«Книга, яку можна прочитати дотиком»: учитель Ярослав Сидоренко створив перший в Україні та світі словник шрифтом Брайля
У жовтні 2025 року освітянин Ярослав Сидоренко долучився до церемонії нагородження найкращих педагогів і педагогинь Global Teacher Prize Ukraine. Після розмов із колегами про освітні проблеми впевнився: хоче приділити увагу інклюзивній освіті, щоб усі, хто прагне навчатися, могли це робити без упереджень та з якісними матеріалами.
Згодом учитель створив «книгу, яку можна прочитати дотиком» — українсько-англійський словник шрифтом Брайля. До нього увійшли 500 найуживаніших слів. На обкладинці — відбиток пальця, усередині якого літера «Я». За словами педагога, ідеться про унікальність кожної людини. Дотик означає спосіб пізнання світу й нагадує: усі люди мають право на голос і знання.
У розмові зі «Вчися.Медіа» Ярослав Сидоренко розповів про етапи створення словника шрифтом Брайля, відгуки користувачів та інклюзивну освіту для незрячих.
АНГЛІЙСЬКА ЯК КЛЮЧ ДО МОЖЛИВОСТЕЙ
Ярослав Сидоренко народився в Дніпрі, із п’яти років живе в Кропивницькому й вважає себе кропивничанином. Закінчив навчання в школі № 32 з поглибленим вивченням англійської мови. У дитинстві уявляв себе детективом — мріяв розплутувати складні справи й відновлювати справедливість.
Ярослав Сидоренко
Уже дорослим я зрозумів, що справжнє розслідування — це пошук людських можливостей: де людина зламалася, де перестала вірити в себе і що може повернути її до руху.
Майбутній педагог навчався на факультеті іноземних мов у Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка. Чому саме англійська? Ярослав Сидоренко розповідає, що це універсальний інструмент свободи. Навіть коли людина має фізичні обмеження, мова дає їй ключі до світу знань.
У 2013 році вчителю запропонували роботу в тоді ще вечірній школі Кропивницької виправної колонії № 6 (нині це ліцей «Перспектива»). Із 2017 року Ярослав Сидоренко працює в закладі заступником директора з навчально-виховної роботи. Він не мріяв про шкільний клас із дитинства, але професія вчителя стала для нього способом бути корисним щодня.Педагог викладає англійську для підлітків у слідчому ізоляторі, а також для дорослих у колонії. Навчання повноцінне — за програмою та з оцінюванням, — але умови специфічні: режим, безпека, обмежений доступ до ресурсів. Найскладніше морально те, що освіта постійно конкурує з недовірою до системи й внутрішнім переконанням «Я не здатен». Учитель переконує своїх учнів: освіта — це можливість, і доки вони вчаться — можуть змінюватися.
На запитання, чому не обрав лише «звичайну школу», Ярослав Сидоренко відповідає, що захотів піти туди, де освіта може стати останнім ресурсом і точкою відліку. Також педагог є співзасновником культурно-освітнього журналу «Хроніки задзеркалля», де публікує роботи учнів. Це дає змогу показати, що вони можуть щось створювати самостійно.
ФІЛЬМ «КНИГА ІЛАЯ» НАДИХНУВ СТВОРИТИ СЛОВНИК
У своїх книжках учитель наголошує, що людина змінюється під тиском обставин, а також розповідає про те, що саме допомагає їй не втратити себе. Саме на ці теми Ярослав Сидоренко говорив зі сцени церемонії Global Teacher Prize Ukraine торік. А коли повернувся додому, укотре переглянув фільм «Книга Ілая», де головний герой береже Біблію, надруковану шрифтом Брайля.
(Фільм «Книга Ілая» розповідає про недалеке майбутнє, у якому світ зруйнований після катастрофи й нагадує пустелю. Люди перетворилися на варварів і вбивають за крихти їжі. Головний герой Ілай опинився в Каліфорнії, де серед руїн править тиран Карнегі. Усі Біблії знищені, а Карнегі намагається відшукати священну книгу, щоб правити світом — ред.).
