Як розуміти поезію: методики для школи з майстер-класу «Вчися.Медіа» від Ольги Шаф

У спільноті вчителів та вчительок, яка сформувалася довкола «Вчися.Медіа», часто лунає думка: учнівству набагато складніше аналізувати поезію, ніж прозу, особливо коли йдеться не про загальновідомі «програмові» тексти класиків.

• Чи є відмінність між поезією та лірикою? 
• Чому багатьом складно розуміти поезію?
• Як знайти ключі до прочитання поезії загалом — і сучасної української зокрема, зважаючи на її особливості?
• Які методики можна використати, щоб «прокачати» учнівство в інтерпретації лірики? 

Про все це говорили на майстер-класі «Сучасна українська поезія: чути, читати, розуміти», яким «Вчися.Медіа» відгукнулося на запит спільноти. Під час події Ольга Шаф, дослідниця української лірики, докторка філологічних наук, професорка кафедри української літератури Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, поділилася прийомами, які допоможуть осягнути поезію разом з учнями та ученицями. 

Відеозапис майстер-класу можна переглянути на ютуб-каналі ГО «Вчися».

Передусім Ольга Шаф пропонує окреслити термінологічні межі: у багатьох контекстах слова «поезія» та «лірика» використовують як синоніми, однак варто пам’ятати, що лірика — це рід літератури, а поезія — форма. Часом лірика може мати прозову форму, а те, що ми називаємо поезією, не завжди є лірикою: поезія може бути програмовою, не виражальною, не суб’єктивною, не особистісною.

На думку літературознавиці, проблема розуміння лірики полягає в тому, що лірика — це не цілком література. 

«Недаремно в сиву давнину, в античній Греції, де виникло слово “лірика”, саме явище було пов’язане зі співом під звуки ліри. Отже, лірика міцно пов’язана з музикою. І назви жанрів ліричної поезії, які сформувалися в Стародавній Греції, не випадково містять слово “пісня”. Ми маємо пам’ятати цю особливість: лірика далі від поезії і ближче до музики», — пояснює науковиця. 

Як наслідок, наголошує Ольга Шаф: 

• лірика не розповідає, а створює настрій; 
• апелює не до розуму, а до почуттів; 
• не транслює ідею, а запрошує до співтворчості й емоційного співвідгуку. 

Саме в цьому своєрідність поезії як роду літератури, і саме ця особливість зумовлює низку труднощів у її читанні та інтерпретації.

Чому ж, власне, лірику складно читати? Ольга Шаф обговорила з учасниками й учасницями майстер-класу кілька головних причин. 

1. Суб’єктивність.

Лірика — це завжди про «Я». Звісно, у ній є реалії зовнішнього світу: природа, предмети, явища, події довкола ліричного героя чи героїні. Але в ліричному творі всі ці образні сполуки — лише код для вираження досвіду, станів та переживань ліричного героя.

«Він чи вона говорить про себе, але не промовляє прямо: мені страшно, мені боляче, мені радісно. Іноді, звісно, таке буває в поезії, можна називати свої стани. Але тоді лірика не буде такою енігматичною, такою чарівливою», — пояснює Ольга Шаф. Отже, читаючи вірш, ми маємо розуміти, що лірика кодує переживання в образах зовнішнього світу: вірш про дощ, дерево, зиму чи листя — насправді про «Я».

І мета читання — у тому, щоб «зламати» цей код і зрозуміти, який досвід намагається передати ліричний герой. Коли читач/ка проникає через образний шар, він чи вона досягає стану співпереживання, співчуття та співтворчості.

2. Компресія смислу.

Позаяк лірика виражає не ідею, а переживання, певний стан (себе або світу в певний момент), природно, що переживання не може тривати довго. Переживання короткочасне, а отже, і лірика, що його виражає, має невеликий обсяг. «Вона має бути компактною, лаконічною, аби це переживання не стало нав’язливим, монотонним, не “стерлося”», — наголошує дослідниця.

3. Асоціативний характер.

Асоціації в цьому разі — це образи та уявлення, які виникають з інших образів та уявлень. Розвинене асоціативне мислення потрібне не лише митцю чи мисткині, а й тому чи тій, хто сприймає художній твір, — реципієнту / реципієнтці. Без цього закодовані, герметичні образи лірики складно зрозуміти.

Крім того, лірика значно активніше, ніж інші роди літератури, використовує тропіку — слова в переносному значенні, інакомовлення, коли предмети чи явища не названі прямо. Тропи умовно можна поділити на ті, що будуються на подібності (як метафора, порівняння тощо) та на суміжності (метонімія і її різновиди). Вони утворюються на основі асоціацій, а не логіки, а асоціації украй суб’єктивні.

