«Жінки у вищій освіті» — про що розповідає новий проєкт DIVOCHE.MEDIA
Університети є дзеркалом суспільних процесів. Питання гендерної рівності в них стосується не лише прав людини, а й якості освіти, розвитку науки та економічного потенціалу країни.
Тож у фокусі нового сезону подкасту «На її плечах» від видання DIVOCHE.MEDIA — гендерна рівність та жіноче лідерство у вищій освіті. Він складається з п’яти епізодів і зосереджується на системних бар’єрах, з якими стикаються жінки в університетах.
Подкаст є частиною великого медійного проєкту «Жінки у вищій освіті», який досліджує роль жінок у трансформації українських університетів і поєднує аналітичні матеріали, інтерв’ю та дослідження.
ЖІНКИ У ВИЩІЙ ОСВІТІ: ПРО ЩО НОВИЙ ПРОЄКТ
На сайті DIVOCHE.MEDIA у межах проєкту вже вийшли матеріали про гендерні бар’єри в академічному середовищі, кар’єрні виклики для жінок-науковиць, а також тексти про міжнародні програми підтримки жіночого лідерства в освіті.
У новому сезоні подкасту «На її плечах» медіа продовжує розмову про жіноче лідерство, структурні бар’єри в університетах та трансформацію академічних інституцій.
Ведуча подкасту — журналістка й культурна менеджерка Ірина Славінська. У кожному епізоді вона розмовляє з освітянками, науковицями та управлінками про реальний досвід роботи в українських університетах, нерівний доступ до ресурсів, кар’єрні обмеження та можливі інструменти змін.
Сезон відкриває розмова з кандидаткою юридичних наук, доценткою, адвокаткою та експерткою з гендерної рівності Катериною Ілікчієвою. У випуску йдеться про те, чому формально рівні права не гарантують рівних можливостей, як у вищій освіті працює «скляна стеля» і чому сексуальні домагання в університетах досі залишаються табуйованою темою.
Катерина Ілікчієва також говорить про важливість фемінітивів у науці: «Мова — це маркер культури. І в академічному середовищі вона безпосередньо впливає на видимість. Фемінітиви — докторка, кандидатка, доцентка, адвокатка — досі викликають спротив. Часто звучить аргумент: “Я пів життя поклала на те, щоб стати доктором наук. Чому я маю від цього відмовлятися?” І я розумію цю позицію — це про досягнення і професійну ідентичність. Але фемінітиви — це також про видимість жінок у науці. Коли бачимо підпис у чоловічому роді — доктор, аспірант, доцент — а в кінці фотографія жінки, виникає дисонанс. На мій погляд, фемінітиви можуть допомогти зламати “скляну стелю”, адже тоді стає очевидно, що жінки проводять дослідження, розробляють ракети й будують космодроми».
Серед гостей сезону — керівниці українських університетів, які мають практичний досвід управління у складних умовах війни та трансформації освітньої системи.
У подкасті взяли участь: Олена Хаджинова, ректорка Приазовського державного технічного університету, Ірина Вахович, ректорка Луцького національного технічного університету, та Ксенія Семенова, президентка Національного авіаційного університету «Київський авіаційний інститут».
Ректорки говорять про кар’єрні бар’єри, які часто не є прямою дискримінацією, але виникають через культурні установки. «Жінка повинна доводити свою професійність довше, ніж чоловік. Нам доручають більше поточної, рутинної роботи та операційних завдань. Якщо ти справляєшся, то будеш робити це ще більше. Є стереотип, що чоловіки — стратеги, а жінки відповідають за операційну діяльність. І за цією роботою тебе просто не бачать. Але я спостерігаю, що це змінюється. Дедалі частіше керівні посади обіймають люди, яких відзначає професійність, а не стать», — зазначає в подкасті Олена Хаджинова.
Ірина Вахович розповідає про важливість команди та горизонтального лідерства в університетах: «Ми намагаємося поєднати традиційну вертикаль управління з горизонтальним лідерством. Окрім завідувачів кафедр, є гаранти освітніх програм, які формують свої команди й беруть відповідальність за розвиток програм. У роботі з командою важливо бути чесними: хто вклався — того і треба відзначити. Найпростіший спосіб демотивувати ефективну людину — нагородити того, хто не заслуговує, і не помітити тих, хто справді працює».
Ксенія Семенова наголошує, що сьогодні керівництво університетом — це насамперед здатність формувати команду та працювати в умовах постійної кризи. «Для керівника технічного університету важливо розбиратися в галузі, знати людей і вміти сформувати команду. Сьогодні найбільший виклик — це саме команда. Друга ключова компетенція — управління змінами і кризою. Ми живемо в умовах обстрілів, блекаутів, масової міграції, браку кадрів і постійного стресу. А для жінок цей тиск завжди подвійний — ти завжди “не така”. Завжди знаходиться пояснення, чому жінка стала керівницею, окрім того, що це заслужила», — додає вона.
Кожна з ректорок очолила університет у період глибоких змін або кризи та взяла на себе відповідальність за трансформацію інституції. Такі розмови дають змогу почути про досвід жінок, які безпосередньо ухвалюють управлінські рішення та формують політики у сфері вищої освіти.
МІЖНАРОДНІ ПРОГРАМИ ПІДТРИМКИ ЖІНОК У НАУЦІ
У межах проєкту «Жінки у вищій освіті» DIVOCHE.MEDIA також розповідає про британські ініціативи, які спрямовані на підтримку гендерної рівності в академічному середовищі.
Зокрема, йдеться про програму розвитку жіночого лідерства Aurora, яка допомагає жінкам у сфері освіти розвивати управлінські навички, працювати з кар’єрними бар’єрами та будувати професійні мережі підтримки. Програма також сприяє подоланню так званого «синдрому самозванки», коли навіть висококваліфіковані фахівчині сумніваються у власних досягненнях і професійності.
Ще одна ініціатива — Athena SWAN Charter, яка допомагає університетам системно працювати з гендерною рівністю. Athena SWAN аналізує ситуацію в університетах, зокрема враховує, скільки жінок працюють, як швидко вони просуваються кар’єрними щаблями, які є бар’єри (наприклад, звертають увагу, чи підтримує університет кар’єрне просування жінки після декретної відпустки, чи таку жінку, навпаки, відсувають убік). Аналізуючи отриману інформацію, хартія заохочує зміни та допомагає університетам розробити план конкретних дій, щоб зробити керівні позиції доступнішими для жінок.
Якщо університет дійсно працює над змінами та впроваджує їх, Athena SWAN винагороджує зусилля відзнаками. «Бронзою» — коли проблеми визнано, а університет склав план конкретних дій, щоб виправити ситуацію. «Сріблом» відзначають перші помітні та реальні зрушення в кращий бік. «Золотом» винагороджують інституції, які стають лідерами змін у цілій галузі й спонукають своїм прикладом колег.
Університети, відзначені винагородами Athena SWAN, сприяють змінам і перетворюють академічне середовище із максимально жорсткого і конкурентного на інклюзивне і таке, що надихає людей, коли впроваджують політику, дружню до сім’ї, наприклад, пропонуючи гнучкий графік і підтримку після декрету.
До слова, в останньому епізоді сезону, який нещодавно вийшов на каналі подкасту, йдеться про те, які інституційні рішення та міжнародні програми можуть сприяти реальним змінам у сфері гендерної рівності в університетах.
Сезон подкасту створено в межах програми Британської Ради Gender Equality Partnerships, яка спрямована на системні зміни у сфері вищої освіти.
Фото DIVOCHE.MEDIA
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:
