Як ефективно долати освітні втрати: досвід Catch-Up-програм у прифронтових громадах

Понад 80 % опитаних школярів і школярок визнають, що мають прогалини в знаннях. Серед одинадцятикласників/ць, які готуються до національного мультипредметного тесту (НМТ), цей показник сягає 88 %. Такі дані озвучили під час презентації результатів п’яти хвиль програми Catch-Up, що охопила прифронтові Дніпропетровську та Запорізьку області, передає «Вчися.Медіа». Ініціативу реалізував благодійний фонд savED у партнерстві з UNICEF Ukraine.

Докладніше ознайомитися з результатами дослідження можна за посиланням.

Крім того, за лінком для освітян та освітянок доступні посібники з методичними рекомендаціями щодо подолання освітніх втрат.

Одним із головних джерел порівняльних даних є міжнародне дослідження PISA, яке проводять раз на три роки в понад 60 країнах. Згідно з даними PISA-2022, між 2018 і 2022 роками показники українських підлітків/ок із читання (найбільше), математики та природничих дисциплін значно знизилися. Особливо тривожним є показник частки учнів та учениць, які не досягають навіть базового рівня грамотності (приблизно 40 %).

Міжнародні дослідження також демонструють значний розрив між різними типами населених пунктів. Найбільше падіння результатів характерне для шкіл у селах і малих громадах, де доступ до освітніх можливостей обмежений. Водночас окремі школи великих міст показують результати, які витримують порівняння з найкращими освітніми системами світу. Аналіз також демонструє значну неоднорідність між школами незалежно від їхнього типу, тобто в Україні є як дуже хороші гімназії / ліцеї, так і дуже погані.

Крім того, згідно із Загальнодержавним зовнішнім моніторингом якості початкової освіти (ЗЗМЯПО), навчальні прогалини з математики та читання фіксують уже в четвертому класі. Найбільше зниження результатів помітне серед дівчат із сільської місцевості.

Це підтверджують і дані програми Catch-Up, де найбільші прогалини в знаннях зафіксували з читання та математики серед п’ятикласників/ць.

«80 % учнів та учениць п’ятих класів, наприклад, не змогли пояснити значення слова “видавництво” після прочитання абзацу, у якому було описано процес друку та видання книжок. Попри те що в тексті прямо було подано відповідне поняття й надано контекст для його розуміння, більшість школярів і школярок не змогла сформулювати визначення або передати зміст прочитаного своїми словами», — розповіла Анастасія Oнaтій, керівниця відділу освітніх програм та аналітики savED.

Водночас попри загальне зниження академічних показників, за даними PISA-2022, українські підлітки демонструють дуже високий рівень психологічної стійкості — один із найвищих серед учасників/ць міжнародних досліджень. Це своєю чергою може стати головним ресурсом для подолання освітніх втрат у майбутньому.

В умовах широкомасштабної війни тисячі українських дітей втратили системність освітнього процесу, мотивацію та відчуття стабільності. Саме на подолання цих викликів і спрямована програма CatchUp. У її фокусі були три дисципліни — українська мова, математика та англійська мова, — які формують основу подальшого навчання.

Протягом двох років команда savED працювала в 45 громадах Дніпропетровської та Запорізької областей. За цей час:

• у громадах створили 56 освітніх центрів;
• для підтримки освітян/ок запрацювали два центри професійного розвитку (у Запоріжжі та в Кривому Розі);
• методисти/ки розробили сучасні робочі зошити;
• до ініціативи долучили 320 шкіл;
• понад 66 тисяч учнів та учениць пройшли повний тримісячний курс із подолання освітніх втрат;
• до програми приєдналися 3500 вчителів/ок;
• педагоги/ні провели понад 97 тисяч уроків.

Перед початком занять і після завершення тримісячного курсу учні й учениці проходили симетричне тестування, що дало змогу оцінити реальний прогрес дітей.

Згідно з даними дослідження savED, 87,4 % дітей, які брали участь у програмі, показали позитивну динаміку. Більшість учнів та учениць опановувала від 10 % до 30 % тем курсу, а в певних напрямах результати були навіть вищими. Крім того, покращення базових навичок із математики, наприклад, вплинуло й на успішність з інших дисциплін, зокрема з фізики та інформатики.

Проте організатори визнають: не всі теми вдається опрацювати однаково ефективно в межах короткотривалого курсу. Труднощі виникають переважно з більш абстрактними розділами навчальної програми.

Зокрема, складними для дітей залишаються теми, пов’язані з членами речення та синтаксисом загалом, а також із геометричним фігурами й величинами. Ці розділи потребують сформованого абстрактного мислення та системного засвоєння матеріалу, а прогалини в їх розумінні накопичуються ще з початкової школи. Докладніше про те, які теми з математики найважче даються учнівству, ми також розповідали в матеріалі за посиланням.

