Коли небезпека ближче, ніж здається: як не дати підліткам стати жертвами вербування — алгоритм для вчителів і батьків

Пропонування «легких грошей», шантаж та маніпуляції — росіяни різними методами намагаються завербувати українських підлітків, щоб досягти своїх злочинних цілей. Спочатку вони можуть пропонувати зовсім, здавалося б, прості завдання, як-от зробити якесь фото, а коли підліток уже буде «на гачку» — підвищують ставки.

Так, нещодавно двоє підлітків на замовлення російських спецслужб планували серію терактів в Івано-Франківську. Але, замість обіцяної оплати, ворог дистанційно підірвав вибухівку разом з «кур’єрами», щоб замести сліди. Унаслідок цього один хлопець загинув, а другий залишився без ніг. Подібні випадки фіксували й в інших регіонах України.

Утім, є й історії про те, як діти допомагають викрити вербувальників. Наприклад, на Тернопільщині шестикласника також намагалися залучити до підпалу об’єктів критичної інфраструктури та будівель правоохоронних органів. Проте хлопчик не піддався на провокацію та звернувся до поліції. Про алгоритм дій у разі вербування його раніше поінформували в школі.

Як бачимо, превентивні розмови все ж можуть бути ефективними. Тому «Вчися.Медіа» зібрало основні поради від Оксани Мороз, засновниці ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем», Зінаїди Саяпіної, сімейної та підліткової психологині, і Надії Лещик, освітньої омбудсменки, на такі теми:

• як поговорити з підлітками про вербування;
• на чому варто наголосити;
• про які правила кібербезпеки нагадати;
• куди звертатися в разі підозрілих пропозицій.

Один з найпоширеніших способів — пропозиція швидкого заробітку.

«У соціальних мережах діє ціла інфраструктура, де підліткам пропонують легку роботу: наприклад, виконання нескладних завдань удома, фотографування, перегляд відео тощо. На перший погляд, це нібито безпечно та привабливо. Основна мета таких оголошень — зацікавити дитину та змусити її перейти до Telegram-каналу, де відбувається подальша комунікація», — розповідає Оксана Мороз.

Згодом, за словами експертки, починається психологічний тиск: дітей можуть залякувати або шантажувати, стверджуючи, що вони вже зробили щось незаконне, а якщо не співпрацюватимуть, то про це дізнаються батьки, учителі або правоохоронці.

Також підлітків починають схиляти до виконання «складніших завдань», як-от виготовлення вибухівки, підривання будівель, підпал автомобілів військових, обіцяючи за це великі суми грошей. Але їх навряд чи хтось одержить — ба більше: діти відверто ризикують життям, адже, щоб уникнути викриття, росіяни часто ліквідовують своїх «кур’єрів» після виконання завдання.

«Це, з одного боку, простий механізм, а з іншого, на жаль, він часто буває дієвий через свою поетапність, що спочатку маскує головну ціль ворога: усе починається з нешкідливих дій, які поступово перетворюються на серйозні злочини», — пояснює експертка з інформаційної гігієни.

Під час дорослішання в підлітків хоч і прискорюється ріст організму, зміцнюються м’язи та кістки, але мозок розвивається повільніше. Як наслідок — не до кінця сформоване критичне мислення, пояснює Зінаїда Саяпіна, сімейна та підліткова психологиня. Тож підлітки не завжди можуть розпізнати маніпуляцію, а тому їх вважають доступнішими. Варто зазначити, однак, що й не всі дорослі вміють відрізнити маніпулятивні повідомлення.

Фінансовий чинник, за словами психологині, — один з основних, але не завжди підлітки можуть мати реальну потребу в грошах.. Іноді це бажання самоствердитися та довести всім, що вони вже дорослі.

«Сюди також варто додати й ідею “швидких” і “легких” грошей, яку активно транслюють деякі блогери, зокрема в TikTok. Вони демонструють великі суми грошей, створюючи ілюзію, що заробіток можливий без зусиль. Ця тенденція особливо приваблива для підлітків, які прагнуть самоствердження. Багато хто хоче довести свою незалежність від батьків, які постійно нагадують про навчання, репетиторів і домашні завдання», — каже психологиня.

Крім фінансової мотивації, на таке рішення може впливати й потреба належати до якихось впливових груп. Колись підлітки шукали авторитетів серед однолітків чи старших від себе молодих людей, які транслювали «впевненість та силу». Сьогодні ж це можуть бути онлайн-спільноти або люди, які демонструють свої переваги та вплив.

Ще один суттєвий чинник — це емоційний стан сучасних підлітків. На тлі війни в суспільстві зросли рівні страху та злості. Невизначеність щодо майбутнього, тиск із боку батьків, страх перед дорослішанням — усе це спричиняє внутрішнє напруження.

 Як учителям / батькам донести підліткам усю небезпеку співпраці з ворогом?

1. Початок розмови

Розмова про вербування, за словами психологині, має бути не залякуванням, а спокійним обговоренням, яке допоможе дітям усвідомити небезпеку й дізнатися, як чинити в критичних ситуаціях. В ідеалі під час цієї розмови варто діяти в тандемі — батьки/вчителі/шкільні психологи.

