Як бути батькам, якщо школа змінює статус і стає початковою, гімназією чи ліцеєм

«Наша школа навчала з 1-го до 11-го класу, а тепер стала початковою. Мої діти вчаться в 3-му та 6-му класах, і через рік молодшого сина треба точно переводити в іншу школу, бо набір до 5–х класів припинився ще у 2024–2025 навчальному році. Старший може довчитися до 9-го класу, але не хотілося б водити дітей у різні школи району.

Нас попереджали, що такі зміни можливі. Але жодних зборів для батьків на загальношкільному рівні не проводили. Шкіл на районі багато, але, на жаль, ніхто звідти не прийшов і не розповів, чому варто йти до них», — розповіла мама двох школярів Марія Брикимова.

Насправді школи, де діти вчаться з 1-го до 12-го класу, будуть радше винятками, ніж правилом (наприклад, у гірських чи сільських громадах, де неможливо організувати підвезення до відокремленого ліцею тощо).

Реформа профільної школи передбачає, що учнівство 10–12-х класів має навчатися в ліцеях. Це структурно відокремлені від початкової та середньої школи заклади освіти, у яких учні й учениці обиратимуть профілі та матимуть курси за вибором. Ліцеї готуватимуть учнівство до вступу в університети.

Початкова школа (1–4-ті класи) та гімназія (5–9-ті класи) можуть працювати як один заклад або як окремі. Наразі громади визначаються зі статусами шкіл: хто з них буде початковими школами, а хто — гімназіями й ліцеями. До 2027 року нова мережа початкових шкіл, гімназій та ліцеїв має бути повністю сформована, бо у 2027–2028 навчальному році 9-ті класи, які вчаться за програмами «Нової української школи», мають перейти в 10-ті класи профільної школи з вибором профілів та курсів. Або ж піти іншим шляхом — здобувати освіту та професію водночас у професійних коледжах. 

Щоб усі етапи профільної реформи рухалися вперед, школи та громади мають розповідати учнівству, батькам та вчительству про всі зміни та з чим вони пов’язані. Якщо такої комунікації немає, тоді батьки відчувають розгубленість (як-от Марія Брикимова), а це підриває довіру до будь-яких змін.

• Як саме школи й громади мають розповідати батькам про реорганізаційні зміни; 
• як знайти іншу школу, якщо в тій, де вчаться діти, змінився статус;
• де шукати інформацію про вільні місця; 
• чи діятиме принцип територіального обслуговування для ліцеїв?

Відповісти на ці та інші питання «Вчися.Медіа» попросило Олену Северенчук, стратегічну кураторку проєкту «Зміст».

— Коли школи, які змінюють статус, мають повідомити про це батькам? Умовно кажучи, наскільки завчасним має бути таке повідомлення та початок комунікації?

— Що раніше починається якісна комунікація з батьками — то краще. Якщо громада вже визначилася зі своєю освітньою мережею або це рішення майже фіналізовано, можна й потрібно комунікувати про це з батьками.

Формуванням і затвердженням мережі займається місцева влада, а не Міністерство освіти і науки. МОН визначає засади, умови (наприклад, про мінімальну наповнюваність академічних ліцеїв), дає рекомендації, але рішення щодо мережі закладів освіти — на громаді. А отже, і комунікація має відбуватися щонайперше на цьому рівні, а також на рівні закладу освіти між адміністрацією й батьками.

Забагато комунікації не буває, тому я б рекомендувала доносити інформацію всіма можливими каналами: електронним листом від директора на батьків із поясненнями; покликаннями на матеріали, які допоможуть краще зрозуміти суть змін; провести батьківські збори офлайн і онлайн тощо. 

Батьки мають розуміти, як ці зміни торкнуться їхніх родин і які варіанти вони мають.

Будь-які незадоволення і конфлікти — від недостатньої комунікації. Щойно ми починаємо говорити з батьками, пояснювати причини й переваги, усе поступово налагоджується. Особливо з огляду на те, що зміни через пониження ступеня закладу освіти стосуються, як правило, старшокласників, які навчатимуться в академічних ліцеях або професійних коледжах. Для них створюють окремі освітні осередки, з якісними лабораторіями, своєю екосистемою. Ця комунікація часто ресурсно та емоційно затратна, утім, без неї неможливо.

— До кого можуть звернутися батьки, щоб дізнатися, у яку школу перевести дитину (скажімо, дитина вчиться у 8–9-му класі, а школа стає гімназією)? На яких ресурсах шукати таку інформацію?

