«Аси інтернету»: уроки, що працюють і в мережі, і в житті

Партнерська публікація

Як навчити учнів та учениць не просто користуватися гаджетами, а бути відповідальними в мережі, тримати емоційний баланс і захищати власні кордони? Цього вчить програма «Аси інтернету», яку в Україні впроваджує громадська організація «ЕдКемп Україна». Це частина центрально-східноєвропейської програми Be Internet Awesome, яку пропонує Фонд «Школа з класом» за підтримки Google.org.

Курс містить навчальні матеріали для дітей та освітянства, а також допомагає створити екосистему відповідального користування інтернетом як у школі, так і вдома.

Як інтегрувати цифрову грамотність у різні предмети та чому важливо залучати батьківство до цифрової гігієни — розповідають сертифіковані тренер і тренерка програми та вчительки, які вже протестували її в українських класах:

• Євгеній Черкашин, сертифікований тренер за програмою «Аси інтернету», практичний психолог, учитель інформатики комунального закладу «Слобожанський ліцей № 2»;
• Валентина Мироненко, сертифікована тренерка за програмою «Аси інтернету», учителька історії ТОВ «Заклад загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів “Ліцей ‘МЕЙН СКУЛ’”»;
• Катерина Яцишина, учителька початкових класів опорного закладу «Ліцей № 1 імені Героя України Березняка Євгена Степановича Помічнянської міської ради Кіровоградської області».

«Аси інтернету» — це адаптована версія програми «Be Internet Awesome» (BIA) від Google. В Україні її впроваджує громадська організація «EdCamp Ukraine» із 2024 року. Ініціатива навчає дітей, освітян/ок і всіх охочих взаємодіяти в цифровому світі безпечно, відповідально та з повагою до інших.

Програма містить навчальні матеріали та онлайн-гру «Interland» для закріплення знань і спрямована на учнів та учениць від початкової до старшої ланки загальної середньої освіти. До програми входять інтегровані практики соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН). Наразі навчальні матеріали адаптують для дошкілля.

Команда EdCamp Ukraine акцентує: оскільки онлайн-взаємодії стає більше, критично важливо навчитися гармонійно врівноважувати інтенсивне перебування в інтернеті із соціально-емоційними компетентностями. 

Учителі пояснюють не тільки як працювати в інтернеті, а і як протидіяти кібербулінгу. Одним з інструментів програми є практики СЕЕН, інтегровані в курс. Вони вчать дітей будувати здорові стосунки й не почуватись ізольованими, виявляти доброту та співчуття, а також правильно реагувати на чужу агресію.

Під час навчання учні й учениці:

• визначають, що таке доброзичлива поведінка в інтернеті та в реальному житті;
• вчаться бути прикладом позитивного спілкування в мережі;
• обговорюють ситуації, у яких треба звернутися по пораду до когось із дорослих, яким вони довіряють;
• практикують вияви емпатії до людей, яких бачать по телевізору, у відео та в іграх, оскільки це є базою для спілкування в інших цифрових середовищах у майбутньому;
• намагаються зрозуміти, що відчувають під час спілкування через цифрові засоби комунікації, дізнаються про те, що означає виявляти доброту і як вона може впливати на почуття людей;
• вчаться перефразовувати негативні коментарі та обертати агресію на доброзичливість тощо.

Валентина Мироненко, сертифікована тренерка, наголошує, що не можна роз’єднувати реального й віртуального життя в контексті використання СЕЕН: м’які навички потрібні і там, і там.

«На заняттях ми вчимося безпечно взаємодіяти в інтернеті, співпереживати оточенню й поважати одне одного. Програма допомагає виховувати не лише особистостей, які вміють користуватися технологіями, а й емпатійних, емоційно грамотних людей, які можуть бути щасливими як у реальному, так і у віртуальному світі», — акцентує Валентина Мироненко.

Освітяни, які вже працювали з програмою, використовують практики СЕЕН наприкінці заняття (заземлення, стишення тощо) або на його початку, щоб налаштувати дітей на активну роботу.

Євгеній Черкашин, як практичний психолог, фокусується на навчанні дітей практикам самозаспокоєння та заземлення в емоційно складних ситуаціях, які можуть виникати під час користування інтернетом.

«Можна практикувати СЕЕН, наприклад, у разі зламу особистої сторінки в соціальних мережах: я розповідаю дітям, як діяти, як упоратися зі своїми емоціями. Найперше — не панікувати, а заспокоїтися. За цей час нічого страшного не відбудеться зі зламаною сторінкою. Спочатку краще стишитися, сконцентруватися на якомусь предметі, щоб вивільнити емоції та думки. А потім перейти до дій щодо відновлення сторінок та особистих даних», — ділиться учитель.

