Як перетворити читання на приємну звичку: поради для батьків

Дитина не любить читати та зовсім не цікавиться книгами? Ця проблема відгукується багатьом батькам. Як цьому зарадити? Насамперед проаналізувати, скільки часу дорослі проводять за читанням: чи є дитині з кого взяти приклад? Адже родинна любов до книги та читання разом можуть стати спільним хобі, а ще допоможуть дітям розширити світогляд, розвинути креативність і побудувати довірчі стосунки з батьками.

Як книга може стати частиною сімейної культури, чому читання нерозривно пов’язане з навичками письма — про це ми розпитали Ольгу Купріян, письменницю, лекторку навчальних курсів, методистку Лабораторії дитячого читання НЦ «Мала академія наук України», редакторку сайту «BaraBooka. Простір української дитячої книги», учасницю журі конкурсів найкращих дитячих книжок, а також Катерину Молодик, методистку та тренерку Національного проєкту «Пишемо есе» від ГО «Вчися», учительку української мови та літератури, заслуженого вчителя України.

Експертки пояснили:

• як спонукати дитину до читання в еру штучного інтелекту;

• чому треба читати дитині вголос;
• які щоденні читацькі практики стануть у пригоді для розвитку любові до читання;
• які вправи допоможуть розвинути начитаність.

Як зауважує Ольга Купріян, штучний інтелект — не єдиний конкурент книжці. Вона змагається за увагу із серіалами, соцмережами та іншими способами отримання інформації.

«Книга потребує від нас часу, інтелекту та уяви, а відео надає готову картинку, під час перегляду якої мозок відпочиває. Проте книга має іншу мету, ніж серіал, і необхідність самостійно створювати образи є унікальною перевагою, яку не замінить жодна соцмережа. Оскільки книга вистояла всі ці роки, вона залишатиметься актуальною і надалі», — упевнена письменниця.

Утім, книжка також має змінюватися, зокрема й у способі подання інформації — це закономірно й відбувається постійно, зважаючи на поступ у суспільстві та технологіях.

«Книжки, які писали століття тому, були великими й містили багато описів, щоб читач міг детально уявити кожну сцену. Раніше люди мало подорожували та не мали відео, тому їм бракувало візуального досвіду. Книга слугувала справжнім вікном в інший світ», — наголошує Ольга Купріян.

Зараз ця функція — уявити далеку країну чи реалію, яку ми не можемо побачити в інший спосіб, — менш актуальна, зауважує письменниця. Водночас сучасна література може стати вікном у фантастичний світ, наприклад завдяки жанру фентезі.

Дитяча література також змінюється: у ній стає менше тексту та більше картинок. Однак художні ілюстрації не варто прирівнювати до згенерованих штучним інтелектом, а намагатися зацікавити книжкою з їх допомогою і поготів.

«Картинка в дитячій книжці — це повноцінний елемент, нерідко важливіший за текст, і вона часто доповнює його, заграє з дитиною і продукує додаткові сенси», — зауважує Ольга Купріян.

Письменниця акцентує: читання корисне для розвитку креативності та творчості, а також для критичного мислення, яке особливо необхідне в еру штучного інтелекту.

«Читання формує широкий світогляд і допомагає творчо розв’язувати будь-які життєві завдання, зокрема на уроках у школі. Наприклад, завдяки розвиненій уяві дитина може переформулювати задачу з математики в зрозумілий для себе спосіб. Це про гнучкість мислення: не обов’язково бачити тільки те, що написано», — зазначає експертка з читання.

Ольга Купріян ділиться з власного досвіду, що для неї та її одинадцятирічної доньки читання вголос стало ритуалом. Для батьків це нагода провести час разом, а для дітей, які швидко дорослішають, — можливість ще трохи побути дитиною.

Також читання вголос допомагає здобути спільний досвід та обговорити книжку. З часом дитина віддалятиметься від батьків, але якщо в родині є ритуал читання вголос, який усі люблять, то це можливість побути разом, підтримати зв’язок і довіру.

«У нас із донькою є список книжок для спільного читання. Це корпус текстів, який я хочу з нею прочитати, щоб побачити її реакції на почуте, проговорити різні питання — не нав’язувати якихось істин із виховною метою, а проаналізувати разом сюжет чи персонажів. Для мене це можливість зробити так, щоб між нашими поколіннями було щось спільне», — ділиться письменниця.

