Ринок праці диктує умови: яких змін вимагають роботодавці від системи профосвіти

Традиційна система профосвіти більше не відповідає сучасним викликам. Ринок праці потребує фахівців і фахівчинь, здатних працювати з новими технологіями, а бізнес очікує на випускників і випускниць із практичними навичками. Про ключові проблеми та зміни, які мають наблизити навчання в профтехах до реальних потреб економіки, розповів Дмитро Завгородній, заступник міністра освіти і науки, у своїй колонці для «Нappy monday».

За даними Державної служби зайнятості, сьогодні найбільший попит мають кваліфіковані робітничі спеціальності. Роботодавці шукають працівників/ць у таких сферах:

• будівництво — мулярів, електрозварювальників, арматурників;
• машинобудування — токарів, фрезерувальників, слюсарів;
• транспорт і логістика — водіїв, механіків, логістів;
• агросектор — трактористів, механізаторів, агрономів;
• легка промисловість — швачок, технологів з виробництва одягу;
• енергетика та ЖКГ — електриків, сантехніків, зварювальників.

У деяких регіонах, за словами Дмитра Завгороднього, дефіцит кадрів зріс на 40–50% у порівнянні з довоєнними показниками. Змінився і соціальний портрет тих, хто шукає роботу. Якщо раніше це були переважно молоді випускники/ці, то тепер найбільше потребують працевлаштування:

• жінки від 30 до 50 років, зокрема внутрішньо переміщені особи;
• ветерани/ки та демобілізовані військові;
• чоловіки старшого віку, які втратили роботу через руйнування підприємств;
• люди з інвалідністю, яким потрібні адаптовані програми;
• молодь без освіти й досвіду.

Заступник міністра освіти і науки також розповів, що паралельно на ринок впливають цифровізація та автоматизація. Зростає попит на:

• спеціалістів/ок із робототехніки та штучного інтелекту;
• фахівців/чинь із відновлюваної енергетики та сталого будівництва;
• мультифункціональних працівників/ць у сфері послуг (наприклад, електриків-механіків чи кухарів-дієтологів);
• працівників/ць сфери догляду, що пов’язано з демографічними змінами та потребами ветеранів/ок.

Читайте також:

Ринок праці потребує «рук» — чи пропонує їх нинішня система профосвіти?

За словами Дмитра Завгороднього, головна претензія бізнесу до системи освіти в тому, що випускники/ці мають теоретичні знання, але їм бракує практики. 

«Голос роботодавця сьогодні стає найважливішим критерієм для оцінювання ефективності змін у професійній освіті. Проблема в тому, що десятиліттями система освіти існувала відокремлено від ринку праці. Водночас сам бізнес або не залучався до процесів навчання, або це залучення було формальним», — додав він.

За даними дослідження KSE, проведеного у 2024 році, приблизно 70 % компаній змушені самостійно навчати нових працівників/ць протягом перших 3–6 місяців. Основні проблеми:

• відсутність доступу студентів/ок до сучасного обладнання;
• обмежені можливості для стажувань;
• застарілі програми навчання;
• низький рівень soft skills (командної роботи, комунікації з клієнтами, керування часом).

За оцінками Міжнародної організації праці, від 15 % до 25 % українських працівників/ць уже потребують перекваліфікації. Проте, як додає Дмитро Завгородній, система освіти досі орієнтована на довгострокові програми, тоді як дорослим необхідні короткі курси для швидкого здобуття нової професії. 

Ще одна проблема, за його словами, — повільне оновлення освітніх стандартів. Перегляд програм може тривати до двох років, тоді як бізнес часто змінює технології щорічно. У результаті — парадокс: є робочі місця і є люди, готові працювати, але бракує ефективного механізму підготовки.

Читайте також:

Нові професії, дуальне навчання і сучасна інфраструктура: як профтехи разом із бізнесом оновлюють професійну освіту

Міністерство освіти і науки розпочало реформу, яка має подолати розрив між навчанням і ринком праці.

Так, у межах урядової ініціативи «100 майстерень» за 2024 рік оновили 88 майстерень і лабораторій у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. На це спрямували 549 млн грн державної субвенції. У 2025 році виділили ще 525 млн грн на модернізацію 89 закладів. До процесу долучилися місцева влада, бізнес і міжнародні партнери. Ініціатива покликана створити сучасні простори для навчання, обладнані новітньою технікою, а також забезпечити комфортні укриття для студентів/ок і викладачів/ок.

«Випускники закладів професійно-технічної та фахової передвищої освіти приходять на виробництво без елементарного досвіду роботи на сучасному обладнанні. Причина — відсутність оновлених майстерень, обмеженість у проходженні стажування, застарілі програми та викладачі без актуального виробничого досвіду», — написав заступник міністра.

Крім того, за словами Дмитра Завгороднього, МОН працює над тим, щоб підвищити престиж робітничих спеціальностей. У суспільстві мають зникнути стереотипи, що робітнича освіта — це «нижчий рівень».

Заступник міністра також додав, що там, де бізнес реально долучений до навчання, працевлаштування випускників/ць сягає 70–90% у перші три місяці. Це показує, що партнерство освіти та роботодавців — ключ до успіху.

«Важливим поштовхом для розвитку системи має стати ухвалення нового Закону України “Про професійну освіту” в другому читанні. Закон передбачає розширені повноваження наглядових рад, фінансову автономію закладів освіти, спрощення ліцензування та запуску підготовки за новими професіями, а також має посприяти збільшенню кількості короткострокових курсів на базі закладів професійної освіти», — резюмував він.

Фото Житомирської міської ради