Як розвивати читацькі вміння в учнівства: дієві техніки

Читацька компетентність — це не просто вміння читати, а передусім здатність людини розуміти, аналізувати, критично осмислювати й інтерпретувати письмові тексти. Утім, часто учні й учениці мають із цим труднощі. Серед типових проблем:

• переказування тексту замість його аналізу;
• плутання фактів і суджень;
• складнощі в роботі зі структурованими й перерваними текстами;
• труднощі з формулюванням власної думки про прочитане тощо.

Як цьому зарадити й навчити учнівство читати вдумливо та аналізувати інформацію в різних типах текстів? Про це в межах тренінгу Національного проєкту «Пишемо есе» для 5-х класів від ГО «Вчися» розповів Василь Терещенко, заступник директора Українського центру оцінювання якості освіти, кандидат філологічних наук. Публікуємо короткий конспект його виступу. Далі — пряма мова спікера.

Розвивати читацькі вміння потрібно послідовно, адже складні читацькі дії спираються на базові. Тож роботу з текстом варто вибудовувати як поступове ускладнення й не переходити до складного, доки учнівство ще невпевнено працює з простим.

Загалом читацький процес виглядає так:

1. Спочатку учні та учениці вчаться знаходити явну й неочевидну інформацію в тексті.
2. Далі формулюють прості та комплексні висновки.
3. Визначають мікротеми, основну думку й узагальнюють кілька ідей.
4. Інтерпретують інформацію і встановлюють зв’язки між її фрагментами.
5. І зрештою аналізують зв’язок між змістом, формою і призначенням тексту.

Системна робота має охоплювати не лише художні тексти, а й ті формати, з якими діти стикаються в навчанні та повсякденному житті: інструкції, новини, реклама, оголошення, графіки — адже різні тексти потребують різних способів читання.

Коли дитина читає повість, вона приблизно розуміє, чого очікувати: у тексті будуть сюжет, герої, початок, розвиток і завершення подій. Так само, відкриваючи рекламний буклет чи статтю в журналі, потрібно розуміти, як вони побудовані та де шукати потрібну інформацію.

Водночас читання не має залишатися завданням уроків української мови чи літератури, бо тоді маємо ситуацію, коли учень чи учениця приходить, наприклад, на урок природознавства, отримує параграф на 10 сторінок — і не вміє вибрати з нього потрібну інформацію: ніхто системно його чи її цього не вчив.

Така сама ситуація виникає на уроках математики чи інших предметів, де діти працюють із таблицями. Табличні формати часто здаються вчительству чимось очевидним і зрозумілим — насправді ж дітей потрібно навчити правильно читати й аналізувати навіть їх: розуміти, що таке шапка таблиці, а що таке боковик, як читати інформацію в комірках, що утворюються на перетині рядків і стовпців.

І тут постає проблема: «мовники» переконані, що учні й учениці мають навчитися цього на інших предметах, тож зосереджуються суто на художніх творах, а вчителі та вчительки природничих дисциплін вважають, що робота з текстом є завданням «мовників». У результаті діти залишаються необізнаними. Подолати цю проблему можна тільки спільними зусиллями — коли кожен учитель і кожна вчителька допомагає дитині розвивати читацьку грамотність, показуючи, що читати, розуміти та аналізувати інформацію — важливо й корисно на всіх предметах.

Саме тому важливо:

• чергувати художні й інформаційні, сюжетні й безсюжетні тексти;
• працювати з інструкціями, рекламними текстами й медіатекстами;
• учити читати таблиці, схеми, графіки, рисунки, заголовки й інфографіку;
• актуалізувати інші читацькі стратегії на різних уроках для формування стійких навичок;
• поєднувати індивідуальне читання, обговорення в парах і спільне структурування інформації в групах.

Читайте також:

4 творчі вправи на розвиток креативного письма в школі

Перш ніж переходити до формування в учнівства вміння використовувати складні техніки читання, варто продіагностувати, із чим саме мають труднощі учні та учениці. Це допоможе спланувати подальшу роботу, визначити, яка саме читацька дія спричинила труднощі, та відпрацювати відповідне вміння.

Для цього можна застосувати тест на зразок TOWRE (Test of Word Reading Efficiency) — це стандартизований інструмент, який використовують для оцінки швидкості й точності читання. Він складається з двох основних частин, кожна з яких має обмеження за часом (45 секунд):

1. Sight Word Efficiency (SWE) — ефективність читання реальних слів. Тут можна перевірити, як швидко дитина розпізнає знайомі слова. Список починається з дуже простих і коротких слів («на», «це», «він»), які поступово стають довшими і складнішими за структурою («корова», «світлофор», «інструктивний» тощо).

Для перевірки візьміть секундомір, запропонуйте дітям читати список згори вниз якомога швидше, але правильно. Зафіксуйте слово, на якому дитина зупинилися через 45 секунд. Наступного разу запропонуйте дитині «побити» свій рекорд, не втрачаючи чіткості вимови.

