Навчити підлітків проєктувати власне життя: як профорієнтація в Тернополі об’єднує освіту, владу та бізнес
Масштабне соціологічне опитування серед понад п’яти тисяч жителів Тернопільської громади стало для місцевих освітян/ок приводом для роздумів. Дослідження виявило глибокий розрив: уявлення батьків про майбутнє дітей, реальні здібності підлітків та економічні потреби регіону існують у трьох паралельних світах.
Батьки традиційно мріють про юриспруденцію, міжнародні відносини, стоматологію чи IT. Натомість для більшості дев’ятикласників/ць увесь спектр працевлаштування зводиться до вибору між блогерством, програмуванням та «нудною роботою в офісі». Економіці ж потрібні будівельники, електрики, газозварювальники, працівники сфери обслуговування (очевидно, такий розрив у виборі професії є в кожній громаді — ред.).
Щоб зламати ці стереотипи та підготувати підлітків до свідомого вибору перед стартом реформи старшої профільної школи у 2027 році, Тернопільська громада долучилася до Національного пілотування сучасної системи профорієнтації, яку реалізує Швейцарсько-український проєкт DECIDE у співпраці з Міністерством освіти і науки України.
ЧОМУ ПРОФОРІЄНТАЦІЯ — ЦЕ СИСТЕМА, А НЕ ФОРМАЛЬНІСТЬ
Раніше профорієнтаційна робота в школах мала здебільшого формальний, точковий характер — традиційні дні відкритих дверей чи візити до закладів професійної, фахової передвищої або вищої освіти. Сьогодні ж у Тернополі прагнуть перетворити профорієнтацію на наскрізну екосистему.
«Реформа старшої школи — це не просто зміна вивісок на ліцеях чи гімназіях. Вона насамперед про зміни за замовчуванням у головах батьків, дітей та освітян. Без якісної системи профорієнтації вона ризикує залишитися імітацією. Профорієнтація сьогодні — це не розкішний максимум, а базовий мінімум. Ми маємо завжди пам’ятати про дев’ятикласника, якого ставимо перед складним вибором, який дорослі не можуть зробити в 30–40 років. Ми досі живемо стереотипом, що має бути один фах на все життя. Натомість повинні навчити підлітків бути адаптивними, гнучкими, критично мислити та розвивати здоровий емоційний інтелект», — пояснює Галина Буяк, кар’єрна координаторка громади, заступниця начальника управління освітою і наукою Тернопільської міської ради.
Наразі в проєкті беруть участь шість пілотних шкіл громади, до яких упродовж 2026–2027 навчального року долучать іще 13. До 2030 року програма охопить усі школи Тернополя. У кожному закладі працюватимуть два кар’єрні радники.
У громаді переконані: успіх будь-яких трансформацій залежить від синергії ключових сторін.
«Ми чітко усвідомили, що профорієнтація — це не лише відповідальність батьків, дітей чи окремої школи, а всієї громади. Якщо вона прагне розвиватися й робити все для того, щоб молодь залишалася тут, влаштовувала особисте життя, продовжувала професійний шлях і не залишала Тернопільщини та України, ми маємо змінюватися всі разом. Об’єднання зусиль освіти, влади та бізнесу дає результат», — наголошує Галина Буяк.
Системний підхід допомагає уникнути поверховості, перетворюючи профорієнтацію на глибокий процес самопізнання школяра/ки.
«Профорієнтаційна робота в школах справді була й раніше, але вона мала точковий характер: хтось прийшов, провів якийсь захід, сфотографувався й пішов. У цьому проєкті ми маємо змогу відчути, що таке системна та наскрізна робота, вплетена у філософію та цінності закладу освіти. Найвідкритішими до емоцій та нового досвіду є учні 7–8-х класів. Цей проєкт не стільки про те, щоб підказати конкретну професію, а більше про те, щоб зорієнтувати дитину в динамічному світі, навчити її розуміти свої можливості й усвідомити, що поразка — це не фінал, а лише досвід», — зазначає Лілія Вавринів, директорка Тернопільського академічного ліцею «Простір 28».
ЯК ДО ПРОФОРІЄНТАЦІЇ СТАВИТЬСЯ МІСЦЕВА ВЛАДА
Найдієвішим інструментом тернопільського пілоту стало глибоке занурення дітей у реальне робоче середовище. Учні й учениці відвідують місцеві підприємства, держустанови та служби, де бачать робочі процеси без прикрас і можуть ставити фахівцям та фахівчиням будь-які запитання.
У Тернопільській міській раді посадовці очікували на звичайну формальну зустріч з учнівством, але восьмикласники/ці довго не відпускали спікера, розпитуючи про механізми ухвалення рішень та проведення сесій.
«Не менш емоційною виявилася зустріч із працівниками ДСНС: рятувальник розповів школярам про сувору дисципліну та обмеження — від заборони виїжджати далі за 20 кілометрів від міста навіть у вихідні до обов’язку бути в готовності в будь-яку хвилину. Після щирої розмови з рятувальником діти, які раніше захоплювалися цією професією, сказали: “Я віддаю шану цій праці, але це точно не для мене”. І це теж надзвичайно цінний висновок, який дитина має зробити сама», — зазначає Лілія Вавринів.
Практичні візити допомагають школярам переосмислити й технічні спеціальності. Відвідавши місцеву компанію, яка встановлює сонячні електростанції, підлітки побачили перспективу інженерної галузі та зрозуміли, що фах електрика сьогодні є високооплачуваним і технологічним. А під час візиту до одного з локальних ресторанів учням й ученицям розповіли про навчання персоналу та щоденні обов’язки працівників/ць.
«Дітям дуже важливо бачити реальне виробництво. Наприклад, візит до компанії з відновлювальної енергетики показав школярам, що для високооплачуваної професії потрібні точні науки, які вони вивчають у школі. Навіть на таких, здавалося б, звичайних екскурсіях у ресторанний бізнес діти ставили настільки глибокі запитання, що працівники були вражені. Коли люди на підприємстві із захопленням розповідають про свою роботу, це мотивує і молодь», — пояснює Оксана Добровольська, директорка Тернопільської ЗОШ № 14 імені Богдана Лепкого.
За пів року в громаді організували понад 50 таких екскурсій. За це відповідають карʼєрні радники/ці та директори/ки шкіл.
«Ми з вересня стартуємо в старшій профільній школі, тому для нас участь у проєкті вкрай важлива. Наших учнів вразили масштаби виробництва євровікон, а під час візиту до піцерії вони активно розпитували про підприємницьку діяльність. Дев’ятикласники часто прагнуть усього й одразу, не знаючи достеменно, чого саме. Наше завдання — допомогти дитині обрати напрям, без нав’язування чи тиску. Сучасна молодь дуже проактивна, вона хоче відчути все зсередини», — наголошує Лідія Бачинська, директорка Тернопільського академічного ліцею «Плеяда-19».
БІЗНЕС ЯК АКТИВНИЙ ПАРТНЕР ДЛЯ ШКІЛ
Сьогодні в Тернополі працює понад 110 підприємств, які утримують економіку громади в умовах війни.
«Роботодавці відчувають проблему кадрового голоду й добре усвідомлюють: дев’ятикласники — це їхній потенційний колектив за три-чотири роки. Тому бізнес охоче відчиняє свої двері. На одному з молочних підприємств школярів частували продукцією, а в торговельно-розважальному центрі їм не лише показали специфіку роботи такого великого закладу — для них спеціально випікали пекарські вироби», — розповідає Галина Буяк.
До того ж у місті відбувся Форум успішних практик, де на одному майданчику зібралися освітяни, міська влада, батьки та бізнес. Окрім цього, громада подала грантову заявку на створення профорієнтаційного хабу. У ньому підприємства зможуть облаштовувати інтерактивні локації, де школярі/ки працюватимуть зі справжніми інструментами, наприклад верстатами чи швейними машинами. Тернопільский бізнес готовий долучатися й надавати свої майданчики.
«На підсумковому форумі ми бачили щирі емоції дітей: вони перехоплювали мікрофон, щоб поділитися враженнями, і ці почуття неможливо було зрежи сирувати. Діти й батьки, присутні в залі, бачили: майбутнє залежить виключно від рішень самих підлітків», — зазначає Юлія Гнатюк, заступниця директора Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу.
Тернополянам імпонує закордонна ініціатива, коли дитина може відвідати кількаденну практику на реальних підприємствах і бізнесах, наприклад, у лікарні, морському порту чи в прикордонній службі й одразу зрозуміти, чи підходить їй ця професія, чи виправдовує вона очікування. Тому планують запровадити такий підхід і в Тернополі.
ЯКА РОЛЬ КАР’ЄРНОГО РАДНИКА В ГРОМАДІ
У 2026–2027 навчальному році в пілотних школах Тернополя планують системно запровадити курс за вибором «Професії» для учнів та учениць 8–9-х класів, розроблений Цюрихським педагогічним університетом та адаптований до українських реалій. Кар’єрні радники/ці та психологи/ні вже пройшли інтенсивне навчання від DECIDE. Хоч процес підготовки вимагав великого ресурсу, зосередженості та часу, педагоги/ні переконані: саме в таких зусиллях народжується якісно новий рівень викладання.
«Колись традиційна профорієнтація полягала лише в роботі психолога. Але психолог зараз має масу інших, критично важливих запитань від дітей і мусить “витягувати” їх зі складних ситуацій. Натомість кар’єрний радник — це фахівець, який опікується суто цією справою. Моє глибоке переконання: кар’єрним радником має бути людина, яка реалізована та щаслива у своїй професії. Якщо діти бачать захоплену людину, вони підуть за нею і навчаться обирати самостійно», — вважає Юлія Гнатюк.
Зміни вже відчутні на рівні родин. Батьки вражені емоціями, з якими діти повертаються додому після екскурсій. Щире захоплення дитини спонукає батьків до глибшого діалогу, змушуючи переглянути власні стереотипи та підтримати прагнення школяра чи школярки.
«У цьому діалозі ми помічаємо важливі зрушення. Раніше чимало батьків прагнули продовжити власну професію в дітях, передати її в спадок. Натомість зараз батьки дедалі частіше кажуть: “Нехай дитина обирає сама, що їй до душі”. І коли з’являється навіть невеликий відсоток батьків, які погоджуються з вирішальною роллю дитини у виборі фаху, це насправді окрилює. Розумієш, що робиш це недаремно», — ділиться спостереженнями Лідія Бачинська.
Освітяни переконані: головне завдання громади — дати дитині свободу вибору та показати, що відбудова України базуватиметься, зокрема, на якісній технічній освіті. Зараз у Тернополі функціонують чотири університети та шість професійних коледжів, і вступна кампанія 2026 року вже демонструє попит на робітничі спеціальності. Окрім того, поступово руйнуються і гендерні стереотипи, адже в реаліях війни жінки опановують чимало традиційно чоловічих професій.
«Пів року роботи не змінять ситуації миттєво. Але ми розуміємо, що це не одноразова акція, тому вибудовуємо якісну екосистему профорієнтації на постійній основі. Зрештою, ми маємо навчити дитину проєктувати власне життя. А ще — зупинити тенденцію, коли молодь здобуває вищу освіту, але не може реалізувати себе в житті. Громада щасливих людей — це громада тих, хто зміг втілити плани та розкрити потенціал», — підсумовує Галина Буяк.
Фото DECIDE
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:
