«Наука не обов’язково має бути в лабораторіях»: як зацікавити учнівство науковими дослідженнями та експериментами
Наукові лабораторії переважно закриті для широкого загалу, а школи не завжди мають необхідне обладнання, щоб показати учнівству, як відбувається той чи той процес або явище. Як тоді знайомити дітей із наукою?
Одним із рішень, які впроваджує Національний центр «Мала академія наук України», стали інтерактивні музеї та простори, де можна не просто побачити науку, а буквально взаємодіяти з нею: доторкатися до експонатів, експериментувати й отримувати пояснення складних явищ простою мовою.
- Як війна вплинула на розвиток науки та діяльність наукових установ, що працюють з учнівством та молоддю?
- Які нові формати взаємодії пропонують центри та музеї науки?
- Як розвивати науку в школах, де не так багато технічних можливостей для експериментів та досліджень?
Про це в інтерв’ю для «Вчися.Медіа» розповів Василь Дунець, заступник директора НЦ «МАНУ».
НАУКА ПІД ЧАС ВІЙНИ: ЯК ЗМІНИЛИСЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІТЕЙ
— Чому інвестиції в науку та її популяризацію серед учнівства й молоді важливі навіть в умовах війни?
— Попри широкомасштабне вторгнення, Мала академія наук України й далі створює умови та простори, щоб зацікавити дітей і молодь наукою. Хтось скаже, що це не на часі. Але якщо ми прагнемо перемогти в цій війні й відбудувати країну, маємо мислити стратегічно та інвестувати в інновації. Щоб вони з’являлися, необхідно ще зі шкільних років заохочувати дітей до науки та системно підтримувати їх на цьому шляху.
Сьогодні ми стикаємося з багатьма випробуваннями, зокрема із браком електроенергії, опалення, водопостачання внаслідок обстрілів. Кожен з нас на побутовому рівні намагається впроваджувати інновації, знаходити енергоощадливі рішення тощо.
Василь Дунець
Наука — не лише лабораторні дослідження. Вона починається з нашої допитливості, пошуку рішень та бажання щось змінювати, тож наукою може займатися кожен і кожна з нас, і надзвичайно важливо показувати це дітям.
Саме в цьому полягає завдання Малої академії наук: створювати умови, щоб зацікавити дітей і молодь наукою через живий досвід. У нових сучасних просторах можна не просто побачити науку, а взаємодіяти з нею, доторкатися до експонатів та експериментувати. Дитина найкраще запам’ятовує той досвід, у якому одразу бачить практичне застосування своїх знань — не абстрактне пояснення чи уявні прилади, а реальний експеримент або дослід. Також мережа інтерактивних просторів, музеїв і центрів науки об’єднує навколо себе спільноту освітян, науковців і партнерів по всій країні.
Загалом ми намагаємося вибудувати певну освітню вертикаль: від першої зустрічі дитини з наукою, що має пробудити цікавість і допитливість, до створення конкретного рішення чи продукту й виходу на ринок. Для цього в Києві діє бізнес-інкубатор Ukrainian Future від Малої академії наук. Це простір, де молоді стартапери отримують увесь спектр послуг, які допомагають розпочати й успішно вести свій інноваційний бізнес-проєкт. Він об’єднує коворкінг, лабораторію прототипування та бібліотеку матеріалів.
Створення інтерактивних наукових просторів послідовно підтримує керівництво НЦ «МАНУ»: президент установи Станіслав Довгий та в. о. директорки Олена Квачевська.
[Більше про роботу бізнес-інкубатора можна дізнатися на сайті — ре
— Як загалом змінилася тематика наукових досліджень учнів й учениць під час широкомасштабної війни?
— Нинішні реалії справді відбиваються на наукових проєктах дітей та молоді. Щорічно ми проводимо Всеукраїнський конкурс молодіжних стартапів, де учасники й учасниці бізнес-інкубатора Ukrainian Future презентують свої ідеї та напрацювання. Кожна команда має п’ять хвилин, щоб представити свій проєкт та відповісти на запитання журі, яке оцінює, зокрема, актуальність, інноваційність та фінансове обґрунтування ідей, їх орієнтацію на конкретний ринок і цільову авдиторію. Торішня тематика стартапів, які отримали найвищі бали, говорить сама за себе:
- Demetra — система для аграріїв, що допомагає економити на добривах і поливі та надає поради з догляду за рослинами;
- GreenChoice — платформа для пошуку екологічних рішень у повсякденному житті, від готелів і розваг до пунктів сортування відходів;
- StepWISE — смартустілки, що аналізують ходу, оптимізують навантаження на ноги та допомагають зберігати правильну поставу й уникати травм;
- Reint — мобільний застосунок для адаптивного спорту людей з ампутаціями.