— Нині дуже мало громад затвердили свою освітню мережу. І наразі немає, наскільки мені відомо, жодного єдиного ресурсу, де інформація про зміну статусу закладу освіти була б доступною. Утім, така інформація з часом має зʼявитися на сайтах обласних, міських, районних департаментів та управлінь освітою.

— Який алгоритм переведення зі школи в школу для учнівства 1–9-х класів, наприклад, якщо школа стає ліцеєм і має «вивести» зі своєї структури початкову й базову ланки.

— Із цим запитанням краще звертатися безпосередньо до управління освітою громади. Але такий алгоритм багато років залишається незмінним: родина забирає документи з одного закладу освіти й приносить до іншого. Пише заяву на зарахування до школи, надає свідоцтва успішності й інші документи, необхідні для зарахування. Якщо школа має вільні місця — дитину зараховують.

Деякі заклади освіти, найчастіше ліцеї, мають право (за своїм статутом) проводити вступні іспити й зараховувати за результатами успішності їх складання. Наразі більшість ліцеїв приймають учнів на навчання до 8-го, 9-го або 10-го класу.

— Які саме документи треба зібрати для переведення в іншу школу?

— Для зарахування дитини до закладу загальної середньої освіти (школа, ліцей, гімназія) необхідно подати такі документи:

• заява одного з батьків (або опікунів) про зарахування; 
• свідоцтво про народження дитини (оригінал та копія);
• документ, що підтверджує місце проживання дитини або одного з її батьків (для першочергового зарахування до школи за територією обслуговування — це стосується лише гімназій та початкових шкіл);
• медична довідка форми № 086–1/о про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду;
• медична довідка про щеплення (форма № 063/о);
• особова справа (якщо дитина переходить з іншого закладу освіти);
• документ про освіту (для вступу до ліцею або гімназії — свідоцтво про базову середню освіту, якщо дитина вступає після 9-го класу).

— Як бути батькам, якщо в ліцеях немає вільних місць (для вступу до 10-го класу)?

— Реформа профільної школи передбачає два треки для учнів й учениць після закінчення 9-го класу: вступ до академічного ліцею або професійного коледжу.

Реформа профтехів активно триває, уряд докладає значних зусиль і інвестує кошти в їхнє осучаснення, інфраструктуру, матеріальну базу. Ми маємо зламати радянський стереотип, буцімто в профтехах навчатися непрестижно. Це чудова можливість опанувати професію і швидше вийти на ринок праці. До того ж після професійного коледжу, як і після академічного ліцею, за бажання можна вступити до будь-якого закладу вищої освіти.

Ми маємо кейси профтехів, трансформації яких надихають. Наприклад, Львівський професійний коледж готельно-туристичного та ресторанного сервісу, куди є черги на вступ, Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту, Тернопільський коледж із посиленою військовою підготовкою. Мало хто знає, що Projector Institute, який є приватним і навчає таких креативних напрямів, як графічний дизайн, dev&data science, маркетинг, візуальне мистецтво — це теж за своєю суттю профтех. Бо, погодьтеся, для опанування цих професій не потрібно чотири роки навчатися на бакалавраті.

Другий трек — вступ до академічного ліцею, він найкраще підійде тим підліткам, які мають високу мотивацію до навчання і демонструють сильні академічні результати. Тим, хто має інтереси в науці, IT, технічних і гуманітарних сферах і хоче в майбутньому вступати до університету.

Місце або в академічному ліцеї, або в професійному коледжі знайдеться абсолютно кожній дитині. Це передбачено законодавством. Після 9-го класу дитина не може припинити навчання. Здобуття документа про повну загальну середню освіту в Україні є обовʼязковим.

Утім, звісно, є ймовірність, що низькі результати успішності після 9-го класу не дадуть змоги вступити саме до того академічного ліцею, до якого хоче підліток. Ліцей, на відміну від гімназії, не зобов’язаний зараховувати на навчання всіх охочих. Це зумовлено тим, що навчання в такому типі закладу освіти передбачає від учнівства певного рівня підготовки, схильностей до вивчення тих чи тих предметів.

До того ж ліцей може не мати профілю, за яким хотів би навчатися підліток. Щоб відповідати різним запитам, у громадах створюють мережу академічних ліцеїв. Ліцей може мати як вузький профіль (скажімо, природничо-математичний або гуманітарний), так і бути багатопрофільним та охоплювати різні напрями. Вступ буде можливим до декількох ліцеїв одночасно, як це нині відбувається із закладами вищої освіти після закінчення 11-го класу. І невступ до одного ліцею не означає, що так само буде й з іншими. Варто розглядати різні варіанти та сценарії.

