У дитсадок — з трьох місяців. Який досвід раннього розвитку вже мають заклади дошкілля

Новий закон про дошкільну освіту передбачає, що в системі дошкілля з’явиться ще один тип закладів — ясла для дітей від трьох місяців до трьох років. Найменшими вихованцями ясел будуть немовлята, з якими майже не мають досвіду роботи комунальні садочки (бо наразі наймолодші відвідувачі дитсадків — це діти від одного року).

Нині Міністерство освіти й науки готує нормативну базу для реалізації закону про дошкільну освіту, зокрема, і щодо створення ясел. Згідно із законом, на одного вихователя може бути не більше ніж 5 малюків віком до одного року, не більше ніж 10 дітей від одного до двох років та не більше ніж 15 дітей від двох до трьох років.

Тимчасом «Вчися.Медіа» поспілкувалося з комунальними дитсадками у Львові та Києві, які мають групи раннього розвитку для дітей від року до двох. Ми поцікавилися, як заклади готувалися до відкриття таких груп, як облаштували побут, організували заняття, який попит на групи раннього розвитку та як їхній досвід може стати в пригоді тим закладам дошкільної освіти, які захочуть стати яслами для дітей від трьох місяців.

У київському дитсадку № 295 другий рік працює група раннього розвитку (щороку в ній нові діти, після першого року виховання малюки переходять у молодшу ясельну групу). Групу раннього розвитку відвідує 12 дітей від одного до двох років. Вікторія Мовчан, методистка дитсадка, каже, що найбільший попит саме на групу цього віку. Вона максимально заповнена, а частина дітей досі очікує на запрошення в електронній черзі. Для порівняння — у ясельну групу від двох до трьох років у садку набрали 15 дітей. А старші групи мають вільні місця.

Такий попит на групу раннього віку методистка пов’язує з тим, що в батьків є потреба повертатися на роботу, щоб утримувати сім’ю. Інший чинник пов’язаний із бажанням адаптувати дитину до садочка з найменшого віку.

Василина Цар, директорка ясел-садка «Левомрій» Львівської міської ради, додає, що раннє звикання до дитсадка таки має сенс. Діти віком від одного до двох років легше переживають такі зміни в їхньому житті, ніж дво- або трирічні діти.

У львівському садочку група раннього віку працює з вересня 2024 року. Тут попит на неї так само великий (наразі у Львові лише два дитсадки беруть дітей від одного року). Групу відвідує 15 дітей (максимально можлива кількість), з якими працює дві виховательки та одна помічниця. Збільшити кількість персоналу в групі вдалося завдяки тому, що міська рада виділила на це додаткові кошти.

Обидва садочки облаштували групи раннього віку в колишніх молодших групах, де раніше перебували діти від двох до трьох років. Для таких діток мають бути інші меблі, ніж для трирічних чи ще старших, наприклад, стільчики для годування або ліжка з м’якими боковинками.

Перший етап, який проходять батьки, це заповнення анкет. Там треба описати все, що мають знати вихователі й помічники про дітей: що малеча любить їсти, з якими іграшками засинати, як її кличуть мама й тато ласкаво, чи немає ні на що алергії, чи не прорізаються нині зуби.

А далі починається адаптація. У кожного закладу цей досвід різний, але головний принцип — призвичаювати дитину до нового простору та нових людей поступово. Вікторія Мовчан каже, що деякі діти звикли до дитсадка всього за два тижні, а комусь знадобився місяць. Спочатку мами залишали дітей у групі на годину, згодом – на пів дня, а пізніше, коли діти більш-менш роззнайомилися з вихователями, — на цілий день.

Батьки приводили дітей почергово, щоб для вихователів це теж не стало навантаженням. Наприклад, спочатку в групі було троє дітей, як тільки вони більш-менш адаптувалися, вихователі додавали ще одну-дві дитини.

«У перший день дітям здається, що це якась ігрова кімната. На другий день вони починають розуміти, що щось не так, помічають відсутність мами. Але вихователька знайомиться з дитиною, показує групу, грається, щоб вибудувати з нею довірливі стосунки. Звісно, зважає на те, як відбувається адаптація, щоб не зашкодити дитині. Вихователька може попросити, щоби батьки не поспішали залишати дитину на цілий день, а ще якийсь час забирали в обід, до денного сну», — каже Вікторія Мовчан.

Щодня з дітьми проводять творчі заняття — малювання або ліплення (наприклад, легким пластиліном, з яким впораються діти такого віку). Вихователі стежать, аби ніхто з дітей не пошкодився чи не наївся фарби, чи пластиліну. Найважливіше, що діти ліплять руками або ж малюють пальцями — це розвиває моторику, що натомість сприяє розвитку мовлення.

