Нам рік: як «Вчися.Медіа» говорить про освіту
Від нуля підписників і підписниць — до багатотисячних переглядів на сайті та в соцмережах, від невідомого медіабренду — до видання, яке стає впізнаваним і впливовим. Такий шлях пройшло «Вчися.Медіа» за перший рік свого існування. Звісно, нам є що вдосконалювати і є куди рости, але ми однаково пишаємося тим, чого досягли за цей час. Із нагоди річниці ділимося з вами, дорогі читачі й читачки, тим, навіщо й для кого працює наше освітнє медіа, а також чому це важливо саме зараз.
ПРО ЩО МИ ПИШЕМО
«Вчися.Медіа» працює із 3 лютого 2025 року як один із проєктів громадської організації «Вчися». Зі старту ми розповідаємо про найважливіші зміни, події та тренди відразу в чотирьох напрямах: дошкілля, середня, професійна й фахова передвища та вища освіта. У 2025 році в кожній із цих ланок відбувалися радикальні оновлення:
- набрав чинності новий закон про дошкілля,
- стартував пілот профільної реформи,
- був ухвалений новий закон про профосвіту,
- відбувся запуск нульового курсу у ЗВО.
Ми прагнемо розібратися з будь-якими новаціями від «А» до «Я», тож ідемо по коментарі до ініціаторів та імплементаторів змін: освітніх управлінців, народних депутатів/ок або представників/иць Міністерства освіти і науки. Нам важливо почути з перших уст, що саме хочуть змінити чи покращити, запроваджуючи ту чи ту реформу або ухвалюючи закон.
Але просто прокомунікувати зміни недостатньо — від самого початку ми ставили собі за мету всюди, де можливо, масштабувати позитивний досвід «з полів». Для цього спілкуємося із закладами освіти та громадами про те, як вони реалізують нововведення на місцях, що заважає, а що мотивує рухатися вперед попри виклики. Такий підхід допомагає знайти рішення, які справді працюють, дають результат — і які можуть перейняти інші.
Наприклад, у вересні 2025 року розпочався пілот старшої школи за участі 30 ліцеїв-амбасадорів. Редакція підготувала докладне пояснення про етапи Профільної реформи, про те, що саме чекає на шкільну мережу, а ще розпитала заклади освіти про досвід утілення цих змін.
Ми не просто розповідаємо авдиторії про чергові освітні реформи, а ґрунтовно пояснюємо, що вони означають, шукаємо ефективні рішення для громад та готуємо докладні інструкції, як покроково реалізувати зміни.
ДЛЯ КОГО МИ ПИШЕМО
Освітяни й освітянки різних ланок читають у нас про те:
- як обстояти свої права в разі порушень;
- як підтримувати себе й дітей різного віку в стресових умовах;
- як цікаво провести урок;
- які є можливості для професійного зростання.
Батьки дошкільнят та учнівства знаходять відповіді на запитання, де шукати можливості для розвитку дітей, як захищати їхні права під час освітнього процесу та як подбати про дитячу психоемоційну стійкість.
Молодь стежить у наших соцмережах за новинами про підготовку до НМТ, вибір професії, особливості вступної кампанії. Студенти й студентки пишуть нам із проханням пояснити: коли другокурсники/ці одержать державний грант? Чи передбачає курс базової загальновійськової підготовки складання присяги? І таких запитань надходить чимало.
Освітяни/ки та управлінці ознайомлюються на нашому сайті з юридичними поясненнями, оновленнями законодавчої бази, а також з історіями впровадження змін на місцях — разом з аналізом викликів та переваг.
Інна Лиховид
Ми пишемо не про реформи заради реформ, а про людей, яких це стосується: педагогів та педагогинь, які безпосередньо реалізують зміни, дошкільнят, учнівство й студентство, заради яких ці зміни впроваджують, освітніх управлінців, які керують реформами в регіонах та в конкретних громах.