Читайте також:

Чому інформацію, яку видає ШІ, не можна сприймати як істину?

Програма охоплює методичні розробки як для освітянства та дітей, так і для батьківства, щоб закріплювати правила відповідального поводження в інтернеті.

Для вчителів/ок є основний «Посібник із безпеки дітей в Інтернеті». Він знайомить з основами цифрової грамотності й безпеки, щоб допомогти учнівству досліджувати світ онлайну впевнено.

Посібник охоплює п’ять тем:

• «Ділися з обачністю» — про цифровий слід і відповідальне спілкування;
• «Не дай себе обманути» — про фішинг, шахрайство та надійні джерела;
• «Бережи свої таємниці» — про безпеку в інтернеті та паролі;
• «Круто бути доброзичливим!» — про боротьбу з негативною поведінкою в інтернеті;

«Сумніваєшся? Спитай!» — про сумнівний контент та про те, як діяти, коли з таким стикаєшся.

До теоретичної теми одразу подані готові практичні завдання, які можна виконувати без спеціальних професійних навичок.

«Тут немає сленгу чи складних комп’ютерних термінів, а натомість є пояснення не лише для дітей, а й для вчительства. Для мене головна родзинка цих матеріалів — простота й відкритість: усе можна пояснити без зайвих слів і “води”. Програма також передбачає практичні завдання для учнівства: зробити щось руками, подивитися, а не лише читати чи слухати текст. Ситуації розбирають на прикладах із життя, що наближає до дитини описану подію», — розповідає Євгеній Черкашин.

Крім того, матеріал, пройдений на уроках, можна весело й цікаво закріпити на практиці завдяки пригодницькій онлайн-грі Interland. У ній діти борються з хакерами та шахраями, вчаться протидіяти цькуванню й поганій поведінці, а також повторюють вивчені правила або терміни. Перевага гри в тому, що вона має обмежений час, тож грати в неї безкінечно не вийде.

Також учителі/ки можуть використовувати на уроках «Посібник із медіаграмотності для підлітків», постери про безпеку дітей в інтернеті та розробки уроків із цифрового добробуту.

Усі посібники та методичні розробки можна знайти у вільному доступі та завантажити для використання за посиланням.

Окрема частина програми — поради щодо того, як обрати оптимальний варіант батьківського контролю й захистити свою сім’ю в інтернеті.

Для обговорення цифрової безпеки та батьківського контролю Катерина Яцишина радить провести зустріч із батьками. Це допоможе краще зрозуміти необхідність захисту дітей в інтернеті, розповісти, у який спосіб це зробити, зокрема завдяки правилам поведінки в мережі. Таку зустріч можна провести у форматі «діти + батьки». На думку освітянки, це дасть змогу не просто послухати правила, а продемонструвати їхню важливість через спільні вправи.

Наприклад, Валентина Мироненко організувала у своїй школі клуб для батьківства, де можна обговорити питання щодо СЕЕН, медіаграмотності та програми «Аси інтернету».

Ключові тези для обговорення з батьками.

• Цифрова гігієна: як врівноважити час в інтернеті, щоб уникнути емоційного вигорання та перевтоми.
• Безпека: чому захист у мережі критично важливий, коли дорослих немає поруч.
• Спільна практика: запропонувати батькам пройти коротку вправу, щоб вони відчули користь СЕЕН на собі.

Катерина Яцишина викладає програму для четвертокласників/ць. Серед переваг, які виокремлює освітянка, — можливість обговорити з дітьми особливості й ризики інтернету, врахувати їхню думку та вплести такі дискусії в різні етапи освітнього процесу.

Євгеній Черкашин апробував програму з учнівством 3–11-х класів. За словами вчителя, у ній враховані вікові особливості, наприклад, у термінології. Із молодшими дітьми можна говорити про оманливі посилання, а зі старшими — про фішингові.

Заняття адаптовані для різних форматів, офлайн та онлайн. Учитель/ка може провести будь-який урок за програмою без гаджетів — достатньо лише роздрукувати сторінку з посібника.

«Завдяки таким урокам я стала уважною до інформації в інтернеті, навчилася перевіряти факти. Також зрозуміла, як правильно спілкуватися онлайн, щоб не ображати інших. Неочікувано було дізнатися, що звичайні сайти можуть нести багато небезпеки», — відгукується про програму Дарина Бабич, учениця 6-го класу Миропільського ліцею Житомирської області.

У межах занять учителі/ки вчать дітей розпізнавати ознаки шахраїв у мережі: від спілкування з кимось із порожнім профілем і мінімумом інформації про себе до фраз-маркерів, які свідчать про нечесні наміри.