«У такий спосіб діти пізнають кольори, форми, навіть можуть змішувати різні фарби, і тоді такі здивовані, що ж це яскраве в них вийшло, — розповідає Вікторія Мовчан. — Навіть якщо дітям щось не вдається, головне, що вони спробували щось нове самі. Буває, що дітки бояться фарб, бо ніколи вдома ними не малювали, але із часом звикають і залюбки малюють».

Головне завдання вихователів у групі раннього віку — це сенсорний розвиток дітей. Вони вчаться самостійно одягатися, тримати ложку та доносити її до рота, тобто навчаються базових культурно-гігієнічних навичок.

Самостійність — це основний напрям, за яким працюють і в дитсадку «Левомрій». Перш ніж відкривати групу раннього розвитку, у садочку вивчали досвід Німеччини (обмін досвідом ініціювала міська рада).

«Наша група працює за концепцією, яку ми побачили в німецьких колег, коли дітей вчать самостійності, — каже Василина Цар. — Спочатку мені здавалося, що однорічні діти не зможуть брати собі суп, наливати водичку чи вдягатися. Та насправді все можливо, головне — рутинна та спільна робота батьків і вихователів. Бо наші батьки звикли, що треба багато чого робити замість дітей — одягати, роздягати, годувати. Але наш підхід — нехай діти роблять усе самі. Треба лише мати терпіння».

Наприклад, якщо діти перед сном склали одяг на купку, вихователька може лише щось поправити, але після прокидання малеча знає, де її речі й починає одягатися. Або ж за обідом діти вчаться наливати суп із каструлі у свої тарілки. Вихователі допомагають за потреби.

Через таку свободу дій розклад групи в «Левомрії» розтягується в часі, але основні рутинні справи діти встигають виконати. Так, є час на прогулянку, заняття з логіки й математики, музики й фізкультури. Якщо хтось із дітей не хоче йти на прогулянку, але дуже хоче малювати, то одна з виховательок може залишитися з дитиною в групі.

За пів року відвідин діти київського та львівського садочків навчилися самостійно їсти, вчасно лягати на денний сон, потроху відвикли від підгузка, навіть провели перші музичні свята, де гралися і танцювали. А ще діти в групах раннього розвитку потроху починають говорити.

«Системна робота з дитиною завжди дасть результат. Для цього не треба проводити жодні моніторинги. Якщо немає систематичних занять, це теж одразу помітно. Наприклад, ми знаємо, що гарно розвинена моторика допомагає розговоритися. Наша вихователька десь вичитала про сенсорні коробки з крупами, які можуть перебирати діти. Зробила їх у групі, діти займаються, і ми бачимо результати», — каже Вікторія Мовчан.

За словами Вікторії, чим раніше діти кажуть перші слова, тим краще складається їхня комунікація в старших групах. А ще чим раніше діти йдуть у дитсадок, тим легше минає їхня адаптація до різних вірусів. За спостереженнями методистки, діти в молодших групах рідше хворіють ніж у старших.

«Батьки ж мають розуміти, що успіхи та вміння в кожної дитини індивідуальні, а садочок — це не школа, де навчатимуть писати, читати й рахувати. Це місце, де діти вчаться взаємодіяти між собою та з іншими дорослими, вчаться бавитися та бути самостійними. А навчання відбувається через гру. Ось це найголовніше завдання дитсадка», — каже Василина Цар.

Читайте також:

Як центр педагогічного партнерства на Київщині допомагає дітям та батькам зростати разом

Якщо громади вирішать відкрити ясла, скажімо, у колишньому дитсадку, де раніше вчилися діти від 2 до 6 років, то насамперед треба адаптувати приміщення. У групі для немовлят (найімовірніше це буде одна з груп у яслах) потрібні

• ліжка з бильцями,
• пеленальні столики,
• стільчики для годування,
• круглі столи для занять.
• А також молочна кухня, бо для дітей, скажімо, тримісячного віку треба готувати окремо ніж для дітей від року до двох.

«Для немовлят має бути інша програма розвитку, ніж для старших дітей, — каже Вікторія Мовчан. — Та найголовніше питання — фінансове, адже громадам треба забезпечити роботу ясел — від обладнання до необхідної кількості штатних одиниць».

Василина Цар додає, що групи для немовлят, вочевидь, мають працювати не повний день, а декілька годин. А також мати, як мінімум, дві виховательки, як нині в групі раннього розвитку. Це дає можливість замінити одна одну у випадку хвороби чи навіть тоді, коли частина дітей бавиться на вулиці, а частині хочеться малювати в групі.

Директорка «Левомрії» каже, що спочатку було страшно відривати групу для річних дітей. Бо це інший досвід для вихователів і дитсадка загалом. Однак, усі страхи побороли, а зараз втішені першими успіхами своїх вихованців.

Фото: Freepik