Якщо жоден із ліцеїв у громаді не відповідає запитам підлітка або якщо підліток не вступив до жодного з тих, які є доступними, професійний коледж — це точно не гірший, а часто й кращий варіант.

Читайте також:

Куди вступити після 9-го класу — розбираємо основні варіанти

— Чи працюватиме надалі принцип, що школа приймає до себе учнів  й учениць за територією обслуговування? Чи це залишиться актуальним лише для початкових шкіл та гімназій?

— Принцип територіального обслуговування, закріплений у законі «Про повну загальну середню освіту», не розповсюджується на академічні ліцеї та професійні коледжі й стосується лише початкової та базової ланок освіти.

Принцип вибору ліцею, який близько до дому, – точно не найкращий, коли йдеться про профільне навчання. Він, безумовно, актуальний для дітей молодшого шкільного віку, бо тривале добирання до й зі школи є фізично й емоційно складним для малюків. Утім, 15–18-річні підлітки цілком можуть витратити більше часу на логістику, аби опинитися у «своєму» середовищі.

У закладі, де є сучасні лабораторії для вивчення фізики, хімії, біології, де вчителі заточені під викладання профільних предметів, де ти з тими, хто, як і ти, пристрасно любить математику чи літературу, декілька зупинок громадським транспортом або 30-хвилинна поїздка шкільним автобусом точно варті, аби навчатися того, від чого ти справді кайфуєш. І навіть проживання в гуртожитку (а більшість професійних коледжів і чимало академічних ліцеїв пропонують таку опцію) теж цього варті.

— На що б ви радили звертати увагу батькам, обираючи школу для 1-го, 5-го й 10-го класу (близькість, формат навчання, вчителі, профілі / допрофілі тощо)?

— Родинам, які обирають початкову школу, я завжди раджу скласти перелік із 5–6 шкіл і йти спілкуватися з адміністрацією і вчителями. Майже всі школи сьогодні — як державні, так і приватні — проводять дні відкритих дверей, де розповідають, за якими програмами працюють, знайомлять з учителями. Важливо відчути, що ваші цінності й запити суголосні із цінностями, які пропагує школа, і з підходами, які вона впроваджує. Школа не може підлаштовуватися під кожен запит мами чи тата, але батьки мають право обрати ту школу, яка їм відгукується, яка є найкращою для дитини. З поправкою на «якщо ця школа поза зоною вашого територіального обслуговування і якщо в ній є вільні місця». Для батьків, які розглядають варіанти приватної освіти, вибір усе ж ширший.

У початковій школі найголовніше для дитини — емоційна безпека. А зараз, в умовах війни, і фізична теж. Тож якісне укриття — один із важливих критеріїв. Близькість до дому теж важлива. Утім, лише в тому випадку, якщо зі школи є кому забирати дітей. Для багатьох батьків зручнішою є школа, яка поруч із роботою, адже не всі комунальні школи пропонують групи подовженого дня і не всі батьки мають розкіш закінчувати роботу о 17:00. До речі, школа повного дня — теж один із вагомих критеріїв.

Як на мене, у критеріях вибору школи для 5–6-класників мало що відрізняється від 1–4-х класів. У багатьох освітніх системах світу це все ще початкова ланка. А от далі варто орієнтуватися на особливості дитини, її схильності й бажання. Завдання базової школи — навчити вчитися, критично мислити, захопити предметами, зрозуміти свої сильні сторони й розвивати їх.

На середовище і вчителів, які викладають профільні предмети. На результати, які показує школа. І це не лише, а часто й зовсім не про результати ЗНО/НМТ, а про те, що говорять учні, які там навчаються, чи панує в закладі взаємоповага, чи толерують там «різності», чи цікавий і розмаїтий вибір предметів і курсів вільного вибору, чи є можливість давати адміністрації зворотний звʼязок, чи залучають учнів до ухвалення рішень, чи зважають на їхні запити, якою є модальність взаємодії з вчителями, чи розвивають мʼякі навички, чи реалізують проєкти, волонтерять тощо. Чи вони, зрештою, щасливі.

Потрібно збирати відгуки та спілкуватися з тими, для кого школа створює найбільшу цінність, заради кого працює — з її учнями.

І головна порада, яку я, як мама, хотіла б дати батькам: дослухайтеся до своїх дітей, говоріть з ними, шукайте найкращі для них варіанти й не бійтеся, якщо в цьому є потреба, змінювати школу. Бо наші діти заслуговують на найкраще. А «найкраще» для кожної дитини своє.

Фото Canva