Значна частина робіт була зосереджена саме на екології, медицині, агросекторі та підтримці ветеранів і ветеранок. Це ще раз підкреслює: наша молодь намагається відповідати на виклики сучасності, зважати на цілі сталого розвитку та шукати різні механізми, щоб їх досягти. Тож наше завдання — підтримувати її в цьому.
НАУКА Й ДИДЖИТАЛІЗАЦІЯ: ЯК УТРИМУВАТИ УВАГУ УЧНІВСТВА
— Як зацікавити дітей та молодь складними науковими темами в епоху диджиталізації та популярності соціальних мереж?
— У багатьох країнах світу активно розвивають інтерактивні музеї та центри науки, які стають своєрідними містками між науковцями й суспільством. Основний принцип — «заборонено НЕ торкатися», тобто з експонатами можна й треба взаємодіяти.
Кожен експонат є закритим лабораторним експериментом багаторазового циклу. Якщо дитина кілька десятків разів натисне на якусь кнопку, вона й далі працюватиме, бо експонати спроєктовані саме для такого інтенсивного, повторюваного використання.
Також у цих просторах немає екскурсоводів чи екскурсій, замість них — інтерпретатори, які допомагають дітям та молоді взаємодіяти з експонатами, ставлять запитання, щоб пробудити допитливість, пояснюють складні речі доступно. Крім цього, відвідувачі самостійно обирають свій шлях у музеї науки та вирішують, із якими експонатами взаємодіяти. У такий інтерактивний спосіб і відбувається пізнання різних наукових явищ.
Загалом цей напрям у світі активно розвивають ще з 1969 року. Саме тоді американський фізик Френк Оппенгеймер (молодший брат Роберта Оппенгеймера, фізика та творця атомної бомби, — ред.) відкрив у Сан-Франциско перший у світі інтерактивний музей науки «Експлораторіум». Учений усвідомив, що дітям недостатньо лише теоретичних пояснень — їм необхідно бачити й відчувати науку. Експонати, які розробили Френк Оппенгеймер і його команда, та копії цих винаходів є в багатьох центрах науки.
Мала академія наук також намагається всіляко розвивати цей напрям в Україні, щоб наука ставала ближчою до дітей і молоді. Ще восени 2020 року в Києві відкрили Музей науки МАН — це перший державний інтерактивний науковий простір, де відвідувачі можуть взаємодіяти з понад 120 науковими експонатами. Наприклад, покататися на велосипеді з квадратними колесами, побачити власний голос, потрапити в дзеркальний тунель, дізнатися, як працюють електростанції. Основна ідея полягає в поєднанні теорії з практикою: те, що діти вивчають у школі, вони можуть власноруч випробувати в музеї.
Було заплановано, що такі музеї науки чи центри з’являться в усіх областях України. У грудні 2021 року ми навіть розпочали ремонтні роботи в Маріуполі й доставили туди частину експонатів, однак через широкомасштабну війну відкрити музей науки не судилося, а наші плани поставили на паузу.
— Чи повернулися ви до ідеї створювати такі наукові центри та музеї в різних регіонах України?
— Завдяки підтримці міжнародних партнерів, зокрема спільнот Європейської мережі центрів і музеїв Ecsite, а також Асоціації науково-технологічних центрів ASTC, Мала академія наук України працює над розвитком цієї ідеї.
Нам вдалося відновити роботу Музею науки в Києві (цей заклад на початку широкомасштабного вторгнення релокували до Львова). Також у столиці відкрили музей математики «Кубоїд» — і, звісно, поступово відкриваємо схожі науково-освітні центри в різних містах України. Такі простори вже працюють у Чернівцях, Полтаві та Луцьку.
У цьому нас надихає приклад Польщі. Там зараз діє урядова програма спільно з Центром науки «Коперник», що у Варшаві, і Міністерством науки та вищої освіти. У межах цієї співпраці відкрили приблизно 50 невеликих центрів науки в різних містах країни. Вони діють на базі будинків культури, молодіжних домів, бібліотек тощо, щоб охопити якомога більшу кількість дітей. Сподіваємось, нам вдасться втілити щось схоже і в Україні. Центр науки «Коперник» є одним із наших стратегічних партнерів.
Також наші партнери підтримують роботу мандрівного Музею науки МАН. Він подорожує регіонами України, які найбільше постраждали від війни. У мандрівному Музеї науки є різні інтерактивні експонати, як-от магнітний міст, прозоро-непрозоре скло, модель іглу, обертовий стілець, повітряний глушник, в’язкі рідини тощо. Загалом добирали такі експонати, що не потребують електрики й максимально міцні та надійні.