Перелік книг для спільного читання від Ольги Купріян:

1. Серія «Гаррі Поттер» Джоан Ролінґ.
2. Серія «Енн із Зелених Дахів» Люсі-Мод Монтгомері.
3. Серія книжок Рус Лаґеркранц «Про Даню».
4. Книги Джеремі Стронґа.
5. Книги Ульфа Старка, зокрема «Маленька книжка про любов».
6. Книги Марії Парр.
7. Книги Астрід Ліндґрен.
8. Книги Віктора Близнеця.
9. Книги Галини Ткачук.
10. «Гобіт» Дж. Р. Р. Толкіна.
11. «Чудове Чудовисько» Сашка Дерманського.
12. «Сторожова застава» Володимира Рутківського та інші його книги.

Читайте також:

10 книг для підлітків, які варто прочитати кожному

Якщо книжки не є частиною родинної культури та повсякденного життя, то не варто насильно симулювати інтерес до них заради дитини: вона відразу зрозуміє справжнє ставлення батьків.

«Важливо йти за своїми вподобаннями: не казати дітям, що читати корисно, а самим демонструвати іншу поведінку. Краще пропонувати те, що щиро цікаво вам. Може статися, що дитина сама обере читання, і тоді важливо підтримувати її захоплення», — радить Ольга Купріян.

У дітей має бути вибір, що саме вони хочуть читати. Для цього можна піти разом у книгарню-кав’ярню, де водночас почитати й випити смачний напій, або в бібліотеку, де дитина самостійно обере книги.

Письменниця також радить узяти за звичку замовлення книг поштою, оскільки це допоможе дитині зрозуміти, як вигідно обирати улюблені книжки та оцінювати пропозиції і акції книгарень. Ольга Купріян наголошує: важливо не лише купувати книжку дитині, а обирати щось для себе.

«Ще одна читацька звичка: обговорювати прочитане. Я цікавлюся тим, що читає донька, розказую про те, що я прочитала. Також ми ходимо на книжкові події. Книжка — це не те, що ми механічно прочитали та поставили на поличку, — персонажі історій для нас є живими, ми про них говоримо, сміємося з них і з ними», — ділиться Ольга Купріян.

Прочитані книги стають для батьків і дітей спільним досвідом: улюблені цитати можуть жити й поза сторінками в буденних ситуаціях.

Не варто робити з читання покарання, нав’язувати його агресивно або порівнювати читацькі звички дитини зі звичками її однолітків — так з’явиться відраза до книг.

Ольга Купріян зауважує, що батьки мають розуміти, де пролягає межа між підтримкою захоплення та тиском, а коли доцільно підштовхнути дитину та створити атмосферу зацікавленості.

«Треба відчувати, чи вашу пропозицію підтримують, чи навпаки — батькам варто перейняти захоплення дитини та спробувати ним зацікавитися. Ми, як батьки, отримаємо новий дотик до дитинства, перепроживемо щось по-новому. Спільний інтерес до читання ніколи не є рухом в один бік — це постійний обмін», — наголошує Ольга Купріян.

Якщо дитина захопилася коміксами, батькам може здатися, що вона не читає, а дивиться картинки. У багатьох дітей є страх перед великою формою, однак через комікси вони не помічають, скільки тексту вже прочитали. Водночас швидко задовольняють потребу в отриманні інформації, що важливо в час кліпового мислення. Згодом комікси можуть стимулювати дитину до читання більших книг.

1. Обирати книги відповідно до віку.

Письменниця наголошує, що до певних текстів треба дорости емоційно та фізично.

«Є книжечки 0+: вони можуть бути просто іграшкою, яку дитина тримає в руках, або ж за ними можна вчити, як, наприклад, говорять тварини. Для найменшого віку є книжки з одним словом на сторінку, потім — одним реченням тощо. Ці книги розповідають про дуже прості досвіди, які знайомі дитині», — пояснює Ольга Купріян.

2. Читати зацікавлено.

Ольга Купріян радить відкласти на час читання справи й приділити увагу дитині, адже багато дітей починають любити читання саме завдяки спільному дозвіллю з дорослими, а не лише завдяки книзі.

«Спільне читання для дитини — це повторюваний безпечний ритуал, він про стабільність і якісний час із дорослим. Вона розслабляється й включається у вашу спільну гру», — додає письменниця.

3. Щиро цікавитися книжкою.

Ольга Купріян радить обирати для читання з дитиною тексти, які самим цікаво читати й перечитувати. А ще робити книжки частиною життя: вигадати свого персонажа, пошити чи зліпити героїв або речі, пов’язані з текстом. Із дітьми молодшого шкільного віку варто щиро та емоційно реагувати на події з книжки — так можна навчити дитину гумору та цінностей.

«Якщо ми сміємося із сексистських жартів, то дитина бачить, що це смішно, і переймає такий тип гумору. Я завжди обговорюю з дитиною місця в книжці, які потребують критичного коментаря», — розповідає Ольга Купріян.

Після прочитання письменниця радить:

• запитати, що дитина думає про історію чи її уривок, що їй сподобалося, а що — ні;
• не починати швидко відповідати на запитання дитини, а дати їй простір подумати самій;
• обговорювати не лише сюжет чи вчинки героїв, а й малюнки, жарти чи цікаві слова.

Сформовані змалку навички читання допоможуть дитині згодом стати вправною в письмі. Катерина Молодик додає, що між читанням та писанням є тісний взаємозв’язок, а розглядати одну діяльність окремо від іншої неможливо.

«Для того щоб гарно писати, треба читати багато якісної літератури — як художньої, так і нонфікшн. Начитаність допомагає зрозуміти, які тексти якісні, а які ні. Читання різних текстів навчить дітей помічати фейки та маніпуляції, а також сформує їхній читацький смак, допоможе формулювати власні думки», — пояснює Катерина Молодик.

Крім цього, читання допомагає в написанні аргументативних та креативних есе:

• в аргументативних текстах велике значення мають посилання на джерела та загальна начитаність у темі;
• креативні тексти також потребують попередньої начитаності. 

Завдяки читанню дитина досліджує стиль інших авторів/ок, мовні засоби та синтаксичні конструкції.

«Для креативного письма важливе читання в задоволення, оскільки наш мозок звикає до поступового повільного дофаміну, який ми отримуємо через прочитання креативних художніх текстів. У такий спосіб ми підживлюємо нашу мозкову активність», — додає Катерина Молодик і радить декілька вправ для розвитку начитаності та формування зв’язку між читанням і письмом.

Вправи на розвиток начитаності

Цю вправу краще використовувати з дітьми молодшого шкільного віку.

Мета: вчимося перетворювати прочитане на образ, образ — на слово. У такий спосіб ви допоможете дитині зміцнити зв’язок між розумінням тексту та безпосереднім враженням.

Хід вправи: зачитайте вголос уривок тексту. Діти слухають із заплющеними очима, уявляють картину. Далі кожен / кожна малює момент, символ чи образ, який найбільше вразив. У парі або в колі діти діляться тим, що намалювали, відчули, про що подумали. Далі можна зібрати галерею відчуттів на основі певного тексту.

Цю вправу можна адаптувати для учнівства середньої школи — тоді до своїх вражень та образів діти додають текстовий опис.

Мета: розвиваємо вміння перспективного мислення, бачимо ситуацію іншими очима (основа для креативного або аналітичного мислення).

Хід вправи: читаємо уривок, написаний від третьої особи, переписуємо його від першої. Так можна змінити перспективу й почати обговорення того, як змінився текст, що нового діти для себе відкрили і що вони відчували.

Мета: допомогти дітям не просто прочитати, а проаналізувати текст, подумати «між рядків».

Хід вправи: після читання уривка в парах чи індивідуально сформулювати три типи запитань: буквальні (що сказано в тексті), інтерпретативні (що сказане означає), запитання-узагальнення (який можна зробити висновок). Обмінятися запитаннями та відповісти на них.

Національний проєкт «Пишемо есе» реалізує ГО «Вчися» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в партнерстві з National Writing Project (США).

Фото Олександра Бойка, Canva, Freepik, «Ще одну книжку»

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.