2. Phonetic Decoding Efficiency (PDE) — друга частина цього тесту, яка за схожим принципом перевіряє ефективність фонетичного декодування, тобто здатність прочитувати незнайомі слова, пов’язуючи буквений образ таких слів зі звуковим.

У цій частині — так звані псевдослова, які не мають значення, але відповідають правилам мови («са», «милако», «тлідотор»). Важливо не намагатися вгадати «справжнє» слово. Наприклад, якщо написано «бост», не треба вимовляти «пост». Ця частина тесту допомагає побачити, чи не має дитина труднощів із декодуванням, зокрема тих, які можуть бути пов’язані із дислексією.

Такий тест можна провести на початку навчального року, а потім повторити на старті другого семестру й порівняти результати. Це простий спосіб побачити, чи змінюється ситуація і кому з учнів й учениць потрібна додаткова підтримка — не просто пов’язана з розвитком складних навичок читання, а з формуванням елементарних читацьких дій декодування буквеного ряду.

Важливо! Інструменти й методика TOWRE не адаптовані українською мовою, однак загальну концепцію цього тесту можна використати як приклад для розроблення власних інструментів. Є інша методика, доступна українською мовою, — «Багатомовна батарея для оцінювання раннього розвитку читання та письма: українська версія» (авторки — Вікторія Кіщак, Марина Мікулайова, Сильвія Дефіор, Габрієла Сейдлова Малкова та Маркета Караволас). Більше матеріалів із цієї методики можна знайти тут.

Ще один інструмент — тест на легкість читання, подібний до того, який використовують у міжнародному дослідженні PISA. Його суть полягає в тому, що дітям пропонують приблизно 20 коротких речень (по чотири-шість слів), серед яких частина має сенс, а частина — ні. Наприклад:

• «Зелена машина їде по широкій дорозі».
• «Зелена машина їсть пухнасті окуляри».

Учень або учениця має визначити, чи є кожне речення осмисленим, а вчитель або вчителька фіксує час виконання та кількість правильних відповідей. Такий тест показує не лише те, чи дитина розпізнає букви й читає слова. Тут потрібно зрозуміти зв’язки між елементами речення, його семантику. Результати PISA свідчать, що учні та учениці, які мають труднощі з розумінням таких простих речень, істотно гірше виконують завдання на читання повноцінних текстів.

Навіть такі прості діагностичні тести, зразки яких згадано вище, допомагають зрозуміти, чи проблема дитини полягає у швидкості читання, декодуванні, розумінні слів, чи у встановленні смислових зв’язків у реченні. І тоді можна точніше визначити, якої саме підтримки вона потребує. Більше діагностичних інструментів — на сайті УЦОЯО за покликанням.

Читайте також:

Як натренувати креативні мʼязи: 5 вправ

Техніки читання — це усвідомлені читацькі стратегії, якими читач або читачка свідомо керує залежно від мети й типу тексту. Водночас ідеться не про техніку чи швидкість читання (як це традиційно в нас інтерпретують, засікаючи кількість слів, які дитина читає за секунду), а про розуміння, осмислення прочитаного та вміння:

• відрізняти факти від суджень, фейки від правди, головне від другорядного;
• інтерпретувати й критично оцінювати інформацію;
• робити власні висновки на основі тексту.

І рівень — первинний контакт із текстом (ознайомчі техніки)

Однією з найпростіших і водночас найважливіших базових стратегій є скімінг, або ознайомче читання. Його мета — швидко отримати загальне уявлення про текст: перегляд заголовків, вступу, висновків і перших речень абзаців у цьому може допомогти.

*До речі, є простий спосіб перевірити, наскільки добре структурований підручник. Можна взяти, наприклад, один урок із підручника української мови й виписати перші речення кожної вправи. Часто виявляється, що вони стосуються абсолютно різних тем: спочатку калини, потім машин чи штучного інтелекту. Якщо текст постійно змушує дитину перескакувати з однієї теми на іншу, важко сформувати в неї відчуття зв’язного тексту та читацьку компетентність. Такий простий експеримент зі скімінгом допомагає вчительству побачити, наскільки логічно побудований навчальний матеріал.

Ще одна базова техніка — сканування. Це швидкий пошук поглядом конкретних фактів у тексті: дат, прізвищ, термінів, географічних назв, числових показників тощо. Відпрацьовувати сканування найкраще на невеликих текстах. Наприклад, можна дати учнівству текст, у якому багато дат, прізвищ чи географічних назв, і запропонувати спочатку знайти всі дати, потім — прізвища, далі — географічні поняття. Поступово дитина вчиться швидко орієнтуватися в структурі тексту й знаходити потрібну інформацію незалежно від її розташування.

Важливо, щоб учні й учениці розуміли не лише окремі факти, а й принцип організації тексту. Наприклад, якщо факти в матеріалі подані в хронологічній послідовності, дитина має розпізнати цей принцип, і тоді вона зможе значно швидше знаходити в тексті потрібну інформацію.

Ще один корисний інструмент — кольорове кодування або маркування. Це така собі первинна візуальна навігація — виділення тексту чотирма-п’ятьма кольорами відповідно до чіткої легенди. Наприклад:

• червоний — критично важлива інформація, головні твердження;
• блакитний — відоме, ключові терміни, поняття;
• жовтий — чому це важливо, докази, що підтверджують тезу;
• зелений — практика, приклади, застосування.