Окрему увагу аналітики приділили тому, як впливає наповнюваність груп на успішність учнівства. Дослідження засвідчило: найкращі результати демонструють «класи» з 12–15 дітьми. Саме в такому діапазоні вдається поєднати індивідуальну увагу з боку вчителя/ки, достатню динаміку занять та ефективну взаємодію між школярами/ками. Така кількість учасників/ць комфортна і для академічного поступу, і для соціалізації.

Водночас фахівці виявили й несподівану тенденцію: у надто малих групах прогрес знижується, адже за недостатньої кількості однолітків/ок учням / ученицям бракує відчуття командної динаміки, здорової конкуренції та змагальності, що впливає на рівень залученості.

Більшість опитаних школярів/ок зазначили, що відвідують заняття з подолання освітніх втрат, щоб цікаво та приємно проводити час.

«Спокійна й позитивна атмосфера на уроці, з фокусом на спробах, а не на помилках, за словами учнів та учениць, є головною причиною, чому їм подобається відвідувати ці заняття», — додала Анастасія Онатій.

Другим важливим чинником діти назвали спілкування з друзями.

Лише на третьому місці опинилася відсутність домашніх завдань — цей компонент часто вважають визначальним, але, як показали результати, він не є головним мотиватором.

А четверту позицію посіли робочі зошити: 42 % учнів та учениць зазначили, що їм подобається зовнішній вигляд й оформлення.

Через те що учні й учениці, які приходять до класу, часто мають труднощі не лише з математикою та читанням, а й із комунікацією (їм складно заговорити одне з одним, домовитися, працювати в групі чи виступати перед аудиторією), ці навички варто інтегрувати в освітню програму. До того ж соціально-емоційні активності: танці, співи, руханки, інтерактивні завдання — мають найкращі відгуки від учнівства.

Водночас міжнародні дослідження свідчать про чітку кореляцію між академічними знаннями та розвитком «м’яких», соціально-емоційних навичок.

«Часто можна почути, мовляв, нам більше не потрібні тверді навички, знання й уміння — усе це “старе”, а натомість варто одразу робити ставку на soft skills. Нібито не страшно, якщо дитина не знає математики — головне, що вона чудово комунікує. Не біда, якщо не володіє українською мовою — зате дуже товариська, і цього нібито достатньо. [...] Проте фактично єдина м’яка навичка, яка не має прямого зв’язку з академічними результатами, — це товариськість», — розповіла Тетяна Вакуленко, очільниця Українського центру оцінювання якості освіти.

На уроках школярі/ки можуть виконувати практичні вправи, які також мають позитивні відгуки серед учнівства. Наприклад, на математиці вчитель/ка може запропонувати дітям:

• пробігти певну дистанцію в коридорі, зафіксувати час і розрахувати власну швидкість;
• порахувати калорії на упаковках продуктів;
• виміряти довжину та ширину класу та обчислити площу підлоги, а також порахувати, скільки потрібно матеріалу для покриття;
• розрахувати, скільки треба часу, щоб дістатися до школи різними способами (пішки, транспортом, велосипедом), і порівняти тощо.

Парадокс полягає в тому, що з педагогічного погляду це досить прості активності, проте саме їх діти часто сприймають як щось більш захопливе, ніж традиційний урок.

Серед ключових причин освітніх втрат учителі/ки насамперед називають системні переривання навчального процесу через повітряні тривоги. За їхніми словами, часто урок не вдається завершити повністю: заняття зупиняється, діти разом із педагогом/инею змушені переміщатися в укриття, а пояснення теми залишається незавершеним.

Водночас чинна практика календарно-тематичного планування передбачає щільний графік опрацювання матеріалу: зазвичай кожен новий урок — це нова тема. Присвятити заняття повторенню чи закріпленню вивченого, а декілька уроків і поготів, у більшості випадків — небачена розкіш. У таких умовах перервана через тривогу тема залишається недоопрацьованою. Як наслідок, прогалини накопичуються за принципом снігової кулі.

Тож основною мотивацією участі в програмах з подолання освітніх втрат педагоги/ні називають прагнення допомогти своїм учням та ученицям заповнити прогалини в знаннях: хоч ця проблема системна, у межах звичайного шкільного процесу бракує можливостей для додаткової роботи. 

Фото міжнародного благодійного фонду savED; скриншоти із презентації спільної конференції ЮНІСЕФ та savED «Подолання освітніх втрат», дослідження PISA-2022 та ЗЗМЯПО-2024

Щоби бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб
• Х, тредс, вайбер