Оксана Мороз також радить використовувати доступні інформаційні матеріали, зокрема роз’яснення від Служби безпеки України, де розповідають про схему вербування та його наслідки. У пригоді також може стати соціальний ролик від СБУ «“Спали” ФСБешника», який інформує громадян, зокрема молодь, про невідворотність покарання за подібні злочини.

2. Використання реальних фактів та пояснення наслідків

Підлітки часто сприймають інформацію емоційно, тому важливо говорити про реальні наслідки, додає Зінаїда Саяпіна. Тут можна розповісти про історії людей, які постраждали через вербування.

Пояснити відповідальність: підпали майна ЗСУ, держустанов чи мінування розцінюють як тероризм або диверсію. За ці злочини є сувора кримінальна відповідальність навіть для неповнолітніх: від 10 чи 15 років позбавлення волі до довічного ув’язнення.

«Ключове, що потрібно донести підліткам, — це те, що відповідальність за участь у таких діях реальна, а всіх винних обов’язково знайдуть рано чи пізно. Однак найстрашніше, що російські спецслужби нерідко взагалі ліквідовують свідків, особливо коли йдеться про неповнолітніх», — додає Оксана Мороз.

Спочатку дітям можуть пропонувати щось привабливе — легкий заробіток або цікаву можливість, яка здається абсолютно безпечною. Це класична маніпуляція, подібна до методів звичайних шахраїв, але за цим можуть стояти спецслужби ворога.

3. Емоційний складник та довіра

Підлітки цінують щирість і відкритість. Учителі/батьки мають показати, що вони не просто «читають лекцію», а насправді розуміють їхній світ. Тож Зінаїда Саяпіна радить таке:

• говорити без моралізаторства;
• використовувати їхні ж аргументи, скажімо: «Ви можете думати, що вам це не загрожує. Розберімося, чи це так?»;
• запропонувати висловити власну думку;
• «вплітати» ці розмови в освітній процес — чи то через творчі завдання, чи то через дискусії.

«Наприклад, під час уроку написати коротке есе, але не про якийсь літературний твір, а на актуальні для підлітків теми, про те, що вони зараз відчувають, що їх турбує. Процес письма може знімати напругу, адже всередині діти ховають багато переживань. Далі можна коротко обговорити, відрефлексувати те, що написали діти, допомогти їм осмислити цей світ», — каже психологиня.

4. Відпрацювання алгоритму дій

Розмова має не лише інформувати, а й навчити, що робити, якщо хтось намагається втягнути дитину в небезпечну ситуацію:

• не відповідати на провокаційні повідомлення;
• розповісти комусь із дорослих, яким довіряє дитина (батькам, учителю, шкільному психологу, медсестрі чи прибиральниці, якщо довіряє їм);
• не погоджуватися на «секрети»: якщо хтось каже «Нікому не розповідай» — це сигнал небезпеки;
• зробити скриншоти та негайно повідомити в СБУ через чатбот або в поліцію, вказавши інформацію про контакт, який намагався завербувати.

Наприкінці розмови дітям варто наголосити, що вони не самі — завжди знайдуться люди, які зможуть їм допомогти.

Крім цього, Оксана Мороз радить обговорити з дітьми основні правила кібербезпеки.

1. Не орієнтуйтеся лише на ознаки акаунту.

У сучасних умовах боти можуть здаватися реальними людьми, тому оцінювати варто не профіль, а зміст контенту.

2. Будьте уважні до маніпулятивних публікацій.

Якщо публікація спричиняє сильні емоції (страх, радість, обурення) та спонукає негайно поділитися нею, це може бути ознакою маніпуляції.

3. Остерігайтеся «магічних» пропозицій.

Будьте обережні, якщо вам пропонують щось із цього:

• легкий заробіток без зусиль (наприклад, перегляд відео за гроші);
• неймовірні можливості, які не можна отримати звичайним шляхом;
• просте розв’язання складних проблем (наприклад, швидка допомога в навчанні або особистих питаннях) тощо.

Щоб запобігти вербуванню дітей, необхідна тісна співпраця школи, батьків і правоохоронців, переконана Надія Лещик, освітня омбудсменка.

«Звісно, провідна роль тут належить батькам, адже в основі — довірлива комунікація між ними та дітьми, а також підтримка. Водночас школам важливо залучати до профілактичних бесід з учнями ювенальних поліцейських та Службу освітньої безпеки, адже спільні зусилля дають найкращий результат.

Проводити батьківські збори, але з акцентом на спільну відповідальність, нагадувати батькам алгоритм дій, якщо дитина отримала маніпулятивне повідомлення чи якусь небезпечну пропозицію. Також варто долучати до співпраці й шкільних психологів», — радить освітня омбудсменка.

Загалом, як додає Зінаїда Саяпіна, теми вербування, кібербезпеки та критичного мислення варто обговорювати не тільки на окремих зустрічах, а й у повсякденному спілкуванні (учителям — на перервах, наприкінці уроку; батькам — удома, під час спільних активностей тощо). Головне — створити атмосферу, у якій дитина не боятиметься звернутися по допомогу.

Фото Артема Галкіна, передрук світлин суворо заборонений