«Розбирали з дітьми, що робити, коли тобі пише якийсь анонімний профіль із, наприклад, квіточками на аватарці, а потім після кількох тижнів спілкування просить дати пін-код від карти батьків або ж поділитися якоюсь особистою інформацією, чимось, про що не можна нікому розповідати. Що більше діти мовчать про такі ситуації, то тяжче їм емоційно. Ми вчимося не тільки виявляти емоцій, а й просити допомоги в тих, кому довіряємо: у батьків, вчителів, друзів», — пояснює Валентина Мироненко.

На початку програми учні й учениці Катерини Яцишиної ділилися власними історіями про шахрайство.

«Для дітей ця тема не була новою, адже небезпека шахрайства постійно на слуху. Наші учні досить досвідчені в користуванні технологіями: вони самостійно створюють групи у вайбері чи телеграмі, іноді беруть чужі імена. У нас була ситуація, коли розіграш в інтернеті призвів до реальних образ у колективі. Ми детально розібрали цей випадок, щоб діти зрозуміли наслідки подібних дій у цифровому просторі», — ділиться Катерина Яцишина.

Читайте також:

МАН запускає національне дослідження про використання штучного інтелекту в освіті

Програму можна викладати на окремих уроках, наприклад у межах класної години, або інтегрувати в інші предмети.

«Можна ввести ці теми в уроки літературного читання й розвитку мовлення (у початковій школі — ред.). Ми робили з дітьми словники нових термінів, а потім обговорювали те, що зацікавило. Деякі елементи програми використовували на уроках образотворчого мистецтва: малювали за темою та обговорювали питання, пов’язані з нею. На математиці вчилися підбирати паролі», — ділиться Катерина Яцишина.

Євгеній Черкашин акцентує, що програма не зобов’язує до викладання від першого до останнього уроку: учителі/ки можуть обирати актуальні для свого учнівства теми чи елементи занять та впроваджувати тільки їх. Також, на думку вчителя, матеріали програми стануть у пригоді для тематичних уроків до Дня безпечного інтернету (відзначають у другий вівторок лютого).

«В одному з уроків є завдання скласти цифровий портрет людини. Можна взяти будь-кого з історичних діячів або якихось персонажів, скласти опис цієї людини, додати ім’я, прізвище, зображення. Наприклад, як би виглядала сторінка Омелька Кайдаша на фейсбуку? Тут можемо говорити про те, що наше сприйняття людей в інтернеті може бути не таким, як офлайн», — наводить приклад Євгеній Черкашин.

Валентина Мироненко впроваджує елементи програми «Аси інтернету» в межах уроків історії: наприклад, учителька занесла в ШІ-бот інформацію про Івана Мазепу й прописала, щоб програма іноді видавала неправильну інформацію. Діти мали розвінчувати міфи й водночас учитися відповідального користування штучним інтелектом.

На уроках української літератури Валентина Мироненко радить запропонувати учнівству написати за допомогою ШІ лист до Чіпки з твору Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

«Що б відповів Чіпка, якби йому прийшло повідомлення, що його дядько, який живе в Америці, хоче до нього приїхати, але просить вислати гроші? Тут ми можемо обговорити й безпеку поводження в інтернеті, і факти з твору: чи був у Чіпки дядько в Америці?» — додає Валентина Мироненко.

Також можна для уроку роздрукувати чи показати на екрані приклади повідомлень із соцмереж та обговорити їхнє значення з класом. Наприклад, як змінює тон і сенс тексту злий смайлик наприкінці? Як реагувати на такі повідомлення і чи правильно вони сформовані?

У січні 2026 року розпочалися зустрічі у «Клубі практиків і практикинь програми “Аси інтернету”» — це серія з п’яти вебінарів, які відповідають ключовим змістовим модулям програми.

На заняттях учительська спільнота може:

• аналізувати реальні випадки з викладання цифрової безпеки;
• обмінюватися досвідом і практиками;
• спільно розв’язувати виклики, пов’язані з онлайн-поведінкою учнівства;
• підтримувати одне одного в роботі з актуальними цифровими ризиками.

Після завершення повного циклу зустрічей учителі/ки отримують сертифікат про підвищення кваліфікації обсягом 12 годин (0,4 кредита ЄКТС).

Долучитися до зустрічей можна після заповнення форми за посиланням.

Викладати програму можуть учителі будь-яких предметів, адже інформація в посібнику подана доступно та цікаво.

Валентина Мироненко наголошує: учителів та вчительок, які пройшли навчання, підтримують і надалі. Тренери комунікують щодо різноманітних питань, пов’язаних із викладанням курсу.

Фото Canva, Валентини Мироненко, «EdCamp Ukraine»

Матеріал створено в межах співпраці з ГО «EdCamp Ukraine»

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб
• Х, тредс, вайбер