Тож, щоб знайти ключі до розуміння лірики, Ольга Шаф радить ставити собі не запитання «Що хотів сказати автор?», а «Що відчув / відчула я?», «Який емоційно-почуттєвий фон створює для мене цей текст?», «Які в мене виникають асоціації?». Це дасть змогу наблизитися до смислу, який закодований у творі.

4. Плюральність (поліваріативність, множинність) смислу.

Поезія не має одного правильного трактування. Читач або читачка підключаються до співтворчості, формуючи смисли на основі своїх вражень, асоціацій та досвіду. Як наслідок, інтерпретації різних людей можуть серйозно відрізнятися — і навіть радикально розходитися з авторським задумом.

«Поезія подобається тільки тоді, коли має відгук у досвіді читача або читачки. Якщо в читача не було такого досвіду, то поезія йому не “зайде” ніколи, яка б вона не була геніальна», — акцентує науковиця. Остання теза видається важливою для роботи зі школярами, адже часто їм бракує життєвого досвіду для розуміння тих текстів, які пропонує програма з літератури.

Отже, лірика як рід літератури:

• максимально використовує смисловий потенціал слова;
• допомагає виразити досвід, який інакше виразити дуже складно, — ідеться, зокрема, про такі сокровенні речі, для яких бракує слів у мові;
• як наслідок, поезію неможливо переказати прозою і складно перекладати іншими мовами.

Аналізуючи лірику, важливо не стільки сформулювати тему й ідею (як під час інтерпретації прозових творів), скільки зосередитися на почуттях та асоціаціях, спробувати вловити ракус, у якому автор/ка осягає світ у певний момент.

Читайте також:

Як використовувати документальні фільми на уроках: поради для вчительства

Сама спроба визначити, що таке «сучасна» поезія, ставить низку проблем: наприклад, про який період ідеться? Чи можна до сучасників зараховувати тих, хто починав писати кілька десятиліть тому, — чи маємо говорити лише про дебютантів/ок?

Ольга Шаф пропонує розуміти під сучасною поезією те, що бачимо зараз репрезентованим на літературних форумах та фестивалях, ті новинки, які шукаємо на полицях у книжкових магазинах. Щоб розкласти цей огром текстів на певні складники, потрібне окреме серйозне дослідження, адже на горизонті сучасної української поезії — десятки імен, вона широко представлена.

Однак якщо окреслювати явище «широкими мазками», то сучасна українська лірика: 

1. Гендерно паритетна.

Жіночий контингент представлений надзвичайно широко. Цей кардинальний поворот відбувся в 1980-х роках. З погляду Ольги Шаф, це пов’язано, зокрема, із тим, що в часи совєтської окупації сама установка на соцреалізм заохочувала амбітне чоловіцтво, спрагле премій і нагород, до написання кон’юнктурної поезії. Для жінок лишалася поезія для дітей та редагування літературних журналів.

Якраз у 80-х роках ХХ століття ця ситуація змінилася, тож у літературі зазвучало більше жіночих голосів. «З’явилася дуже щира, сповідальна, відверта, справжня, дуже людяна лінія в поезії, яку, власне, принесло жіноцтво», — пояснює дослідниця. Наразі сегрегувати гендерний компонент, говорити про «жіночу поезію» (за аналогією із «жіночою прозою») немає сенсу.

2. Не ставить меж для свободи самовираження.

Ідеться про те, що сучасні поети й поетки можуть писати про що завгодно: тематика не окреслена якимись суспільними установками, автори/ки розкуті в самовираженні. Немає меж і у виборі поетичних форм, хоч об’єктивно — ще з 1980-х років — продовжує домінувати верлібр. Римована поезія також існує, але верлібр як форма дозволяє швидше реагувати на явища дійсності, на важливі досвіди. І це підводить до наступної ознаки сучасної української лірики.

3. План змісту домінує над планом форми.

«Я переконана, що новий етап української літератури починається саме з 2014 року. Це зміна в суспільній свідомості, нові виклики, це переорієнтація літератури на вираження нового, вже воєнного досвіду. Цей серйозна сторінка, яку треба омовити», — наголошує Ольга Шаф. Оскільки лірика завдяки своїм властивостям може швидко, оперативно ословлювати пережите, то вже з 2014 року з’явилися поезії, які відображають досвіди війни, переселенства, втрати дому. Усе це якісно відрізняє лірику останніх 12 років від попередніх періодів. Безумовно, не вся сучасна література, зокрема й поезія, присвячена війні, але тема, на жаль, залишається актуальною і визначальною.

4. Рефлексивність, сповідальність відтінює документальність (репортаж воєнної доби).

Тематика, своєю чергою, спонукає переглянути ліричні стратегії. Якщо приплив жіноцтва свого часу запрограмував поезію на інтимність та сповідальність, то воєнна доба внесла свої корективи: поезія часто стає документальною, репортажною, у ній немає розгорнутого емоційного плану. Переважає констатація — називання того, що бачить ліричний герой, що відбувається довкола нього. Така стратегія, імовірно, працює як запобіжник: в умовах переживання війни підключати широкий емоційний план означає наражати свою психіку на небезпеку.