До речі, якщо педагогічний колектив використовує цю техніку на різних уроках, варто домовитися про спільну «легенду». Наприклад, якщо червоний колір означає певний тип інформації, це значення має залишатися однаковим на уроках української мови, літератури, природничих дисциплін чи математики. Інакше замість системи в головах учнівства виникатиме плутанина.

ІІ рівень — поглиблення (аналітичні техніки)

• Активне маркування: фіксація думок у моменті. Це поєднання кольору з нотатками й тегами на полях.
• Аналіз структури: деконструювання ієрархії тексту. Кольорове виділення глав, підзаголовків і мікротем.
• Метод закладок: швидка навігація в паперових книгах. Стикери на берегах для сортування цитат та ідей.
• Аналітичне читання: критична оцінка одного джерела. Повний розбір — від класифікації тексту до перевірки аргументів.

ІІІ рівень — робота з багатьма джерелами, коли потрібно зіставити інформацію з різних текстів

• Просунуте маркування (систематизація під нотатки): синергія кольорів, закладок й активних нотаток за наперед визначеними правилами.
• Методи SQ3R (Survey — дослідження, Question — запитання, Read — читання, Recite — переказ, Review — огляд) або SQ4R (Survey — дослідження, Question — запитання, Read — читання, Respond — відповідь, Record — фіксація, Review — огляд). Ідеться про глибоке читання складних текстів. Алгоритм: дослідження — питання — читання — переповідання — рефлексія.
• Syntopical Reading (Синтетичне читання). Мета — формування власного погляду на основі різних джерел; пошук рішень, зведення термінів різних авторів і формування власного бачення чи висновку.

«Знаю — Хочу дізнатися — Дізнався/лася»

• До читання учням й ученицям потрібно записати все, що вони вже знають на задану тему, згадати факти, ідеї та власний досвід.
• Далі сформулювати запитання, на які хочуть отримати відповіді, поставити цілі читання, а тоді читати текст.
• Після читання — записати нову інформацію, дати відповіді на свої запитання й пов’язати із тим, що вже знали.

У результаті — упорядковані знання та ефективне, усвідомлене навчання.

Маркування тексту олівцем

Спочатку учні й учениці читають текст і ставлять позначки на берегах, а потім заповнюють таблицю-маркування:

У результаті діти отримують глибше розуміння тексту й готовий конспект для подальшої роботи.

Ментальні карти (Mapping)

1. Спочатку потрібно записати головну тему (назву книжки чи розділу) у центрі аркуша, обвести її або додати образ.
2. Провести товсті лінії до основних розділів, параграфів і головних аргументів.
3. Від кожної гілки провести другорядні тонші лінії до фактів, дат, імен, висновків і прикладів.
4. Слід використовувати візуальні акценти та зв’язки (різні кольори для гілок, пунктирні стрілки між ідеями, іконки, символи тощо).

Карта показує не лише факти, а й зв’язки між ними — так текст стає структурою.

Система знаків Ростислава Семківа

Це маркування тексту та рефлексія під час читання. Мета: систематизувати знання та зробити читання активним й особистісним.

Техніка глибокого читання PQRST (Preview, Question, Read, Summarize, Test)

Мета: максимальне розуміння та довготривале запам’ятовування тексту.

• Preview (перегляд) — спочатку потрібно відсканувати структуру: зміст, заголовки, вступ, висновки, таблиці, графіки.
• Question (запитання) — перетворити заголовки на активні запитання до розділу.
• Read (читання) — уважно читати текст, шукаючи відповіді, пов’язуючи нове з відомим.
• Summarize (переказ) — переказати головні ідеї своїми словами (уголос або в нотатках).
• Test (перевірка) — перевірити пам’ять і дати відповіді на запитання, не дивлячись у текст.

Робота з множинними текстами

Мета: об’єднати різні тексти, побачити суперечності й виробити власну позицію.

1. Огляд і добір (переглянути джерела, залишити лише дотичне до теми).
2. Спільна мова — узгодити терміни різних авторів та авторок.
3. Точки незгоди — знайти, де погляди розходяться.
4. Синтез — сформулювати власний висновок, побудований на кількох джерелах.

До речі, тут неабияк знадобляться вміння працювати зі складними таблицями як окремим різновидом текстів. 

Але найважливіше — не намагайтеся відразу застосувати всі техніки. Їх потрібно поступово доводити до автоматизму. І пам’ятайте: найкращий результат забезпечує не окремий учитель чи вчителька, який чи яка час від часу використовує певну техніку, а спільна робота всього педагогічного колективу. Саме так читацькі стратегії поступово стають для учнівства звичною частиною навчання. Якщо ці навички відпрацьовувати спільно на різних уроках, результат буде значно помітнішим.

Пілотування курсу «Пишемо есе» для 5-х класів здійснює ГО «Вчися» за підтримки Фундації Множина. 

Фото Юлії Кот, з презентації Василя Терещенка та Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.