Через наближеність частини територій до зони бойових дій ми не можемо відкривати там повноцінні музеї науки, тож за допомогою мандрівного музею прагнемо хоч трохи закрити освітні потреби дітей. До речі, у 2026-му мандрівний Музей науки також працюватиме. Про нові турне ми інформуватимемо на сайті МАН.
У ШКОЛАХ БРАКУЄ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДІВ ТА ЕКСПЕРИМЕНТІВ: ЯКЕ РІШЕННЯ?
— Чимало вчителів та вчительок говорять про те, що в школах не так багато технічних можливостей для проведення експериментів та досліджень? Як цьому зарадити?
— Звісно, технічне забезпечення важливе, але наука — це не лише про важкодоступне обладнання чи спеціальні лабораторії. Вона оточує нас скрізь: по дорозі до школи, на роботу, вдома, у побуті. Найпростіші матеріали можна використати для проведення наукових експериментів.
Навіть без спеціального обладнання можна розвивати дослідницьке мислення, допитливість і розуміння наукових процесів, адже важливе в науці — це вміння опанувати науковий метод: ставити гіпотези, перевіряти їх, аналізувати результати й робити обґрунтовані висновки.
Науково-освітні простори чи музеї науки можуть стати хорошим продовженням освітніх програм, де учні та учениці бачать і досліджують ті явища, про які читали в підручниках.
Василь Дунець
Наприклад, клас приходить до музею науки на спеціально підготовлену програму, де за допомогою експонатів демонструють фізичні або хімічні процеси, і це доповнює шкільні знання.
Подібний підхід успішно реалізують у Польщі, зокрема в Центрі науки «Коперник». Окрім великої експозиційної зони, там працюють чотири навчальні лабораторії, які інтегровані зі шкільними навчальними програмами. Учні та учениці з різних міст Польщі приїжджають туди автобусами: частину часу вони проводять на експозиціях, а частину — у лабораторіях. Наприклад, у школі вони вивчали кислоти, а в лабораторії можуть провести відповідні досліди. Це не лише поглиблює розуміння теми, а й стимулює інтерес до науки загалом.
Також, щоб підтримати вчительство, при наукових центрах та музеях Малої академії наук проводять підвищення кваліфікації. Наприклад, у тому самому «Кубоїді» в Києві для вчителів і вчительок математики щосуботи є семінари, під час яких досліджують функціонування математики за певними темами, наприклад: «Математичний експеримент як інструмент розвитку мислення», «Навчання на основі головоломок», «Математика й мистецтво» (теми змінюють щомісяця). Після навчання вчительство повертається до своїх шкіл із готовими методичними напрацюваннями, які можна одразу впроваджувати в роботі з дітьми. Також доступний онлайн-формат.
[Актуальну інформацію про набір учасників/ць на нові семінари й курси (як онлайн, так і офлайн) можна знайти в соцмережах та на сайті музею — ред.]
Крім цього, МАН спільно із Центром науки Тернополя та Lviv Open Lab долучилися до міжнародної програми «Клуб молодого винахідника», ініціатором якої є вже згаданий Центр науки «Коперник». Суть цієї ініціативи полягає в тому, щоб навчити дітей та освітян проводити наукові дослідження з використанням підручних, доступних у повсякденному житті матеріалів. Педагоги й педагогині можуть пройти попереднє навчання із цієї програми, а після повернення до своїх шкіл створювати там власні клуби молодих винахідників та винахідниць. За новими наборами на програму можна стежити тут.
— Які ще, на вашу думку, кроки потрібно зробити, щоб пробудити стійкий інтерес до науки в учнівства та молоді?
— Тут важлива співпраця. За кордоном дуже часто навколо центрів і музеїв науки формується потужна спільнота дослідників, науковців, учнів і вчителів. Тобто ці простори виконують роль просвітницьких установ. Саме там учні та учениці можуть напряму поспілкуватися з науковцями й науковицями, дізнатися про особливості їхніх професій та досліджень, тож тут є і певний профорієнтаційний елемент.
У музеях науки МАН ми демонструємо відвідувачам досягнення та наукові відкриття українських учених. Важливо наголошувати, що українська наука має власні унікальні традиції та імена світового рівня.
Саме тому Мала академія наук працює над подальшою розбудовою мережі інтерактивних музеїв та центрів науки. Сподіваємося, із кожним роком їх ставатиме більше, як і дітей, які будуть цікавитися наукою і пов’язувати з нею свій професійний вибір.
Фото із особистого архіву співрозмовника, а також із сайтів Freepik, МАН, Музею науки, музею математики «Кубоїд»
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:
