Кіноклуб у школі: навчаємо прав людини через документальне кіно

Документальний фільм про близькі дітям життєві ситуації може стати дієвим інструментом для обговорення теми прав людини. Також це допоможе учнівству краще пізнати однокласників та однокласниць, зрозуміти, як відчувають і бачать цей світ люди з інвалідністю — загалом розширити світогляд та спонукати до позитивних змін.

• Як якісно провести обговорення документального фільму з учнівством;
• як допомогти дітям сформувати власну думку;
• як підготувати дітей до перегляду фільмів на складні теми; 
• як відкрити в школі кіноклуб та які нові можливості це дасть учнівству й учительству 

— розповіли Марія Симкович, авторка, укладачка посібника «Імплементація документального кіно про права людини Docudays UA в освітній процес», учителька української мови та літератури, співзасновниця та керівниця школи додаткової освіти Caritas School, модераторка кіноклубу Docudays UA при громадській організації «Освітній центр “Інсайдер”» в Ужгороді, та Ольга Бабчук, комунікаційна менеджерка Мережі DOCU/CLUB, журналістка.

Зустріч відбулася в межах редакційної рубрики «Година з експертом (експерткою)» від «Вчися.Медіа». Для тих, хто не зміг приєднатися, ми підготували короткий конспект розмови. Переглянути відеозапис можна за посиланням.

Під час онлайн-зустрічі команда Мережі DOCU/CLUB докладно розповіла про посібник «Імплементація документального кіно про права людини Docudays UA в освітній процес». Він покликаний інтегрувати документальне кіно в різні шкільні предмети: від основ здоров’я та фізкультури до уроків історії, інформатики, біології чи правознавства.

Команда добирала фільми для посібника з урахуванням державних стандартів та освітніх програм. Більшість стрічок підходить для учнівства 5–12-х класів (10–18 років).

Посібник містить:

• 94 розробки уроків за фільмами;
• добірку універсальних групових вправ;
• поради з психологічного налаштування;
• добірку цифрових ресурсів для проведення клубу онлайн або збору зворотного зв’язку від учнівства;
• ресурси з нормативно-правової бази щодо прав людини;
• додаткові розділи з учнівського самоврядування, роботи психолога/ині, профорієнтаційної діяльності, адміністративної і методичної роботи.

До деяких фільмів є кілька різних сценаріїв уроку, щоб учителі могли обрати доречний фокус обговорення.

«Ми пропонуємо фільми, які протягом 22 років показували на фестивалі Docudays UA. Ми впевнені: документальне кіно — це дієвий інструмент просвіти про права людини, який допомагає в освітянському середовищі формувати громадянську самосвідомість, навчати дітей того, що таке права людини, як їх відстоювати та захищати, як поважати права інших, дискутувати, дотримуючись власної точки зору», — упевена Ольга Бабчук.

Документалістика, на думку експерток, має суттєвий вплив на:

• правове виховання;
• розвиток критичного мислення: учнівство не просто дивиться кіно, а вчиться аналізувати та дискутувати;
• виховання громадянської свідомості; 
• емоційний розвиток: фільми викликають переживання, співчуття, допомагають зрозуміти емоції інших людей;
• формування художнього смаку: велику увагу в межах кіноклубів приділяють кіномові, кольорам, музиці.

  Завантажити або переглянути посібник можна тут:

«Завдання нашого посібника — донести освітянам та освітянкам, як можна використовувати фільми на різних предметах, розвивати навички критичного аналізу, створити умови для діалогу й показати взаємозв’язок між правами людини й повсякденним життям. Універсальна методична рамка дозволяє посібнику стати настільною книгою вчителя», — акцентує Марія Симкович. 

Авторка радить запрошувати героїв/нь, режисерів/ок фільмів або пов’язані з темою фільму громадські організації на засідання кіноклубу (команда Мережі DOCU/CLUB допомагатиме із залученням гостей).

Експертки рекомендують починати із середньої школи: у цьому віці можна ґрунтовно обговорювати права людини та їх дотримання. Утім, чітких обмежень немає — учитель/ка може індивідуально добирати фільми під вік своїх учнів та учениць.

«У мене був досвід обговорення фільму з учнями з 3-го до 7-го класу. Я хвилювалася, що для молодших він буде неактуальним, але навіть учням початкової школи фільм дуже сподобався: вони активно брали участь в обговоренні», — ділиться Марія Симкович.

Перегляд та обговорення документального фільму не варто оцінювати звичайними методами. Звісно, учнівство може поділитися думками, написати есе тощо, проте вплив фільмів часто має результат у майбутньому.

«Учні й учениці стають іншими, часом змінюють щось у своїй школі: від меню їдальні до облаштування зони відпочинку. Також змінюється атмосфера в класі. Наприклад, діти усвідомлюють, що таке булінг і що в деяких ситуаціях самі можуть бути булерами. Це той результат, який дуже важко виміряти оцінкою, але він має вплив на особистість дитини», — пояснює Ольга Бабчук.

Марія Симкович додає, що герої чи героїні фільмів можуть надихнути дітей долати схожі перешкоди у власному житті. Такі стрічки формують у глядачів і глядачок розуміння, що інші люди мають подібні до їхніх проблеми.

У посібнику пропонують до перегляду як короткі фільми на 20 хвилин, так і довгі — на годину чи півтори. Фільми не можна скорочувати чи ділити на декілька переглядів, тож варіанти демонстрації довгих фільмів, які не переглянеш за 45 хвилин, можуть бути такими:

• провести інтегрований урок з учителем / учителькою іншого предмету;
• організувати перегляд після уроків;
• дати посилання, щоб діти подивилися фільм самостійно, а на уроці обговорити.

Марія Симкович радить обов’язково до початку фільму обговорити з дітьми тему й націлити їх на роздуми, а також зорієнтувати, на що варто звернути увагу під час перегляду. Зокрема, можна запропонувати універсальні питання:

• Що режисер/ка хотів/ла цим фільмом показати?
• Який основний меседж?
• Що в стрічці перегукується із вашим життям?

«Освітянам важливо створити атмосферу безпеки й дати дітям простір висловлювати свої думки», — радить Марія Симкович. 

Марія Симкович зазначає, що учитель/ка має переглянути фільм самостійно до показу в клубі й визначити, які моменти можуть стати тригерними для дітей: гучні звуки, сцени насильства тощо. Якщо фільм емоційно важкий — доцільно запросити на перегляд і шкільного/у психолога/иню. 

«Кіноклуби — це простір відкритого діалогу. У нас немає правильних чи неправильних відповідей, ми не ставимо оцінок, а спонукаємо учнів висловлюватися й ділитися думками. У кожного є право як говорити, так і мовчати, а також вийти з показу, якщо фільм важко дивитися», — зауважує Ольга Бабчук. 

Марія Симкович розповідає, що в колекції є 35 фільмів з аудіодискрипцією, а також із розширеними субтитрами. Деякі фільми увійшли до методичного посібника «Імплементація документального кіно про права людини Docudays UA в освітній процес». Ці стрічки можна використовувати для показу в колективі, де є діти з інвалідністю чи особливими освітніми потребами. Тематично деякі фільми також висвітлюють питання інвалідності та допомагають говорити з дітьми на чутливі теми, виховувати в них емпатію, повагу до інших. 

«Освітяни часто пропонують учням та ученицям подивитися фільми з розширеними субтитрами чи з аудіодискрипцією, щоб вони відчули, як сприймають світ їхні однолітки, які мають порушення зору чи слуху. Фільм можна дивитися із зав’язаними очима, слухати звукопис чи переглядати стрічку лише із субтитрами, що описують звуки, яких людина не чує», — радить Ольга Бабчук.

Найперше, радять експертки, варто просто почати. Кіноклуб дає дітям нагоду краще пізнати одне одного, обміняти думками та обговорити ще щось, крім шкільних предметів.

Марія Симкович радить урізноманітнити засідання клубу й організувати показ у нестандартному місці: наприклад, можна домовитися з місцевим музеєм і провести кіноклуб там. Це допоможе змінити обстановку, а також наочно показати певні експонати, які пов’язані з продемонстрованим у стрічці.

Щоб мати змогу переглядати документальні фільми, учитель/ка має зареєструвати кіноклуб у своєму закладі. Нагадаємо, що Мережа DOCU/CLUB — це проєкт ГО «Докудейз», яка проводить Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. У кіноколекції Мережі є понад 140 фільмів українського й іноземного виробництва. Їх можна транслювати в межах шкільних кіноклубів.

Методичний посібник «Імплементація документального кіно про права людини Docudays UA в освітній процес» допоможе з підготовкою до перегляду фільму та рефлексією.

Усі розробки та фільми безоплатні для модераторів й учасників/ць кіноклубів.

Для реєстрації кіноклубу потрібно зробити декілька кроків.

1. Ознайомитися з Правилами створення і Положенням про кіноклуби Docudays UA. 
2. Надіслати заявку на реєстрацію кіноклубу. 
3. Пройти онлайн-курс «Як організувати роботу кіноклубу. Базовий курс для модераторів-початківців» та отримати сертифікат про його успішне проходження (курс складається з дев’яти мінівідеолекцій загальною тривалістю дві з половиною години).
4. Підписати необхідний пакет документів.
5. Отримати на електронну пошту детальну інструкцію з користування кінотекою та іншу корисну інформацію для організації кінопоказів (памʼятку модератора/ки, конструктор афіш).
6. Звітувати через гугл-форму після кожного заходу (протягом семи днів від дати проведення). 

Читати також:

Як говорити про етнічні спільноти та громадянське суспільство на уроках: досвід запису усної історії в проєкті «Вкорінені»

Для модераторів та модераторок клубу команда регулярно організовує тренінги, школи, конкурси та щорічні конференції. Найактивніших запрошують до співпраці в ролі експертів/ок і менторів/ок Мережі кіноклубів.

Команда проєкту залишається на зв’язку після створення клубу, щоб консультувати освітян/ок щодо організації обговорення, добору фільмів за конкретним запитом чи для дітей певного віку, допомагає залучати експертів/ок, авторів/ок, режисерів/ок і героїв/нь фільмів. 

Також команда Мережі DOCU/CLUB планує друк методичного посібника. Його паперову версію надішлють у центри професійного розвитку педагогічних працівників.

Фото Freepik та Мережі DOCU/CLUB

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб
• Х, тредс, вайбер