Навчання без бар'єрів: як цифрові технології можуть змінити інклюзивну освіту

Попри розвиток інклюзивної освіти, тисячі українських дітей з особливими освітніми потребами досі стикаються з бар’єрами у навчанні. Експерти/ки, освітяни/ки та представники/ці держави переконані: одним із ключових інструментів подолання цих викликів можуть стати цифрові персоналізовані рішення, які враховують індивідуальні потреби кожної дитини та робитимуть освіту доступнішою, передає освітня омбудсменка.

Фахівці/чині наголошують, що головна проблема полягає не лише у відсутності окремих інструментів для дітей з особливими освітніми потребами, а й у тому, що значна частина освітнього середовища досі залишається недостатньо гнучкою.

Саме тому дедалі більше країн переходять до концепції універсального дизайну навчання, коли один освітній ресурс створюється так, щоб ним могли користуватися діти з різними потребами без необхідності розробляти окремі матеріали для кожної групи учнів та учениць.

За словами експертів/ок, доступність сучасних цифрових продуктів передбачає використання простої мови, піктограм, альтернативної комунікації, жестової мови, можливості масштабування тексту, роботи зі скрінрідерами, інтерактивних моделей та інших інструментів, які допомагають дітям навчатися у зручний для них спосіб.

У Міністерстві освіти і науки розглядають цифрові технології як один із механізмів забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами на якісну освіту.

Серед напрямів, над якими вже працює держава:

• розвиток платформи «Всеукраїнська школа онлайн» відповідно до міжнародних стандартів доступності;
• забезпечення дітей допоміжними технологіями;
• фінансування закупівлі Eye Tracker у 2026 році;
• створення ресурсних центрів підтримки;
• цифровізація роботи інклюзивно-ресурсних центрів.

Окремо триває робота над створенням електронного кабінету дитини на порталі «Україна. Інклюзія». Передбачається, що він дозволить відстежувати індивідуальну програму розвитку дитини, забезпечувати взаємодію між школою, інклюзивно-ресурсним центром та батьками, а також контролювати отримання послуг.

Фахівці/чині наголошують, що майбутнє інклюзивної освіти — це не просто цифрові підручники, а персоналізовані освітні середовища.

Особливо важливо це для дітей із мовленнєвими порушеннями, адже труднощі в навчанні часто виникають не через сам зміст завдання, а через окремі етапи його сприйняття чи виконання — слухання, аналіз мовлення, перетворення інформації між різними форматами або моторне планування.

У таких випадках цифрові інструменти можуть допомагати компенсувати конкретні труднощі та забезпечувати доступ до навчального матеріалу.

Окремий напрям розвитку інклюзивної освіти — асистивні технології для дітей зі складними порушеннями комунікації або рухової активності.

Серед таких рішень:

• Eye Tracker;
• спеціальні клавіатури;
• альтернативні засоби комунікації;
• програми TD Snap, Grid 3, Boardmaker та інші.

Експерти/ки наголошують, що головною метою таких технологій є не використання пристрою як такого, а можливість для дитини брати повноцінну участь у навчальному процесі, спілкуватися та будувати соціальні зв’язки.

Українські дослідження свідчать, що цифрові інструменти можуть позитивно впливати на розвиток математичних і мовних навичок учнів та учениць, а також допомагати долати освітні втрати.

Водночас фахівці/чині звертають увагу на низку проблем:

• нерівний доступ до технологій;
• потребу в технічному забезпеченні;
• необхідність підтримки з боку дорослих для частини дітей;
• нестачу українських досліджень щодо ефективності цифрових інструментів.

Саме тому експерти/ки закликають оцінювати будь-які цифрові рішення не лише за їхньою технологічністю, а й за реальним впливом на навчальні результати та рівень включення дитини в освітній процес.

Фото Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.