Ці ознаки сучасної української поезії дадуть додаткові ключі для її розуміння, допоможуть налаштуватися на світосприйняття ліричних героя чи героїні.

Передусім зауважимо, що літературознавчих методів надзвичайно багато, і той підхід, який демонструємо нижче, переважно базується на ідеях рецептивної естетики. Згрубша одна з її ключових концепцій — те, що написаний текст більше не належить авторові: читач стає співтворцем. 

В основі методики, яку пропонує Ольга Шаф, — відомі вчителям та вчителькам «Шість капелюхів» Едварда де Боно. Цей підхід широко використовують, зокрема, для розвитку критичного мислення.

Дослідниця пропонує адаптувати методику Боно, розбивши процес інтерпретації лірики на чотири смислові картки: 

• образно-мотивну,
• емоційну,
• картку досвіду
• та асоціативну.

Для практичної роботи на майстер-класі Ольга Шаф сформувала добірку з 9 текстів, яку зареєстровані учасники/ці отримали заздалегідь. Під час події майстриня запропонувала їм обрати найулюбленіший текст: в умовах онлайн-навчання таке голосування можна організувати на платформі Mentimeter чи на будь-якому іншому ресурсі, який має подібний функціонал.

Чотири твори, яким віддали найбільшу кількість голосів, були відібрані для роботи в групах (такий елемент інтерактиву можна застосувати і в класі). Кількість груп (і творів) можна варіювати, але бажано, щоб у кожній було не менше ніж чотири людини (за кількістю карток).

Зверніть увагу: ділити клас або іншу спільноту на групи варто за вподобаннями. Для цього можна провести додаткове, не анонімне голосування за обрані тексти — або ж уточнити в учасників/ць, яку поезію із «топу» вони хочуть аналізувати.

Подальша робота в онлайн-форматі передбачає створення «кімнат» — окремих просторів у межах поточної Zoom-конференції. Слід заздалегідь пересвідчитися, що така опція доступна у вашій версії Zoom, — або продумати альтернативні варіанти поділу на групи, якщо працюєте на інших платформах.

Кожна група зі своїм текстом усамітнюється в «кімнаті», щоб попрацювати із картками. Час на роботу з текстом у групі обмежений 10-15 хвилинами, адже всі твори учасники/ці читали заздалегідь. Якщо в команді четверо людей, кожен і кожна беруть в роботу певну картку. Якщо більше — відповідно розподіляються на підгрупи за картками. На фінальному етапі всі в групі обмінюються враженнями, об’єднують результати та обирають того, хто презентує їх для загалу. 

Після цієї роботи групи повертаються в основну Zoom-конференцію, щоб поділитися висновками.

В індивідуальній роботі Ольга Шаф радить починати з образно-мотивної картки: слід з’ясувати, які в тексті є образи й мотиви (мотив у ліриці — це його ідейно-тематичний план, тобто те, про що текст), поміркувати над тим, як їх уявляємо, сприймаємо.

Наступний крок — робота з емоційною карткою: спробувати зрозуміти, які почуття, переживання, стани ховаються за образним ладом вірша, що відчуває ліричний герой чи героїня — і які емоції текст викликає в читача/ки.

Визначені емоції породжують певні асоціації — так працюємо з асоціативною карткою. «Асоціативні уявлення — продукт мого сприйняття певної поезії, у цьому й полягає суть моєї рецепції: я розгортаю асоціативний ряд», — коментує літературознавиця.

Й остання картка — картка досвіду — співвідношення прочитаного й асоціативно «прокрученого» в уяві з особисто пережитим. На цьому етапі слід пригадати, чи переживали колись щось подібне, чи можете уявити собі той досвід, який виражає ліричний герой, а отже, чи близькі вам його / її почуття.

Наведений алгоритм дає змогу зрозуміти поезію, витворити комплексне уявлення про зв'язок форми тексту з емоціями та досвідами, зафіксованими в ньому. 

Звісно, така схема аналізу умовна: емоційний та асоціативний плани, як і досвід, тісно переплетені, тож не варто вимагати від учнівства чіткого розмежування. Головне — щире прагнення осягнути твір, відчути те, чим прагне поділитися автор чи авторка.

Приклад розбору тексту від Ольги Шаф дивіться в записі події на ютубі ГО «Вчися» (приблизно з 30-ї хвилини відео). 

Закликаємо всіх, хто має ідеї щодо майстер-класів чи лекцій на складні теми, які хотілося б глибше розібрати з учнівством, звертатися із пропозиціями на пошту «Вчися.Медіа»: [email protected]

  Фото Ольги Шаф, а також Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.