А загалом у редакції є амбітна мрія зробити освіту щоденною темою не лише для безпосередніх учасників цього процесу, а для широкого загалу, бо ми переконані: освічене суспільство — сильніше, спроможніше, успішніше.
НАВІЩО ПРАЦЮЄ «ВЧИСЯ.МЕДІА»
Звісно, наше медіа — не єдине, яке пише про освіту, але точно одне з небагатьох, яке ставить на перше місце виважену подачу інформації, уникає клікбейту та хейту. Скандали, інтриги та плітки — не наш формат. Ми завжди беремо час на перевірку і збір коментарів. Тож читачі й читачки можуть бути певними, що в нас немає фейків та викривлень.
Порівняйте за заголовками, які тексти описують повну картину, а які насамперед привертають увагу читачів/ок та, імовірно, подають інформацію частково:
- «У Києві директорка гімназії не пустила в школу дітей у шортах: що саме сталося та що каже закон» чи «Скандал. Дітей через шорти не пускали до школи»;
- «УКУ не поселив студентку в колегіум через ЛГБТ-прапор у соцмережі: що відомо про конфлікт» або «ЧОМУ УКУ ВІДМОВИВ доньці Ворожбит у ПРОЖИВАННІ».
Звісно, щоб підготувати виважений матеріал, перевірити дані та зібрати коментарі, потрібен час. Завдяки такому підходу наші тексти подають повну картинку — скажімо, про конфлікт у громаді через зміни в шкільній мережі або через дрескод у школі, — що додає їм більшої ваги й цінності, ніж переказ уже відомої інформації. Це впливає на оперативність (зі свого боку намагаємося максимально швидко з усім розібратися й вийти з готовою публікацією), та для нас важливі повнота фактів і їх правдивість. Ми хочемо, щоб авдиторія нам довіряла, а скандали чи неперевірена інформація навряд у цьому допоможуть.
Для нас важливо зменшувати тривожність, якої і так забагато через війну, і не сіяти хаосу. Ми пояснюємо складне простими словами, розкладаємо все на полички й допомагаємо батькам, освітянам, управлінцям ухвалювати рішення без паніки.
Як головна редакторка, прагну, щоб кожен текст «Вчися.Медіа» приносив максимальну користь:
- батьки розуміли, які зміни в освітній системі чекають на їхніх дітей у найближчі роки;
- учителі й учительки спокійно й упевнено впроваджували ці зміни;
- освітні управлінці вчасно й доступно розповідали про заплановані реформи всім, кого вони стосуються.
Як журналістка, чотири роки тому я звузила свою тематику із соціальної до освітньої. Коли мене питали, чи не буде нудно писати лише про освіту, пояснювала, що мені, мамі двох школярок, не байдуже, за якими підручниками вчитимуться мої діти, які вчителі й учительки з ними працюватимуть, яке обладнання буде в шкільних лабораторіях, яких моральних цінностей навчаться мої дівчата в школі, із якими життєвими позиціями її завершать.
Читайте також:
«Вчися.Медіа» увійшло до Мапи рекомендованих медіаІноді відчуваю себе комунікаційницею МОН, коли розповідаю батькам, чим відрізняється програма НУШ від приватних, платних, програм (такий собі освітній мінібізнес — обіцяємо в майбутньому розповісти про це детальніше), чому школа стає 12-річною і чому реформа НУШ — це не про ігри, а про одночасне здобуття знань і вмінь.
А у відповідь чую, що я нічого не розумію в освіті. Це сигнал для нас, медіа, що чимало людей не розуміють суті реформи — отже, треба заповнювати цю прогалину якісними матеріалами. У них пояснювати: покращення в освіті неможливі за короткий час і без докладання зусиль. Тож «Вчися.Медіа» шукає точки дотику між усіма учасниками й учасницями освітнього процесу, щоб показати, яких результатів можна досягти завдяки спільній роботі.
Фото «Вчися.Медіа»