«Мене буквально пронизала думка: чому б не створити щось подібне (книгу шрифтом Брайля — ред.), але освітнє?» — згадує учитель.
Згодом він з’ясував, що в Україні немає українсько-англійського словника шрифтом Брайля. Цей факт офіційно підтвердили у фондах Українського товариства сліпих.
Далі Ярослав Сидоренко консультувався з тифлопедагогами, людьми з порушеннями зору з Кропивницького й Харкова, викладачами Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського й спеціалістами Ресурсного центру «Безбар’єрна Україна». Педагог хотів, щоб його робота принесла максимальну користь. Ярослав Сидоренко оплатив друк одного примірника власним коштом, а також затвердив авторські права й отримав гриф МОН.
Словник містить 500 найуживаніших слів. Одна сторінка написана кириличним текстом для слабозорих читачів/ок і педагогів/инь, а інша — шрифтом Брайля. Обкладинку створила дизайнерка Дарина Слюсарчук.
Ще 28 примірників словника надрукували коштом Кропивницької міської територіальної громади. Нині їх передають у різні заклади освіти, бібліотеки та реабілітаційні центри.
Словник уже тестували люди різного віку, що мають порушенням зору: діти, дорослі, незрячі від народження й ті, хто втратив зір пізніше.
«Усі говорили не лише про зручність, а про відчуття рівності. Про те, що вперше мають інструмент, створений не “з милості”, а як повноцінний освітній ресурс. Ці слова — про гідність. Коли людина каже: “Мені не спростили, мені дали справжнє”, — це означає, що інклюзія відбулася. Найкориснішим словник буде там, де освіта стає не черговим етапом, а другим шансом. Там, де людині потрібно не просто знати слово, а знову повірити, що вона має право на майбутнє», — розповідає Ярослав Сидоренко.
ВІД ПУБЛІКАЦІЇ ДО СВІТОВОГО РЕКОРДУ
У листопаді 2025 року словник внесли до Національного реєстру рекордів України в категорії «Перші». А вже 1 грудня 2025 року Universal Records Forum зареєстрував світовий рекорд.
Ярослав Сидоренко ділиться: тепер це не тільки його історія, а й усього суспільства, яке оцінило його особисту ідею.
«Я подавав заявки самостійно, бо розумів, що рекорд — це можливість змусити світ озирнутися й побачити тих, кого зазвичай не бачать. Я уявляв, як людина, яка ніколи не бачила літер, торкається сторінки й раптом відчуває: світ говорить із нею», — пояснює освітянин.
Відзнаки стали способом привернути увагу до освіти в місцях несвободи, а також до доступності навчання для людей із порушеннями зору.
«В Україні сьогодні приблизно 80 тисяч незрячих людей, і ця цифра зростає через війну. Інклюзія — це не гасло, а наявність матеріалів. Словники мають служити не лише дітям, а й дорослим — зокрема військовим і цивільним, які втратили зір», — вважає вчитель.
Для нього важливо, щоб інклюзивні ідеї поширювалися далі, тому розпочав співпрацю з громадськими організаціями та фондами. Нещодавно педагог створив тематичний українсько-англійський словник шрифтом Брайля «Побут і щоденне спілкування» за підтримки ГО «Могилянська стратегічна агенція».
«Найбільше пишаюся моментами, які рідко потрапляють у новини: коли людина, яку роками переконували, що вона “нуль”, складає іспит, коли починає читати, просить додаткові матеріали чи вперше говорить, що все вийшло. І саме тоді стає зрозуміло: ця історія — не лише про словник. Вона про те, що інколи достатньо одного ключа — мови, книги, підтримки, — щоб у людини з’явився маршрут із точки “безнадія” в точку “можливо”», — резюмує Ярослав Сидоренко.
Фото з особистого архіву Ярослава Сидоренка
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:
