освіту.
• Педагогічний патронаж (до 5 дітей): традиційно цю форму забезпечували дітям з ООП, однак тепер вона доступна абсолютно всім дітям. Педагогічний патронаж передбачає, що вихователь або вихователька відвідують дітей удома.

«У деяких населених пунктах просто неможливо відкрити повноцінні дитячі садки з огляду на безпекову ситуацію, але потреба в дошкільній освіті залишається надзвичайно великою. Саме тому там практикували альтернативну форму роботи: вихователі збирали невеликі групи дітей у себе вдома або приходили до них додому. Якщо раніше це було складно назвати законною практикою, то тепер така форма визнана офіційно», — додає Анастасія Коновалова.

Важливо! Змішану форму навчання закон не передбачає. Однак її можна реалізувати через дві офіційно визначені форми: денну та дистанційну. Тобто частина занять може проходити очно, інша — онлайн. І хоч юридично така модель не називається «змішаною», це не забороняє організовувати освітній процес саме так.

Потрібно лише чітко зафіксувати: які заняття проводитимуть у денній формі, який у них графік, і які — у дистанційній.

У новому Законі України «Про дошкільну освіту» також з’явилося поняття «суб’єкт освітньої діяльності». Що це означає? Якщо раніше дошкілля ділилося на заклади дошкільної освіти (ЗДО) та школи, які могли мати дошкільний підрозділ у своїй структурі, то сьогодні будь-яка юридична особа, а також фізична особа-підприємець, яка відкрила ФОП, може організувати садок будь-якого типу, передбаченого законом.

«Суб’єктом освітньої діяльності може бути хоч заклад вищої освіти, хоч місцева пекарня, які хочуть відкрити садок для дітей своїх працівників. У такому разі вони змінюють статут, організовують простір відповідно до всіх норм, отримують ліцензію і стають суб’єктом освітньої діяльності», — пояснює Анастасія Коновалова.

Тепер будь-яка юридична або фізична особа-підприємець може організовувати дошкільну освіту, але виключно за умови отримання ліцензії. Водночас, як іншим ЗДО, таким суб’єктам освітньої діяльності потрібно буде дотримуватися Санітарного регламенту, Державних будівельних норм та інших нормативно-правових документів, які регулюють роботу дитячих садків.

Серед інших змін, які закладені в новому законі, — максимальна кількість дітей на вихователя/ку, додає заступниця. У групі може бути від 5 до 20 дітей, якщо це група від 3 до 6 років. Перевищити наповнюваність групи можна, але не більш ніж на 20 % з відповідною доплатою для вихователів.

А що робити, якщо в групі 40 дітей? У такому разі, за словами Анастасії Коновалової, потрібно вводити додаткову штатну одиницю вихователя/ки й помічника/ці. Навіть на 25 дітей уже мають бути додаткові вихователь або вихователька в групі.

«Але буває так, що просто нема кому працювати. Сьогодні наші садочки навіть на ту кількість груп, які є, не мають достатньо вихователів. Якщо нікого не вдається знайти, тоді вихователь, який працює в групі на 40 дітей, може працювати за суміщенням посад. Це дає змогу розширити обов’язки вихователя або виховательки, за які він чи вона одержуватиме відповідну доплату», — розповідає заступниця міністра.

Ще більше актуальних новин зі сфери дошкілля ви можете знайти в окремій рубриці на сайті «Вчися.Медіа», а також на спеціально створеному каналі МОН та ЮНІСЕФ — НУМО.

Фото з фейсбук-сторінки Євгенії Смірнової, Центру педагогічного партнерства «Бейбі клуб» на Київщині та Freepik